1637.На території Росії злітає чудовисько, - вся Україна ховається під землю. Сама Росія є чудовиськом.

Сьогодні, 10 січня 2026 року, виповнюється 100 років з дня народження К. К. Васильченка, одного із головних конструкторів «МиГ-31», (10.01.1926, Москва – 15.07.2010, Москва). Він, - син військовослужбовця К. Ф. Васильченка. Костянтин Костянтинович довів до необхідних кондицій літак, довів до серійного виробництва, саме К. К. Васильченка, у класичному розумінні, називають головним конструктором «МиГ-31»… Десь із 1985-го по 1995-й роки К. Васильченко був керівником ЛИИ МАП СССР, (льотно – дослідного інституту Міністерства авіаційної промисловості СРСР)… На території РФ злітає чудовисько, - вся Україна ховається під землю… Таким чудовиськом є літак “МиГ-31”, у класифікації НАТО “Foxhound”. Головними конструкторами літака, на різних етапах, були: народжений у Києві, до 30 років проживав в Україні, Гліб Лозино-Лозинський, який здійснював глибоке проектування, під його керівництвом «МиГ-31» здійснив перший політ 16.09.1975 року, вперше піднімав літак у повітря льотчик-випробувач А. Федотов; А. А. Чумаченко (концепція). Він народився 15 лютого 1913 року у Києві, помер 9 травня 1994 року у Москві; К. К. Васильченко, (10.01.1926, Москва-15.07.2010, Москва), авіаконструктор, інженер – випробувач, вчений…; Валерій Олегович Васильков, - доводив вже створений, по суті, літак… У листопаді 1981-го року, мій командир, начальник 1-го Науково-випробувального Управління "8-го ГК НИИ им. Чкалова", генерал, Герой Радянського Союзу, українець з житомирщини, Бежевець Олександр Савович, (16.07.1929-22.07.2015), був удостоєний Державної премії СРСР за успішні випробування надзвукового перехоплювача МіГ-31. 6.05.1981 року, літак «МиГ-31» був прийнятий на озброєння ВПС СРСР. За внесок у розвиток «МиГ-31», 2.02.1982 року, К. К. Васильченко було присвоєно, таємним Указом, Звання Героя Соціалістичної Праці. У 1983 році, один із моїх наукових авторитетів, пізніше, він же, мій науковий керівник по спеціальності 20.02.14, генерал Ю. Б. Куліфєєв, (можливо він тоді був ще полковником, - не суть важливо, не пам’ятаю), запросив мене на захист своєї докторської дисертації. На тій спеціалізованій раді по присудженню наукового ступеня доктора технічних наук «блістал» К. К. Васильченко: « Юрій Борисович прислав нам автореферат на дисертацію, я почитав, не повірив, подумав, що він науковий шарлатан, запросив, щоб він прислав нам всю дисертацію, запросив його персонально, щоб він доповів результати своєї роботи… Був здивований, наскільки все, науково, класно! Він не шарлатан, - він серйозний вчений! Який заслуговує присвоєння наукового ступеня доктора технічних наук...». Десь, якось так. Ю. Б. захистився, пам’ятається, начебто, без «чорних шарів»… Хто б міг подумати, що авіаконструктор, випробувач, вчений, з українським прізвищем, українець, поряд із іншими українцями, створить таке чудовисько, яке вже багато років тримає всю Україну під землею, коли те чудовисько злітає… От такий сьогодні, 10 січня 2026 року, 100-річний ювілей одного із конструкторів, класично головного конструктора «МиГ-31», К. К. Васильченка. Отак, по суті, декілька українців створили, на «свою голову», таке жахливе чудовисько, яке може нести такі жахливі озброєння, які тримають всю Україну під землею, коли те чудовисько злітає. Українець, киянин по походженню, Гліб Лозино-Лозинський був «знятий» з проекту «МиГ-31», здається у 1981 році, і був «кинутий», вже керівником фірми «Молния», на створення космічного корабля багаторазового використання «Буран», який здійснив успішний політ у 1988 році. Я був у бригаді, яка здійснювала військово-науковий супровід розробки того «Бурану», тривалий час «сиділи» на тій «Молнии»… Якось так, якимсь «боком», я був причетний до творців «МиГ-31», «Буран», «МиГ-29»… Про що вам, шановні читачі, зараз і розповів. Цій тематиці посвячена і колективна наукова праця, в якій я був головним виконавцем: Коваленко В. И., Ашневиц А. Я., Бушуев В. И., Ганиев Ф. И., Жуков В. Д., Добролюбова И. Л. «Исследование аэродинамических характеристик рулевых поверхностей самолетов «МиГ-29», «МиГ-31» при стационарном и нестационарном обтекании летательного аппарата». Радел НИР - «Радист МО». ВВИА им. проф. Н. Е. Жуковского, предприятие п/я В-2616, Москва, 1986, секретно». Ще був один головний конструктор «МиГ-31», щось таке доводив, також українець, Толя Бєлосвєт, (укр., мабуть, Білосвіт), також дуже цікава постать. Я зараз пишу по пам’яті, вже багато чого не пам’ятаючи, чомусь запам’яталось те, що я був у нього у кабінеті, у «прєдбанніку» сиділа його секретарка, Наталка, мабуть не помиляюсь, розвантажувала його у всьому, створювала умови для максимально ефективної праці, контролювала його зарплату, платила за нього партійні внески… Толя працював дуже вже ефективно. Дещо про себе. Моїми науковими керівниками були: - по спеціальності 20.02.15 – доктор технічних наук, професор, заступник начальника кафедри аеродинаміки №15, член СРК і СРД, полковник Ганієв Ф.І. Тема його докторської дисертації „Разработка метода расчета и исследования аэродинамических характеристик боевых самолетов при наличии повреждений и внешних подвесок”. Захищався у 1979 році. Дисертація секретна. Відкритий алгоритм його докторської дисертації викладений у статті „Метод расчета продольных, боковых и перекрестных аэродинамических производных летательного аппарата на дозвуковых скоростях”, розміщеній в „Известиях АН СССР, МЖГ, №2, 1978 г.”; - по спеціальності 20.02.14 – доктор технічних наук, професор, начальник факультету №3 „ВВИА им. проф. Н.Е.Жуковского”, член СРК і СРД, генерал – майор Куліфєєв Ю.Б. Тема його докторської дисертації „Идентификация летательных аппаратов и бортовых измерительных систем в целях ускорения создания боевых авиационных комплексов”. Захищався у 1983 році. Дисертація секретна. Відкритий алгоритм його докторської дисертації викладений у статті „Дискретно – непрерывный метод идентификации непрерывных систем”, розміщеній в „Известиях АН СССР, МТТ, №5, 1981 г.”. Ця науково-педагогічна школа, яку я пройшов, у науковому світі вважається науково-педагогічною школою світового рівня. Наприклад, у генерала Куліфєєва, у якого я був ад'юнктом, була аспірантка із міністерства цивільної авіації Г. Маслєннікова, у Ганієва ад'юнктом був в'єтнамець, капітан ВНА Нгуен Ван Хонг, докторантом був майор ВНА Нгуен Дик Кіонг. Це було ще в СРСР. Пізніше наукові двері розчинялись ще ширше для вчених із різних країн. Наукові роботи мого адміністративного шефа, у якого я був старшим ад'юнктом, генерала Нішта М. І., спеціаліста в області нелінійної, нестаціонарної аеродинаміки, перекладались на англійську мову у Нью-Йорку... У мене з ним, і іншими, є спільна робота, у співавторстві: Коваленко В. И., Ништ М. И., Ганиев Ф. И. и др. "Разработка программы расчета аэродинамических характеристик боевых самолетов на дозвуковых скоростях". Проект САПР АБК, т.1.Отчет №533 9244-84.ВВИА,п/я В-2942(НИИ АС), Москва, 1984, секретно... Маю більше 30 наукових робіт, з них 7 по темі дисертації. Роботи в основному посвячені методикам випробувань авіаційної техніки, теоретичній кібернетиці (математичному моделюванню) та технічній кібернетиці ( ідентифікації літаків з використанням методів дискретних вихорів та дискретно – безперервної нелінійної фільтрації в області гідроаеродинаміки, динаміки руху і маневрування бойових засобів, озброєння і військової техніки ВПС). Дисертація не захищалась із-за репресій, викликаних жахами підключенням мого мозку до біоробототехнологій космічної медицини,(коротко до променів), злочинних зловживань психотронних операторів, які керували моїм мозком, із – за відлучення від секретної роботи внаслідок кримінального звільнення зі ЗС СРСР... Взагалі у СРСР більшість досліджень були таємними, засекреченими, про цих головних конструкторів, також, майже ніхто нічого не знав до дев'яностих років минулого століття. Навіть мене не могли вільно так випустити із лещат таємності, психотронні бандити "присудили" знищити мені розум, щоб знищити, синхронно, секрети, якими я володів, як жертві і свідку психотронних злочинів... Все таке, злочинне, робили таємно, дистанційно, невидимо, променями, (біоробототехнологіями космічної медицини)... Із-за цього у мене, мяко кажучи, відчуваються "ножиці", поміж інтелектом відповідно мого послужного списку і моїм фактичним, поточним інтелектом... Мене "скосили", по суті, у 36 років. Репресії не відміняють досі. Свідків своїх злочинів засекречені психотронні бандити не випускають із своїх обіймів до смерті... Репресії, катування засекреченими військовими цивільної людини променями таємно, дистанційно, невидимо, військові пояснюють тим, що, начебто, московські лікарі заражали військових хворобами, не лікували і вимагали від них забезпечити мене квартирою у Москві, робили таке за те, що військові грабували "до нуля" із використанням променів... Тобто військові психотронні бандити "так" образились на лікарів, що "так" репресували ніколи, ніде, ні в чому не винну людину... Засекречені психотронні військові бандити поклялись тримати мене до смерті під катуваннями променями, утримуючи у небутті таємно, дистанційно, невидимо, (променями), не допускаючи мене до жодної відповідальної людини і жодну відповідальну людину не допускаючи до мене. Із-за чого я і почав писати, оскільки я не міг зустрічатись з жодною конструктивною, відповідальною людиною. До речі, 19 січня 2026 року виповнилось рівно 25 років цій фразі, яку промовив маршал Росії І. Сєргєєв в день свого візиту до Києва в мою адресу:"Я Вам нікогда нє позволю чітать! Я Вам нікогда нє позволю чєм-лібо заніматься вообщє! І всьо равно унічтожу! Нє сразу, но постєпєнно, мєтодом трьох "нє": нє позволю работать; нє позволю лєчіться; нє позволю что-лібо імєть, (автомобіль, гараж, дачу, дом, квартіру...)". Всього цього психотронні офіцери росії досягають таємно, дистанційно, невидимо, променями, які генеруються через космос з території Росії. У променів героїв нема. Промені не можна перемагати, оскільки біоробот не може бути сильнішими за того, хто керує його мозком, (а мозок керує діями), - це неможливо навіть теоретично. Із-за чого я вимушений ненавидіти тих, хто критично відноситься до біороботів, хто їх примушує виробляти щось, чи працювати, чи гвалтувати, чи підстрибувати, чи зав'язувати шнурки, а насправді робити одне і те ж, - примушувати перемагати промені. Це неможливо! Якби можна було перемагати промені, то не існувало б біоробототехнологій космічної медицини, а вони існують. Біороботів потрібно захищати, допомагати їм, а не будь-що вимагати від них, біороботи завжди будуть робити те, що від них вимагають променями, а не те, що хтось вимагає словами чи будь-якою параноєю. Уявляється, що пізніше я ще щось додам до цієї статті, зміню назву... Я вважаю себе не настільки особливою людиною, щоб захищаючи мене, тим паче у мирний час, гинули люди, включно із державними службовцями. І, тим не менш, так склалось. Таємна війна, психотронна війна, із застосуванням променів, (біоробототехнологій космічної медицини), таємно, дистанційно, невидимо, останні 40 років не припинялась ні на секунду. Колись я, проживаючи у Москві, був у команді президента Єльціна. Захищаючи мене, зокрема від психотронних бандитів, Єльцін зіткнувся із жахливими протиріччями поміж цивільними керівниками і тими, хто у погонах. Єльцін сформував вектор боротьби за встановлення цивільного контролю над діяльністю людей в погонах, особливо в секретних погонах, особливо в секретних психотронних погонах. Почались вбивства, у круті 90-ті. Я тривалий час не міг нічого розуміти взагалі. Був дезорієнтований. Мозок катували променями так, що я ходив з "пухлою головою, нічого не розуміючи"... Спочатку була інформація від Єльціна: "А спорт, спорт! Ето жє банда кровавих убійц, ми пєрєсмотрім всю сістєму фінансірованія спорта!", а суттєво пізніше, від "когось" із спецслужб: "Ми покончім с Чєчньой, а потом возьмьомся за хохлов! Ми унічтожім в каждой украінской сєм'є нє мєнєє одного члєна сєм'і, чтоби украінци нікогда нє радовалісь обрєтьонной нєзавісімості от Россіі!". Вбивали багато. З часом я виокремив оцю "свою тему", тобто те, що відбувалось навкруги мене, мабуть пізніше за всіх я зрозумів, що у цій "моїй темі" вбивають українців і демократів, навіть якщо вони русскіє! Хто вбиває? Можна лише здогадуватись? Вірогідніше за все, вбивали з використанням променів, таємно, дистанційно, невидимо... Знищено було, окрім рядових громадян, багато державних службовців, які намагались мене захищати від психотронних бандитів. Мені стало моторошно від такої опіки. Я перестав апелювати до посадовців, щоб мене захищали, а навпаки, попросив весь світ припинити захищати мене, щоб припинити вбивства... Хтось оббріхував людей, щоб організувати навкруги мене "вакуум", стандартний, як перед знищенням у Радянському Союзі... Цивільним злочинці говорили, що це той, із - за кого військові вбивають цивільних, військовим говорили, що це той, із-за кого цивільні вбивають військових... Я ж поняття не мав, що відбувається, але, намагаючись захистити і захиститись, я подав до суду на психотронних злочинців армії, державної безпеки, їхню психотронну медицину... Вимагав компенсацію і за ущерб завданий мені особисто, (в сумі 19 мільярдів доларів),і за ущерб завданий, особливо, родинам знищених моїх друзів, особливо державних службовців. Пізніше я намагався добитись загиблим своїм друзям, посмертно, статусу учасників бойових дій, статусу воїнів, які загинули у різновиді цієї ж таки російсько-української війни, - тільки таємній, психотронній війні. Виходило так, що мене, колись надпорядну людину, психотронні бандити використовували для ідентифікації пордних людей, українців, демократів, навіть, якщо вони русскіє, з метою подальшого їх знищення. Мене жахливо катували таємно, променями, а хто мене міг захищати? Лише порядні люди, - українці і демократи. Їх ідентифікували, (визначали), і... знищували. Я місця не знаходив собі. Я звертався неодноразово до людства, щоб припинили мені допомагати, щоб припинили мене захищати, - захистити мене неможливо,(від тих, хто сидить у мене у мозку, хто керує моїм мозком, а значить діями...), а життя можна втратити... Десь так, видимо, я став абсолютно самотнім. Я не міг підставляти людей під знищення, ... Окрім мене у команді президента Єльціна були: Єгор Гайдар; Борис Нємцов; В. Путін; генерал А. Лєбєдь; Б. Березовський; В.Черномирдін, генерал П. Грачов, маршал Сєргєєв... Інших зараз не можу згадати. В живих залишилось двоє, - В. Коваленко і В. Путін. Коваленка добивають, таємно, дистанційно, невидимо, променями, життя йому організували страшніше смерті, В. Путін царює. Хто ж вбивав? Для чого? О! Загадка?! Грачова і Сєргєєва, можливо, знищили за психотронні злочини проти цивільних людей, залишались непідсудними за злочини, всі останні були прогресивними людьми, - для чого їх знищили? Хто знищив? О!? Таємниця, ё. т. м.! Кожний читач може прийняти участь у розгадці, хто ж вбивав і для чого? Є сили, які цікавляться тими, із-за кого до Коваленка добиваються за допомогою згвалту? Хочуть їх взнати. Є сили, які цікавляться, (не знаю з якою метою), тими, із - за кого Коваленка катують променями 40 років поспіль, із заданою похідною! Хочуть знайти таких замовників. Є ті, хто злорадіє по будь-яким причинам, пояснюючи все по-своєму. Наприклад, знищення міністрів внутрішніх справ України Кравченка і Монастирського пояснюють тим, що ці міністри відмовлялись розшукувати бандитів, із-за яких катують променями і добиваються за допомогою згвалту. Натомість підкоряли жертв і свідків злочинів під бандитів... Екстраполюють ці погрози на міністра Клименка, прошу передати йому ці погрози, я противник вирішувати питання вбивствами... Тим паче українців. Міністр повинен знати це. Хоча Росія доводить інше, - є такі виродки, не вбивати яких грішно! У сусідній державі полюбляють пограбуваннями, хворобами, рабством, божевільнями, руйнацією родин, кривавою жорстокістю, брехнею, демагогією, цинізмом, тюрмами, вбивствами... вирішувати питання навіть у мирний час. Зараз весь світ бачить до чого це призводить! Що з того виходить!? Колись виберу час, продовжуа, якщо ще будуть читачі цієї моторошності. те