1112.Репресії, корупція в прикладах, здогадках і спогадах.

10 лютого 2019 року Росія святкувала День дипломатичного працівника. Російські дипломати, на чолі із міністром Лавровим, святкували, шанували загиблих дипло-матів, які загинули на «бойовому посту». В Росії чи не всі громадяни приймають участь у спецопераціях ФСБ і армії в Україні, Європі і світі. Дипломатична служба Росії не стільки виконує зв’язки поміж Урядами країн, як здійснює дипломатичне забезпечення спецоперацій ФСБ і армії. Гинуть і російські дипломати. Уже після святкування 10 лютого 2019 року, на 19 поверсі МИДовського корпусу на Смолен-ській набережній, у Москві, знайшли мертвим, в туалеті, 68 річного дипломата Олега Кривова… Олег загинув на такому «бойовому посту»… Хто знищує людей? Чому? Для чого? За що? Злорадні бандити, які сидять у мене у мозку, синхронно із отриманням цієї інформації, прокоментували: «У Олега не було друзів, які могли б йому розповісти, що він дурень, що підкоряється лікарям?! Над ним сміялись із – за того, що він військовий?!»… Для чого психотронні бандити так верзякають у мене у мозку? Тому, що військові не розуміють, що їм не можна катувати цивільних лю-дей променями?! Ще версія, Олега вбили ті, хто боявся, що він може розповісти, хто ж той, чиї він там накази, несумісні із виконанням функціональних обов’язків, виконував? Зараз час такий, що для певних категорій громадян, які володіють пев-ною інформацією, «нормальний хід» закінчувати життя самогубством, оскільки мо-зок, мислення, психотронні оператори психотронних структур ФСБ і армії, їхні слі-дчі, їхні психотронні лікарі, можуть зчитувати, взнавати істинні наміри, дії… На-приклад, колишній майор КГБ СССР, кореспондент журналу «Новоє врємя» в Японії, Стас Лєвчєнко, увійшов у протиріччя поміж тим, чим він займався, проти якої держави, (Японії), на користь якої держави, (СССР), він шпигував, «бзднул» і зміг втекти до США через Японії. Чому «бзднул»? Тому, що він знав, що їхніх людей періодично підключають під промені, прослуховують мислення, провіряють на лояльність, взнають істинний стан мозку, істинні наміри, побоявся, що його мозок поміняв відношення до СССР, змінив переконання, оскільки взнав, що Японія то чудова держава, СССР, - ганебна потвора, на користь якої він шпигує… Побоявся, що коли він приїде із Японії до Москви у відпустку, його підключать під промені, взнають, що він симпатизує Японії, і… заженуть до Сибіру до смерті «без права виєзда і пєрєпіскі». Мене аналогічно залякували у Москві, говорили: «Тебе еще повезло, тебя репрессировали по месту рождения, - «сдыхать будешь в местности вблизи которой родился», - а то могли бы загнать в Сибирь, где одна деревня от другой располагаются на расстоянии 200-300 километров, и ишачил бы там без права выезда и переписки, там и дипломатов твоих много! Хи-хи-хи!». Такі хлопці повинні покінчити життя самогубством, інакше… біда! А хто «бздіт» закінчувати житя самогубством, того… знищують, у різний спосіб, частіш за все із використанням променів. Тому зараз в дипломатичну службу Росії беруть таких собі суб’єктів з обліком як у Н.Назарбаєва, «железобетонное лицо без никаких эмоций», «твердолобых», «толстокожих», не здатних вже міняти свої погляди, свої переконання, як Левченко, істинних гебістів, які служать Росії незалежно від того, що ж то за Росія така насправді… Хворобою змінювати свої переконання, після шпигування на користь СССР, колись страждав навіть представник СССР в ООН Аркадій Шевченко, відмовився повертатись в СССР… Пізніше його, здається, «красиво» знищили, із застосуванням променів. Багато дипломатів витримують на собі провокації гебістів, схожих на життя А.Шевченка, таким дипломатам часто не відомо, чи то він сам, самостійно, поміняв переконання, чи його ж, російські, психотронні бандити - гебісти так граються його мозком, щоб гратись із західними дипломатами, західними спецслужбами, тобто так граються мозком, а значить здоров’ям і життям дипломата, іншого якогось фахівця... Як би там не було, а дипломатична служба Росії зараз «залізобетонна», «в доску гебістська», переконання не змінює, є чемпіоном світу по невизнанню верховенст-ва міжнародного права, прав громадян. Не дай Бог щось порушити?! Буде, у кращому випадку, як з іншим представником, тепер уже Росії, в ООН В.Чуркіним?! Люди бояться навіть рот відкривати, щоб «не залетіти». Такі росіяни зараз страшні люди! Путін, тобі не набридло дурачитись мозками людей, - і своїх, і чужих? Тому гро-мадяни іноді бачать рано посивілих, замучених, з напруженими поглядами людей. Путін, щоб знав, як знищувати гебістів, ФСБешників, військових...?! Хтось і так злорадіє! Щоб не знищувати потрібно припинити займатись злочинною діяльністю, тероризмом, спонсорством міжнародного тероризму, сепаратизму, бандитизму, окупаційною діяльністю… Ймовірно Олег був знищений таємно, дистанційно, невидимо, променями, (із застосуванням біоробототехнологій космічної медицини). За що? Для чого? Чи варта та мета позбавленню життя? Синхронно йде інформація по космічному біологічному радіозв’язку: «Лавров, щоб знав, як «бздеть» психотронних військових!». Автори інформації невідомі. Але я зовсім не про це. Свого часу дипломатична служба, МИД СССР, було чи не найдемократичнішою організацією в СССР, - не боялись розмовляти по суті, не боялись боротись із зло-чинцями, які репресували мене не юридично, - просто підключились до мозку пси-хотронні бандити, позбавили всього, буквально всього, і почали катувати таємно, дистанційно, невидимо, променями. Захищати мене вимушені були перші особи держави, спочатку СССР, пізніше Росії, ще пізніше України і світу, як гаранти прав і свобод громадян. Дипломатична служба СССР, МИД СССР, також боролось за мій порятунок, як могло, намагались представити роботу: «…Пишите заявление, (на работу), в заявлении пишите святую правду, с момента последнего увольнения Вы репрессированы! Мы берем на роботу, через год предоставляем жилье!...»… Так я вперше, чи не офіційно, узнав, що я репресований! Хто ж? За що? Для чого? Репресував мене? При цьому я наголошую, що я ніколи, ніде, ні в чому не був винним! Мене підключили під промені і х*єют до сих пір! Катують постійно променями: таємно, дистанційно, невидимо. Але в суспільстві із 100% корупцією, невинність, - найтяжчим злочином. Пам’ятаю, як у мене у мозку сиділи якісь потвори, хтось із них представлявся слідчим державної безпеки, сиді-ли, сопіли, багато часу, можливо навіть декілька місяців, потім один із них як за-кричить: «Ах! Так он ни в чем не виноват?! Ну мы ему, б*ядь, сделаем!»… Делают до сих пір. Щоб позбавитись катувань, я вимушений був їм підігравати, намагався зробити себе винним, щоб отє*лісь кати, які катують день і ніч променями!». Не покидають! Били тільки 17 разів, із зашиванням ран на хірургічному столі. Але так і не визнали таким, якого потрібно припинити катувати променями. По космічному біологічному радіозв’язку я отримав повідомлення: «Вас рєпрєссі-ровалі два государствєнних чіновніка, коториє нє напілісь крові!». («Кров», - дєнь-гі). СССР був суспільством 100% корупції, будь-які питання могли вирішуватись лише за допомогою грошей, при умові, якщо громадяни могли користуватись ними. Тобто ті москвичі, які захищали мене, по якійсь причині побоялись комусь заплатити за мою свободу гроші, тому мене і почали тримати під репресіями… Уявляєте, шановні читачі, що таке корупція, що таке СССР, - громадян навіть по життєво репресували із – за того, що «два державні чиновника не напились крові»? Уявляєте, що таке начальники, що таке керівники в СССР? Мене біля 30 років тримали під такими жахливими променями, що я не міг навіть дихати без дозволу психотронних бандитів, міг робити лише те, що вони променя-ми примушували робити, чи те, що дозволяли. Тільки в останні роки трішечки, іно-ді, послабили силу катувань променями, із – за чого я, бодай трішечки, зміг пробу-вати мислити, згадав цю інформацію, вирішив розібратись хто ж такі були ті два державні чиновники… Так і не взнав, так і не отримав підтвердження. Але найбі-льше під цих державних ви*лядків підійшли тодішні: міністр внутрішніх справ СССР, (пізніше Прєдсєдатєль КГБ СССР), Вадим Бакатін; головний військовий прокурор, заступник генерального прокурора СССР, Катусєв Олександр… Я не стверджую, що це дійсно вони, але… Припускаю! Бакатіна я знав тоді, по його особистим виї*онам, як ублюдка, як державного злочинця, який не дозволяв мені працювати, який утримував «грязную мафію», тобто венерично хворих людей забороняв лікарям лікувати без задоволення потреб його мафії… Хоча насправді він міг бити і іншим, але виглядав якраз таким. До речі він зараз ще живий, кому цікаво можете у нього поцікавитись, чи він не є одним із тих репресантів - державних чиновників. Що він хотів довести такими виї*онами? Вероніка, (Скворцова, - міністр здравоохранєнія РФ), ти і зараз підкоряєшся поліції, ФСБ, Путіну…, лікуєш хворих, особливо венерично хворих, тільки з їхнього дозволу? Пошли їх усіх на х*й, скажи їм, що із – за них в Росії вже 20% жінок не здатні народжувати дітей, - гонококи з’їли яйцеклітини. Скажи їм, щоб шукали інші моделі збагачення і вербовки людей у їхні спецслужби, у їхні с*ані мафії, щоб шукали інші моделі поневолення кожної порядної людини під кожного кривавого їхнього бандита… Скажи їм, що вони не державні чиновники, а державні злочинці, із – за цього! Середня тривалість життя чоловіків РФ на 20 років менша, ніж в ЄС. І винні у цьому не тільки і не стільки лікарі, як військові, поліцейські, гебісти, начальники – корупційні, прокурори... З Катусєвим я не пам’ятаю, щоб мав будь – які стосунки, я навіть не знав про тако-го, з Генеральним прокурором А.Казанніком якось спілкувався, з Катусєвим не був знайомим. Був знайомим із його сином, Олегом Катусєвим. Так траплялось, що ми з ним зустрічались у два терміни знаходження у ГКВГ ім. Бурденка, (Головний Клінічний Військовий Госпіталь). Не здружились, але іноді доброзичливо спілкува-лись, зовсім ніякого криміналу, ніяких негативних відношень, все було доброякіс-но, зовсім ніякої корупції… Олег уявлявся порядною людиною! Через роки я взнав, із ін-ту, що Олег, здається у 1993 році, помер від зупинки серця, у нього залишився син, Антон, зараз московський юрист. Присутні у моєму мозку зразу ж прокоментували цю новину, - Олега вбили таємно, дистанційно, невидимо, променями, за те, що головний військовий прокурор Катусєв засилав його, свого сина, до госпіталів для того, щоб той збирав гроші у його підопічних, які знаходи-лись під променями… Так Катусєв старший «кров» піл. Так він отримував, начебто, хабарі. Катусєв був відсторонений від посади головного військового прокурора, почав займатись юридичною комерцією, на високому державному і міждержавному рівні, юридичним супроводженням нафтового бізнесу. Отримували «нормальні» бабки. Жив досить заможно. Діяв разом із генералом Ачаловим, з В.Жириновським… Але, можливо, оте вбивство Олега, тримало його у жахливій напрузі, - почав жахливо зловживати алкоголем, причому разом із дружиною, «жрал водяру» настільки жахливо, що не міг навіть працювати, вимушений був навіть лікуватись у нарколога від цієї зарази… Але позбавлення життя сина все рівно жахливо мучило психіку… Першою вмирає дружина, здається у 1999 році, через рік, у 2000 році, на дачній садибі у Краснодарському краю, із особистої зброї застрелився Алєксандр Філіппович Катусєв… Не склалось спочатку життя і у молодшого сина Катусєва, - Вадима. Полюбив гроші набагато більше, ніж міг заробити, потрапляв до тюрми, провів за гратами багато часу… Як він зараз живе? Не знаю! Це ін-тівська інформація, та й то неповна. https://photos.google.com/album/AF1QipNhpsTf7wRFvWiR6ESbAWNTw143YJm2hO0H1zPZ/photo/AF1QipOlQnj-Py-42OKLvMv8C25xAXPj9bnu3wacxTDz Звертаюсь до Вадима і Антона, - наші стосунки з Олегом були чистими, нічим не зіпсовані, я нічого ніколи не знав про вашу родину, тільки останнім часом з ін-ту. Та й то в Україні, у мене особисто, більшість певних статей не підключається, із – за заборони певних російських ресурсів….