Сьогодні, 24 червня 2019 року, виповнюється 14 років з того дня, як перестало битись серце одного із моїх шефів, професора, д.т.н., експерта ВАК СССР, генерал-майора авіації, начальника кафедри аеродинаміки №15 «ВВИА им. проф. Жуковского», спеціаліста в області нелінійної, нестаціонарної аеродинаміки, Білоруса, Михайла Івановича Нішта (1.01.1935…24.06.2005).
Вічна пам’ять Великому Аеродинаміку!
У мене є підстави вважати, що його серце було зупинене штучно, променями, на його Підмосковній дачі. Тобто це було вбивство психотронними бандитами. Об’єктивні, однозначні причини знищень мені не відомі до сих пір, якщо ж говорити взагалі, то всі ті події описувались боротьбою за встановлення цивільного контролю над діяльністю людей в погонах, (на переконаннях певних москвичів ті події описувались фразами: «На карту поставлено все!», «Мафія на мафію!», «В Москве есть две огромные мафии, они враждуют между собой, они убивают друг друга, и горе тому, кто попадается между ними!»), але в ті роки «мітла психотронної смерті» викосила велику кількість значущих аеродинаміків: д.т.н., професор, полковник Локтєв Б.Є., д.т.н., професор, полковник Попиталов С.А., д.т.н., професор, генерал Нішт М.І., (всі Москва), д.т.н., професор, генерал Гуляєв В.В., д.т.н., професор Пахненко, (обидва Київ), В.Миргород, Купчик, (обидва Харків), - це із тих, хто мені став відомим, як померлий. У всіх, окрім Пахненка, школа кафедри аеродинаміки №15, ВВИА.
Вважаю смерті всіх цих людей викликані штучно, правоохоронна система, особливо Росії, "бздіт" говорити на цю тему, оскільки там "працюють" таємні, засекречені психотронні структури, які можуть слідаків, з будь-яких відомств, "мочіть" по-Путіну, "в сартірах"... Страх це така хімера?! У променів нема героїв. Всі структури правоохоронної системи, всі слідаки, вся профільна влада, всі "довгоносики" журналістики, інші допитливі громадяни із будь-яких відомств, нічого кращого не придумали, як впитись в мене, немов п"явки, сидять у мозку і смокчуть, двоногі допитливі свині, мозок смокчуть катуваннями, примушуючи до будь-яких, але дій, а дії мені забороняють променями, а промені не можна перемагати... Якби можна було перемагати промені, то не існувало б біоробототехнологій космічної медицини, а вони існують! Якби можна було перемагати промені, то у Путіна б х*й стояв! Якби можна було перемагати промені, то у міністра оборони б х*й стояв, а він у нього не стоїть! Хто тобі дозволяє катувати людей променями?
Репресували мене таємно, психотронні бандити. Я був багато років ізольова-ний, буквально, від всього, мій мозок був всі 100% часу мого такого жахливого життя зайнятий катуваннями психотронними бандитами, я був дезорієнтований взагалі, я багато років вважав, що військові винищували цивільних, дуже пізно, але ж взнав, що і військові знищувались. До того ж військові були розшаровані, одні військові займали позиції цивільних, цивільного державного керівництва, інші військові займали позиції ворожої військової частини генералітету, по суті, військових злочинців, які не визнавали права людини і громадянина, не визнавали верховенство міжнародного права, які катували цивільних людей променями…
Михайло Іванович Нішт був моїм адміністративним шефом, науковими керів-никами у мене були інші вчені. В той же час у мене є колективна робота у співавторстві з ним: Коваленко В.И., Ганиев Ф.И., Низамов В.Ж., Ништ М.И. и др. Разработка программы расчета аэродинамических характеристик боевых самолетов на дозвуковых скоростях. Приложение к рабочему проекту САПР АБК, том 1. Отчет №533 9244-84. ВВИА, предприятие п/я В-2942, Москва, 1984, секретно.
https://nasledie-vvia.ru/index.php?id=15&id_wiki_user=430
https://vkovalenko110550.blogspot.com/2012/01/370-77.html
https://vkovalenko110550.blogspot.com/2012/01/371-370-77.html
https://vkovalenko110550.blogspot.com/2015/01/713-80.html
Мені здається, що я, все ж таки, придумав, як же мені припинити писати, (із жахливою під диктовкою, яка мене весь час ганьбить).
Психотронні бандити багато років тому прокричали: «Мы пытками заставим писать, а потом написанное используем против тебя!». І я писав! Мені майже ніко-ли, променями, не дозволяли читати те, що я писав! Але, як тільки мені вдалось декілька разів прочитати те, що ж я пишу, з’явилась відраза до писання із такою під диктовкою психотронних бандитів. Як тільки рівень цієї відрази стає більшим, сильнішим за рівень насилля бажанням писати, - я припиняю писати. Тобто, як тільки мене примушують, (променями), писати, я повинен не писати, а читати те, що я писав раніше… Бажання писати пропаде. Звичайно, це також може відбутись при умові, що мені дозволять пересилити бажання писати необхідністю читати… Бодай якась боротьба за існування під таким катуванням…
P.S.Що ще у нас було спільним з генералом Ніштом, так це те, що психотронні бандити, які катували мене променями у Москві, хизувались: "Мы и Ништа в свое время пытали так, что он даже поседел!". Нас катували одні і ті ж самі психотронні бандити, тільки у різні роки.
Я вважаю, що у вбивствах військових аеродинаміків, у таємних вбивствах військовослужбовців взагалі, винний найбільше офіцер ВВС, який мене найжорстокіше за всіх катував, катує і... буде катувати, ну і, звичайно, його пахан, той, кому він підкоряється по лінії КГБ.
Звичайно, хочеться запитати у Путіна, у глави СК РФ генерала А.Бастрикіна: "Хто почав перший вбивати у цій, моїй, темі?"... Це ще тоді, у Москві? Той, хто вбив перший, привів у дію всі таємні механізми знищення людей і цивільних, і військових, з використанням променів і класичних методів. Бастрикін, якби ти і твої слідаки не були "бздунами", то могли б спробувати поборотись із психотронними вбивцями, частина таких сидить у мене у мозку, деякі із них, ще тоді, у Москві, кричали: "Я убил уже десять человек! Нам надоело убивать!"... Я, наприклад, не виключаю, що серед сучасних психотронних вбивць Росії вже є такі, які "переплюнуть" навіть Франца Штангеля який винищував польських євреїв у "Треблінці", (чи не 900 тисяч?), не говорячи вже про Густава Вагнера, (більше 200 тисяч?)... І Штангелю, і Вагнеру, було важче, складніше вбивати, руки по лікоть були у крові, потрібно було мити підлогу від крові, таке інше, спалювати тисячі трупів... А сучасні психотронні вбивці кривавої Росії сидять у білих сорочках перед екранами тепловізорів, вони на мають безпосередніх контактів із жертвами, не бачать близько їхніх страждань, на їхній психіці це набагато менше позначається... Вони, наприклад, у Підмосковному лісі натискають кнопку а в Україні хтось падає від інфаркту, інсульту... Якби ви знали, як психотронні бандити люблять себе, - під час проведення психотронного терору можна "чокнутись" від жахів над психікою, - вони ж радіють, весело все так роблять свою роботу, щоб не руйнувалась їхня психіка, жити довго хочуть... Більш здоровими залишаються психотронні бандити кривавої Росії.
Ця таємна війна не припиняється досі, ні на секунду, навіть якщо вважати початком цієї війни, наприклад, 1985 рік, (насправді я не знаю у якому році, у цій "моїй" темі, почали знищувати людей), то ця таємна війна продовжується вже 34 роки, а ви, шановні читачі, вважаєте, що війни легко закінчувати, та ще й таку, як оця поточна, російсько - українська війна 2014...2019 р. р.? Я довести не можу, але переконаний, що у цій таємній війні було знищено людей більше, ніж у цій явній, поточній війні. Страхіття цієї таємної війни пов"язане ще й із тим, що частина генералів і офіцерів була з цивільним державним керівництвом, а частина цивільного державного керівництва була з війьковими злочинцями... Більшості учасників не було відомо де "свій", а де "чужий". До того ж частина військових, як з тієї так і з іншої сторони, як і частина цивільних керівників, як з тієї, так і з іншої сторони, іноді змінювали погляди на протилежні.
Можливо я колись зможу написати, на прикладі генерела А.Лєбєдя, зміну поглядів...
Я надавав список знищених, з нього відомо, що велика кількість генералів знищувалась у перший рік після виходу на пенсію. Мова йшла про генералів Москви. Ця ганебна, таємна війна триває досі, - ганебні, жахливі вбивства тривають і досі, на фоні явної війни вони відбуваються не настільки рельєфно, не настільки помітно.
М.Нішт застосовував доволі специфічні моделі виховання. Наприклад, подання на військове звання "підполковник" я писав сам собі, звичайно генерал перечитав, що потрібно було виправив, підписав після віддрукування. Тобто навчав бути керівником у майбутньому.
Звичайно колись мені було приємно читати "Атестацію..." написану професором М.Ніштом, в якій, окрім іншого, були такі слова: "Зарекомендовал себя сложившимся научным работником в области аэродинамики летательных аппаратов, умеющим самостоятельно и квалифицированно ставить и решать сложные научно – технические задачи".
Коментарі
Дописати коментар