1469. Сенсаційна відповідь: "За що мене репресували? Хто? Як здійснюється переслідування?". Рівень розбещення психотронних бандитів.

Репресували мене ще у кінці існування СРСР, пропустивши через примусове, провокати-вне розміщення до божевільні. Комісували. Це юридично! Фактично, без пояснень, вихопили з рук перепустку, забрали документи, які засвідчують особу і… почали катувати день і ніч, що-секунди, таємно, дистанційно, невидимо, променями, (біоробототехнологіями космічної медицини, - БРТ КМ)… Без жодних пояснень! Суть репресій, іноді, мені пояснювали. Напри-клад, колишній міністр оборони Росії маршал Росії Ігор Сєргєєв: «Я Вам никогда не позволю читать, -(Що це означає для вченого, якому не дозволяють читати? Жахлива деградація!? Щонайменше?!), - я Вам никогда не позволю чем-либо заниматься вообще, и, все-равно, уничтожу, не сразу, но постепенно, методом трех «не»: не позволю работать; не позволю лечиться; не позволю что-либо иметь, - (движимость, недвижимость, другое)». Всього цього міністр досягав тим, що його психотронні оператори, із психотронних структур армії, таємно, дистанційно, невидимо, променями, мене не допускали до жодної відповідальної посадової особи, в свою чергу жодну відповідальну посадову особу не допускали до мене, - задача не мала рішення, навіть теоретичного, оскільки на мої письмові звернення чи не відповідали взагалі, чи відписувались… Я не можу бути сильнішим за того, хто керує моїм мозком, навіть теоретично! Якби можна було перемагати промені, то не існувало б БРТ КМ, а вони існують! Лише певна частина цивільного державного керівництва найвищого державного і міжнарод-ного рівня боролись із найжорстокішою і найстрашнішою злочинністю сучасності, - з психот-ронною злочинністю армії, спецслужб, каральної, злочинної, психотронної медицини, які можуть здійснювати злочини будь-якої складності таємно, дистанційно, невидимо, променя-ми, (БРТ КМ), на всій території Земної Кулі. Такий захист мене давався, багатьом із них, дуже дорогою ціною, навіть ціною життя! Про що я планую написати у наступній публікації. Я, з тих, ще СССРних, часів, звірів від невідомості, від містифікацій, що відбувались навкруги мене, від жахливих містифікацій із вбивствами… Я ніколи, ніде, ні перед ким не був вин-ним, тому не міг усвідомити, під жахливими променями, з постійно, променями, нагрітим мозком, щоб нічого не розумів, що ж відбувається… Проти мене застосовували промені, під якими я не знав, який сьогодні день тижня, яке число, якого місяця, який рік, як мене звуть, чи є у мене дружина, діти, якщо є, то як їх звуть… Я міг півдня ходити по столиці і не знати у яко-му місті я знаходжусь… Мій стан ускладнювався тим, що я, маючи допуски КГБ СССР до певних матеріалів з двома нулями, («00»- «цілком таємно», «совершенно секретно»), консультуючи по певним питанням «глухонімих», які допускались до матеріалів з трьома нулями, («000», - «державної ваги», «государственной важности», наприклад це ті, хто займався крилатими ракетами), - жодного поняття не мав про біоробототехнології космічної медицини, (БРТ КМ), коротко, про «промені», («лучи», - президент Росії Єльцін так мене, свого часу, коли я про-живав у Москві, інформував, що ж то таке оті засекречені, таємні, закриті, біоробототехноло-гії космічної медицини. Єльцін за три секунди пояснив мені, що ж то таке оті кляті «лучи»: «Кто владеет лучами, тот владеет всем!». (І душами, і тілами). До речі, пізніше, уже в Україні, я, у розмові із генералом Є. Марчуком, не пам’ятаю на якій посаді він тоді був, взнав, що промені йшли під двома нулями. Мені ж здавалось, що вони повинні бути під «000»? Насти-льки, мабуть, мене закатували променями. Вважаю генерала Марчука досить сміливою лю-диною, не боявся зі мною розмовляти, був у мене у друзях у соціальній мережі… Я, із ймовір-ністю 0,9999, переконаний у тому, що Є,Марчука вбили, а не він сам від того коронавірусу помер… Був у нашій історії і неприємний випадок, коли він мене назвав: «Мразь!»… Я не вірю у те, що він не розумів, що таке промені, що таке русскіє, вважаю, що його тоді підключали під промені русскіє і його язиком, від його імені, так назвали мене, щоб нас розірвати, щоб я не надіявся на жодну допомогу, жодної людини… Хоча я ніколи не надіявся на жодного гене-рала, - вони, більшістю, були у моїх репресантах, але не всі! Були і генерали, і маршали, які були із цивільним державним керівнцтвом… Я чув про ті промені уже тоді, коли був репресований, безпосередньо у Москві, напри-клад, один із психотронних ВВСівських офіцерів-садистів, який мене катував, декілька разів повторював фразу: «Ха-ха-ха! Ходи по лучам! Ходи по лучам!»… Я чув таку фразу, але не міг усвідомити суть БРТ КМ! Звичайно, мені здавалось, що я самостійно ходив тоді по Москві, по закладам Москви, мені здавалось, що то я контактую з певними людьми, насправді ж я ходив «по променям», тобто туди, куди мене водили таємно, дистанційно, невидимо, променями! Контактував з людьми, з якими дозволяли чи примушували контактувати психотронні опера-тори, які керували моїм мозком. У Путіна, у Патрушєва, у Бортнікова, у Шойгу, у Наришкіна, чи не всі русскіє розвідники ходять по територіям інших держав, як у Солсбері, наприклад, «по лучам», за допомогою яких розвідниками керують з Підмосковного лісу психотронні оператори… А мені тоді більшість не допомагали, а грались, використовували мене… Я звірів від містики! І у прямому змісті, і образно кажучи, я плакав, стояв на колінах, плакав, стогнав: «За що? Виродки! За що?»… Я ніколи, ніде, ні в чому, ні перед ким, не був винним… Через багато років, невідома мені особа, по космічному біологічному радіозв’язку, (КБРЗ), повідомила, що мене репресували оті військові виродки, засекречені, ретельно законспіровані, закриті психотронні генерали і офіцери, за те, що… Ніколи, шановні читачі не здогадаєтесь!? За те, що московські лікарі заражали військових Москви хворобами, не лікували їх, вимагали від них забезпечити мене житлом у Москві! Військові ж, , замість того, щоб забезпечити мене житлом, прийняли рішення: протримати все життя бездомним, безхатченком, бомжем; променями знищити інтелект; зруйнувати психіку; розлучити мене з родиною; зробити самотнім; не приймати на жодне навчання, роботу, службу; пограбувати «до нуля»; заразити хворобами, заборонити лікувати хвороби; примусити здійснити згвалт, після чого вивезти до хуторів у рабство у бандитів; катувати все життя променями і під час роботи також… Я чув тоді повідомлення, одиничне, але не усідомлював про що це: "Это месть мужчин, врачам, посредством издевательства над Виктором Коваленко, как над ни в чем не виноватым человеком!"... Як воно було мені, якщо певні чоловіки мені повідомили: "Во всем виноваты мужчины! Да, мы, мужчины, преступники, заслужившие уничтожения!"... З тих пір я і зненавидів мужчин, чоловіків, цих яйценосних виродків, я багато років пропрацював лише у чоловічих колективах, але не знав, що це таке мужчини. Мразі і х*євєшатєлі! Я не розумів, чому і за що мене переслідують навіть, особисто, скажімо міністри оборони Росії: генерал П. Грачов; маршал Росії І. Сєргєєв… Мені дуже вже пізно повідомили оцю причину репре-сій! До речі генерал П. Грачов, маршал І. Сєргєєв були знищені, (променями), - однією із го-ловних версій, за що, була така, їх знищили ті, хто їх інформував про мене, хто їм брехав щось про мене, щоб вони мене, особисто, катували, я ж не знав за що вони мене так… Тобто до мозків Грачова і Сєргєєва могли підключитись певні психотронні сили, скажімо прибульці, які вмиють прибувати у мозки, поседіти у їхніх мозках, узнати хто, що і як їм розповідав про В. Коваленка, та так майстерно, щоб ті так витончено мене репресували, прийняти рішення про помсту… Тобто психотронне бидло гралось не лише моїм мозком, мозками мого оточення, але і мозками міністрів оборони Росії?! О! Справедливість, е.в. козлов м.?! Я ж знав, що мені мстять! Той, хто мені мстить, ще в кінці того СССРа реготав наді мною так: «Моя мстя будет страшной!»… Так і сталось, у кінці свого життя я підтверджую, мстя психотронних гнид Моск-ви дійсно страшна… Психотронні бандити, які мене репресували, вирішили, окрім іншого, ще й використову-вати мене для збагачення, для інших форм вигоди, - мене використовуючи, вимагаючи для мене житло і посаду у Москві, вони… перехопили 110 квартир у Москві! Для своїх мафіозі! Цю інформацію я отримав по каналам КБРЗ, автор інформації і достовірність мені не відомі! Частково я був дезорієнтований ще й тим, що мені, по КБРЗ, невідомі москвичі, ймовірно більш порядні, секретні КГБешні лікарі, повідомили: «Тебя репрессировали два государст-венных чиновника, которые не напились крови!»… «Кровь», - мабуть гроші! Тобто їм за ме-не не принесли гроші, хабарі, щоб і вони дозволили мені стати «масквачом»… Хто вони? Я не знаю… «Мислителі» сходились на тому, що це були: міністр внутрішних справ СССР В.Бакатін; Головний військовий прокурор, заступник Генерального, генерал – полковник юстиції А.Катусєв. Я не можу це не підтверджувати, ні спростовувати… З Бакатіним були обмежені розмовні контакти. З Катусєвим я, здається, не був знайомим, не пам’ятаю, щоб розмовляв з ним, його старшого сина, Олега, я знав, ми з ним контактували як пацієнти ГКВГ ім. Бурденка. (Главный Клинический ВоенныйГоспиталь), що у Москві, в Сокольниках. Дуже пізно, уже у 3-му тисячолітті, я взнав, про жахливе життя родини генерала юстиції Катусєва… Можливо він, все ж таки, був зав’язаний у темі?! Олег був знищений, сам генерал Катусєв надмірно бухав, пізніше застрелився, причому не у Москві, а десь там на Краснодарщині, дружина генерала Катусєва, не пам’ятаю, але якось… Теж нема в живих! Корупція, - це не тільки хабарі за підпис на дозвіл чогось?! Це ще й жахливі смерті! Володя, Жириновський, чому застрелився твій дружбан? Хто і що натворив для цього? Я х*єю до сих пір від жахів подібних! Невже це все лише із – за того, що Єльцін сформулював проблему боротьби за встановлення цивільного контролю над діяльністю людей в погонах, особливо у психотронних погонах. Мені ж більше здається, що всі подібні події є наслідком московського устрою, про що мене інформували москвичі у Петровському парку: «В Москве, - (а значит в СССР, России, Ук-раине), - есть две огромные мафии, они враждуют между собой, они убивают друг друга и горе тому, кто попадается между ними!» Ви бачите, шановні читачі, я не намагаюсь когось чорнити, когось прославляти, я до сих пір не дуже знаю, хто з ким і для чого? Намагаюсь об’єктивно відноситись… Молодшого брата Олега Катусєва, чомусь, саджали до в’язниці, розлучили його із дружиною, донькою, здаєть-ся, кандидата чи члена Політбюро ЦК КПРС? Корупція жахлива штука. Пам’ятаю, як Генеральний прокурор Росії, В. Казанник, родом з Чернігівщини, розповідав мені: «Тут в самой Ге-неральной Прокуратуре творится такое…, что мне не хочется уже быть москвичем, хочется вернуться в Омск, принимать экзамены у девочек юрфака!...»… Казанник був претендентом на квартиру у будинку на ул. Осєннєй у Москві, у якому жили: Єльцін, Коржаков, Грачов… Ка-занник не отримав квартиру у Москві, повернувся до Омська, де і помер, мабуть років два тому! Корупція жахлива штука. Моє існування ускладнилось, хто б міг подумати, - в Україні! Яка, після моєї депортації із Москви, почала продовжувати виконувати накази злочинної Москви у відношенні до мене. Мовчання навкруги теми моїх репресій іноді прорубалось, наприклад тоді, коли мене брали на роботу до МИД СССР: «Пишите заявление, в заявлении пишите святую правду, с момента предыдущего увольнения Вы, - репрессированы! – (Чтобы Вы знали об этом!), - Мы берем на роботу! Через год предоставляем жильё!». Переслідують мене таємно, дистанційно, невидимо, променями, (БРТ КМ), керуючи моїм мозком, ті, із – за кого мені неможливо допомогти, неможливо захистити, сидять у мене у мозку і керують мозком… Чому, окрім іншого, я пишу? Вибачте, шановні читачі, я, - біоробот, виконую примус променями: «Мы пытками заставим писать, а потом написанное используем против тебя!». Так психотронні бандити борються зі мною. Я хотів лише відповісти на запитання: «За що тебе репресували?». Хотів повідомити отой абзац, який виділив жирним шрифтом… Але психотронні бандити, які мене так майс-терно утримують у постійній праці, примусили написати те і так, як ви вже прочитали, вибач-те, шановні читачі, такі виразки психотронної епохи. Це запитання було чи не найтаємнішим декілька десятирічь?! З темою потрібно щось робити, вбивства не припиняються, я подавав і до суду, з метою припинити вбивства, вичавлення компенсації за ущерб... Але, - "воз и ныне там!". Винищувалось багато людей, включно із державними діячами. Винищувались ті, хто намагався допомагати з роботою, з притулком... Держава, бодай частково, зламана психотронною злочинністю. Ситуація критична. Розібратись із вбивствами стає важче і тому, що спецслужби Росії реалізовують свої погрози: "Мы уничтожим в каждой украинской семье не менее одного члена семьи, чтобы украинцы не радовались обретенной назависимости от России!"... Оті історики і публіцисти, путіни і мєдвєдєви, у своїх останніх статтях пояснюють хто ж вони такі насправді...