Шукати в цьому блозі

понеділок, 22 лютого 2016 р.

795.Ya buv radyansykim ofizerom. Я був радянським офіцером.

Ця публікація здійснюється мною, як сказали б в Радянському Союзі, «по просьбе трудящихся». Я був кадровим радянським офіцером. Сьогодні, 22.02.2016 року, виповнюється 31 рік з дня підписання міністром оборони СССР, маршалом Радянського Союзу Леонідом Соколовим, наказу №48, від 22 лютого 1985 року, про присвоєння мені військового звання «підполковник». Я ще був мисливцем. Все життя провозив з собою вертикальну двухстволку 12 калібру. Одного разу я читав свою «Атестацію», написану генералом М.Ніштом. В цей час зайшов до мене знайомий мисливець, цивільна людина, Валерій Г., якому я обіцяв подарувати офіцерську сумку, поки я лаштував ту сумку Валерій підійшов до столу і почав читати ту атестацію, - раптом я почув регіт Валерія, який крізь сміх запитав: «А що, за гарне навчання міністр може надати військове звання «підполковник»? Академія що? Початкова школа»? Я над цим ніколи особливо не задумувався, - для когось академія дійсно була капітанською школою, для когось закладом, в якому офіцери і цивільні люди ставали кандидатами і докторами наук, посадовцями різного рівня… Я не зміг йому нічого пояснити, махнув рукою, перевів розмову на іншу тему… Звичайно, як і для будь-якої військової людини, присвоєння військового звання, - подія приємна, такою тоді була і для мене. У нашому середовищі, серед ад’юнктів, були «глаза и уши» в штабах ВВС і МО, як тільки міністро підписав, наші «шустрики» отримали звінок по внутрішньому проводному телефону, (мобільних тоді ще не було), - через півгодини, в робочий час, в районі обіду, ми вже вживали коньяк. Радощі були такі! Десь через годину – півтори викликає генерал М.Нішт до свого кабінету, мене і Володю Жукова, свого ад’юнкта, тому також міністр присвоїв звання «підполковник», Володя був вихованцем кафедри, знав порядки, коньяк не вживав, до виклику начальника. Ад’юнкти сміялись, а мені прийшлось почервоніти перед Михайлом Івановичем, хоча я здійснив профілактику, у нас був цукор, (для кави), кусковий, на який ми накапали валер’янку, чи настій пустирника, - той кусочок цукру підклав під язик і пішов на побачення до начальника кафедри. Валер’янку, пустирник, інші краплі деякі ад’юнкти вживали, коли нервували, у випадках, коли не йшла задача, - не відпрацьовувалась програма чи отримувались невтішні результати… Генерал М.Нішт у своєму кабінеті повідоми, що нам міністр оборони присвоїв чергові військові звання, потиснув руки, ми подякували… Звичайно Михайло Іванович все зрозумів, тягуче так подивився на мене! Генерал мене простив, зробив вигляд, що не помітив «радощів», оскільки це не було системою, - подія рідка, радісна… А от психотронні бандити, які сиділи у мене у мозку, не простили мене, як роками раніше «не простили» самого генерала Нішта. Психотронні садисти були тоді настільки безпечні, що розповідали мені по космічному біологічному радіозв’язку про те, як вони, свого часу, «ламалі» його, «ставілі на колєні» Великого Білоруса, «крупного вченого», праці якого навіть тоді, ще в СССРні часи перекладались на англійську мову в Нью-Йорку, - в пам’яті у мене залишилось те, що вони хизувались тоді тим, що Нішт посивів від їхніх катувань, - у нього була «молочна зачіска». Мені було жахливо пізніше, я згадував ті розповіді, тоді, коли я вже був репресований, жорстоко депортований із Москви в Київ… Якось я знаходився у Шостці, мій мозок, як завжди, бомбардували всі, кому не лінь із психотронних бандитів. Одного разу із південного напрямку, я так відчував координати джерела звуку, хтось, по космічному біологічному радіозв’язку, таким собі злобним професорським язиком жонглював: «Сивій під тортурами!»… Мені до сих пір неприємно, що в Україні є україномовні шакали ФСБешні, чи, можливо СБУшні, які не розуміли навіть, що вони працюють на ФСБ РФ своєю жорстокістю у відношенні до мене. Точніше на банду звірів «вооруженного прокурора», на бандитів державної безпеки медицини збройних сил Росії… Так, що Петро, (мається на увазі Президент України Петро Порошенко, - у нього таке ім’я в інтернеті), зрадники в Україні були скрізь, не тільки в армії, міліції, державній безпеці, прокуратурі…, але і в українськомовній науці. Петро, щоб ти знав, що ото вони такі вчені, а ото такі КГБісти найнижчого рівня, які все по черзі ходять «чергувати по мозку», в даному випадку до жахливо-репресованого променями, (біоробототехнологіями космічної медицини), грома-дянина. Я тільки не зміг відчути з якої координати префесорив той «сивій під то-ртурами», я відчув тільки вектор, але довжину його зовсім не відчув, - можливо з Глухова, можливо із Сум, з цього, південного, напряму. Мені було прикро від цього, це моя Мала Батьківщина, маю на увазі область Сумську. Вміють пацани прищеплювати ненависть… А тоді мої радощі, від успішної військової кар’єри, розвіялись через півтора - два роки, яко дим, назавжди, коли я відчув, із щодня, щоночі наростаючою похідною, наджорстокі, таємні, дистанційні, невидимі, про-менями, репресії… Я був сам людиною в погонах, а коли розібрався хто у погонних відомствах робить "погоду", як, - я зненавидів людей в погонах, які на всі 100% складаються із бандитів, та їм слухняних. Бандитами, як правило, є КГБісти психотронні, останні їм слухняні, бідо у тому, що багато генералів і офіцерів не знали, що вони бандити, чи їм слхняні, із - за цього були страшні не розуміння. Я потрапив у жахливий стан, - стан зомбі. Пізніше, у розмовах із президентом Росії Борисом Єльціним, він цей стан називав «під наркозом»… Я, практично, чи не все життя, проіснував «під наркозом», не відпочиваючи ні секунди, майже все своє життя, - мене над жорстоко катували навіть у санаторіях. Зовні я відпочиваю, - насправді мучаюсь жахливо. Для психотронних садистів, мучити все життя ніколи ні в чому не винних людей, - це звичайна служба, багатьох вони так, «під наркозом», проводять через все життя, потім, коли знищують людей по – плану, у розмовах самих з собою, у своїх секретних зошитах, вони пишуть: «Уничтожен не приходя в сознание!». Зараз я також без свідомості своєї, я і зараз «під наркозом», - мене примусили катуваннями променями здійснити оцю публікацію. А тоді, був час я не розумів, чому Михайло Іванович тепло до мене відноситься? Право вступати до ад’юнктури я отримав «через його голову», після співбесіди з генерал-лейтенантом, професором С.М.Білоцерковським, в академічному корпусі «А», що на Ленінградському проспекті, 40, у Москві, - всі інетовці можуть знайти той шикарний «Петровський палац» у Москві, хабарів я ніяких нікому не давав… Деякі шустрики сміються і говорять що за те тебе і репресували прямо в академії… У цьому світі все можливо! Але мені уявляється, що мене так жорстоко репресували більше не із за того, що я не давав хабарів тоді, коли вся Москва, тоді, коли весь СССР стугонів від корупції: «Все покупается, - все продается!», а із – за того, що я був підключений до променів, (до біоробототехнологій космічної медицини) однією, порядною шайкою, яка просто за гроші хотіла мені допомагати, змінювати гірші координати служби на кращі, - і їм добре і мені хорошо, так? А цим підключенням скористувались закляті антагоністи цієї порядної, але трусливої шайки, їхні і мої вороги, які, будучи непідсудними за будь-які злочини, які всі до жодного підібрані таким чином, що всі 100%, - це бандити та їм слухняні, всі 100 % психічно хворі на садизм і нарцисизм, неповноцінні інтелектуально, їм просто не потрібний інтелект, він їм заважає кримінально збагачуватись. Радикально мене «роздягали» пізніше, силою променів, уже тоді, коли я був відсторонений від виконання своїх обов’язків, уже тоді, коли я був «під жахливим наркозом», тоді, коли мене позбавили можливості мислити, запам’ятовувати, діяти… Я, - біоробот! Я ніколи не прощу армію, державну безпеку, прокуратуру, певну частину влади, яка до сих пір утримує народ у покорі жебрацтвом, хворобами, яка перетворила народ у рабів у КГБістів, членів їхніх сімей, та їхньої каральної медицини… Я ненавиджу слідчих, ту частину, яка повинна боротись із психотронними злочинами… Я вас буду винищувати, потвори, всіх, хто займається злочинами безкарно, я вас буду вбивати до тих пір, поки не під-коритесь! Поки не почнете боротись із бандитами, а не із їхніми жертвами! Я не знаю, правду говорять прибульці, але це їхній винахід, - до тих пір, поки не навчитесь боротись із злочинністю, особливо із психотронною злочинністю, ї*атись не будете! Я вас примушу підкоритись, - не будете підкорятись, - не будете ї*атись! Я звертаюсь до слідчих, які ще не втратили совість, бодай її краплини, якщо ви боїтесь психотронної злочинності, якщо психотронні шакали, наприклад, Путіна, настільки сильні що ви просто боїтесь розслідувати об’єктивно, то… знищіть спочатку Путіна, він геноцидний злочинець, він забирає у кожного середньостатистичного мужика право на 20 років життя, у кожного, залишаючись непідсудним… Тобто він бандит, але непідсудний, - значить його потрібно знищити! Я декілька разів просив Шойгу, прокуратуру, Чайку, Бастрикіна, заарештувати Путіна, якщо буде негативний резонанс, то знищити його, «при спробі втечі», наприклад… Бздят генерали, бздят гниди, - бояться злочинців, пожирають народні кошти, бюджетні кошти і бздят бандитів. Ні мені, ні народу, не потрібні військові, поліцейські, прокурори, слідчі… які бояться бандитів, а частина їх самі бандити. Я вас примушу, шакали, примушу, боротись із бандитами, - не будете боротись із бандитами, не будете ї*атись! Так зроблять прибульці, якщо духу вистачить! Тому, що я ніколи не прощу лікаря із армії, який мене катував все життя променями,знищував інтелект, інші функції, щоб перетворити у раба… На колінах стоять всі: поліція, армія, державна безпека, прокуратура, судді, адвокати, влада… Всі бояться психотронних лікарів, - ті можуть променями будь-яку людину перетво-рити у хвору людину, важко хвору, можуть пограбувати «до нуля», можуть дистанційно, невидимо, променями, скалічити, знищити, викликати «швидку злоякіс-ність», Я уб’ю любу потвору, яка буде проти мене виступати… Ненавиджу гнид! Воюйте з бандитами, а не зі мною! Убивайте тих, хто керує моїм мозком, а не мене! Якщо ви не задоволені моєю поведінкою. Я ніколи, ніде, нікому, нічого поганого не робив, а мені? Хто тільки не шкодив?! Та як жорстоко!? Я не прощу! Уже будучи важко репресованим я зрозумів, чому Нішт до мене відносився тепло, хоча я і через його голову потрапив до ад’юнктури… Тому, що він у мені себе молодого побачив, коли його вовтузили психотронні бандити доти, доки не закатували до підкорення, доки він не посивів повністю… Про це мені розповідали самі бандити, які його катували. Він не був моїм науковим керівником, але у нас є одна з ним спільна робота, він мене біля 1,5 роки протримав старшим ад’юнктом, написав представлення на військове звання, позитивну атестацію… Був період, коли мені здавалось, що знищуються ті, хто мені допомагав будь-коли, будь-де… Я вважаю, що Нішта знищили під час розборок антагоністичних мафій поміж собою, «бахнули променями», - впав на грядці на своїй підмосковній дачі. Я був проти вбивств, особливо проти вбивств дистанційних, невидимих, таємних, які здійснювались променями, але мені довели бандити, які мене катують, що ці, психотронні, мафії очолюють такі шакали, лакеїв та слуг яких не вбивати грішно, Бог не простить, - «вони» розуміють тільки силу, їх потрібно тільки знищувати, іншої мови вони не розуміють! Я намагався припинити вбивства у цій темі, подавав до суду, але суди залишають без розгляду позови, оскільки я не можу довести, що армія і державна безпека, - це жахливі бандити, (їхні психотронні структури), а прокурори, слідчі, бояться психотронних бандитів… Корупцію неможливо перемогти не перемігши психотронну злочинність армії і державної безпеки… Українська влада зараз створила нові структури по боротьбі із корупцією, але вони нічого не зроблять ефективного по цій причині… Петро, я б хотів, щоб твої люди розглянули питання про включення до Ситника, до Холодницького, порядної частини, (якщо така є), психотронних структур армії і державної безпеки, щоб вони працювали на боротьбу із корупцією, а не на корупцію… Можу показати ту роботу у співавторстві з М.І.Ніштом, Ганієвим Ф.І… - «Раз-работка программы расчета аэродинамических характеристик боевых самолетов на дозвуковых скоростях», Приложение к рабочему проекту САПР АБК, том 1. Отчет №5339244-84. ВВИА, предприятие п/я В-2942, Москва, 1984, секретно. Люди всього світу ніколи не простять того лікаря-бандита, із – за якого на нього весь світ працював, із – за шакалів – КГБістів. https://picasaweb.google.com/111919027075007374098/108VVIAImProfZhukovskogo#6164727057890778834 https://picasaweb.google.com/111919027075007374098/108VVIAImProfZhukovskogo#6164727411848408754 https://docs.google.com/document/d/1cS9CIOl-k6MTaM0h7tLXqH8do9wn4HDuTSbC_OIefKw/edit

Немає коментарів:

Дописати коментар