1607. До дня подяки наставнику, 25.01.2025.

Стаття ще в роботі. 25 січня 2025 року відзначається "День подяки наставнику". До війни ця публікація не відноситься. Навпаки відволікає від війни. Хоча ні, у кінці статті я, мабуть, все ж таки, торкнусь, серйозним таким, мазком про причини вій-ни... Я родом із СРСР, життя добігає кінця, в якому було досить багато наставників. Кожний залишав у моєму житті свій слід! Захотілось згадати наставників в родині, в школі, в спеціальних навчальних закладах, співслужбовців... Наставників в науці; культурі; політиці; дипломатії; промис-ловості... Мати була першою моєю наставницею. Мати ніколи не займалась будь-яким насиллям наді мною. Чи не на будь-які життєві ситуації у неї були прислів’я: «Слово лєчіт, - слово калєчіт!»; «Без труда нє витащішь і рибку із пруда!»; «Із двух зол вибірают мєньшєє»… Батько... "Иж-49", "Иж-Юпітер"... МАлюга М.С. Брошюра Т.Г.Шевченка "Бур'ян". Мельник П.Д.... Донік В.Т. ("Їздук")... Хаймович Д.П. випускник МГУ, єврей.Клавндія Василівна, - дружина - бібліотекар. Мед.... Коля Носов... Військкомат... Армія. 1ХВАТКУ 06886 КВВАІУ 8ГНИКИ ВВИА Наставником в організації аеродинамічної науки, СРСРного рівня, для мене був доктор технічних наук, (д.т.н.), професор, генерал-лейтенант, заступник начальника "ВВИА им. проф. Жуковского", єврей, Бєлоцерковський С.М., позивний "Біл". Допускав до себе, мене особисто, досить близько. Я був знайомий з його родиною, бував у нього вдома, в будинку на Ленінградському проспекті, що навпроти "Аеровокзалу". Був знайомий з його сином, Володимиром, на той час підполковником, кандидатом технічних наук, (к.т.н.). "Біл" був організатором Всесоюзного семінару по аеродинаміці, який проходив щомісяця, за винятком літніх місяців, здається кожного третього четверга, в приміщенні музею повітроплавання, на вул. Радіо, що біля ОКБ ім. Туполєва. Завдяки цьому семінару вдавалось знайомитись із вченими різних міністерств і відомств, включно із українськими, які вирішували цікаві задачі. Наприклад, молодий вчений, В.К., із української ракетно-космічної галузі, з м. Дніпра, (тоді Дніпропетровська), на семінарі демонстрував модель ви-ходу стратегічної ракети із пускової шахти методом дискретних вихорів, (м. д. в.), засновником якого був "Біл". Пізніше семінар набув статусу міжнародного. Рідний брат "Біла", Олег Михайлович, займався також аеродинамікою, мав вчене звання академіка, займався надзвуковою аеродинамікою, працював у знаменитому ЦА-ГИ (Центральному аерогідродинамічному інституті"). "Біл", вже коли демобілізу-вався із армії, працював також у ЦАГИ, після початку репресій проти мене намага-вся і мене влаштувати у ЦАГИ. Не склалось. Після смерті «Біла» семінаром керу-вав його учень, генерал М. І. Нішт; Наставником в області лінійної аеродинаміки був д. т. н., професор, заступник на-чальника кафедри аеродинаміки №15 «ВВИОЛКА им. проф. Жуковского», татарин, полковник Ф. І. Ганієв. Позивний "Фан". Навчався в радянських навчальних за-кладах, багато десятків років прожив у Москві, але так і не зміг позбавитись харак-терного для татар акценту. "Фан" був моїм науковим керівником по спеціальності 20.02.15., - «Гідроаеродинаміка, динаміка руху і маневрування бойових засобів». Міг віддати мені всі свої наукові замітки, зібрані за все життя, щоб я сам у всьому розбирався, знайомлячись з його особистим досвідом. Познайомився з ним я ще тоді, коли працював у "8 ГК НИИ им. Чкалова". "Фан" вибирав наш НИИ у якості провідної організації для захисту докторської дисертації. Доповідав про результати своєї докторської дисертації. Я був серед тих, хто прослуховував його доповідь, був у команді, яка писала йому відгук на докторську дисертацію. У нього була дуже ці-кава докторська дисертація по розрахунку аеродинамічних характеристик літака з бойовими пошкодженнями у лінійній аеродинамічній постановці. Жив "Фан" та-кож на Ленінградському проспекті, тільки в районі циганського театру "Ромен". Пізніше театр зіграв у моєму житті позитивну роль, вже коли я був репресованим, "нє прі дєлах", трупа надавала мені можливість працювати у театрі, я зустрічався особисто із художнім керівником театру, актором театру і кіно, циганом Ніколаєм Слічєнком... Не склалось! Допомоги не вийшло. Мене вітром, електромагнітним вітром, (променями), здували психотронні оператори-репресанти і з "Ромену". У мене є, (було), декілька наукових робіт з "Фаном" у співавторстві; Наставником в області ідентифікації ЛА, (літаючих апаратів), був д. т. н., професор, начальник 3-го факультету "ВВИА им. Жуковского", русскій, генерал-майор Куліфєєв Ю.Б. Позивний "Куля". Я творив дисертацію синхронно по 2-м спеціальностям зразу, "Куля" був моїм науковим керівником по спеціальності 20.02.14., - «Озброєння і військова техніка Військово-Повітряних Сил». Нормальний, доброзичливий, комунікабельний чоловік. Щодня робив ранкову гімнастику, пробіжки. Після чого, як він мені говорив: "До обєда сіжу как гвоздь!", - з високою працездатністю. Лю-бив "розганятися". Прийдеш до нього з якимсь питанням, він сідає, починає зда-ля, "врубається" в тему, "розганяється", а потім вже, кваліфіковано, розмовляє по суті. Був авторитетний не тільки в МО, ВПС, але і в МАП СССР, МГА СССР (мініс-терстві авіаційної промисловості, міністерстві цивільної авіації). Я у нього був ад'юнктом від військових, в той же час у нього була, від МГА, аспіранткою Галка Маслєннікова. Радісно було, все ж таки жінка. Як говорив академік Ландау: "Мужчінам, коториє не інтєрєсуются жєнщінамі, в наукє дєлать нєчєго!". Я "відслідковував" "Кулю" ще до захисту ним докторської дисертації, він запрошував мене на свій захист докторської дисертації. Якби я міг у цьому житті бодай чомусь дивуватись, то я був би приємно здивований виступом на тому захисті К. К. Васильченка, представника ЛИИ МАП СССР, (Льотно іспитатєльного інстітута). Він розповідав, що коли він познайомився із авторефератом на дисертацію "Кулі", то не повірив, що такі наукові досягнення ним можуть бути дійсно реалізовані, не повірив, подумав, що це якийсь "шарлатан" від науки, захотів боляче "вкусити" його, запросив прислати йому текст дисертації, добре, дуже добре "прошєрстіл" текст, був приємно вражений досягненнями "Кулі"... Повірив, що не шарлатан, а серйозний вчений. Такий виступ Васильченка на Спеціалізованій Докторській Раді забезпечив блискучий захист дисертації. Я був у "Кулі" вдома, був знайомий з його дружиною, не пам'ятаю точно, десь він тоді жив поблизу «Тушіно», на схід від «Тушіно». Наставником в області нелінійної, нестаціонарної аеродинаміки був д. т. н., професор, член-кореспондент, вже не пам'ятаю, якої, академії наук, пізніше академік, член ВАК СССР, (вищої атестаційної комісії), де, на вул. Грибоєдова 12, він міг працювати "чорним опонентом", начальник кафедри аеродинаміки №15 "ВВИА им. Жуковского", білорус, генерал-майор М. І. Нішт. 8 січня 2012 року, я написав статтю 370. К 77-летию профессора Ништа М. И. https://vkovalenko110550.blogspot.com/2012/01/370-77.html Він був моїм адміністративним шефом, призначив мене старшим ад'юнктом. Я керував з його подачі ад'юнктурою кафедри №15, правильніше Нішт керував через мене колективом найбільш плідних молодих вчених у кількості 21-го вченого. У кожного з них був свій науковий керівник, я ж здійснював адміністративне керівництво. Нішт був серйозним вченим, його праці перекладались англійською мовою у Нью-Йорку. У нас з ним є, (була), спільна праця у співавторстві, - Ганиев Ф.И., Коваленко В.И., Ништ М.И., и др. «Разработка программы расчета аэродинамических характеристик боевых самолетов на дозвуковых скоростях». Приложение к рабочему проекту САПР АБК, том 1. Отчет №5339244 – 84. ВВИА, предприятие п/я В – 2942, Москва, 1984, секретно. Жив він у будинку в Петровському парку, що поряд з, у московській термінології, "собачніком", (інститутом авіаційної і космічної медицини). Біоробототехнології космічної медицини, пізніше, зіграли жахливу, ганебну, репресивну роль у моєму житті. Окрім всього Нішт, "Біл", "Фан" були членами ССК, (спеціалізованих рад по присудженню наукових ступенів к. т. н.), а також членами ССД, (спеціалізованих рад по присвоєнню наукових ступенів д. т. н.). ВАКівські "чорні опоненти", свого часу, зіграли «злий жарт» з начальником кафедри аеродинаміки і динаміки польоту моєї альма-матері, Київського ВВАІУ, Пахненком, який захистив докторську дисертацію, відсвяткував банкет, але ВАК не затвердив його докторську дисертацію. Серйозний удар! Пахненко витримав такий удар, з часом доопрацював докторську дисертацію, повторно захистив її, пройшов затвердження її ВАКом, але, здається, після цього довго жити вже не довелось. Я, - українець. Був ним завжди. Не завжди мені було від цього приємно, радісно... По цій причині я був, свого часу, депортований із Москви до Києва. Будучи "шибко москвичем" я із особливими почуттями відносився до українців, до українських вчених. На «4-й Всесоюзній науково-практичній конференції по безпеці польотів», яка відбувалась у Санкт-Петербурзі, (тоді Ленінграді), на базі "Ордена Леніна Академії Цивільної Авіації" я познайомився із молодими київськими вченими, які також виступали на тій конференції із доповідями. Серед тих вчених була і донька Генерального Конструктора літаків О. К. Антонова Анна Олегівна Антонова. Вона, здається, тоді викладала математику у КІЦА, (Київському інституті цивільної авіації). Дама і вчена була настільки цікава, що, якось захоплено дискутуючи з нею на наукові теми, ми опинилися з нею у жіночому туалеті... Пам'ятаю, що серед київських тодішніх вчених був молодий вчений з прізвищем Мовчан. Кияни висловили прохання до мене, щоб я, у Москві, сприяв проходженню їхніх дисертацій. Я був обов'язковою людиною, порозмовляв на цю тему з Ніштом. Він розлютився від моєї такої безпардонності, такої допомоги киянам, але стримався... Мене, дещо пізніше, вже репресували, звільнили, від усього, в тому числі і від закритої, секретної, науки, знищили інтелект, променями, (біоробототехнологіями космічної медицини)... Дехто мотивував це тим, що вони не можуть випускати носіїв наукових секретів із своїх обіймів, тому і знищують розум. Насправді так діяла жахлива психотронна корупційна мафія, яка так займалась помстою жертві і свідку своїх жахливих психотронних злочинів. Розум знищили, здоров'я зруйнували, але із психотронних обіймів... так і не випустили. Не випустять до кінця життя, але вже як жертву і свідка їхніх жахливих психотронних злочинів. Секрети ні при чому. Корупційні психотронні злочини при чомусь! Так я і не взнав результати захисту дисертацій молодими київськими вченими, серед яких була і Анна Олегівна Антонова. До речі ОКБ ім. Антонова було самостійною, сміливою організацією, під час моїх жахливих репресій, із вбивствами, антонівці не побоялись мати зі мною стосунки, не дивлячись на мою жахливу деградацію, викликану катуваннями променями, навіть офіційно, через київський центр зайнятості, пропонували мені роботу по спеціальності... Психотронні виродки, керуючи моїм мозком, не дозволили мені навіть підійти до фірми. Нішт намагався мені допомагати і в Києві, після депортації із Москви. Йому дорого обійшлись контакти зі мною, репресованим таємно, дистанційно, невидимо, променями, - в Підмосков'ї, на своїй дачі, 24 червня 2005 року, М. Нішт «впав на грядці»... Я вважаю його смерть штучною!? Як і багатьох інших. Наприклад д. т. н., полковника, спеціаліста з аеродинаміки гелікоптерів, єврея, Б. Ю. Локтєва, а також д. т. н., полковника, спеціаліста з надзвукової аеродинаміки, (метод збуреного тиску), єврея С. А. Попиталова. У тому ж таки, 2005-му році, моя параноя підказує, що також штучно, однозначно передчасно, вмирає «мій» ад’юнкт, талановитий учень Б. Локтєва, викладач Харківського УПС ім. Кожедуба, В. Миргород. День народження Нішта, - 01.01.1935. Я був на його 50-річчі. Запам'ятав свою думку з того 50-річчя, - учні, зазвичай, частіш за все, "перепльовують" своїх вчителів, я тоді подумав, ким же, де ж я буду на своє 50-річчя... Жахливо навіть згадувати. Зате я, бодай зараз, на життєвій фінішній прямій відповідаю своїм землякам на запитання, як же я потрапив до рідних місць. Це цікаво ще й тому, що тодішні люди моєї категорії в основному живуть і вмирають у Москві, у ближній, "зеленій", зоні Підмосков'я, декілька лише чоловік у Києві, мабуть один у Харкові. Як я потрапив до рідних місць? Дуже просто! Мене так репресували. Так тримають променями, таємно, дистанційно, невидимо. Московські жахливі репресанти кричали мені: "Тєбє єщьо повєзло. Ти будєшь сдихать в мєстності, вблізі которой роділся! А то моглі би загнать в Сібірь, в мєстность, гдє одна дєрєвня от другой на расстояніі 250-300км. Без права виєзда і пєрєпіскі! Там много твоіх друзєй - діпломатов!"; Я був першою людиною в СССР,(пізніше в Росії, ще пізніше в Україні), уявляється, на жаль, що і останньою, яку намагались захистити чи не всі цивільні конституційні керівники найвищого державного і міжнародного рівня, в тому числі багатьох держав світу, від найстрашнішої злочинності сучасності, від психотронних бандитів армії, державної безпеки, від їхньої психотронної медицини, які здійснюють свої злочини, будь-якої складності, таємно, дистанційно, невидимо, променями, (біоробототехнологіями космічної медицини)... Коротко, - як все було. Моє кримінальне звільнення із армії СРСР співпало із максимальним розвитком корупції в СССР. Це коли Костянтин Сіміс, юрист, вигнаний із СССР, написав книгу "СССР, - общєство тотальной корупції!". Все робилось за гроші! В Москві було популярним прислів'я: "Всьо покупаєтся, - всьо продайотся!". Я був абсолютно тем-ною людиною у корупції, проривався по життю без хабарів, я не те, що не платив гроші, я навіть не знав, що їх потрібно було платити, в той час як я був, все ж таки, захоплений кар'єрою. Моїх особистих якостей було достатньо, щоб прориватись і без грошей, у всякому разі до пори до часу... Я мав досить успішну кар'єру, я йшов по середньостатистичній "крівой блєска", хоча і із запізненням на 6 років, викли-каним не тією першою освітою після школи... Я нічого не стверджую, цього, більшості із того, про що буду говорити, не можна довести юридично, тому я у такому стилі параноїдальних уявлень далі буду писа-ти, спираючись на факти. Кожний читач в міру своїх уявлень, в міру свого досвіду, свого виховання, може осмислювати про що ж це я... Перед тим, як мати зі мною делікатні, (корупційні), стосунки, мене психотронні оператори, (чиїсь), підключили під промені, під мозковий контроль, взнали про мене все, все, все, вони знають про мене набагато більше, ніж я сам про себе знаю. Тим паче про гроші... Окрім всього, взнали, що я "свята" людина, яка не має жодного поняття про корупцію, про хабарі, таке і інше. Але "парєнь" я був хороший. "Хтось" вирішив допомагати по своєму алгоритму, такому "хорошому парню". Вирішили зірвати з мене гроші, для моєї ж, начебто, кар'єри... Мене підключили під промені, під біоробототехно-логії космічної медицини, промені не можна перемагати, моїми руками, мої гро-ші, у стані, майже, без свідомості, закладали у своє "дупло", (будь-яку координату простору), мене швидко відганяли від "дупла", їхні люди виймали із дупла гроші і несли тому, хто цим займався, мені ж, з часом, повертали свідомість... Закладали у "дупло" по 1 тис., по 2 тис., по 5 тис. баксів. Офіційний курс тоді був за 1 долар, - 90 копійок. Пізніше говорили, що ті гроші повинні були розносити по корупційним керівникам, які повинні були вирішувати питання посади, житла... Але, не так складалось, як гадалось. Ті, хто цим займався, хто так хотів мені допомогти у сус-пільстві тотальної корупції, "залетіли" перед опозиційною мафією. Я на той час вже був підключений під промені, у мене у мозку сиділи якісь люди, аж до слід-чих… Спостерігали за всіма діями таких моїх помічників, які і «залетіли», звичай-но перелякались, дуже перелякались… Якось я йшов по Москві, по тротуару, пере-лякані люди мене силою заштовхали у пустий службовий автобус, відвезли до психіатричного відділення №15 ГКВГ ім. Бурденка, (Главний клінічєскій воєнний госпіталь), протримали там трішечки більше 4 місяців, присвоїли звання "шизоф-ренік", звільнили безправним із армії. Психотронні бандити, замість того, щоб сидіти у тюрмах, а потім до 60 років працювати робітниками і піти на пенсії у званні "робітник", могли йти на пенсію у 45 років, отримати підвищені пенсії і пільги... Врятувались так. Таким чином, невідомі мені, мої «помічни-ки» врятували себе від відповідальності за пограбування із застосуванням засек-речених психотронних технологій, допуски до яких надає КГБ СССР. Суть, - якийсь божевільний ходив по Москві і розкидав гроші, пакетами. Бандити, - білі пухнасті, я, - божевільний. Для мене, - крах всього життя. Всім бандитам радісно, - всі смі-ються. Але ніхто "нє отваліл" від мене. "И ето - только начало!"... Все тільки почи-налось. Можливо ті, хто грабував, щоб відмазатись від опозиційних бандитів, із слідчими включно, вимушені були розкошелитись, відкупитись... Їм це вдалось, але дуже дорогою ціною. І вони вирішили мстити мені, ніколи, ніде, ні в чому не винній людині, причому всій родині... Можливо ще й тому, що я їх не міг розумі-ти, не міг їм підіграти, щоб їм стало добріше, вони і психували... Через роки мені повідомили, що мене репресували за те, що порядні московські лікарі заражали певних військових бандитів хворобами, не лікували, вимагали їх забезпечити мене житлом... А ті викрутились, вилікувались у своїх лікарів, прийняли рішення, поклялись, до смерті тримати мене, за допомогою променів, бездомним, безробітним, хворим, самотнім, під катуваннями, як жертву і свідка їхніх злочинів... Мстити почали по жахливій моделі: викрали мої медичні книжки, (у мене їх було, на той час, три штуки, дві вже закінчились, були повністю списані, а третя діюча), щоб не міг лі-куватись, виключили, а пізніше знищили розум, (променями), намагались зара-жати певними хворобами, для ізоляції від суспільства, перетворити у раба, після згвалту, і все життя працювати на бандитів КГБ, армії, їхньої медицини... Для тих читачів, які не вірять у можливість знищення розуму, я нагадую, інтелект, взагалі, можна виключити за долю секунди, з часом можливо знищити. Процес мислення, запам’ятовування носить електрофізіологічний характер, - при цьому, навкруги ядра певних мозкових клітин, по якимсь, Божим, фізіологічним, законам якось обертаються чи коливаються електрони… Якщо ж мозок людини помістити в як-есь, скажімо, жорстке електромагнітне поле, то коливання чи обертання електро-нів, навкруги ядра мозкової клітини, порушується, - втрачається можливість мис-лити, запам’ятовувати… Людина стає гіршою за тварину… Таким жорстким елект-ромагнітним полем можна забезпечувати мозок людини за допомогою психот-ронного генератора, який діє з якогось, скажімо, сусіднього будинку чи зі штучно-го супутника землі… Рівнем електромагнітного насилля можна керувати, - людина може не знати нічого взагалі, може не знати який сьогодні день тижня, яке число, якого місяця, якого року, як її звуть, де вона живе, тощо. Можна виключати повні-стю, можна частково. Промені, (біоробототехнології космічної медицини), від пси-хотронного генератора, перемагати неможливо. Якби можна було перемагати промені, то не існувало б біоробототехнологій космічної медицини, а вони існу-ють. Біоробот завжди буде виконувати те, що йому нав’язують психотронні опера-тори, які керують мозком, а не те, що йому хтось говорить словами, язиком…, не те, що хотілось би йому самому… Якщо психотронні оператори друзі, то біоробот буде демонструвати чудеса, радість… Якщо ж психотронні оператори – вороги, (на цьому засновані сучасні репресії), то… горе для біоробота. Такому біороботу, такій людині, допомогти неможливо, оскільки біоробот не може бути сильнішим за то-го, хто керує його мозком, навіть теоретично! Тому психотронно репресованій лю-дині ніхто у світі допомогти не може! Мої московські друзі, намагаючись захистити мене від таких, психотронних, бан-дитів, вивели мене під захист людьми найвищого державного рівня... Я цією публікацією повідомив читачам як я став безправним, божевільним, як я потрапив до рідних місць... Мене репресували ще в СССР, по багатьом парамет-рам, але основні репресії полягали в тому, що мене таємно, дистанційно, неви-димо, променями, не допускали до будь-якої відповідальної людини, а будь-яку відповідальну людину не допускали до мене… Мені не дозволяли розмовляти з будь-якою відповідальною людиною, а будь-якій відповідальній людині не дозволяли розмовляти зі мною... Променями не дозволяли. Таємно, дистанційно, невидимо. Все! Будь-яке питання вирішити неможливо! Якщо ж до цього ще додати промені тупості, страху, плаксивості, пла-чу, бажання самогубства, абсолютної самотності, промені несумісності з будь-якою людиною, промені, якими викликають біль, різної сили, різної локалізації, біль могли не виключати десятиріччями…, то життя стає нестерпним, жахливим, із-за катувань неймовірної сили і жорстокості. Ніхто захистити не може… Нагадую, я був першою, в СССР, (здається і у всьому світі), людиною, якій хотіли допомогти, яку спробували захистити державні діячі, багатьох країн, їхні члени родин, рідні, друзі, підлеглі… від психотронних бандитів, (армії, державної безпе-ки, їхньої каральної, психотронної медицини), які керували мозком таємно, дис-танційно, невидимо, за допомогою променів, (біоробототехнологій космічної ме-дицини). Таким чином я став цивільною людиною, - божевільним для військових, які до сих пір не вилазять з мозку, щосекунди керують мозком, катують променями до непритомності. Цивільні люди не могли змиритись з тим, що військові, які не мають відношення, день і ніч катують променями цивільну людину. Державне керівництво, знаючи, що я безправний, (божевільний), що мене катують таємно, дистанційно, невидимо, променями, намагались працевлаштувати мене у своїх структурах, біля себе, щоб безпосередньо захищати від бандитів... Михайло Сергійович Горбачов, перший і останній Президент СРСР, знайшов мені роботу в ЦК КПРС, намагався туди відвезти, якось повідомляв мені: "Позвоні в ЦК по тел. 206....", телефон у нас був біля будинку, я повинен був йти туди, там мене б підхопили і відвезли б в ЦК на роботу... Не склалось. Променями мене не допустили до ЦК. Дружина М. Горбачова, Раїса Максимівна, також намагалась допомогти, доставити до роботи..., зустрічались ми з нею, тісно зійтись не дозволили психотронні бандити, - нас розігнали променями! Президент Росії Б. Єльцін сформував вектор боротьби за встановлення цивільного контролю над діяльністю людей в погонах, особливо в засекречених погонах, особливо в засекречених, психотронних погонах. Але він так і не зміг встановити такий контроль, більше того, психотронні бандити, пізніше, "кинулі" і його, застосовуючи промені, звільнили з посади. Ми з ним були у постійних контактах біля 11 років, він так пояснював мені, чому він не може бути гарантом моїх прав і свобод: "Мнє нє подчіняются нєкоториє гєнєрали...". Я говорив, що таких потрібно звільняти зі служби, він відповідав: "Я так і дєлаю!". Інформував мене про делікатності крутих 90-х років: "А спорт, спорт, ето жє банда кровавих убійц! Ми пєрєсмотрім всю сістєму фінансірованія спорта!". Єльцін цікавився моїми справами, взнавав, що ж хочуть від мене ті, хто добивається, вивчав поведінку злочинного світу, мафії, людей, які живуть по "нєпісаним правілам", інформував мене: "Работать нужно там, гдє єсть жєна! Жєна, ето жєнщіна, которая імєєт для тєбя жільйо!"... Просив сєкрєтаря РНБіО РФ гєнєрала Лєбєдя відноситись до мене, як до потенційного державного діяча, той інформував мене про події державного рівня, наприклад, "Ти прєдставляєшь, что оні там дєлают?". (В Чечні). Я запитую: "Кто?". Він відповідає: "Міліція і армія!"... Я кажу, що не знаю, Саша віповідає: "Бросают воєвать с чєчєнцамі і воюют друг с другом!?"... Єльцін, спочатку, допомагав мені скрізь з працевлаштуванням, а коли так і не зміг працевлаштувати десь, вирішив зробити це під собою: "Работать будєшь в Крємлє! Спать будєшь в рабочєм кабінєтє до тєх пор, пока нє найдєшь жєну!"... Але психотронні бандити не допустили і до Крємля! Тоді його сім'я пропонувала проживання у його родині, - людині було соромно, що він гарант прав і свобод, але не може нічим допомогти!? Єльцін терпляче відносився до жахів навкруги мене, оскільки він знав, що таке промені, що їх не можна перемагати, він мені за 3 секунди пояснив, що таке біоробототехнології космічної медицини, промені: "Кто владєєт лучамі, тот владєєт всєм!". Такою ж сміливістю володіла і мама відомого радянського актора Андрія Миронова, Марія Володимірівна: "Пріході! Жіть будєшь в сємьє! Я іх нє боюсь!"... Народ щось, не відоме мені, виробляв навкруги мене, я про це запитав у тодішнього прем'єр-міністра Росії В.Черномирдіна. Він відповів лаконічно, не деталізуючи: "Народ іспользуют в качєствє стада баранов!"... Хто використовує, так і не пояснив, нас розірвали променями. Цікавий епізод пов'язаний з ним відбувся, він, якось, захотів мене особисто відвезти на роботу..., сам приїхав на зустріч, за якою спостерігало багато москвичів, був він у темному строгому костюмі, білій сорочці, темній краватці і в... кімнатних тапочках. Поспішав, не проконтролював себе... Я родом із СРСР, - так складалось моє життя. Такі у мене були наставники, кожний залишав свій слід у моєму житті. Від кожного я щось собі взяв... Дуже дорогою ціною дались, чи не всім моїм наставникам, зв'язки зі мною, репресованим психотронними бандитами таємно, дистанційно, невидимо, променями... Раїсу Максимівну Горбачову, (українку Титаренко), знищили, щтучно викликаною злоякісністю. Б. Єльціна катували променями прямо на посаді, примушували променями "бухать", намагались так відсторонити його від влади, але народ, навпаки, поважав його, як "свого", тоді Єльціну променями різали серце, викликаючи інфаркти, психотронні оператори, розмовляючи язиком Єльціна, від імені Єльціна, 31.12.1999 року, відреклись від влади на користь Путіна. Путін, - ставленик психотронної мафії ФСБ, яка його і захищає, і керує його мозком, але не відстороняє від влади, як Єльціна!? Генерала А. Лєбєдя відправили у заслання до Красноярську, де і знищили шляхом штучно організованної авіаційної катастрофи. В.Черномирдін та його дружина, українка Валентина Федорівна, занадто рано покинули життя. Чомусь досить рано пішов з життя хокеїст, захисник московського "Динамо" і збірної СРСР, чемпіон СРСР, світу, Олімпійських ігор, Валерій Васильєв, з яким ми також зустрічались. Штучно припинили життя В.Лістьєву, журналісту "Останкіно", який чи не кожного разу, коли я там був, зустрічав мене і вів на робоче місце, до якого не допускали мене променями, відганяли променями від Лістьєва. В ГосДумі Росії я був, у різний спосіб, знайомий із Галиною Старовойтовою, Святославом Фьодоровим, генерал - лейтенантом Л. Рохліним, спікером російського парламенту Г. Сєлєзньовим. Галину розстріляли у під'їзді будинку у Санкт-Петербурзі, де вона жила, лікаря підприємця, засновника фірми "Микрохиругия глаза" Фьодорова також рано пішли з життя, він "сокрушался" із-за того, що ГД не могла забезпечити мене житлом, мене, репресованого таємно, променями, психотронним генералітетом... Такою гримасою виявилась боротьба за встановлення цивільного контролю над діяльністю людей в секретних, психотронних погонах... Рохлін якось, майже, допоміг з маленькою двокімнатною квартирою. Його застрелила дружина Тамара, (ймовірно її підключили під промені і променями примусили застрелити чоловіка). Г. Сєлєзньова не зразу, але рано пішли з життя. Така от параноя. Після депортації мене із Москви до Києва "порядні московські мафіозі" повідомили, що використовуючи мене одного психотронна мафія, та, що поклялась все життя протримати мене у променях тупості, в жебрацтві, хворобах, бездомним, безробітним, під катуваннями променями перехопила 110 московських квартир...