761. 19-річчя Конституції України.

28 червня 1996 року ВРУ прийняла поточну Конституцію України, якій сьогодні і виповнилось 19 років. http://obozrevatel.com/politics/98403-noch-konstitutsii-deputatyi-rasskazali-kak-s-konyakom-i-morozhenyim-prinimali-samyij-vazhnyij-zakon-v-1996-godu.htm Я поздоровляю народ України з Днем Конституції України, бажаю стати згуртованою, істинно вільною, нацією із своїми оригінальними національними традиціями і жити рівноправними в єдиній сім'ї народів Об'єднаної Європи в радісній, квітучій, потужній, авторитетній у світі, незалежній від кривавої Росії, самостійній, заможній Державі, ім'я якої Україна. Слава Україні! Сьогодні, як водиться, з поздоровленням до нації виступив Президент України Петро Порошенко, який назвав головну ідею наступних конституційних змін http://obozrevatel.com/politics/54603-poroshenko-nazval-osnovnuyu-ideyu-i-zadachu-konstitutsionnyih-izmenenij.htm "Главная идея следующих конституционных изменений - построение сильного государства через благополучие и устойчивое развитие общин. Нашей задачей является максимально приблизить систему управления к людям через процессы децентрализации", - отметил президент. Не можна не згодитись з президентом?! Однак я, маючи, як не дивно для моїх опонентів, і деякий свій, особистий, конституційний досвід, відштовхуючись від якого я виступаю проти того, щоб називати головною ту ідею, яку назвав Президент Порошенко. На моє глибоке переконання, найголовнішою ідеєю наступних конституційних змін, повинне стати «залізне», саме виконання Конституції України, а не тільки прийняття конституційних змін. А значить удосконалення всіх державних інституцій, особливо всієї правоохоронної системи, до такого рівня, який би гарантував народу України саме виконання Конституції України, Законів України, розроблених з урахуванням новітньої Конституції України, бо сама Конституція України, я навіть не сумніваюсь, може бути «золотою», а її виконання… нікчемне, нікчемне настільки, що не може навіть гарантувати не те, що реалізацію всіх прав і свобод громадян, а навіть не може забезпечити найголовніше конституційне право громадян, - право на життя… Як це було при дії поточної Конституції України… Час до прийняття Конституції, і після прийняття, тоді був складний. Реалізація поточної Конституції України по суті, зразу ж після її прийняття, була якраз нікчемною…Рівень відповідності КУ (Конституції України) правоохоронної системи і інших державних інституцій України, був не те, що низьким, а злочинно-низьким. Звикши виконувати накази з Москви, як говорив Президент Л.Кравчук: «В Москві стрижуть нігті, а в Києві рубають пальці!», всі державні інституції діяли не за КУ, а по моделі «как би чєго нє вишло», «а Россія нє обідітся»… В діях тодішньої влади була закладена небачена скрита жорстокість, таємність, особливо у призначеннях і приватизації, яка проводилась, в основному, для тих, хто був ближчий до паперів, а не для тих, хто міг найефективніше для держави і народу експлуатувати приватизований об’єкт, на життя, звичайно, новим власникам вистачало, а до державного бюджету надходжень було замало. Багато певних чиновників вкусило радість грошиків, які поплили не від тяжкої праці, а від приватизації, - ефективність роботи чиновників, не те, що впала, а стала від'ємною. Пам'ятаю, як Секретар РНБіО академік В.Горбулін чманів: «Чиновники працюють для виконання своїх функціональних обов’язків, - тобто на державу, - тільки біля 20% робочого часу, а останній час посвячують особистому розвитку!». Президент Л.Кравчук говорив про ситуацію в державі: «Злочинець сидить на злочинці, - злочинцем поганяє!»... Мене, українця, репресованого в Москві таємно, невидимо, дистанційно, біороботетехнологіями космічної медицини, (променями) в ті роки депортували із Москви до Києва. Не дивлячись ні на що, в Україні було багато порядних державних керівників, - Київ мене зустрів як сина рідного, - для мене відкривались двері будь-яких інституцій для працевлаштування, дозволялись соціальні контакти на будь-яких рівнях для вирішення моїх питань… А я звірів від страждань, викликаних катуваннями мене променями… Тинявся в режимі «зомбі» по Києву, шукав захисту від страждань, дивувався, що в Києві, був такий період, багато державних інституцій, обчислювальних центрів, після 17:00 вже не працювали, в той час, як аналоги подібних структур в Москві працювали цілодобово… Моя душа кричала, розривалась: «Українці, милі, ріднесенькі, що ж ви робите, ви не відчуваєте явну і таємну підлість Росії, вона ж вас, (нас), одним мізинцем покладе на лопатки…». Я тоді звірів від можливостей психотронних репресантів Москви, які дистанційно зчитували моє мислення, я не міг діяти конспіративно зовсім, а тільки так, як керували мозком моїм психотронні оператори. Я, - біоробот. Мені мерещились скрізь психотронні шпигуни Росії, я у важкому стані, заданному біоробототехнологіями космічної медицини, (променями), часто ледь – ледь пересуваючи ноги, тинявся по центральній частині Києва поміж АПУ, КМУ, ВРУ, МЗС, НАНУ… шукав спасіння від психотронного переслідування, і, в той же час, займався захистом мозків українських державних керівників від психотронного нападу з боку Росії… НАНУ погодилась розробляти датчики «Вас опромінюють», які б сигналізували, що мозки чиновників під психотронним ковпаком, скажімо, спецслужб Росії, тобто я займався чимось схожим, як було у нас колись на роботі, ще в СССР, мірами ПД ІТР (мірами ПротиДії Іноземним Технічним Розвідкам)… Пізніше катування стали настільки жорстокими, що я вимушений був забути про таку працю, вимушений був себе захищати від психотронного нападу, а не державних керівників, оскільки потвори від ЗСУ, від СБУ, від прокуратури, які кишіли, кишіли тоді, кишать і зараз навіть русскімі зрадниками, шакалами, істинними ворогами України, істинними ворогами народу… Оскільки приватизація в Україні відбувалась більшою частиною таємно, конспіративно, а це значить із підключенням чекістів, більше половини яких, тоді, працювали на Росію, на КГБ РФ, на ФСБ… Відбувся жах для України, - багатими людьми в Україні ставали, поряд з українцями порядними, істинні вороги України, які за гроші українців знущались над Україною, займались підривною роботою проти українців… Пізніше в силових структурах відбувалось розшарування, пізніше ворожнеча, - все із – за російських шпигунів, із – за тих, хто все працював на Росію. У мене були свої стосунки із силовими структурами СССР, пізніше Росії, України… Я ще в СССР зрозумів, наскільки РСФСР, пізніше Росія, ворожа республіка, ворожа Україні держава, наскільки Росія займається жахливим тиском на Україну і українців, аж до таємного знищення… Але для мене державна діяльність відійшла на задній план. Українці не могли захистити українця від психотронних катувань, не було, нема, і поки що не передбачається прийняття психотронних Законів України, нема законів за якими потрібно захищати тих, кого репресували генерали таємно, дистанційно, невидимо, променями… Я тоді працював у зв’язці із народними депутатами, які намагались мене захищати, контактували у різні способи з: О.Ємцем, В.Чорновілом, В.Гетьманом, М.Сиротою… Всі вони пізніше були знищені! Як і в Москві: Л.Рохлін, Г.Старовойтова, С.Фьодоров, А.Лєбєдь, В.Лістьєв,.. Аналогічно були знищені люди, з якими я контактував навіть у своєму родинному хуторі, в середовищі однокласників, однокурсників, спів службовців… Причина знищень моїх контактів достеменно мені невідома… Щось тоді відбувалось жахливо-злочинне. Одні кажуть що знищували тих, хто допомагав репресованому, інші говорять про інше… Я подавав до суду на армію і КГБ, щоб розібрались з тими знищеннями людей, які були зі мною у контактах, щоб покарали винних, але судді, без матеріалів слідства, без підписів прокурорів, слідчих, не працюють, але судді були люди терплячі, у вічі мені нічого не говорили, хоча у голові можливо думали про мене не тільки як про божевільного, а як про дурачка, який додумався подавати до суду на армію, КГБ… Життя кожної людини унікально, Бог дає життя, і бандити не можут його забирати, не повинні… Бо, я знаю, були, є і будуть люди, які хотіли, хочуть і будуть хотіти мене знищити, оскільки чомусь знищують тих, хто був зі мною у контактах, я відповідаю населенню всього світу, я чистий перед Богом, я жодним чином не причетний до жодного вбивства, я заручник, я, - біоробот, мною «хтось», із психотронних структур, так грається… До того ж я не ліз ні до кого, не лізу, і ніколи не полізу в друзі, навіть так я запобігаю знищенню людей, хоча без друзів соромно і важко, питання, які друзі можуть вирішити, скажімо, за один день, граючись, я не можу вирішити за 50 років, образно кажучи. Так що, люди добрі, ви краще дружіть! Любіть один одного! Тільки до мене ніколи не підходьте, не лізьте до мене у друзі, а то ще вб'ють?! Бережіть себе! По цій причині я ніколи не буду зближуватись з жодною людиною, піклуючись про її життя! Хоча це надзвичайно важко! Але ж ваше життя, люди добрі, дорожче за мої страждання?! Чи не так!? Обходьте мене десятою дорогою, а то вб'ють підлі репресанти! Бережіть себе, люди добрі! - але я ніколи не припиню кошмарити тих, хто займається злочинами безкарно, а також тих, хто повинен боротись з бандитами, але не бореться і поводить себе зухвало! Запобігаючи знищенню людей, ми, вкупі із певними народними депутатами, особливо із Сашком Ємцем, намагались включити до КУ статті про заборону підключати громадян під промені, та ще й без дозволу, та ще й з невідомими цілями, та ще й при не відомостях, хто ж підключив, чиї люди… Сашко не про все зі мною розмовляв, щось заважало, мабуть чекісти, я тільки не знаю, явно чи таємно, вони йому заважали, але Сашко якось узгоджував зі мною подібну статтю… В моїй редакції вона не пройшла до КУ, але Сашко все ж таки «пробив» одну із статей, читачі можуть подивитись у якому вигляді пройшла стаття про заборону підключати людей під промені, та ще й катувати їх… Це стаття 28. Читачі повинні зрозуміти, наскільки, іноді, жахливою ціною даються пункти переговорів, документів, тощо, не те, що їх виконання… Особливо у контактах із русскімі! Якось, під час президентства Л.Кравчука, відпрацьовувався якийсь документ, довго… В решті решт відпрацювали, полегшено зітхнули.. Віддали дівчаткам віддрукувати, ті віддрукували, русскіє дипломати принесли на підпис, Президент Л.Кравчук підписав. А український дипломат Антон Бутейко помітив це, прочитав, підійшов до Л.Кравчука, той розлютився, ручкою виправив текст, написав на ньому щось подібне «ісправлєнному вєріть», та й віддали русскім. Один із русскіх дипломатів так, проходячи повз А.Бутейко, «дипломатично» процідив: «Я б тебя удавил за то, что ты сделал!». Мені завжди страшно коли Павло Клімкін їде на перемовини з русскімі, - все мені мерещиться, що «вони» і Павла «удавят»… А з вигляду теперішній Лавров строгий такий? Так? ЛаВРАЛ, лаВРУ, буду лаВРАТЬ… Така боротьба! Колись радянський КГБ «состряпал» лист королю Іспанії від імені Президента США… Не пройшло, - король Іспанії виявився серйозною людиною, провірив «входящий», «исходящий», зателефонував в США… Так що і в Донбасі нема ніяких русскіх, - все мерещиться украм… Цим ненормальним украм все здається, що ФСБешники опромінюють мозки украм, їм все здається, що ненормальні укри чують голоси в мозках… Мені якось, здається, що це було ще в СССР, русскіє репрессанти, здається військові чекісти, кричали по космічному біологічному радіозв’язку: «Да, мы тебя пытаем! Да, мы тебя так держим! А не ты такой! Да, мы во всем виноваты! Да, мы убиваем людей… Но ты докажи нам, даже в судах, что мы тебя пытаем, что калечим, что убиваем… Я Вас буду сажать! Я! А не Вы меня!»… Петро, Павло, (Порошенко, Клімкін), мені уявляється, що ці приклади повинні фігурувати в моделі підготовки українських дипломатів, та й військові, національна гвардія, торгпреди, всі, хто контактує з росіянами, повинні знати абсолютні, по суті, рівні хамства, чванства, підлості, злочинності росіян, російських посадових осіб, із найвищого рівня включно. Русскіє все виховуються, по відношенню до українців, такими, які відносяться до укрів, як до недалеких, наївних, глупуватих, довірливих людей, які все полюбляють хильнути чарку самогону, одягти шаровари, вишиванку, станцювати гопака, поспівати «заунивниє пєсні»… Читачі, можливо, вже здогадались, що в державах нема психотронного законодавства, що інформація, отримана по каналам космічного біологічного радіозв’язку, юридично не враховується, хоча, ймовірно, може прийматись до відома… Але ким? Для чого? Тому психотронні оператори, оті армія і ФСБ РФ, їхні психотронні структури, в мозках абсолютно безстрашні, часто безпечні, багато із яких представляються такими, якими вони є насправді… Тобто показують своє істинне обличчя… Їм нема чого боятись, їм нема чого соромитись… Я, - ветеран психотронної війни! Я з такими в безпосередніх, психотронних, щосекундних контактах ще з часів СССР. Я впевнений, що такі русскіє, які займаються злочинами безкарно, розуміють тільки силу, їх потрібно тільки знищувати, іншої мови вони не розуміють… На все вони реагують однаково: «Гі-гі-гі! Кто сильнее!». Важко мати з ними будь-які стосунки… Підлість абсолютна! Такі русскіє можуть вистрілити в спину в любу мить! Люди, читачі, повинні зрозуміти, що якщо ви порядна людина, ви ніколи не зможете бути з ними у дружбі, чи навіть у будь-яких контактах, які мають на увазі контакти з ними… І ні на які погляди, ритуали, згвалти, алгоритми, дії вони не реагують конструктивно, - ви порядна людина, а значить ви їхній ворог, вони вас будуть кошмарити, обдурювати, дурачити, катувати, підставляти до смерті, але ніколи не зблизяться до конструктивізму. І не дай Бог, якщо вони підключаться до вас променями, до вашого мозку… Краще повіситись, ніж чекати того, що вони будуть з вами робити невидимо променями… Я хотів написати дещо, чи зовсім, інше, але психотронні оператори весь час підхоплюють мій мозок, викривляють зміст туди, куди їм потрібно… Я вимушений припинити писати… Але наголошую, головніше, це виконання Конституції, а не її написання! Уявіть собі, читачі, що якби в Україні українська правоохоронна система, українська влада могла виконувати статті 27, 28 Конституції, то залишились би в живих тисячі українців, знищених променями з території Росії, і жили б вони без страждань від таємних катувань променями. Це жахлива проблема для України. Україна прийняти Конституцію України може, а виконувати її, частіш за все по вині Росії, не може! Це не задача, - це проблема! Громадяни залишаються беззахисними перед злочинцями! Кожна і люба людина в державі, може у будь-який момент стати як злочинцем, так і жертвою злочину, і держава не може її захистити… Петро, я хотів щось подібне висловити, але вийшло так, бо під керуванням мій мозок. Під катуваннями. До того ж, я повідомляю українському державному керівництву, і українському народу, віднесіться терпляче, один до одного, часто злочини в Україні творять дистанційно, невидимо, таємно, променями росіяни з території Росії, а народ виступає проти Порошенка… Дуже неприємно це все. Таємність армії, ФСБ і влади Росії, - жахлива по своїм наслідкам! Бережіться Росії! Я говорю народу України, сучасна влада України робить все, майже, правильно, вектор тримає правильний, тому її потрібно підтримувати, це з одного боку, з другого боку її потрібно підстьобувати, щоб швидше виконували проЄСівський, проНАТОвський вектор… Але не можна примушувати владу України до зміни курсу!