1102.До 84-річниці професора М.Нішта.

Працівники кафедри аеродинаміки №15 "ВВИА им.проф.Жуковского" за часів Ю.Гагаріна, який творив свій дипломний проект якраз на кафедрі №15. Через роки, ті ж самі, але без Ю.Гагаріна. Генерал М.Нішт крайній справа. Другий справа, спеціаліст в області надзвукової лінійної аеродинаміки, д.т.н., професор С.А.Попиталов. Третій справа, спеціаліст в області дозвукової, лінійної аеродинаміки, д.т.н., професор, заступник начальника кафедри Ф.І.Ганієв. Фангалі Ісламгалієвич був одним із моїх наукових керівників. Можливо він один ще живий, із тих, хто на світлині. Крайній зліва, полковник Купчик, заступник начальника Харківського авіаційного училища. Поряд з ним полковник Шитов. https://vkovalenko110550.blogspot.com/search?q=713.%D0%94%D0%BE+80-%D1%80%D1%96%D1%87%D1%87%D1%8F+%D0%B7+%D0%B4%D0%BD%D1%8F+%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D0%BE%D1%80%D0%B0+%D0%9D%D1%96%D1%88%D1%82%D0%B0.+ 1 січня 2019 року виповнилось би 84 роки одному із моїх колишніх шефів, професору М.Нішту, (01.01.1935…24.06.2005). Нічого нового я не буду писати, бу-ду лише посилатись на ранішню публікацію. В той же час читачам повідомляю, що здійснити цю публікацію мене примушують променями, не дозволяючи мені прочи-тати те, що я писав декілька років тому, можливо там є якась «лажа», яку від мене скривають ті, хто примушує писати. Зацікавлені читачі можуть пошукати ту «лажу». Вважаю генерала М.Нішта порядною, відповідальною людиною. Він розумівся, свого часу, на моєму житті більше, ніж будь-хто інший. Намагався допомагати мені навіть після депортації мене із Москви до Києва. Тобто тоді, коли навкруги мене був організований «вакуум» перед моїм знищенням. Не знаю з чиєї подачі, але він мене просив зустрітись із Миколою Івановичем Кучеренком, чоловіком співачки Алли Кудлай. Можливо він дбав не тільки і не стільки про мене, як про мого, тоді талановитого, сина, якого він хотів влаштувати до художньої майстерні Миколи Кучеренка, хотів вивезти його до Києва у якому він народився. Я відвідував художню майстерню М.Кучеренка, недалеко там від адміністрації Президента. Для вирішення ще якихось питань Михайло Іванович радив мені зустрітись із родиною М.Кучеренка… Я прийшов до А.Кудлай, до М.Кучеренка, до їхнього будинку на вул. Кіото… Вдома був ще Максим, їхній син. Цей візит не сподобався психотронним бандитам, - вони почали мене катувати променями так, що… Я не пам’ятаю навіть що там відбувалось, конструктивної розмови, мабуть, не вийшло. Більше мене променями не допускали до М.Кучеренка. Через якийсь час був знищений і М.Нішт, і М.Кучеренко... Хтось не вірить у знищення, говорять, що у мене параноя… Я подавав до суду на тих, хто може знищувати людей таємно, дистанційно, невидимо, променями… Суд відмовив у розгляді… Я не зміг зібрати докази! Але як я їх зберу ті докази, якщо людей знищують таємно, дистанційно, невидимо, променями? У мене нема інших аргументів, окрім одного, - чомусь вмирали, гинули в інший спосіб, ті люди,які були зі мною у контактах, від хутірських безробітних бідняків до державних діячів… Це чи не єдине моє пояснення, моє переконання у знищенні людей. Промені належать міністрам оборони і державної безпеки… Прокурори, слідчі, судді… «бздят» психотронних бандитів, «бздят» міністрів оборони і міністрів державної безпеки, «бздят» бандитів державної безпеки медицини, психотронної медицини… Психотронна злочинність, - проблема проблем у державі. Це головна причина жахів у державі і світі, причина воєн, вбивств, причина низького рівня життя народу… Це основа корупції! Починає пухнути мозок від синхронних, із цим писанням, катувань, тому припи-няю… Чому я вважаю, що М.Нішт розумівся на моєму житті чи не ґрунтовно? У нас з ним було спільне жахливе. Психотронні бандити, які променями катували мене у Москві, хизувались і розповідали мені, що, свого часу, вони катували і М.Нішта. Запам’яталось те, що вони говорили мені, що Михайло Іванович посивів від їхніх катувань променями… Це один із показників ефективності роботи психотронних бандитів. Пізніше мені кричали, вже в Україні: «Сивій під тортурами!». Замість про-дуктивної роботи я вимушений страждати від катувань променями. Можливо і по цій причині, М.Нішт «близько» допускав мене до себе. (Можливо його променями примушували робити це психотронні бандити?). Він розповідав мені скільки коштує полковник у Москві, (3 тисячі радянських рублів у певних структурах, це мабуть найдешевший варіант. Щоб отримати прописку у Москві потрібно було десь 6 ти-сяч, «Жигуль» тоді), розповідав, як вчені Москви полюбляли влітку приймати участь у наукових конференціях у Криму, як надавали їм там якісь кораблі для відпочинку, з дівчатками, для тих, хто був до цього схильним… Це мабуть принизливо таке публікувати про шефа? Можливо? Але мене примушують, променями. З іншого боку всі бандити, які сидять у мене у мозку і так знають все це. Але «звичайні» читачі не знають таких стосунків… Тим паче, що мене весь час намагаються знищити, у будь-яку мить. Тому я «стріляю», кусаю, гризу так, як я можу у такому надважкому стані… Прошу прощення у всіх порядних людей, яких,можливо, коробить від моїх таких виї*онів! Від безсилля, безпомічності, беззахисності, безправ’я… це вимушений робити. Нехай читачі знають яких людей так репресують! Громадяни у державі повинні бути свідомі того, що відбувається насправді. Хоча свинею себе відчувати важко! М.Нішт був вдячний мені за допомогу його ад’юнкту, підполковнику Володі Жу-кову, якого я звів, познайомив, з головним конструктором «Миг-29» Михаілом Ро-мановічем Вальденбергом, користуючись своїми зв’язками із військово-промисловим комплексом СССР, з МАП СССР, до яких я мав відношення у попе-редній роботі. Можливо нами, мною, моїм мозком так грались ті, хто сидів у мозку і керував ним. Але так було. Для Володі ця зустріч із М.Вальденбергом була вирішальною у захисті дисертації, я зараз вже не пам’ятаю назву його дисертаційної теми, але пам’ятаю, що він продував в аеродинамічній трубі якраз модель «МиГ-29»… Вічна пам'ять Великому Аеродинаміку, праці якого перекладались на англійську мову у Нью-Йорку. М.Нішт був спеціалістом в області нелінійної, нестаціонарної аеродинаміки. Вічний спокій! Я був на 50 – річчі Михайла Івановича, приймав участь у його шануванні, у Москві, у 1985 році. Пам’ятаю, як я дивився на нього, а думав про свою кар’єру, учні повинні були «перепльовувати» своїх вчителів. Думав, чого ж я досягну до свого 50-річчя. Михайло Іванович був вже на той час членом ССК, ССД, членом ВАК СССР, д.т.н., професором, начальником кафедри аеродинаміки №15 «ВВИА им. проф. Жуковского», генералом ВПС ЗС СССР… Коли мені було 50 років, я, звичайно, згадав про це. Порівняв свою кар’єру і кар’єру М.Нішта. У 50-річному віці я був жахливо репресований психотронними бандитами, мене переслідували щосекунди психотронні бандити, які променями катували мене щосекунди, особливо вночі, замість сну, які заборонили мені працювати у науці, на державному рівні, проживати в столицях… Мене «підняла» звичайна жінка, яка організувала шикарний стіл, запросила досить багато гостей, але… Про сльзи на очах я не говорю. Сльози також можуть бути на очах лише з дозволу психотронних бандитів. Оце такі долі формують людям психотронні бандити, безкарні за будь-які злочини. Промені не можна перемагати.