523 Подвиги Путіна. Асоціації.

http://www.yaplakal.com/forum23/topic581239.html http://yagrazhdanin.ru/post4308 http://sanyaz.livejournal.com/21578.html http://www.autolada.ru/viewtopic.php?t=330083&start=0 Я вимушений зберігати вірність своєму літературному жанру, - пишу під катуваннями променями. Російські генерали із команди генерала, члена Державної Думи Росії, уже покійного, Вареннікова, інші, вимагали присвоєння Президенту Путіну звання Героя Росії за подвиги, які Путін здійснив на протязі свого життя. Генерал Варенніков відомий тим, що у Києві, у рік розпаду СССР, тиснув на ліде-ра України Л.Кравчука, вимагав припинити роботу на самостійність, незалежність і державний суверенітет України. Під подвигами Путіна малось на увазі, в основному: збереження суверенітету і територіальної цілісності Росії; запобігання розпаду Росії на 19 князівств; відтворення гонору, так званих, руських; відродження, так званого, авторитету людей в погонах, тобто позитивного відношення суспільства до бандитів в погонах, як до порядних людей; керування Росією по – генеральські, за допомогою страху; штучне збільшення прошарку руських в Росії, наприклад за рахунок залякування громадян Росії українського походження, - майже 2 млн., яких вимушені були відмовитись від національності «українець» і стати самозванцями, - «руськими». Руським це дуже потрібно, оскільки руські в Росії почувались некомфортно, - їх було в Росії всього дещо більше 50%, вони боялись «нацменів», які ненавидять руських за хамство, цинізм, знущання, окупацію територій «нацменів», наприклад, якутські дисиденти, ще в радянські часи, говорили: «Руські у нас забрали золото і алмази, а нам залишили алкоголізм і сифіліс; неабиякий розмах військово - промислового комплексу, - мілітаризація Росії; катування і вбивства всіх неугодних ФСБ РФ громадян; перетворення, так званих «руських» у господ, а «нацменів» у рабів, - на території Росії зараз знаходиться більше 2 млн. рабів, більшість з яких українці, бо це нація, яка століттями здійснювала спротив окупаційним діям росіян (які продовжують цинічно і зухвало називати себе «руськими», - від «Київська Русь»), тому росіяни з особливою жорстокістю ненавидять українців і, до сих пір, продовжують боротись із українцями найжорстокішими у світі методами, особливо таємними, дистанційними, невидимими психотронними методами (променями); використання несвідомих громадян російського походження із країн – колишніх радянських республік для приведення їх до влади в таких країнах, для підривної діяльності проти таких країн, з метою відтворення СССР, з метою здійснення реформ по моделі «назад в СССР», приведення агентів ФСБ РФ до влади в таких країнах; творення багатих «руських», - агентів ФСБ РФ, збіднення «нацменів»; психіатризація українців, тобто перетворення українців у рабів за допомогою медичних методів, - в Україні зареєстрованих психічно хворих дещо більше 1 млн. 200 тисяч, наприклад, це у 70 разів більше, ніж в Італії де таких 17 тисяч; використання психотронних методів (променів) для приведення до влади у суміжних країнах агентів ФСБ РФ; створення касти непідсудних, за будь – які злочини , злочинців психотронних струк-тур ФСБ і МО РФ, що особливо подобається російським генералам та офіцерам, оскі-льки побічним ефектом використання ними психотронних технологій є особисте, кримінальне збагачення кожного психотронного бандита Росії… Одним із подвигів Путіна вважають подвиг 1989 року у Дрездені. Коли цивільні німці захопили будівлю НДРівської спецслужби «Штазі», яка працювала, по суті, під керівництвом КГБ СССР. Будівля резидентури КГБ СССР у Дрездені знаходилась поряд із будівлею «Штазі». Німці, яких було біля 5 тисяч, після захоплення корпусу «Штазі» пішли захоплювати резидентуру КГБ СССР. Але їх зустрів «світловолосий підполковник В.Путін із пістолетом з 12 патронами». Зазвичай німців було багато, більше 5 тисяч, вони були п’яні, підігріті пивом, шнапсом… Полковник, керівник резидентури, злякався німців і втік, а Путін, як старший по військовому званню після керівника резидентури, не злякався, не втік, спробував організувати оборону резидентури за допомогою радянських військ, дислокованих поблизу Дрездена, але радянський генерал йому відмовив, мотивуючи тим, що нема команди із Москви. Тоді В.Путін взяв командування на себе, почав діяти самостійно, захищав резидентуру самостійно із своїми товаришами. П’яти тисячному натовпу німців він сказав, «на гарній німецькій мові», що територія резидентури, - територія іноземної держави (СССР), що він офіцер, що у нього пістолет з 12 патронами, що один патрон він залишить для себе, - останні 11 патронів, він, природно, випустить у нападників, таке інше… Німці злякались Путіна, покричали та й розійшлись, - побоялись нападати на резидентуру, захоплювати документи, тощо. Я не оцінюю героїзм Путіна, - звичайно такий поступок є поступком сильної лю-дини, але ж так повинен був діяти будь – який офіцер, діяти згідно із інструкцією на випадок нападу на резидентуру. Я не називаю дрезденські дії Путіна подвигом, не моя це справа, - я не знаю по-двиг це чи ні. Я не знаю герой Путін чи ні? Зазвичай Героями є ті, кого цінує за подви-ги народ, пам’ять про кого живе вічно у пам’яті народній. Наприклад, Росія, ФСБ РФ, Путін, Мєдвєдєв, багато громадян України російського походження окупаційного спрямування називають провідників ОУН, УПА С.Бандеру, Р.Шухевича бандитами, а народ України, особливо Західної України, називає їх Героями, називає вулиці на їх-ню честь, ставлять їм пам’ятники… Генералам, типу Вареннікова, уявлялось, що дрезденські дії Путіна це подвиг. Мені тільки згадалось інше. 8 травня 1945 року, при завершенні штурму Берліну, Знамя Побєди над Рейхстагом водружали грузин Кантарія, росіянин Єгоров, українець О.Берест. Звання Героя Радянського Союзу присвоїли Єгорову і Кантарія, українцю Бересту відмовили! Чому? Тому, що Берест українець, а військовий злочинець маршал Жуков ненавидів українців. Президент України В.Ющенко під час своєї каденції, виправив цю «помилку», - присвоїв звання Героя України Олексію Бересту, посмертно. Деяким іншим українцям, загиблим, Президент Ющенко також присвоїв звання Героя України: композитору В.Івасюку, командувачу УПА Р.Шухевичу, голові Проводу ОУН С.Бандері, іншим. Але… По «просьбє трудящіхся ФСБ РФ, вузьколобі, косоокі…» донецькі громадяни України, - юристи, інші агенти ФСБ РФ в Україні, проросійської, окупаційної спрямованості, такі, як В.Оленцевич, А.Кісєлєв, інші, виступили проти цього рішення, подали до суду, оскаржили рішення Президента В.Ющенка, мотивуючи тим, що на момент скоєння подвигів, Р.Шухевич та С.Бандера не були громадянами України, бо… не було України. Начебто В.Івасюк, О.Берест, деякі інші, були, у ті ж роки, громадянами України, начебто в ті роки була вже Україна, як держава? Звичайно українські окупаційні суди президента України В.Януковича задовольнили скаргу. Таким чином, юридично, Р.Шухевич та С.Бандера були позбавлені звання Героя України, а В.Івасюк, О.Берест, деякі інші, не були позбавлені звання Героя України! У чому ж справа? Яка ж логіка дій окупаційних юристів? Ні Шухевич, ні Бандера не воювали на стороні росіян, воювали з росіянами, з окупантами, а всі, хто воює із росіянами… зрадники, - вороги Росії, росіян? Але ж вони воювали за свободу, неза-лежність, державний суверенітет України?! Чому ж їх позбавили звання Героя Украї-ни? До того ж підлі і брехливі донецькі холуї – окупанти розповідали плітки, радян-ську політвидавничу брехню, що Шухевич та Бендера знищували українців?! Як же вони знищували українців, якщо їх до сих пір українці шанують в Україні, особливо у Західній Україні, а також за кордонами України. Їм встановлюють пам’ятники на території Західної України, називають вулиці, школи… на їхню честь! Можливо, все ж таки, українців, особливо Західної України, знищували радянські військові, які часто переодягались під бандерівців?! Що ж це за влада Януковича в Україні, якщо народ встановлює пам’ятники, шанує своїх істинно – народних Героїв Шухевича, Бандеру, а влада не визнає їх Героями!? Народ України визнає їх Героями, а влада не визнає?! Може та влада Януковича в Україні, у такому випадку, антинародна? А значить окупаційна?! Чому Героїв України, українцям в Україні, нав’язують росіяни, ФСБешні і проФСБешні євреї, але не українці? У окупаційних проросійських юристів нема права історичної справедливості нав’язувати народу України, хто Герой України, а хто ні?! Сам народ України знає, хто його справжній Герой України. України не було багато років, Україна тривалий час була окупованою нацією, тому українці вимушені були виступати, чи воювати, на стороні окупантів, - одні виступали на стороні одних окупантів, російських, але були і такі, які, ненавидячи радянських окупантів, за їхні «подвиги» на території України, вимушені були виступати на стороні інших окупантів, німецьких, які спочатку обіцяли українцям незалежність і державний суверенітет… Але ж були і такі, які воювали і з одними окупантами і з другими окупантами і з третіми, з четвертими… з усіма, хто ліз на священну землю Київської Русі, сучасної України… І таких було найбільше серед ОУН, УПА… Чому ж їх не вважати Героями України?! Парадокс!? Чи нав’язування своїх стереотипів сучасними російськими окупантами? У Береста не забрали звання Героя України, бо він воював на стороні радянських, проросійських окупантів, все рівно, що виступав на стороні сучасних проросійських окупантів Януковича?! У В.Івасюка також не забрали звання Героя України, бо він прославляв своєю поезією, музикою та співами весь СССР?! Жодному росіянину В.Івасюк нічого не зробив поганого. За що і знищили його росіяни?! Як і композитора І.Білозіра, як і багато інших українських патріотів: В.Стуса, В.Симоненка, А.Солов’яненка, І.Миколайчука, В.Гетьмана, В.Чорновіла, М.Сироту, Ю.Оробця, О.Ємця… Сучасне окупаційне державне керівництво України, Прем’єр – міністр Азаров, Президент Янукович, їхні холуї, застосовують політику подвійних стандартів. Р.Шухевича та С.Бандеру поз-бавили звання Героя України, В.Івасюка, О.Береста не позбавили. СССР завжди і скрізь знищував українців мільйонами і утискував українців, татарів, інших «нацменів», навіть таких, які воювали на стороні радянських чи російських окупантів. Зараз Азаров, Янукович і К, начебто, виправляються. В Києві поставили пам’ятники українцю, тричі Герою Радянського Союзу, льотчику - винищувачу І.Кожедубу, татарину, двічі Герою Радянського Союзу Ахмет Хан Султану, льотчику – винищувачу, льотчику - випробувачу, якому навіть заборонили після війни на-вчатись у Військово – Повітряній Академії в Моніно. Заборонили тільки за те, що він був татарин, а цю націю Сталін переслідував. Сучасні росіяни, навіть російські ди-пломати, наприклад російський консул у Сімферополі В.Андрєєв у травні 2013 року, називають татарів зрадниками, начебто, за співпрацю з німцями, а українців назива-ють «продажніми хохлами»… Уявляєте?! Сопливі інтернаціоналісти – окупанти, прийшли на чужу територію, на територію інших націй, національностей і встановлюють свої окупаційні порядки, а хто проти вонючих російських окупантів, той… зрадник?! Ну і філософія у росіян?! Чомусь Азаров та Янукович не хочуть ставити пам’ятники Шухевичу, Бандері, іншим національним Героям? Тепер хочуть ставити пам’ятники Кожедубу, Ахмет – Хану Султану, іншим, тим хто воював на стороні російських окупантів. Путіну ж за згаданий дрезденський подвиг, і інші подвиги, генерали і маршали вимагали присвоїти Звання Героя Росії, якій він зберіг суверенітет і територіальну цілісність. Але ж Путін організував життя росіян таким чином, що середня тривалість життя чоловіків Росії складає 62 роки, жінок 73 роки, в той час як у державах НАТО, ЄС і чо-ловіки і жінки живуть більше 80 років. Тобто Путін, своїм явним та таємним насиллям над народом Росії, забирає у кожного чоловіка Росії право на 18 років життя. Це ж жахливий злочин. За цей злочин, який Путін творить безкарно багато років поспіль, його потрібно знищити, а не Героя Росії давати. Знищити, бо він непідсудний за зло-чини! Навіть за такий жахливий злочин, як позбавлення кожного чоловіка – росіяни-на права на 18 років життя?! Народу Росії такий президент Росії не потрібен, - він, «такий Герой», потрібний генералам, бандитам… Але ж люди, громадяни Росії, залякані страхом, бояться ФСБ РФ, вибирають цього бандита у владу, у президенти Росії… Парадокс! Путін позбавляє кожного росіянина права на 18 років життя, а ті вибирають його у президенти Росії!? Чому? Майстерна пропаганда? Брехлива пропаганда! Народ обдурений! У страху?! У Німеччині і чоловіки і жінки йдуть на пенсію у 65 років (планують у 67 років), але після виходу на пенсію у 65 років, середньостатистичний німець, чи німкеня, живуть на пенсії ще 15 – 17 років. В Росії середньостатистичний росіянин йде на пенсію у 60 років, і після виходу на пенсію у 60 років, живе на пенсії 2 роки… За такий «подвиг» Путіна потрібно повісити, якщо він непідсудний за злочини, а не Героя Росії йому надавати! Президента Іраку Саддама Хусейна повісили за доказані 46 знищень іракців, а Путін у кожного росіянина забирає право на 18 років життя, у кожного, і… генерали йому вимагають за цей «подвиг» присвоїти Звання Героя Росії?! А якщо до цього додати ще багатотисячні знищення громадян за допомогою променів (психот-ронних технологій)? О! Росія! Янукович, Азаров і К, ви також такої влади в Україні бажаєте, що лізете в обійми Росії?! Однокровки? «Кровь блатная наша!». Якщо ви в Україні хочете захищати інтереси Росії, то вам потрібно покинути посади в Україні і їхати на ПМЖ до Росії і там захищати інтереси Росії. В Україні, на українських держа-вних посадах, потрібно захищати інтереси України, а не окупаційні інтереси Росії. А стосовно того, путінського, подвигу у Дрездені? Можливо будівлю резиден-тури КГБ СССР у Дрездені захищали із Москви променями, через супутники? А участь Путіна у цьому була мізерна, вийти назустріч німцям, та сказати їм те, що він і сказав. А може то говорив язиком Путіна, який – небудь полковник із підмосковного лісу, який здійснював охорону резидентури у Дрездені променями? Свого часу я був учасником дещо подібного «подвигу» у Москві, який відбувся через декілька років після путінського дрезденського подвигу. Мене репресували, не юридично, без документальних слідів на паперах, дистанційно, невидимо, променями… Репресували, як українця, як жертву найстрашнішого виду корупції, - корупції в погонах. Безпричинно! Тільки за те, що я українець, а «вони», - злочинці, окупанти. Підключили під промені, пропустили через божевільню, звільнили, пограбували «до нуля» і піддали страшенним стражданням, вдень і вночі, щосекунди, - катуванням променями. Не говорячи про інше, - сон навіть замінили на катування. Окрім іншого, московські психотронні садисти кричали: «Ти будєшь сдихать от голода!». Я дійсно «сдихал от голода». Мені читачі, майже ніколи, не вірять у мій особистий голодомор. А він був! Я вперше, для читачів, коротенько описую, як відбувався мій особистий голодомор. Як мене, у Москві, в 1987… 1992 р.р. катували голодом. Спочатку, до штучного розлучення із сім’єю, дружину та сина, безпричинно, відправили до України на багато місяців. Я залишився один і під щосекундним психотронним переслідуванням (променями). Працювати мені не дозволяли! Організували соціальну ізоляцію. Від будь – яких соціальних контактів. Продовольчі запаси швиденько закінчились. Маса мого тіла зменшувалась від, тоді оптимальної, в 96-100 кг, до 50 кг. Заробляти, займатись будь – яким бізнесом, чи продавати речі, для того, щоб харчуватись, мені також не дозволяли променями. Катували голодом, чи неповноцінним харчуванням, і пізніше, багато років. Як це робилось? Дуже просто,- променями! Наприклад, вдома не було нікого, а мені забороняли, дистанційно, невидимо, променями, відкривати холодильник, а якщо дозволяли відкривати холодильник, то забороняли брати з холодильника ковбасу, масло, сир, рибу, м’ясо, тощо. Забороняли вживати горіхи, молочні продукти… Демонстрували можливості біоробототехнологій космічної медицини. А тоді, в ті роки, в Москві, іноді дозволяли іноземцям мене підгодовувати, щоб не вмер. В ті ж роки у мене в мозку, підсвідомо, починала формуватись ненависть до всіх злочинців, які займаються злочинною діяльністю, безкарно: до військових, КГБістів, прокурорів, міліціонерів, лікарів, спортсменів... В ті ж роки я почав розуміти рівень протистояння поміж цивільними людьми і людьми в погонах. В ті роки я почав ненавидіти генералів і офіцерів всіх відомств, - представників страшних кукольних відомств. Генерали та офіцери не підкорялись Президентам, прем’єр – міністрам. В ті ж роки Президент Єльцін сформував вектор боротьби за встановлення цивільного контролю над діяльністю людей в погонах. В останньому своєму, прижиттєвому, інтерв’ю екс-міністр оборони Росії П.Грачов розповідав, що при знайомстві із Єльціним, в одній із перших з ним зустрічей, вони різали собі ножами тіла, руки, - скріплювали кров’ю, (а не членосмоктаннями), свою дружбу, клялись у вірності один одному, випивали, закусували тощо. А пізніше Грачов говорив, що Президент Єльцін «прєдал» його. Насправді, як мені уявляється, Єльцін «нє прєдал» його, а просто відійшов від нього, покинув його як соратника, цього військового злочинця, який утаємничував від Єльціна багато чого. Навіть якщо брати до уваги мою проблему, то міністр Грачев був гнидою. Я таких сопляків, таких військових злочинців, навіть людьми не вважаю, не те, що генералами чи міністрами. Уявіть собі, Президент Єльцін, - людина відповідальна, він – гарант прав і свобод громадян. Він вимушений був захищати мене. Я був «сином», чи «братом» Президента Єльціна, Грачев був його військовим міністром, який… катував мене щосекунди, дистанційно, невидимо, променями. Звичайно Єльцін косо дивився на свого міністра. Я запитував у Грачова: «Твої шакали катують мене! Ти що хочеш, щоб я служив?!». Він відповідав: «Нєт, служіть ти нє будєшь нікогда! Но я нікогда нє позволю тєбє нікакіх контактов с міліцейской мафієй!». На моє рішення знищити його, він сміявся і говорив: «А как ти ето сдєлаєшь? Ти ко мнє нє добєрєшься! Развє, что чєрєз врачєй, но я своіх врачєй ужє прєдупрєділ, что я іх унічтожу, єслі оні осмєлятся нанєсті мнє любой уровєнь ущєрба!». (Доставалось мені від тих маршалів та генералів. Ні за що! Я ніколи ні в чому не був винен! Наприклад, маршал Сєргєєв, міністр оборони Росії, забороняв мені, громадянину України, працювати, будь - що мати, лікуватись, погрожував знищити «нє сразу, но постєпєнно». Неприємно існувати в державі, де Уряд (свій чи сусідньої держави) переслідує, погрожує вбивством, не дозволяючи нічого, навіть мислити, навіть сон замінивши на катування). А тоді, в Москві, мене намагались врятувати від голодної смерті. Я працював у міжвідомчих комісіях, було багато знайомих із різних міністерств, відомств, але ме-не не допускали до жодної людини, - жодну конструктивну людину не допускали до мене, променями. Один раз я піднявся ескалатором метро на північному виході станції метро «Ди-намо». Біля метро, назустріч мені пішла величезна кількість людей. У багатьох з них в руках були хлібини, батони, вершкове масло у пергаментному папері, «палки» ковбаси, інші продукти. Я зупинився, був здивований таким змінам у відношенні до мене. Люди підходили все ближче. Раптом на відстані декількох метрів, поміж на-ми, немов із – під землі, виникла якась літня жінка у чорному одязі, розставила горизонтально руки, немов утримуючи натовп, і закричала: «Нє давайтє єму нічєго, - у нєго нічєго нє било в руках!». (Що означала та фраза я не знаю до сих пір). Люди з посмішками почали обходити її і протягувати мені ті продукти: хліб, батони, вершкове масло, ковбасу… Раптом я побачив на обличчях москвичів, замість посмішок, жахи, страх, відчай... Люди розвернулись і почали тікати від мене, - проти них застосували генерали промені страхів, жахів… Я залишився голодним! Я впевнився, - допомога мені неможлива. Промені перемагати неможливо, - якби можна було перемагати промені, то не існували б біоробототехнології космічної медицини, а вони існують! Але ж та літня московська сука у чорному, одна, змогла утримати цілий натовп доброзичливих московських громадян, які захотіли бодай нагодувати мене. Правда їй у цьому допомогли таємно, невидимо, дистанційно, генерали своїми променями (психотронними технологіями). Можливо в Дрездені, у 1989 році, і Путін, аналогічно, переміг цілий натовп нім-ців? Можливо і та літня московська сука також претендувала, як і Путін, на звання Героя Росії? Серед організаторів геноциду українців голодомором у 1932-1933 р.р. стало багато Героїв СССР. Можливо тоді, у 1989 році, СССР охороняв будівлю резидентури КГБ СССР у Дрездені променями, а своїх друзів із «Штазі» кинув напризволяще. Може то росіяни більше зрадники? А не німці, татари, українці… Може німці, татари, українці, інші європейці, і не тільки європейці, бояться «звільнення» росіянами? У 1939 році армія СССР «звільнила» Західну Україну. Та так звільнила, що 0,5 млн. українців зразу ж, до війни, потрапили до Сибіру та Далекого Сходу Росії, а після війни ще 1 млн. 271 тисяча українців потрапили до Сибіру та Далекого Сходу. Так і Європу армія СССР «звільнила» від фашизму у 1945 році. Та так «звільнила» Європу від фашизму, що та бідна Європа ледь – ледь, майже через півстоліття, звільнилась від СССРних окупантів, від окупаційного сталінізму. Я пам’ятаю, як радянські офіцери, на семінарах по марксистсько - ленінській підготовці, пильно так вдивлялись у політичну карту світу і «сокрушалісь»: «Ну почєму ми в 1945-м не дошлі до Іспанії – Португалії?»… Не дай Бог! І іспанці з португальцями жили б 57 – 62 роки, а не 80 – 84, у середньому. «Добре що так, - могло бути гірше!», - як сказали б українські артисти Тарапунька та Штепсель . Самого ж Путіна до сих пір охороняють різними методами, променями також. Хтось із москвичів розповідав, як намагався на 80 – річчі академіка Примакова підійти до Путіна. Не вдалось. Не підійшов, - відчував жахливий страх і тікав від Путіна. Промені перемагати неможливо. Тільки що ж то за держава, Росія, в якій злочинців, істинних ворогів народу, охороняють так серйозно, а народ кинутий напризволяще, - народ залишається сам на сам, беззахисним, перед будь – якими бандитами. Росія залишається на першому місці у світі по вбивствам і самовбивствам. Прибульці, чи інопланетяни, які керують моїм мозком, і я… ніколи не пробачу такого президента, такого героя, - я таких президентів, таких героїв, за людей не вважаю, не те, що за президентів. Я ніколи не прощу Росію, генералітет і офіцерство Росії, Путіна, Мєдвєдєва, їхніх холуїв, не тільки за їхні «подвиги» в Росії, але й за ро-сійські «подвиги» в Україні. Особливо за путінські «подвиги» із таємним застосуван-ням психотронних технологій проти України і українців, за не ринкові, а політичні, дискримінаційні, окупаційні, по суті, за геноцидні «ціни для України», за «всьо равно сломаю», «всьо равно поставлю на колєні», «всьо равно загоню в СССР», за ФСБіза-цію народу і українського державного керівництва, за катування і вбивства українців променями, за нав’язування Україні радянських військових, окупаційних традицій, за збереження в Україні окупаційної влади, за тиск на Януковича і Азарова, щоб вони будували таку Україну в якій нема нічого українського, за намагання новітньої окупа-ції України за допомогою спецслужб і їхніх непідсудних, за будь - які злочини, бандитів, за кримінальну нейтралізацію української опозиції в Україні, за розбещення лікарів, особливо лікарів – КГБістів, за непомірні, безкарні побори з хворих українців, за рішення про вбивство у кожній українській сім’ї не менше ніж одного члена родини, щоб «вонючі хохли» не раділи навіть такій незалежності від кривавої Росії, за перетворення українців у рабів у руських ФСБешників по моделі щоб «кожний українець підкорявся кожному руському»… Я звірію, Путін, від твоїх дій, від дій твоїх собак, особливо психотронних, непід-судних за будь –які злочини! Я не прощу! Я переверну вашу модель відношення до українців з точністю до навпаки: «Кожний руський буде підкорятись кожному україн-цю! Не будете підкорятись, - я вас усіх вижену на ПМЖ в Росію! Там будуйте свої російські порядки! В Україні повинні бути українські порядки! Не поїдете на ПМЖ в РФ, - знищу всіх, хто займається злочинною діяльністю безкарно!». Путін, я не прощу ні тобі, ні твоїм сопливим ФСБешникам вбивства будь – якого українця на всій території земної кулі. Я не прощу жодного росіянина, який не визнає українців за самостійну націю, за самостійну національність, нав’язуючи їй якесь «малоросійство»… Я не прощу жодного росіянина, який не визнає Україну за самостійну, незалежну, від російської окупації, державу. Трахатись злочинцям не можна! Трахання стимулює злочинців на нові, більш витончені, антинародні злочини! Жодний росіянин, жодний окупант, жодний ФСБешний і проФСБешний бандит, який займається злочинами безкарно, особливо окупаційними злочинами, трахатись не буде ніколи! Я не прощу! Путін, насмілишся здійснити будь – який антиукраїнський крок, - і я знищу тих, хто займається злочинами безкарно! Особливо окупаційними злочинами! Я не про-щу! Я ніколи не прощу такого відношення до України, до українців, до мене особис-то… Я буду знищувати всіх, хто займається злочинною діяльністю безкарно, до тих пір, поки всі, хто займається злочинною діяльністю, особливо окупаційною злочин-ною діяльністю, не підкоряться… Я не прощу! Українці, це нація, яка ніколи, нікому, нічого поганого не робила, яка гинула мі-льйонами за свободу і незалежність від кривавих окупантів Росії, і ти, Путін, застосо-вуєш явні і таємні сучасні моделі поневолення України і українців, включно із психот-ронними технологіями?! Я не прощу! Вонючий сопливий окупант, бандит, міжнародний терорист, вбивця… А не герой. Я не прощу! Путін, здається, що уже настав той час, коли тобі потрібно використати для себе, той 12-й патрон?!