1642.До Дня журналіста, - 6 червня 2026 року.

Всім відома важливість роботи журналістів, - об’єктивно, у повному обсязі, для народів всього світу, висвітлювати події, які відбуваються скрізь і всюди. Для певних журналістів ця робота дуже вже небезпечна, - небезпечна, в першу чергу, для здоров’я і життя. Причому не лише для тих, хто працює в регіонах бойових дій. Журналіста можуть вбити за правдиву інформацію. Наприклад, Дмітрія Холодова знищили по наказу тодішнього міністра оборони РФ П. Грачова. В кінці існування СРСР, проживаючи у Москві, я, як жертва і свідок психотронних військово-медичних злочинів, був репресований таємно, дистанційно, невидимо, психотронними бандитами армії і медицини, які використовують біоробототехнології космічної медицини, коротко, - промені, для здійснення злочинів будь-якої складності. Деякими пунктами репресій були: знищення розуму; руйнація психіки; заборона мені контактувати з будь-якою відповідальною особою і заборона будь-якій відповідальній особі контактувати зі мною, (це досягалось променями страху, жахів, шоку, мене відганяли, (променями), від відповідальних осіб, відповідальних осіб відганяли від мене, як комарів і мошок на дачі, коли якийсь прилад, куплений в аптеці, включається в розетку, прилад генерує такі промені, які викликають жахи і страх у комарів і мошок, вони тікають із кімнати, так і люди тікають від певних променів); заборона лікування, - частіш за все відганяють від лікувальних закладів променями… Чи можливо знищити розум, чи можливо, скажімо, академіка зробити, по - народному, тупим? Чи будь-яку посадову особу? Можливо! Це потрібно усвідомити кожному громадянину. Процес мислення і запам’ятовування носить електрофізіологічний характер, з лобної частини людського мозку, (центр Броуке), при мисленні, запам’ятовуванні випромінюється електромагнітна енергія, яка може бути зафіксована, підсилена, передана на будь-яку відстань, розшифрована… Мислення можна прослуховувати як швидку мову. Той хто вміє це робити знає, сидячи десь далеко, про що навіть думає така людина, не те, що говорить! Певні слідчі володіють такими технологіями, - люди не здійснюйте злочини, вас все рівно знайдуть, у будь-якому випадку, питання лише часу, підключаться до вашого мозку, прослухають про що ви думаєте, все взнають… При мисленні і запам’ятовуванні навкруги ядра певних мозкових клітин, по якимось законам, обертаються чи коливаються електрони, якщо ж мозок помістити у якесь електромагнітне поле, коливання чи обертання електронів викривляється, - порушується здатність мислити чи запам’ятовувати, - будь-яка людина, навіть академік, стають дурнями, які нічого не розуміють взагалі чи розуміють щось лише частково. Будь-яку людину можна зробити дурною і утримувати у такому стані скільки завгодно довго… Я був першою, (тепер часто здається, що і останньою), людиною в СРСР, яку спробували захистити від психотронних бандитів державні діячі найвищого державного і міжнародного рівня багатьох країн… Їм це дуже дорого обійшлось, але у цій публікації не про це. Можу згадати лише президента Б. Єльціна. – він боровся із такою психотронною злочинністю, намагаючись захистити мене. Він мене інформував про те, чому ж він не може гарантувати мені мої права і свободи: «Мнє нє подчіняются опрєдєльонниє гєнєрали…». Мабуть психотронних генералів мав на увазі?! Єльцін створив вектор боротьби за встановлення цивільного контролю над діяльністю людей в погонах… Я розширив цю формулу «… особливо в секретних погонах, особливо в секретних, психотронних погонах». Пізніше мені було дуже боляче від цієї формули, коли психотронні бандити дурачили цивільних людей, яким говорили, що Коваленко це той, із-за кого військові вбивають цивільних, а військовим говорили, що Коваленко це той, із – за кого цивільні вбивають військових… Щоб і ті, і ті ненавиділи мене?! Так мене, колись досить комунікабельну людину, ізолювали від суспільства. «Хтось» використовував мене для таких собі розвідувальних дій, повідомляв мені засекречену інформацію. Наприклад, мені була надана наступна інформація, отримана по космічному біологічному радіозв’язку: «Ми унічтожім в каждой украінской сєм’є нє мєнєє одного члєна сєм’ї, чтоби украінци нікогда нє радовалісь обрєтьонной нєзавісімості от Россіі!». Ця інформація була надана за багато років до початку явної російсько-української війни. Я, «по сєкрєту всєму свєту», виконав свій обов’язок українця, передав цю інформацію… На жаль явного зворотного зв’язку я не мав, - досі на знаю, як, конкретно, Україною була і чи була врахована ця інформація.? Але вважаю, що ця інформація була врахована, були¸ бодай якось, виховані певні люди у певній кількості… У зв’язку із викладеним я не знаю достеменно, - певних людей вбивали за зв’язки зі мною чи так психотронні оператори психотронних структур Росії виконували цю погрозу. До того ж вбивали і демократичних росіян на території Росії. Але, що торкається журналістів, - знищувались журналісти з якими я, бодай якось, контактував. Хоча, частіш за все, наші контакти, наші зустрічі були схожі на розмови сліпого з глухим, тобто були неможливими і ні до чого призвести не могли. Майже завжди, коли я приходив в «Останкіно», мене зустрічав тележурналіст Влад Лістьєв і кудись, начебто, «тягнув», можливо у якісь студії, на роботу чи ще для чогось… Але ж я, - біоробот! Завжди підкорявся тим, хто керує моїм мозком, а не собі, не своєму мозку чи чиїмось вимогам. Щоб я міг реагувати на будь-яку параною я повинен бути сильнішим за того, хто керує моїм мозком, (на утримання під катуваннями, під стражданнями), а це неможливо навіть теоретично! Нами просто грались ті, хто керував моїм мозком. Пізніше Лістьєв був знищений. Причина знищення мені не відома. Був знайомий з українською тележурналісткою Наталією Кондратюк. З нею зустрічались у посольстві України в Москві, у посольстві Франції у Москві, пізніше, після депортації мене із Москви до Києва, у робочих кімнатах 26-го будинку на Хрещатику… Це були зустрічі біоробота з журналістами, у випадку коли мозком біоробота керували його вороги… Я звірів від психотронного насилля, але зробити нічого не міг. Наталка померла у віці, здається, 44 роки. У моєму розумінні її знищили, - штучно, начебто, променями викликавши тромб. З відомим журналістом, директором чи президентом телерадіокомпанії України Зіновієм Куликом, зустрічались і у нього у кабінеті на Хрещатик 26, і привселюдно у національному палаці культури «Україна»… Рано помер від обширного інфаркту. У моєму параноїдальному розумінні його знищили, штучно, променями, викликавши той смертельний інфаркт? Спортивний журналіст Сергій Лифар, був параноїдальний контакт, також рано помер, вважаю, що знищили штучно. Причини знищення до сих пір не відомі… Таке відчуття. Вважаю, що мені не мерещиться, як параноїку, що їх знищили. Були також знищені мої друзі державні службовці, чомусь ті, з ким був у контактах, лише такі! Інших не вбивали. Тому я переконаний у їх усіх знищеннях, але довести це не можу, щоб припинити знищення я подавав до суду, на психотронні структури… Але ні я, ні хтось інший не зміг зібрати достатні докази?! І, тим не менш, я вимушений вести відлюдкуватий спосіб життя, щоб запобігти знищенням. Намагаюсь уникати чи не будь-яких контактів. Помічено було, що тих, хто буває зі мною у регулярних, тривалих контактах, - не знищують. Проти логіки знищень виступають деякі контакти після яких журналістів не знищували. До того ж у мене була дружиною журналістка, яка мала авторську програму, тривалі відносини з якою були схожі на цивільний шлюб, я серйозно ставився до такого життя. Але я, - біоробот. Нас розірвали на шматки психотронні оператори, променями. Хтось вів і веде якісь ігри чи навіть ігрища, але настільки страшні, що люди бояться навіть розмовляти?! А я не можу бути сильнішим за того, хто керує моїм мозком, це неможливо навіть теоретично. Використання таких променів, - таємниця! Про ці технології писати не можна. Мені «Закон про державну таємницю» дозволяє говорити і писати про такі таємниці, оскільки я, - жертва застосування променів проти мене. Якщо таємні технології наносять шкоду громадянам, то такі громадяни мають право говорити про такі технології! Якось так! Можливо одні журналісти не знають про наявність таких технологій, а другі знають, але говорити про них не мають права?! Від розсекречення таких технологій у суспільстві щось відбудеться позитивне, а щось негативне?! Я не контролюю ситуацію, я не є професіоналом у психології мас людських, але вважаю, що зараз, (на жаль, можливо, після війни), людство зіткнулось з необхідністю розсекречення біоробототехнологій космічної медицини, оскільки позитивного від цього стане набагато більше, ніж негативного?! Спеціалісти можуть прийняти рішення?! Але, вважаю, цю проблему міжнародною?! Журналісти можуть приймати участь у вирішенні цієї проблеми? Всі рішення повинні бути направлені на поліпшення рівня життя більшості народу. Це зараз найважливіше у всьому світі, - робити кожну державу привабливою для проживання більшості народу!