851.В.Мигунов продовжує літати.

http://www.2000.ua/v-nomere/aspekty/persona_aspekty/krylataja-zhizn-ispytatelja.htm?utm_campaign=shareaholic&utm_medium=facebook&utm_source=socialhttp://www.2000.ua/v-nomere/aspekty/persona_aspekty/krylataja-zhizn-ispytatelja.htm?utm_campaign=shareaholic&utm_medium=facebook&utm_source=social Я, заклопотаний своїми проблемами, "зєвнул" 80-річчя В.В.Мигунова, 9 лютого 2016 року. Виправляюсь: "В.В.!Бажаю тобі радощів, міцного здоров"я, щоб вистачало на всі твої життєві проблеми! Щастя твоїй родині! "Тяни на бреющем еще столько!". В.Мигунов, свого часу, виконував мої польотні завдання, підписував завдання, даючи дозвіл на виконання випробувальних польотів його підлеглими льотчиками-випробувачами. У 1983 році ми розлучились, Льотчик-Випробувач, Великий Украї-нець, генерал О.Бежевець, здав В.Мигунову керівництво "1-м Научно - Испытатель-ным Управлением 8-го Государственного Научно-Испытательного Краснознаменного Института им. Чкалова", - мій рапорт в ад"юнктуру кафедри аеродинаміки "ВВИА им. проф. Жуковского" підписував генерал Бежевець, а документи мої відправлялись в академію вже за підписом В.Мигунова. Таким чином В.Мигунов був моїм командиром майже півроку, до мого виклику в академію. Окрім сугубо льотних, командирських, інших професійних якостей, В.Мигунов був порядною, комунікабельною, веселою, життєрадісною людиною, - зустрічався з ним з радістю, від нього завжди можна було почути щось, окрім професійного, авіаційного, випробувального: веселе, незвичне, радісне, анекдотичне... І після мого від"їзду із 8-го ГНИКИ зустрічався із В.Мигуновим в Москві, біля "Стекляшки", він був з Іваном Крістіновим, здається взимку 1985 року, в день гибелі Володі Лоткова в Кубінці... Була і генебна зустріч. Влітку, чи то 2007 чи то 2008 р.р. у Симферополі, я був під жахливими психотронними репресіями, мене переслідували таємно, дистанційно, невидимо, променями, скрізь і всюди... Психотронні оператори не допустили нас до контактів, до будь-якої розмови, не дозволили навіть сказати: "Здрасьтє!". Не знаю, що там залишилось у мозку у В.Мигунова, відносно мене, але у мене про нього тільки позитивне, - авторитетна людина. Маститий льотчик - випробувач! Герой! Приємний чоловік! Обнімаю, тисну руку, бажаю щастя! Я повинен бути вдячною людиною, - мій Командир, який відпус-тив мене в ад"юнктуру... Пам"ятаю ще нашу зустріч у Головному Штабі 8-го ГНИКИ, ми сиділи поряд з ним, В.В.трішечки нервував перед моїм виступом - доповіддю Го-ловному Маршалу Авіації П.Кутахову, Головним Конструкторам, представникам ЦК КПСС... Ізраїльтяни навчились знищувати радянські винищувачі, знайшовши нечутливі радіолокаційні місця, П.Кутахов дозволив встановити додаткову РЛС, літак став "кривий" під кутом зору аеродинаміки... Наш відділ випробував льотно-технічні характеристики такого "кривого літака", звичайно ЛТХ "поплілі", стали гіршими, про що я і повідомляв керівництву... Я не був готовий до доповіді, щойно повернувся із Москви, вранці мене "відловили", привезли на "ГАЗ - 69" прямо на доповідь, поки їхали у автівці Юра Сєров розповів мені, що він там навипробував, охорона мене пропустила, мого начальника відділу не пропутсла, так ми разом із В.Мигуновим і декількома провідними інженерами від бригадирських відділів і і з інших Управлінь залишились перед керівництвом МО, МАП, ВВС, ЦК... Я пам"ятаю погано ту доповідь, у пам"яті залишилось лише те, що Маршал Кутахов був незадоволений роботою ведучих інженерів із бригадирських відділів, із спеціалізованих Управлінь, "рознос" був грунтовний, В.Мигунов тому трішечки нервував, переживаючи за мене... Під час моєї доповіді мовчали всі, лише Главком П.Кутахов декілька разів переривав мою доповідь, щоразу звертався до Головного Конструктора Г.А.Сєдова: "Правду он говорит?", Георгій Олександрович щоразу повторював: "Правильно!"... Звичайно характеристики погіршились, про що я і говорив... Павло Степанович сказав:"Ну ладно! Хватит! Не критикуй! Это я разрешил поставить дополнительную РЛС под фюзеляж, из - за чего самолет и стал "кривой"?". А далі відбулась вже батьківська розмова Маршала зі мною, П.С. поцікавився який навчальний заклад я закінчив, зрадів, що його син Володимир також навчався у нашому київському вузі. Побажав мені плідної наукової праці сумісно із ОКБ МАП... Дослівно сказав так: "Не будь статистом, работай вместе с ОКБ МАП, предлагай, решай...". І тим не менш, психотронні оператори, які "пасли" мене завжди і скрізь щосекунди, не дозволили мені тоді попросити Главкома, щоб ад"юнктура стала для мене не "цільовою", а "вільною"... Я завжди, майже, з теплотою згадую свої "випробувальні" роки, генералітет і офіцерство, жінок і дівчат із "расчетного бюро"... Однак не все і не всі у 8-му ГКНИИ були порядні, доброзичливі, радісні, особливо від успіхів інших, навіть від потенційних успіхів... В Москві, пізніше, мене інформували, що по мою душу приїжджали, справа доходила навіть до Кремля, мені розповідали, як у Кремлі, певні особи, жалілись, що "розбазарюють", "перехоплюють", "разбірают наші кадри"... Проти мене виступали певні військові КГБісти чомусь: "...А если нет!?... Где хошь найдем, где хошь достанем, из под земли откопаем!"... Ублюдки якісь копають до сих пір! Я під променями! (Під біоробототехнологіями космічної медицини), - певні сили до сих пір граються мною, моїм мозком, як в шашки... Не вважаю, що В.Мигунов опускався до боротьби зі мною... Я залишаю про нього тільки позитивне! Вибачте, шановні читачі! Я вимушений "роздягатись до гола", - все пішло із - за якогось оббріхування, кимось, когось, таке інше... Мене ж ізолювали від великого пласту інформації, - використовували "втемну"... А тоді, на тій зустрічі по результатам випробування якогось літака, після моєї доповіді, В.Мигунов потиснув мені руку, з нього спала напруга... Тільки не з мене! Напруга посилювалась і посилюється щодня... До сих пір! Ніколи не прощу лікарів із військово-прокурорської мафії, які катують мене таємно, дистанційно, невидимо, променями... Це ті лікарі, які прослуховують мислення підозрюваних у злочинах... Відчувається, іноді, що військові можуть бути і дурнями, які виконують до сих пір накази бандитів... Я б хотів помилитись! Може я і помиляюсь?! Я ніколи не прощу! Я буду мстити! Я буду знищувати всіх, хто займається злочинами безкарно доти, поки не підкорю всіх тих, із - за кого мене катують променями, позбавивши всіх прав... Звичайно на мене "таке" життя діє... Я занадто заклопотаний, зациклений, - тільки вчора узнав, що також мій командир, О.Бежевець, який був до В.Мигунова Начальником 1-го НИУ, помер у Москві у 7-му ЦНИАГУ, в Сокольниках, 22.07.2015 року... Похований у Підмосков"ї. Свого часу для мене ці люди, родом із Житомирщини і Харкова, Зв були ключові, - я про них залишаюсь тільки позитивного ставлення! Їхній внесок у розвиток військово-повітряної потуги СССР вкрай важливий! Сумісно із ОКБ МАП... Звичайно, зараз для України російські ВКС наднебезпечні, - виходить, що і Бежевець і Мигунов укріплювали нашого ворога! О! Життя!? При будь-якій спробі взльоту, бодай одного, російського військового літака в сторону України, - смерть Путіна миттєва! Потім і інших... Я не прощу! Я буду мстити! Русскіє окупаційні, терористичні, сепаратистські, бандитські повинні зві-льнити всю територію України в координатах кордонів 1991 року від своєї присутнос-ті... Всі, хто займається антиукраїнськими злочинами на території України повинні виїхати на ПМЖ в Росію, інакше будуть знищені, - вашим же салом, вам по сусалу! Я ніколи не прощу армію! Я не прощу! Я буду мстити! Я, - репресований психотронни-ми бандитами біоробот! Я, - це не Я! Я, - це прибульці, які прибули у мій мозок і ке-рують ним! Убирайтесь із Криму, із Донбасу, із усіх, окупованих Росією, територій... В тексті є піддиктовка, - я, - біоробот, йде втручання у психіку і інтелект... Редагувати навіть не намагаюсь, не зможу... Я, заклопотаний своїми проблемами, "зєвнул" 80-річчя В.В.Мигунова, 9 лютого 2016 року. Виправляюсь: "В.В.!Бажаю тобі радощів, мі-цного здоров"я, щоб вистачало на всі твої життєві проблеми! Щастя твоїй родині! "Тяни на бреющем еще столько!". В.Мигунов, свого часу, виконував мої польотні завдання, підписував завдання, даючи дозвіл на виконання випробувальних польотів його підлеглими льотчиками-випробувачами. У 1983 році ми розлучились, Льотчик-Випробувач, Великий Українець, генерал О.Бежевець, здав В.Мигунову керівництво "1-м Научно - Испытательным Управлением 8-го Государственного Научно-Испытательного Краснознаменного Института им. Чкалова", - мій рапорт в ад"юнктуру кафедри аеродинаміки "ВВИА им. проф. Жуковского" підписував гене-рал Бежевець, а документи мої відправлялись в академію вже за підписом В.Мигунова. Таким чином В.Мигунов був моїм командиром майже півроку, до мого виклику в академію. Окрім сугубо льотних, командирських, інших професійних якос-тей, В.Мигунов був порядною, комунікабельною, веселою, життєрадісною людиною, - зустрічався з ним з радістю, від нього завжди можна було почути щось, окрім професійного, авіаційного, випробувального: веселе, незвичне, радісне, анекдотичне... І після мого від"їзду із 8-го ГНИКИ зустрічався із В.Мигуновим в Москві, біля "Стекляшки", він був з Іваном Крістіновим, здається взимку 1985 року, в день гибелі Володі Лоткова в Кубінці... Була і генебна зустріч. Влітку, чи то 2007 чи то 2008 р.р. у Симферополі, я був під жахливими психотронними репресіями, мене переслідували таємно, дистанційно, невидимо, променями, скрізь і всюди... Психотронні оператори не допустили нас до контактів, до будь-якої розмови, не дозволили навіть сказати: "Здрасьтє!". Не знаю, що там залишилось у мозку у В.Мигунова, відносно мене, але у мене про нього тільки позитивне, - авторитетна людина. Маститий льотчик - випробувач! Герой! Приємний чоловік! Обнімаю, тисну руку, бажаю щастя! Я повинен бути вдячною людиною, - мій Командир, який відпустив мене в ад"юнктуру... Пам"ятаю ще нашу зустріч у Головному Штабі 8-го ГНИКИ, ми сиділи поряд з ним, В.В.трішечки нервував перед моїм виступом - доповіддю Головному Маршалу Авіації П.Кутахову, Головним Конструкторам, представникам ЦК КПСС... Ізраїльтяни навчились знищувати радянські винищувачі, знайшовши нечутливі радіолокаційні місця, П.Кутахов дозволив встановити додаткову РЛС, літак став "кривий" під кутом зору аеродинаміки... Наш відділ випробував льотно-технічні характеристики такого "кривого літака", звичайно ЛТХ "поплілі", стали гіршими, про що я і повідомляв керівництву... Я не був готовий до доповіді, щойно повернувся із Москви, вранці мене "відловили", привезли на "ГАЗ - 69" прямо на доповідь, поки їхали у автівці Юра Сєров розповів мені, що він там навипробував, охорона мене пропустила, мого начальника відділу не пропутсла, так ми разом із В.Мигуновим і декількома провідними інженерами від бригадирсь-ких відділів і і з інших Управлінь залишились перед керівництвом МО, МАП, ВВС, ЦК... Я пам"ятаю погано ту доповідь, у пам"яті залишилось лише те, що Маршал Кутахов був незадоволений роботою ведучих інженерів із бригадирських відділів, із спеціалізованих Управлінь, "рознос" був грунтовний, В.Мигунов тому трішечки нервував, переживаючи за мене... Під час моєї доповіді мовчали всі, лише Главком П.Кутахов декілька разів переривав мою доповідь, щоразу звертався до Головного Конструктора Г.А.Сєдова: "Правду он говорит?", Георгій Олександрович щоразу повторював: "Правильно!"... Звичайно характеристики погіршились, про що я і говорив... Павло Степанович сказав:"Ну ладно! Хватит! Не критикуй! Это я разрешил поставить дополнительную РЛС под фюзеляж, из - за чего самолет и стал "кривой"?". А далі відбулась вже батьківська розмова Маршала зі мною, П.С. поцікавився який навчальний заклад я закінчив, зрадів, що його син Володимир також навчався у нашому київському вузі. Побажав мені плідної наукової праці сумісно із ОКБ МАП... Дослівно сказав так: "Не будь статистом, работай вместе с ОКБ МАП, предлагай, решай...". І тим не менш, психотронні оператори, які "пасли" мене завжди і скрізь щосекунди, не дозволили мені тоді попросити Главкома, щоб ад"юнктура стала для мене не "цільовою", а "вільною"... Я завжди, майже, з теплотою згадую свої "випробувальні" роки, генералітет і офіцерство, жінок і дівчат із "расчетного бюро"... Однак не все і не всі у 8-му ГКНИИ були порядні, доброзичливі, радісні, особливо від успіхів інших, навіть від потенційних успіхів... В Москві, пізніше, мене інформували, що по мою душу приїжджали, справа доходила навіть до Кремля, мені розповідали, як у Кремлі, певні особи, жалілись, що "розбазарюють", "перехоплюють", "разбірают наші кадри"... Проти мене виступали певні військові КГБісти чомусь: "...А если нет!?... Где хошь найдем, где хошь достанем, из под земли откопаем!"... Ублюдки якісь копають до сих пір! Я під променями! (Під біоробототехнологіями космічної медицини), - певні сили до сих пір граються мною, моїм мозком, як в шашки... Не вважаю, що В.Мигунов опускався до боротьби зі мною... Я залишаю про нього тільки позитивне! Вибачте, шановні читачі! Я вимушений "роздягатись до гола", - все пішло із - за якогось оббріхування, кимось, когось, таке інше... Мене ж ізолювали від великого пласту інформації, - використовували "втемну"... А тоді, на тій зустрічі по результатам випробування якогось літака, після моєї доповіді, В.Мигунов потиснув мені руку, з нього спала напруга... Тільки не з мене! Напруга посилювалась і посилюється щодня... До сих пір! Ніколи не прощу лікарів із військово-прокурорської мафії, які катують мене таємно, дистанційно, невидимо, променями... Це ті лікарі, які прослуховують мислення підозрюваних у злочинах... Відчувається, іноді, що військові можуть бути і дурнями, які виконують до сих пір накази бандитів... Я б хотів помилитись! Може я і помиляюсь?! Я ніколи не прощу! Я буду мстити! Я буду знищувати всіх, хто займається злочинами безкарно доти, поки не підкорю всіх тих, із - за кого мене катують променями, позбавивши всіх прав... Звичайно на мене "таке" життя діє... Я занадто заклопотаний, зациклений, - тільки вчора узнав, що також мій командир, О.Бежевець, який був до В.Мигунова Начальником 1-го НИУ, помер у Москві у 7-му ЦНИАГУ, в Сокольниках, 22.07.2015 року... Похований у Підмосков"ї. Свого часу для мене ці люди, родом із Житомирщини і Харкова, Зв були ключові, - я про них залишаюсь тільки позитивного ставлення! Їхній внесок у розвиток військово-повітряної потуги СССР вкрай важливий! Сумісно із ОКБ МАП... Звичайно, зараз для України російські ВКС наднебезпечні, - виходить, що і Бежевець і Мигунов укріплювали нашого ворога! О! Життя!? При будь-якій спробі взльоту, бодай одного, російського військового літака в сторону України, - смерть Путіна миттєва! Потім і інших... Я не прощу! Я буду мстити! Русскіє окупаційні, терористичні, сепаратистські, бандитські повинні звільнити всю територію України в координатах кордонів 1991 року від своєї присутності... Всі, хто займається антиукраїнськими злочинами на території України повинні виїхати на ПМЖ в Росію, інакше будуть знищені, - вашим же салом, вам по сусалу! Я ніколи не прощу армію! Я не прощу! Я буду мстити! Я, - репресований психотронними бандитами біоробот! Я, - це не Я! Я, - це прибульці, які прибули у мій мозок і керують ним! Убирайтесь із Криму, із Донбасу, із усіх, окупованих Росією, територій... В тексті є піддиктовка, - я, - біоробот, йде втручання у психіку і інтелект... Редагувати навіть не намагаюсь, не зможу... З іншого боку, мені сумно і соромно, - авторитетів таких заслужених людей, як і працівників МАП, як і політиків, дипломатів, народних депутатів,людей культури, науки... інших порядних людей... не вистачило, щоб захистити мене від жахливих психотронних репресій, від психотронних бандитів, та їхніх собутильників, які до сих пір катують мене променями, більше того, я більшу частину свого життя соромився, соромлюсь досі, признавати наявність свого авіаційно-випробувального минулого, багатьох інших періодів свого "божевільного" життя, хоча відчуваю, що серед тих, хто застосовує проти мене біоробототехнології космічної медицини, (промені), є такі, які променями весь час примушують писати якраз про це, - я часто підкоряюсь променям, їх перемагати не можна... Причому, як це не дивно, мені соромно не тільки і не стільки за себе, як за безсииля багатьох отаких заслужених людей, президентів, прем"єр-міністрів, народних депутатів, дипломатів, працівників культури, медицини, науки, просвіти, порядних військових, поліцейських, працівників спецслужб... перед жахливими, кривавими, підлими психотронними бандитами... Більше того, багато із таких людей, самі стають жертвами подібних бандитів, які втручаються в їхнє приватне життя, також руйнують родини, міняють їм чоловіків, дружин, забирають дітей... Якщо і зараз не приборкати психотронну злочинність армії, спецслужб, їхньої каральної медицини... вся земна цивілізація може вибухнути... Путін, я тебе все рівно знищу, - завдяки тобі психотронна злочинність вийшла з під будь-якого контролю... Психотронна злочинність залишається безкарною!