Сьогодні, 27 листопада 2018 року, Президенту НАНУ академіку Б.Патону виповнилось 100 років з дня народження! Як і всій Національній Академії Наук України, першим Президентом якої був Володимир Іванович Вернадський... Чомусь згадалась частина цитати В.Вернадського: "Государство, в котором граждан, пусть даже временно, превращают в рабов...". Дивно? Але і зараз громадян перетворюють у рабів. Уряд України у листопаді 2018 року виступав публічно проти рабства... По даним, здається, МИОМ у Росії біля 2 млн. рабів, в Україні біля 200 тисяч... Жахливо! О! Цивілізація!
Був період, коли мене намагався, чи не весь цивілізований світ, чи не всі цивілізовані люди, захистити від психотронних бандитів, які мене репресували...
Президент НАНУ, академік Патон, якому сьогодні виповнилось 100 років з дня народження, - мій, найвищого рівня вченості, "науковий батько". Це людина неймовірної мужності, хоча зовні це інтелігентна, скромна людина. Я його вважаю таким лише за один його вчинок. Був у мене у житті час, коли мене психотронні бандити армії жахливо катували штучно викликаним болем, променями тупості, я снував по Києву немов божевільний... У думках було лише таке, - де б сісти, де б прилягти, щоб зменшити біль... Я працевлаштовувався у такому стані, майже нічого не розуміючи вештався тоді чи не по всім установам, закладам, відомствам, міністерствам у Києві, не розуміючи у якому ж я стані, як це виглядає зі сторони? Блукав і по академії наук, особливо у корпусі, що на Володимирській. Вважаю, що академік Патон, не знаю тільки із яких джерел, розумів грунтовно, що ж це таке промені, (біоробототехнології космічної медицини), мабуть він знав, був кимсь проінформований про те, що мені потрібно допомогати, але, при цьому, необхідно знати, що моїм мозком керують мої вороги - репресанти, які керують моїм мозком проти моєї волі. Тобто академік розумів, що для того, щоб мені, по суті біороботу, допомогти, у такому випадку, потрібно, у прямому змісті, водити мене за руку, немов у дитячому садочку, до тих пір, поки не виведеш "у люди"... Б.Є. говорив мені: "Я подойду к тєбє! Возьму тєбя за руку! Прівєду в міліцію, скажу ім, етот чєловєк нужєн НАНУ, пропішітє єго на моєй жілплощаді...". При реалізації такого алгоритму зберігалась можливість мого порятунку від психотронних бандитів - репресантів. Ми зустрілись у Ботанічному саду, через бульвар від Володимирського собору, за 22, здається, клінічною лікарнею, в якій, свого часу, народилась моя дитина. Академік прийшов на зустріч зі мною із іншим, також най- най- авторитетнішим академіком медицини М.М.Амосовим, деякі книги якого я читав грунтовно, більше 10 років поспіль, у Москві, я займався ранковою гімнастикою по - Амосову, у нього там були нормальні такі вправи на велику кількість повторень. Серце від них працювало немов годинник. Окрім цього, академік Амосов мені був приємним ще й тому, що у нього, у його хірургічній бригаді, працювала під час операцій лікарка В., моя чарівна, струнка, кохана, вступити в шлюб із якою мені не дозволили психотронні бандити! Замордовували вони мене променями і у юності, і у молодсті... Чомусь запам"яталось, що В. розповідала, як релаксував, під час операцій, академік М.Амосов. Матюкався! Інтелігентнійша людина, але так вимушений був розряджатись... Звичайно я з розумінням до цього відношусь, особливо зараз, коли "нахлєбался" променів, якими знищували інтелект і руйнували психіку. Але я не про це! Ми зустрілись! При наближенні кроків за два до академіків, мене так "шморгонули" променями шоковими, що я оскаженівши біг від них довго не зупиняючись. Намагався повернути голову, коли тікав, здалось, що і їх погнали променями, тільки в іншу сторону... Можливо академіки зрозуміли, що військові психотронні оператори, - жахливі бандити, жахливі своєю неймовірною жорстокістю, безвідповідальністю за будь-які злочини. Можливо академіки знали, що промені не можна перемагати, а це означало, що допомогти вони мені не зможуть... Не змогли! Ці академіки люди неймовірної мужності, уявляєте, шановні читачі, мене найжорстокішим чином переслідують променями найжорстокіші страшилки сучасності, психотронні бандити армії і/чи спецслужб, а вони, виступаючи проти них, намагались захистити від них, надати роботу та притулок?! Я їм до своєї смерті вдячний, тільки за цей вчинок! Донька академіка Амосова, Катерина, у тебе був класний батько, ти повинна пишатись ним! Обнімаю тебе, за нього, вважаю, що ти також порядна людина! Бажаю щастя тобі, твоїм близьким. Звертаюсь до онуки і правнучки Б.Є. у вас дідусь і прадідусь супер! Унікальнійша людина! Обнімаю вас, бажаю щастя вам, радості... Нарешті добрався я і до "татуся". Щановний Борис Євгенович, обнімаю, тисну руку, стаю на коліно, схиляю голову, за нездійснені наші наукові контакти... Бажаю тобі, мій мужній "батько", радощів до кінця життя, спокою, виваженості, оточення порядними, сумісними людьми, нахай збуваються всі мрії, всі, які можуть бути у такий ювілей... Заплачу зараз. Я рік тому обіцяв приїхати до 100 річчя, але не можу. Катують променями, я часто розмовляю весь час, так катують, можу кричати, я залишаюсь в зубах у психотронних бандитів, найжашливіших бандитів сучасності. Дякую за участь у боротьбі за моє звільнення з армії бандитів, від бандитів армії. Від психотронних бандитів. Позитивних емоцій, тільки позитивних емоцій! Дякую! Тримайтесь! Мій "мужній батько"! Стомився, не дозволяють навіть редагувати, що я написав!? Те, що написав! Дякую!
Коментарі
Дописати коментар