1648.9 серпня 2026 року 88-ма річниця з дня народження 2-го Президента України Л. Кучми.

Кругла така дата, символічна. Дай Боже Леоніду Даниловичу міцного здоров’я, спокою, радощів, втілення в дійсність намірів, прагнень, мрій, вдачі скрізь, всюди і у всьому… Зараз багато людей піддають ревізії діяльність Президентів України, вони винні, дозволили, на свою голову, Росії тимчасово покористуватись військово-морською базою у Севастополі, віддали ядерну зброю, літаки дальньої авіації…, зробили Україну беззахисною перед найлютішим ворогом сучасної земної цивілізації, ворогом всієї світової демократії…, а нам тепер потрібно розхльобувати наслідки реалізації таких рішень, таке, подібне і інше. Я не збираюсь у цій публікації аналізувати позитивне і негативне, що було в Україні після 1991 року. Ми всі розумні «заднім чис-лом», «якби знав де впаду так соломки б підстелив»… Вважаю, що зараз краще зосереджуватись на поточній ситуації і на роздумах про майбутнє. Україна повинна бути Вічною Державою! В кордонах з координатами не меншими, ніж 1991 року. Як цього досягти? Про це і повинні бути думи українців, демократів всього світу?! Торкнусь лише спільного нашого. Я колись, починаючи з кінця існування СРСР, став жертвою секретних військових і секретних медичних, (психотронних), як разових, так і постійно діючих, злочинів, був репресованим військовополоненим, утримувався у психотронній в’язниці, був за-ручником… Утримувався у психотронній в’язниці біоробототехнологіями космічної медицини, (коротко, - «променями»). Біда в тому, що репресувала мене не держава, не офіційно, (документів про мої репресії ніхто не знайде, - їх не існує), а державні злочинці, - власники психотронних генераторів, (променів, - біоробототехнологій космічної медицини)… Тобто мене утримували біороботом, - людиною, мозком якої, за допомогою променів, таємно, дистанційно, невидимо, керують психотронні оператори. В даному випадку мої вороги. Біда в тому, що мене не лише заручником утримували у психотронній в’язниці, але і постійно катували таємно, дистанційно, невидимо, променями… Сам себе захистити від психотронних бандитів я не міг, оскільки я не міг бути сильнішим за того, хто керує моїм мозком, це неможливо навіть теоретично! Допомогти мені, будь-чим, навіть облегшити існування, також було неможливо, - оскільки я не міг перемогти промені, я не міг бути сильнішим за того, хто керує моїм мозком, це неможливо навіть теоретично! Не можна ні їсти, ні пити, ні працювати, ні взяти будь-що в руки… без дозволу психотронних операторів. Промені належать психотронним структурам армії, державної безпеки, їхній психотронній медицині. Вони мене і репресували. Виникла жахлива проблема, яка існує і зараз, проблема встановлення цивільного контролю над діяльністю людей в погонах, особливо у психотронних погонах… Я був першою людиною в СРСР, яку спробували захистити від психотронних бандитів, (в погонах), державні керівники, (цивільні), більшості держав… Цивільні державні керівники були приречені на поразку від психотронних бандитів в лампасах і, тим не менш, вони демонстрували єдність, готовність до боротьби з психотронними бандитами , до боротьби за справедливість, за прогрес… Я був знайомий з багатьма президентами багатьох держав, з багатьма прем’єр-міністрами, членами парламентів, адміністрацій президентів, з багатьма академіками, дипломатами… Одні намагались допомагати таємно, було страшно, оскільки за допомогою біоробототехнологій космічної медицини, тобто за допомогою променів, можна було здійснювати злочини будь-якої складності таємно, дистанційно, невидимо, (променями), абсолютно безвідповідально, аж до вбивств державних діячів. Інші намагались допомагати явно, демонстративно, нічого не боялись, навіть публічно могли мене за руку привести, скажімо, до роботи, але звідусіль мене виганяли променями… До таких і належав Л. Кучма, його родина. Тисячі громадян були свідками нашої публічної зустрічі в Національному Палаці Культури «Україна». Я добивався до нього багато часу, місяцями, мені потрібна була зустріч із посадовцями вище рівня силових міністрів, які репресували мене таємно, дистанційно, невидимо, променями, психотронні бандити не допускали, відганяли променями і все, а в тому випадку дозволили зустрітись, ми поздоровались за руки, більшого психотронні бандити дозволити не могли, зразу ж почали бити мене променями, намагаючись відігнати від Президента, однак Президент тримав мене за руку дуже міцно… Я сам добивався до нього і сам же почав від нього вириватись… Психотронні бандити не дозволили тоді розмовляти з ним. На все життя запам’яталась мені його увага: «Громадяни столиці, допоможіть цій людині з житлом, ми його пізніше призначимо на роботу!». Людмила Миколаївна чи не за руку приводила на роботу… Але звідусіль мене виганяли променями. Не склалось… Але запам’ятався мені Л. Д. безстрашним бійцем! Я комплексував, соромився, люди великого рівня витрачали свій час, намагаючись вирішувати мої проблеми, а я не міг підіграти, не міг відгукнутись, не міг прийти на роботу, ще кудись... Я знав, що високопосадовці іноді звіріли від мене, від моєї неспроможності перемагати промені, (їх ніхто не може перемагати). Дуже рідко, але звірів і я, із-за неспроможності цивільного державного керівництва перемогти психотронну злочинність армії, державної безпеки, їхньої психотронної медицини...