http://gordonua.com/publications/nalivajchenko-vot-moi-kulaki-ja-gotov-zashchishchat-saakashvili-203365.html
Українцем бути дуже небезпечно! Я по подібним причинам не зміг свого часу захисти-ти у тій же Москві дисертацію, - не дозволили! Хоча тоді, більш головною причиною цього була та обставина, що мій мозок був підключений під біоробототехнології космічної меди-цини, - представники доброї корупції намагались допомагати мені, а потвори підлої, кри-вавої, жорстокої корупції не дозволяли допомагати… Бандити виявились сильнішими… Я не витримував катувань, нічого не розуміючи, - я тоді не знав, що ж це таке промені, тобто біоробототехнології космічної медицини.
В СССР, навіть на генному рівні, бути українцем було дуже небезпечно, оскільки психотронні структури КГБ і армії весь час сканували по мозкам українців, особливо тих, хто працював чи служив в армії, КГБ, міліції, прокуратурі, судах, секретній науці… , тобто прослуховували мислення українців, мислення, як правило, ніхто не може приховувати, хоча є багато людей, які намагаються контролювати мислення, але це до тих пір, поки мозок людини не потрапить під певні промені, якими робиться неможливість контролювати мислення. Іншими словами, КГБ знало, буквально, все про ту людину, яка була їй цікава, тому, що прослуховували мислення. Хто жив у СССР, той пам’ятає термін «інакомисліє», тобто «вони» знали яка людина мислить «неправильно», відповідно застосовували покарання. У моєму житті був період, коли я приховував своє мислення, - нікому, ніде, ні про що внутрішнє, не говорив, і, тим не менш, мій мозок прослуховувався, певним ублюдкам моє мислення не подобалось, до мене міг підійти, наприклад , у 7ЦНИАГу, якийсь ублюдок і прошипіти: «І то єму нє так! І то єму нє так!?»…. Мабуть я мислив не зовсім правильно, не так, як потрібно було певним КГБістам для зайняття певної посади…
Небезпечно було особливо тим, хто, будучи українцем, але не дуже обізнаним відносно того, що ж це таке «русскіє» насправді, «ліз» у розвідку, у ГРУ ГШ, у військово-дипломатичну академію, у політичну розвідку, у секретну науку… Я був одним із таких українців, не дуже тоді свідомим, але амбітним, - я ліз у такі структури чи не всі зразу… Ліз навіть після того, як почув від одного джентльмена: «А я б нікогда нє пошьол в сєкрєтную науку, потому, что знаю, что ето такоє!», (мабуть він мав на увазі прослуховування мис-лення, з усіма можливими наслідками, які могли від цього випливати), ліз навіть після того, як почув від гебіста фразу дещо іншу: «…а єслі нєт?! Гдє хошь найдьом, гдє хошь откопаєм, із – под зємлі достанєм!»… Жахливо, але вони мене розшукують, відкопують, із – під землі дістають, (не вилізаючи з мого мозку ні на секунду), до сих пір, але так, щоб було вигідно їм! Полюбляють вони гратись так, особливо з українцями! Сподобалось тримати мене під променями, (під біоробототехнологіями космічної медицини), коли зі мною, з моєю душею, з тілом, можна робити все, що завгодно і все… безкарно! Мразь ще та!
У кінці існування СССР, і після розпаду, я жив у Москві, потім декілька років на дві держави, - був вже громадянином України, але проживав у Москві, - так склалось. Мене тримали психотронні бандити під жахливим психотронним ковпаком, катували день і ніч, щосекунди, променями, були москвичі, які намагались допомагати… Із – за застосуваня проти мене таємних психотронних технологій виникла жахлива таємна боротьба, яка продовжується і зараз, - боротьба за встановлення цивільного контролю над діяльністю людей, (якщо їх можна так називати), в погонах, та їхніми собутильниками, однодумцями… Як гаранти прав і свобод громадян мене вимушені були захищати Президенти: М.Горбачов, Б.Єльцін, інші, особливо українські, але це пізніше…
Зі збройних сил СССР мене звільнили тихо-тихо, «без шуму і пилі», жахливо репресу-вали променями, таємно, дистанційно, невидимо, та так шустро, що я навіть не розумів нічого, я страждав, я весь час мучився, роками знаходився на межі самогубства, (сьогодні зранку також, так катували), - вважав себе важко психічно хворим, (оскільки тоді я нічого не знав про промені, пізніше взнав, але не міг ще декілька років усвідомити, так катували тими ж таки променями)…
Що я репресований я взнав лише тоді, коли, щоб не вмерти від голоду, я «лазив» по Москві, розшукуючи роботу, але лазив лише так, як дозволяли ті, хто керував моїм моз-ком, тобто мої вороги… Тому роботу знаходив не я, - я навіть теоретично не міг її знайти, оскільки моїм мозком керували мої вороги, - бандити в психотронних погонах, (міністр оборони, його підлі гебісти…, особливо із ВВС), які відганяли мене променями від будь-якої роботи, від будь-якого житла, від людей взагалі. Мене знаходила робота, небайдужі москвичі, які за мене боролись, знаходили для мене роботу завжди, знаючи мій рівень підготовки, (я тоді володів сучасною моделлю мислення, сучасною моделлю прийняття рішення, (заснованою на методах математичного моделювання різних процесів, тоді навіть мої вороги визнавали мене сильнішим, інтелектуально, за 70% народних депутатів Верховної Ради СРСР), та тільки не могли люди вирвати мене із рук психотронних бандитів… МИД СССР, говорячи про прийом мене на роботу, так мені сказав, від нього я і взнав про те, що репресований: «Пішітє Заявлєніє, в Заявлєніі пішітє святую правду, с момєнта прєдидущєго увольнєнія Ви рєпрєссіровани, - ми бєрьом на работу, чєрєз год прєдоставляєм жільйо…».
Звичайно психотронні бандити не дозволили працювати і в МИД СССР, потім в МИД РФ, ганяли променями та й все, катували променями нічого не говорячи, не пред’являючи ніяких ультиматумів, як раніше не дозволили працювати у ЦК КПСС, (по ходатайству М.Горбачова), на різних підприємствах і закладах, (на прохання президента Єльціна)
В Кремль мене зразу не брали на роботу тому, що я не був… гебістом! Військові бандити мені кричали: «Ми нікогда нє допустім в государствє второго Єльціна!», - пускали в хід, видуману військово-медичною мафією, «шизофренію»… Як тільки працювати на високому рівні, чи надавати житло, так я для них шизофренік, як тільки державні діячі відмовляли мені у роботі на високому рівні, у забезпеченні притулком, так військові психотронні садисти зразу ж приймались винищувати інтелект, щоб перетворити у раба, щоб міг носити мішки, відра, колодки, ящики, їхні вчителі полюбляли кричати мені з радістю: «Ручкамі! Ручкамі!», - (це означає, що вони дуже радісні від того, що мене репресували так, щоб перетворити у раба після згвалту, щоб працював руками, - ручкамі. Деякі представники професури кричали: «Сивій під тортурами!». Мені було страшно, страшно від того, що люди навіть академічного світу, деякі державні керівники не можуть зрозуміти, що ж це таке промені, що це таке біоробототехнології космічної медицини, тому апелюють до мене, звинувачують мене у боягузтві, тупості, таке інше. Я ж біоробот¸я можу бути лише таким, яким мене тримають ті, хто керує моїм мозком, я не можу бути сильнішим за того, хто керує моїм мозком, - добиватись до біоробота, - це ознака інтелектуальної недостатності! Добиватись потрібно до тих, хто керує мозком, а не до біоробота. Промені не можна перемагати, якби можна було перемагати промені, то не існувало б біоробототехнологій космічної медицини, а вони існують! Звідси стає відомим хто ж такий тупий насправді.
Об’єктивно, - щоб, наприклад, вирішував мою долю, скажімо, гарант прав і свобод громадян, президент держави, то він особисто, чи, скоріше, його людина, його психотрон-ний оператор повинні керувати моїм мозком, функціями мого організму, тоді буде доягнута воля президента, якщо ж мою долю вирішував би, скажімо, прем’єр-міністр, президент національної академії наук, міністри інформатики, промисловості, іноземних справ, просвіти і науки, директор підприємства, інші, то вони чи їхні психотронні оператори і повинні керувати моїм мозком, функціями мого організму, тоді досягалась би воля названих посадових осіб, - виходило ж все навпаки, жахливо, Президент держави, як гарант прав і свобод громадян, відповідальна особа, вирішує чи намагається вирішити долю репресованого психотронними бандитами громадянина, а мозком, функціями організму репресованого громадянина, керують ті, хто його репресував, скажімо, психотронні бандити армії… Президент Єльцін, президент Кравчук, прем’єр-міністри, інші державні посадовці, виводять, непсихотронними, звичайними методами, на роботу у Кремлі, в МИД, на Банкову, а мозком керують генерали, їхні психотронні бандити – офіцери, які кричать, наприклад, - це пряма мова: «Єльцін, пососі х*й!», «Кравчук, х*й тєбє в рот, х*й тєбє в ж…пу!», міністри оборони могли кричати мені: «Я в рот є*ал твоєго прєзідєнта!», «Єслі тєбє осмєлітся помочь хотя би одін гражданскій руководітєль, ми лучамі сдєлаєм тєбя сумасшєдшім, прівєдьом к нєму і спросім, ну что, какой он, кто он, кому ви помогалі?», - тобто військові на всю катушку розкручували моє божевілля, щоб не випустити до смерті мене із своїх психотронних обіймів, я для військових божевільний, якого потрібно все життя катувати променями, знищити інтелект, щоб перетворити у раба, (після згвалту), «Ізлюблєнний прийом заставлять (цивільну особу), х*й сосать у офіцера, а нє будєшь сосать, так ми лучамі сдєлаєм тєбя сумасшєдшім!», - я навмисне не називаю прізвище цього міністра, оскільки це єдиний міністр оборони, який попросив пробачення у мене за свої «шуткі». Чи простив я його? Я не зразу, пізніше, сказав: «Бог простить! Я не знаю ступені твоєї участі у інших моїх стражданнях, в інших військових злочинах проти мене, тому не можу прощати! В Москві був час, коли мене захищали москвички, жінки, - як захищали? Я не знаю до сих пір! І завдяки їм я ще поки що існую! Я вдячний до сих пір свідомим москвичкам, які тоді захищали мене, обнімаю і цілую кожну із таких. Жінки тоді щось робили таке, що приводило до дикої злоби бандитів в погонах! Мабуть, можливо, говорили генералам і офіцерам, що вони бандити, які катують ніколи ні в чому не винну цивільну людину, яка колись служила в армії, говорили, що давайте підійдемо до нього і подивимось його документи, хто він такий, цивільний чи військовий… Міністр П.Грачов з такою злобою шипів мені: «А ми ссим твоїм сукам в рот!», а його підлеглі - психотронні офіцери, з таким смаком, підігрували міністру: «А ми єбьом твоїх сук в рот – в ж…пу, в рот – в ж…пу!»… Об’єктивно, - якщо жінка має сильну психіку, може себе зламати і лягти під бандита, - психотронного офіцера, то сексуальна насолода може бути казкова, тобто трахатись із ними можна, у них є пучок променів, які включають ерекцію, на любий, наперед заданий час, не дозволяючи еякуляцію, (насіння виплеск, на рус. Семяізвєржєніє, - витік сперми), наприклад, вони можуть єлозити, (їхній термін, - здійснювати фракції), одну годину, дві, три, стільки, скільки захочуть, після чого ав-томатично включаються промені, які дозволяють витік сперми… Жінки тільки «повізгівают» від такого сексі, але це ті, які мають сильну психіку, які можуть зламати себе, лягти під психотронного бандита, жінки ж тонкої духовної структури, високої душевності, духовності, можуть отримати психічну травму на все життя, - відмовляться від сексу із чоловіками назавжди, підуть до секс шопу… Але це не до мене, це вже до психіатрів. Я не фахівець у цих питаннях, я, - біоробот, репресований психотронними бандитами…
Якби генерали і офіцери, психотронні, так захищали народ, державу, її кордони, так, як використовують промені для особистого розквіту, особливо сексуального, - то в Україні вже б 26 років як не було б жодного проросійського окупанта, терориста, сепаратиста, бандита, Україна була б вже державою, подібною до середньо модельної європейської держави із ЄС. Громадяни отримували б задоволення від життя, від рівня життя, а не гинули на східному фронті і від променів…
Бандитам, які хочуть знищити мене, які не хочуть відміняти таємні репресії проти ме-не, не хочуть забезпечувати, хочуть катувати до смерті… Для того, щоб ви мене знищили потрібно, щоб у вашого верховного головнокомандувача х*й стояв! Коли навчитесь розмовляти, шакали, тоді і взнаєте, що вам потрібно робити, щоб у вас і у вашого верховного х*ї піднімались! Я не прощу! Я буду мстити! Я, - це не Коваленко Віктор Іванович! Я, - це прибульці, які прибули у мій мозок і керують ним! Ніколи не будете ї*атись, якщо не будете підкорятись! Я той, із – за кого міліція не може знищувати громадян! Міліція ніколи не буде вбивати військових, тому, що у них нема друзів, які могли б захищати їх… Почалась розтряска мого мозку, - вимушений припиняти писати… Звертаюсь до деяких верховних, особливо до Путіна, у вас нема друзів, які могли б вам ваші х*ї поставити, тому ви повинні підкоритись тим, хто вам повісив ваші х*ї, якщо це відносити до Порошенка, то не втрачаючи, не здаючи жодного проукраїнського інтересу… Лікарі, не будете розмовляти, над вами будуть сміятись, із – за того, що ви не ї*етесь! Аваков, будеш блокувати будь-яку мені допомогу, над тобою будуть сміятись, що ти не ї*ешся!
Таємна війна зараз точиться жахлива, - лікарі, не будете винищувати бандитів, які займаються злочинами безкарно, особливо окупаційними, сепаратистськими, тероризмом, бандитизмом, - вони вас будуть знищувати за те, що ви їм х*ї не можете поставити! Петро, (Порошенко), міліція, поліція, ніколи не зможе захищати бандитів із армії, які не можуть розмовляти із поліцією… Ці гниди мене репресували, думаючи, що ніхто не розуміє того, що військові, - це і є міліція із органів державної безпеки медицини…
Сидіть, скоти, і думайте, що ви ї*етесь!...
Пізніше президент Єльцін все ж таки пішов на призначення мене на роботу у Кремлі, не звертаючи уваги на прослуховування мого мозку не кремлівськими агентами: «Работать будєшь в Крємлє, спать будєшь в рабочєм кабінєтє до тєх пор, пока нє найдеш жєну!»… Променямі мене не допустили до роботи у Кремлі, пізніше продемонстрували, що можуть мене пропускати у Кремль, але працювати в Кремлі не дозволили. До того ж мій мозок весь час прослуховували, почались російсько-українські суперечки, наприклад, прорусскіє ФСБешники викрали в українському Кременчуці декілька пожежних машин, пригнали їх в Москву, викрадачів Москва зустрічала як героїв!
Військові льотчики українських ВПС, русскіє по-національності, проКГБістської , прорусскої орієнтації, у Староконстантинові, під час тренувальних польотів, викрали шість українських літаків «Су-24», через Бєларусь, перегнали їх на територію Росії, - зустрічали їх як героїв.
Здається, старший лейтенант, ракетник із українського древнього Глухова, русскій по-національності, прорусскої, проКГБешної орієнтації, викрав якусь ракету Збройних Сил України, з ракетою разом прибув на територію Росії, - зустрічали, як героя…
Я у цей час сидів біля того Кремля, у бібліотеці ім. Леніна, ні з ким про це не розмов-ляв, - звичайно мій мозок якось реагував на ці події, реагував у проукраїнському векторі, - русскіє гебісти прослуховували мій мозок, все знали про мене. Закінчилось це тим, що президент Єльцін вирішив відправити мене, як українця, в Київ, зрозумівши, що я ніколи не зможу захищати Росію, сказав мені: «Єзжай в Кієв, я договорюсь, прієдєшь, подойдьошь к Лєоніду Макаровічу, - он тєбє поможєт!»…
Маючи такий досвід я говорю українцям, які, як у кам’яний вік, все ще мріють діяти та-ємно на території Росії, - це справа наднебезпечна, при будь-якому проколі, при будь-якому затриманні, ФСБешники про вас взнають все, буквально все, святу правду, оскільки прослухають мислення ваше… На земній кулі наступає ера відсутності чи не будь-яких секретів! Ера відкритого суспільства. Ера ненависті до кривавої Росії, яка все вийо*ується, все хоче бути «полюсом», все сепарується від держав вільного світу… Вважаю, що і українці можуть прослуховувати мислення будь-якого громадянина Росії! Але наскільки спецслужби будуть використовувати інформацію,отриману психотронним шляхом? Не знаю! Це їхня справа! У світі ще залишаються юридичні «прибамбаси», - коли відомо про людину все, кримінальне також, а притягти її до відповідальності не можна, оскільки інформація, отримана психотронним шляхом, не є такою, яку можна використовувати… Наприклад, я знав, що військові міністри, наприклад, Павєл Грачєв, Ігор Сєргєєв, деякі інші, бандити, звичайні військові злочинці, вбивці, їхня соплива кривава психотронна офіцерня знищує величезну кількість людей, таємно, дистанційно, невидимо, променями, але я не зміг їх притягти до відповідальності, я не зміг їх зразу знищити, не зміг довести суду, що вони злочинці, - юристи, адвокати, прокурори, слідчі, - шкури, «зассалі» доводити це судам… Та й теоретично це неможливо, - їх би зразу міністри знищили променями… Тому весь світ сидить і тремтить від страху перед психотронними бандитами армії і ФСБ РФ?!
Я колись звірів, міністр оборони Росії І.Сєргєєв, народився в Україні, здається у Горлів-ці, він став Героєм Росії, доктором технічних наук, професором, першим і останнім маршалом Росії, міністром оборони Росії, влада провінціальної української Горлівки, (можливо Макєєвки), вирішила «спорудіть» пам’ятник цьому військовому злочинцю. Сооруділа. Я знав, що Сєргєєв знищує українців таємно, дистанційно, невидимо, променями, (біоробототехнологіями космічної медицини), тому з ненавистю віднісся до донбаської влади, - військовий злочинець, бандит, військовий міністр ворожої держави, знищує українців, а українці, за це, ставлять йому… пам’ятник. Бюст. Погруддя. Оце такі ми українці, особливо провінціальні, - наскільки я пам’ятаю виступів проти встановлення такого погруддя в Україні не було! Українці повинні назавжди відмовитись від вшанування, від встановлення пам’ятників, прорусскім бандитам… Це ж колоніальна звичка, - це ж звичка рабів!? Шанувати тих, хто тебе грабує, катує, знищує, підкоряє… Хіба ж так можна! Ай- я- яй?! Погрожую пальчиком! Тобто Україна у свідомості народу Донбасу залишається прорусской колонією, - народ Донбасу залишався прорусскімі рабами. Та й державна влада, влада Києва, можливо і регіонів Західної України, здається, не прореагувала на встановлення погруддя військовому бандиту, міністру Сєргєєву. Хоча, справедливості заради, я із – за страждань, викликаних постійно діючими катуваннями променями, нічого суттєвого відслідковувати не можу.
Вибачте, шановні читачі, мене настільки жахливо катували під час письма, що я втрачав зовсім контроль над тим, що роблю.
