796.Sprostuvannya legkovazhnosti. Спростування легковажності.

Читачі моєї остнньої публікації http://vkovalenko110550.blogspot.com/2016/02/795ya-buv-radyansykim-ofizerom.html, http://kiev.uol.ua/text/13629226/795ya-buv-radyanskim-ofizerom-ya-buv-radyanskim-ofitserom/ звинуватили мене у легковажності по відношенню до присвоєння військових звань старшим офіцерам в ад’юнктурі радянської академії, (ВВИА им.проф.Жуковского), збройних сил СССР. Всі дії, як і публікації, відбуваються на фоні поточного психоемоційного і і інтелектуального стану автора, якими граються за допомогою променів, (біоробототехнологій космічної медицини), психотронні оператори які здійснюють жахливі, садистські, по суті, репресивні дії по відношенню до автора. Мені, майже, ніколи не дозволяють перечитувати і редагувати те, що я пишу, для того, щоб ті, хто використовує мій мозок, як можна більше включали у моє писання своїх диктантів, під диктовок, тощо, з метою ганьбити мене, тих, хто мене захищає, хто колись відносився до мене позитивно, а також з метою навмисної дезорієнтації певної категорії читачів, які все намагаються взнати, хто ж той, із – за кого певні діячі, навіть державні потвори, які здійнюють злочини безкарно, не можуть мене знищити, тому в ефір матеріали виходять «с ліста». Генерал М.Нішт, який писав мені «Атестацію», можливо, недостатньо солідно описав той факт присвоєння мені військового звання «підполковник», на одну ступень вище штатної категорії, як ад’юнкту його кафедри, у зв’язку із чим виник сміх над кафедрою, над академією, над збройними силами СССР, у мисливця Валери Г., який випадково прочитав ту «Атестацію»: «А що, за гарне навчання можна отримати військове звання «підполковник»? Гі – гі – гі!». По – перше, був такий наказ міністра оборони СССР, яким дозволялось стимулювати ефективність наукових і прикладних досліджень військовими вченими, включно із присво-єнням чергових військових звань. Я задовольняв всім вимогам того наказу. По – друге, я не знаю, не пам’ятаю, що писав професор Нішт у «Представленні» на присвоєння військового звання, але ж можна здогадуватись, - мабуть посилався на той наказ. Ймовірно командування і міністр оборони так інтегрально оцінили мій особистий вне-сок за період служби: у розвиток військового будівництва збройних сил СССР; у розширення зв’язків військових з міністерством авіаційної промисловості СССР, з яким я багато років тіс-но контактував працюючи випробувачем, - провідним фахівцем по визначенню льотно-технічних характеристик і характеристик дальності і тривалості польотів новітніх бойових авіаційних комплексів. Я приймав участь у 23 темах льотних випробувань; у праці на ООН, (Організацію Об’єднаних Націй), оскільки я багато років працював у міжвідомчій комісії по допуску авіації всіх міністерств і відомств до польотів по нормам ІСАО (це один із підрозділів ООН); у підготовку радянських льотчиків – випробувачів взагалі, і тих, хто готувався до польотів на радянському космічному кораблі багаторазового використання «Буран», зокре-ма; у підготовку 6-ти радянських космонавтів, яких підбирали із військових і цивільних льотчиків – випробувачів: А.Волкова, А.Соловйова, Г.Манакова, В.Афанасьєва, - це військові випробувачі, а цивільний космонавт «у мене» був тільки один, - Великий Казах Т.Аубакіров. Доводилось читати лекції у Москві офіцерам запасу із закордонних відомств, а також лекції по випробуванням бойових авіаційних комплексів у ШЛИ («Школі льотчиків – іспитатє-лєй»), - я не був проведений наказом як викладач у цій школі, але викладав «замість ви бувшого», - був такий факт, в школі викладав мій товариш по 6-му відділу, «брат» мій, - Коваленко Костянтин Іванович, ми з ним розрізнялись тільки іменами, рідними не були, до зустрічі один одного не знали, він «задихався», був занадто зайнятий, прводив льотні випробування «МиГ-25», займався НИР (науково-дослідницькою роботою), писав ВНР, (військово-наукову роботу), викладав якісь дисципліни на факультеті «Взлет» Московського авіаційного інституту, та ще й лекції у ШЛИ… Кості молоді льотчики - випробувачі принесли запрошення на випускний вечір після закінчення ШЛИ, а він мені його передав, - як результат, ні він не був на тому випускному вечорі, ні я… Коли працював у 8 ГК НИИ им.Чкалова, то був задіяний у написанні відгуків на канди-датські і докторські дисертації, як від провідної організації… Деякі із тих, кому ми писали відгуки стали досить впливовими особами, наприклад: О.І.Жєланніков, - Саша став началь-ником кафедри аеродинаміки, доктором технічних наук, професором, дійсним членом однієї із російських академій наук; полковник Володимир Іванов, якому писали відгук на докторську дисертацію, пов’язану із ідентифікацією космічних випромінювань. У нього був цікавий експериментальний матеріал, він обвішував «великі» літаки датчиками і вимірював інтенсивність різних космічних випромінювань в польотах на різних висотах. В.Іванов став пізніше генерал-полковником, командувачем військово – космічних сил ЗС СССР. При написанні йому відгуку були «шероховатості» з моєї сторони, я написав відгук і пішоу у відпустку, а друкував його і підписував Л.Д.Сафронов, який наслухався від великих начальників такого, що коли я повернувся із відпустки, він мені сказав, що вони б тебе розірвали на шматки за той відгук, якби ти був там. Я здогадувався чому, десь відсотків 70 я писав свої умозаключення, а останнє «скосил», плагіат, поспішав у відпустку, квиток вже був на літак… Не зміг текст підробити так, щоб він був оригінальним, - дісталось Льву Дмитровичу. Зате мені був урок на всю останню науку. Дисертація дійсно відповідала рівню докторському, пізніше і ВАК СССР затвердив ту дисертацію, та й військове і політичне керівництво СССР «дали ход» В.Іванову, створили його командувачем Військово-Космічних Сил СССР… Був час коли я хотів рознести «в пух і прах» керівництво Військово-Космічних Сил СССР, оскільки мене репресували психотронні бандити армії і спецслужб таємно, дистанційно, невидимо, променями із використанням і їхніх технологій. Я вже тоді був під променями, моїм мозком вже тоді керували легковажні психотронні бандити, так все вербували в КГБ, катуючи мозок, я зовсім не був легковажним, але «пускав пінки» іноді під диктовку психотронних садистів, які керували моїм мозком, які мене все життя штурмували, знущались, катували… В останні роки життя сказали, що мене під промені підключили секретні, психотронні лікарі, які любили порядних виважених людей, які так підробляли, за гроші переводили з гірших координат служби, до кращих, щоб усім було гарно, і їм і мені, але не встигли нічим мені допомогти, - не лікарям таким, а мені «на хвіст» сіли «чесні» військові КГБісти, які творять до сих пір жахливий кривавий самосуд над моїм мозком вбиваючи якщо не тисячі, то сотні людей, таємно, дистанційно, невидимо, променями… Вони всі настільки «чесні» та «порядні», що я поклявся знищити тепер не тільки Путіна, але і всю його спецслужбу, всю ФСБ, а разом із нею всю державну владу Росії, всю армію, всю криваву Росію… Я вас шакали ФСБ, особливо армійського, особливо вашого «міністра здравоохранєнія» медицини збройних сил Росії буду знищувати до тих пір, поки вся армія не почне підкорятись цивільному державному керівництву України… Кричать, - «размєчтался»?! Хто сильніший, шакали! Військовий прокурор Росії, до тих пір, поки не навчишся боротись із психотронною злочинністю, доки не арештуєш тих, хто мене катує, - ї*атись не будеш, ні ти, ні твої шакали… Хто вміє питати у Путіна? Запитайте у нього, хто той, із – за кого російські військовіі не визнають права громадян? Може він тоді взнає, про одну із головних причин, із – за якої я його знищу! Щоб знав скотина, як на посаді президента держави займатись злочинами, безкарно. Тобі потрібно було захищати порядну частину цивільного державного керівництва, а не бандитів в погонах… Я не знаю, що там натворили ті, хто рано підключив мене під промені, їхні антагоністи, тобто ті, хто виступав проти них, проти мене, але я чи не все життя відчував, нічого не розу-міючи, що до мене прихильно відносилась якась частина керівників, включно із керівниками державного рівня, і, при цьому, катували мене день і ніч люди низького рівня, яких могла захищати частина силового блоку Уряду Росії… Україна виконувала накази Москви, - мене репресували ще за часів СССР. Люди низького рівня бахвалились ще за часів СССР: «Это будет первая, в истории человечества, победа мелких подлых мужиков над приличной частью государственного руководства…». На чому трималась така впевненість «подлих мєлкіх мужіков»? На тому, що вони мали засекречені психотронні генератори, які генерували промені, якими вони керували моїм мозком; ті, хто володіє такими генераторами, - непідсудні за будь-які злочини. Звідси всі тепер можуть зрозуміти, чому я ненавиджу всю правоохоронну систему, всіх людей в погонах, особливо прокуратуру, суди, слідчих, адвокатів, юристів, армію, поліцію, державну безпеку, частину влади, яка займається боротьбою із злочинністю… Я відверто говорю, - всі люди в погонах, - це 100% злочинці, та їм слухняня, звичайно це не торкається тих, хто проливає кров на фронті, але ж вони всі також повинні знати, що вони також такі, тільки цього ще не знають… Якщо, наприклад, сучасні українські фронтовики, яких я поважаю, кожного обнімаю, кожному тисну руки, кожному бажаю щастя, успішної військової кар’єри, будуть фраєритись, занадто критично до мене відноситись, я їм доведу, що вони також, всі до жодного, на всі 100% злочинці, чи їм слухняні… Хоча розумію, що більшість із них такого ще не знають. Як я доведу? Дуже просто! Я у них запитаю, а що б вони робили, якби їхні мозки почали шматувати променями, використовуючи проти них біоробототехнології космічної медицини, (промені)? Всі до жодного із них, заткнуться! Відчують зразу, що є ще якась війна, ще інша війна, яка знищує на порядки більше людей, невидимо, дистанційно, таємно, променями… Вони зрозуміють, що і вони повинні шанобливо відноситись до тих, хто задіяний у такій війні, а не тільки я до них?! Я до них відношусь шанобливо, від них також вимагаю аналогічного відношення… Якщо самі бійці у цій війні ще темні, то звертайтесь до своїх командувачів, до міністра, нехай вони вам розкажуть, про що це я го-ворю! Нехай вони відповідають на таке запитання… Арсеній, (Яценюк), Володимир, (Гройс-ман), Петро (Порошенко), ти ж верховний головнокомандувач ЗС України, тому я звертаюсь до твоїх силлових оболтусів, якщо вони будуть зневажливо відноситись до мене, якщо будуть приймати участь у будь-яких злочинних діях проти мене, - буду знищувати! Як русскіх шакалів! Українські бійці повинні бути продвинуті, повинні бути розумними бійцями, повинні знати кого їм можна і потрібно вбивати, катувати, а кого не можна! Я і без них натерпівся! Петро, я попереджаю не тільки Полторака, але і Авакова, Грицака, Матіоса, Ген.прока, Ситника, Холодницького, Турчинова… , якщо будете займатись будь-якою антиукраїнською діяльністю, будь-яким злочинними діями проти України і українців, проти мене, - я вас усіх виріжу… Ваша справа, як ви там будете працювати, але якщо не виведете Україну в ЄС і НАТО я вас усіх виріжу, до останнього, - я більше нічого не скажу! Тільки нагадаю, що у моїй темі були знищені, прикро що не зразу, - жахливі військові злочинці, колишні міністри оборони Росії: П.Грачов, І.Сєргєєв… , які жахливо мене ображали променями, - це само собою, але і словами у спілкуванні зі мною. Я і Путіна знищу за злочини, якими він займається безкарно, цей підлий ссикун, ненавиджу, який боїться бандитів, він не боїться знищувати порядних людий, особливо своїх політичних опонентів, (Б.Нємцова, Г.Політковську, А.Літвінєнка…), але боїться знищувати бандитів, особливо психотронних, які самі мені відверто говорять, що вони у всьму винні, і «заслужижілі на унічтожєніє». Путін гарант прав і свобод, він повинен мене захищати, оскільки його силові міністри мене репресували, а він боїться психотронних бандитів… Я замовчую про участь у моїх стражданнях Укрїани! Але я говорив і говорю, Петро, Арсеній, Володимир…, не тільки вся правоохоронна система Росії, але і ваша, українська, вся правоохоронна система, зовсім не справляється із тією злочинністю, яка мене катує, знищує певних, для мене, людей, тому я відверто заявляю, - я знищу всіх, хто займається злочинами безкарно, хто будь-коли, будь-де, будь-яким чином наносив мені будь-який, тим паче критичний, рівень ущербу, - моїй психіці, моєму фізичному стану, моєму інтелекту, а також тим, хто мене захищав, допомагав, чи навіть мислив допомагати… Омобливо я звертаюсь до проросійської, антиукраїнської, окупаційної, терористичної, сепаратистської шушери і швалі, я вам усім нагадую, ви злочинці, я вам уже багато разів це все пояснював, моїй великодушності настає кінець, будь-ласка всі, хто не може змиритись з наявністю самостійної України в кордонах з координатами 1991 року, покиньте Україну назаввжди, убирайтесь на ПМЖ в Росію, я не потерплю більше жодної такої потвори на всій території України, не виїдете на ПМЖ в Росію, - я вас усіх знищу! Всіх до жодного! Я не прощу. Вирізати я вас буду так, як Путін вирізає своїх опонентів, як українців, - депортувати я вас буду так, як мене особисто депортувала кривава Москва… Я нічого не буду видумувати, - я зроблю все так, як робила Росія, Москва, Путін… Убирайтесь, скоти! Ненавиджу гнид! Убирайтесь із Криму, із Донбасу, із усіх, окупованих Росією, територій… Я пояснюю всьому людству, всім читачам, - цей жахливий конфлікт, цю жахливу російсько-українську війну можна припинити і повернути контроль над кордонами в координатах 1991 року тільки роз΄єднанням цих двох націй: кривавих агресивних, окупаційних,сепаратистських русскіх і українців! Якщо цього не зробити Путін, Росія, будуть весь час підгодовувати озброєнням, технікою, фінансами, продуктами харчування… окупантів, сепаратистів, терористів. Україна, її територія священна, Богом дана, сепаратисти, як правило, зайди, окупанти, сепаратисти, русскіє по – національності, більше 95% яких пам’ятають навіть свої города і дєрєвні на території Росії із яких вони повилазили в Україну… Я ніколи не дозволю приєднувати, навіть силою, частину території однієї нації (українців), до території іншої нації, (росіян, хоча я такої нації, національності, як росіяни не знаю, її нема, а у русскіх Росії взагалі нема своєї території на території Росії), навіть, начебто, сильнішої у військовому замісті… УбирайтесЬ русскіє вояки із Криму, із Донбасу… Не повернете Україні Крим, Донбас… не будете ї*атись, - Путін, Шойгу, ваш генералітет, ваша державна влада Росії… представники якої заговорили вже на сторінках соціальних мереж про патріїційство, про профанів, про простолюдинів, про «овец»… Шакали, ви не «нєовци», а гебістська мразь, яка підкоряється тому, у кого смоктала х*й. Путін, я говорю тобі особисто, твоєму генералітету, твоїм мільярдерам, твоїй державній владі, представники якої заговорили на сторінках соціальних мереж про те, що вони, русскіє, патриції, а українці плебеї, простолюдини, профани, овци… Мене це бісить, не та задача, не та проблема, щоб її вирішувати із застосуванням таких категорій… Ви не патриції, ви навіть не овци, - ви барани, сопливі свинопаси в лампасах, бандити та їм слухняні, ви навіть х*ї собі поставити не можете, а називаєте себе патриціями, не овцами… Ви «одінокіє волкі», у яких нема навіть друзів, ніде у світі, які можуть вам ваші вонючі х*ї поставити, чи вашим дітям… Тому я вам говорю, ви дійсно «нє овци», - ви барани, які не те, що х*ї собі не можуть поставити, які навіть не розуміють як побудована глобальна безпека на земній кулі прибульцями! А хочете бути наддержавою! Я вам вже мільйон разів пояснював, ті, хто повісив вам ваші х*ї сидить у вас у мозках, ті, із – за кого ви не можете мене знищити сидить у вас у мозках, з ними і розмовляйте, а ви все до мене добиваєтесь, - ви повинні мені підкорятись, а не добиватись… Я ж вам багато разів говорив, я напишу все, що продиктують променями, а не тільки своє, - читачі повинні знати, що такі жахливі публікації творяться не тільки мною, але і тими, хто керує моїм мозком. На жаль у мене у мозку представники різних, багатьох, антагоністичних сил, кожна із яких переслідує свої цілі у цих публікаціях… Я, - це не Я! Я, - біоробот! Я, - це прибульці, які прибули у мій мозок і керують ним! Якщо я вам не подобаюсь, то добивайтесь до них, до тих, хто керує моїм мозком, але не до мене… Я беззахисний, безпомічний, безправний… якщо не захищати. Путін, я ж тобі ще за багато місяців, мабуть за декілька років, говорив, що я тобі Україну не віддам! Більше того, я тобі говорив, щоб ти подав у відставку, і щоб сидів так, щоб тебе ніхто ніколи ніде не знав, не чув, не бачив… А ти що зробив? Тепер я тебе знищу! Щоб знав як займатись злочинами безкарно! Я знищу і тебе, і тих, хто мене катує променями, і все рівно вижену із Криму, із Донбасу, із усіх, окупованих Росією, територій… Не повернете, - не будете ї*атись! Справа йде до того, що не буде ї*атись жодний руській, який прийшов із окупаційною метою в Україну… Убирайтесь потвори!... Петро, Володя, Арсеній, мабуть ви знаєте, що і в Україні були легковажні потворні гене-рали, їхні собутильники від цивільного державного керівництва, холуї російських бандитів в Україні, які в українських лісах ламали мені кістки, і скривавленого залишали ночувати у лі-сіі… Війна була не тільки російсько-українська, але і поміж цивільними людьми і людьми в погонах, які десятиріччями безкарно винищували мільйонами цивільне населення, особиво українців… Ця війна дійшла до того, що, наприклад, в Росії знищується багато генералів навіть, хоча більшість після їхньої демобілізації, коли вони в кадрах, то важко… Були знищені в Росії і колишні міністри оборони: П.Грачов, І.Сєргєєв… Я, таким чином попереджаю український генералітет, щоб українські генерали не були легковажні, щоб не займались злочинами, щоб були уважними, і над серйозними, щоб знали своє місце у суспільстві. Я більше не можу віддавати народ України бандитам Росії! Путін, я тобі говорю, - я тобі ніколи не віддам Україну! Ніколи! Я тебе все рівно знищу! Я все рівно знищу тих, хто катує мене променями! Я тебе тримаю за жабра! Я до тебе добрався раніше, ніж ти до мене! Ти мій заручник! Ти мені повинен підкоритись! Не хочеш підкорятись? Не підкоряйся! Захочеш ї*атись, - будеш підкорятись! Як і Шойгу! Ну не мені, а тим, хто сидить у тебе у мозку! Як і інші твої бандити! Дернетесь, скоти, - смерть! Я не прощу! Я повторюю. Я, - це не Я! Я, - біоробот! Я, -це прибульці, які прибули до мене у мозок і керують ним! Якщо є претензії, добивайтесь до них, а не до мене! Інформацію я отримую по каналам космічного біологічного радіозв’язку. Автори інформації і її достовірність, часто мені невідомі. Але я пишу, - жанр такий, писати під катуваннями. Уважні читачі розуміють, що пише людина закатована! Путін, я тобі вже мільйон разів говорив, - той, хто повісив тобі х*й сидить у тебе у мозку, з ним розмовляй! І ти взнаєш, що тобі потрібно робити, щоб твій х*й піднявся. Чого ти все добиваєшся до мене? Добивайся до того, хто тобі х*й повісив! Ти що? Тупий? Убирайся скотина із Криму, із Донбасу! Перед смертю я тобі скажу, хто ти такий насправді! Твої сопливі щєнкі, позбавили мене статусу, для того, щоб я їм доказував хто ж я такий, насправді, після згвалту, але так, щоб я став рабом, - твої гниди вербують мене не у ФСБ, а у раби, після згвалту, не визнаючи мої юридичні статуси… Я тебе позбавив статусу, - мені, вибачте шановні читачі, нас*ать велику кучу на те, що ти президент Росії, мені потрібно знати, хто ти такий насправді, а не президент Росії? Де ти працював, і щ ти заробив, якщо твої шакали не дозволяли мені працювати?! Не будеш розшукувати того, із – за кого ти не ї*ешся, - я тебе знищу! Щоб ти знав, хто той, із – за кого у тебе х*й не стоїть! Якщо ти долбо*об, то і твої шакали такі ж! Додумались перетворювати у раба того, із – за кого у них х*ї не стоять?! Путін, ти уявляєш, настільки твої армія і ФСБ тупі, (та частина, яка кружляє навкруги мого мозку), наскільки вони раби свого ФСБешного алгоритму? Виходить, що вони самі собі, і своїм дітям повісили х*ї , а добиваються до мене? Злості у мене не вистачає! Самі собі і своїм дітям повісили х*ї, - самі собі і своїм дітям ставте їх?! Вчіть своїх дітей ї*атись! Якщо самі не хочете! Путін, ти також спробуй знайти йо*арєй для своїх доньок! Який же ти президент, який патрицій, який «нє овца», якщо не можеш знайти ї*унів для своїх доньок? Чи ти думаєш, що вони не хочуть ї*атись? Убирайся шакал із Криму, із Донбасу… Мені противно, що я так пишу, - занадто примітивно, вульгарно, але в цьому моєї про-вини нема, я, - біоробот, так піддктовють ті, хто керує моїм мозком, а літературний жанр якраз такий, - письмо під катуваннями променями, під втручаннями у психіку і інтелект… Я вже зазначав, що я приймав участь у 23 темах льотних випробувань. Якось результати однієї із тем, яку від нашого відділу, начебто, проводив «мій учень», (я йому давав «вивоз-ниє», водив по Москві по літакобудівним ОКБ, інше, всі так робили при вводі в строй моло-ді), Ю.Сєров, зібрались обговорювати представники ВВС, МАП, ЦК КПСС, (останні не пам’ятаю), за участю Главкома ВПС маршала авіації П.Кутахова, головного конструктора фірми Микояна Г.Сєдова... Я щойно повернувся із Москви, після успішного складення іспитів в ад’юнктуру. Потрібно було вирішувати питання у яку ад’юнктуру я поїду, в цільову, чи відкриту. Ще не дійшов до КПП, як мене зустрів Юра, посадив на «Бобик», (ГАЗ – 69), і повіз до зали засідань, по дорозі розповів мені про цифри, які характеризували ті випробування, - літак став «кривим», (у фюзеляж збоку втиснули додатково станцію бокового обзору), характеристики погіршились, зате літак став більш надійним, більш живучим, від атак на нього збоку, щось таке і подібне. Маршал Кутахов декілька разів припиняв мою доповідь і запитував у головного конструктора Г.Сєдова чи правду я говорю, той був солідарний, підтверджував мої дані. Кутахов сказав: «Ладно! Чего ты так излишне критически? Это я разрешил совершить такую доработку на самолете!». (Кажется израильтяне поскубли советские самолеты… какого то государства?). Після закінчення доповіді Павло Степанович, підбиваючи підсумки, віддався «розглагольствованію», почав розмовляти зі мною по-батьківські, запитав який навчальний заклад я закінчував, я відповів, що Київське ВВАІУ. Він зрадів, сказав, що і його син, Володя, (пізніше доктор технічних наук, професор, генерал-лейтенант…), також закінчував КВВАІУ. До чого це я? Закінчував свій виступ маршал тим, що сказав мені особисто: «Ты кончай тут работать «статистом», - мені якраз цей термін запам’ятався, «статистом», - це мабуть від «статистика», тобто випробувачем, - Учись, и иди работай совместно с самолетостроительными фирмами!»… Звичайно, у такому випадку, будь-який, «смекалистый» ад’юнкт, на моєму місці, зразу б зорієнтувався і сказав би щось подібне на: «Павло Степанович, я якраз тільки що вступив до ад’юнктури, керівники ГК НИИ будуть мене ґвалтувати щоб я йшов у цільову ад’юнктуру, (тобто з поверненням), а ви сказали, щоб я працював сумісно із літакобудівними ОКБ, дайте дозвіл керівництву НИИ, щоб відпустили мене у вільну, у відкриту ад’юнктура, не в цільову!»… Звичайно Павло Степанович зразу б розпорядився відпустити мене, бо він сам запропонував таке, він би не відмовився від своїх же слів! Але я не попросив про це! Чому? Тоді я не знав чому? Пізніше взнав чому. Тому, що мені не дозволили ті, хто керував моїм мозком. Пізніше, через роки, я зрозумів, що і тоді була війна порядних людей, включно із керівниками, з отими самими, які про себе говорили, що вони «дрібні, підлі люди»… Я разпрощався з Павлом Степановичем, більше я його не бачив! З Георгієм Олександровичем Сєдовим, з іншими… Запам’яталось ще тоді те, що після того, як я розп-рощався з маршалом, деякі його охоронці, які забезпечували там безпеку, чи не в плечі ме-не, грубо, виштовхали із корпусу… Хоча вранці, перед засіданням, відносились привітно, мене знайшли у списках, пропустили безе перешкод, мого начальника відділу, В.А.Пахомчика, не пустили, сказали що йому там нема чого робити… Мені згадалось, що ж то мені говорив тоді чекіст, один із «особняків»: «А єслі нєт? То гдє хошь найдєм, где хошь откопаєм, из – под земли достанем!»… Я тоді дивився на нього, як на припутня божевільного, що то він меле своїм язиком? Пізніше я його реабілітував, коли взнав про промені, подумав, що якийсь телепень, психотронний оператор, підключив «особняка» під промені і його язиком, від його імені, таке у злобі шипів. Пройшли роки, і хтось мені пояснив, чи своєму пораненому мозку дійшло, що ті «особ-няки» якраз і були ті, хто не відпускав мене у відкриту ад’юнктуру. «Злі язики» сказали, що ті «особняки» торгують офіцерами, якщо хочеш до іншої координати служби, то спочатку потрібно заплатити тому чекісту, який тебе відпустить, а потім тому, хто тебе візьме на новому місці під своє крило! Та ще й начальнику... Ну така була та пресловута корупція… Але я навіть не про це?! Я про те, що не дуже давно, я чітко зафіксував, що то не мій мозок імпровізував, а точнісінько було повідомлення по космічному біологічному радіозв’язку, таке, що примусило по-іншому подивитись на проблему корупції… Мені повідомили, що, хоча це я знав давно, ще з часів СССР, що певні слідчі, особливо оті фраєри, які під Кремль підкоп робили, якраз і володіють засобами прослуховування мислення, отими психотронними технологіями… Повідомили страшне. Що ту зустріч, з Павлом Степановичем Кутаховим, Г.О.Сєдовим, іншими, влаштували спеціально для мене, щоб «вирвати» з ГК НИИ им.Чкалова. Мені потрібно було тільки попросити Главкома, щоб він віддав наказ про вільну ад’юнктуру. Тим паче, що він сам, фактично, запропонував мені це! Я повинен був, бодай – якось, промимрити хоча б про це! А я не зміг! Чекісти також були порядні і потворні! Пізніше я дещо бачив, дещо відчував, про щось розповідали деякі люди… Я бачив, що чекісти з мене очей не зводили у Москві, їхні агенти також, я тільки не розумів чому! Мене інформували, що із ГК НИИ приїзджали деякі офіцери і генерали аж до Кремля, жалілись, що у них кадри перехоплюють… Я тоді не міг думати, не було часу, а повинен був подумати, що ж то означає для мене… Але далі страшне! На мій мозок ще тоді сіли слідчі, вони ж розумні люди, але серед них багато підлих бандитів, витончених корупціонерів, майстрів збагачуватись, вони ж слідкували за всіма тими, хто був у контактах зі мною, підключились до мозку маршала Кутахова, хотіли взнати хто йому говорив про мене, якщо він приїжджав ради мене, щоб «вирвати» із ГК НИИ… А ті, можливо хтось інший, щоб не стало відомо, хто йому говорив про мене, знищили його променями!? Володя, Кутахов, згадай як вмирав батько, зрозуміло, що рвати серце тобі не можна, але розібратись, можливо, потрібно?! Бо, іноді відчувається, що зараз йде зворотне знищення скотів! Шакали із шакалів, володіють такими психотронними прийомами… Звичайно важко встановити, особливо після 70 років, сама вмерла людина, чи її вбили… Мені уявляється, що кримінальна наука чи темна ще, чи підла, - не вміє встановлювати, наприклад, чи людина померла від природного інсульту, чи інфаркту, чи від штучного інсульту (інфаркту), викликаного променями… Так я прореагував на повідомлення про те, що П.Кутахова знищили! Звичайно кожний читач має свій досвід, тому кожний буде вірити у те, у що хоче вірити! Я тільки повідомив про те, про що отримав інформацію по космічному біологічному радіозв’язку. Чекісти, слідчі це і так знають, а щоб люди взнали, читачі, потрібно, щоб хтось повідомив… Жахлива у мене місія?! Чи не так? Уважні читачі? А тоді, в ад΄юнктурі, коли починали розгорятись репресії, на мене було «спущено всіх собак», які гризли мене жахливо. Наприклад, проходячи повз мене, якийсь московський мужик, прошипів у жахливій злобі: «Сколько ж ты приличных людей продал!?»… Я зввірів від цього всього, - я ніколи не був «стукачом» , ніколи не ходив до когось повідомляти про когось… Але я тоді не знав нічого про промені. А мене підключили під промені, і все що знав мій мозок, узнавали ті, хто підключався до прослуховування мого мозку… Тобто я навіть не знав, що я «стукач», («поневоле»), але я відчув зміну відношення до мене, - від мене почали всі, буквально, шарахатись. Щоб не мати зі мною будь-яких контактів, які стануть відомі тим, хто прослуховує мій мозок… Пізніше, через роки, мені стало соромно за генералітет і офіцерство, особливо за київський, московський, за певних цивільних керівників, - виходить що вони всі бандити, які бояться, щоб про них щось таке не взнали, бо вони ризикували поряд зі мною потрапити під прослуховування мозку… Як не дивно, а навіть зараз я не змінив свій погляд на офіцерство і генералітет із – за цього, - вони всі, на всі 100%, бандити чи їм слухняні, якщо ховаються, щоб поряд зі мною їхні мозки не прослуховувались… Взагалі психотронна епоха жахлива, страшна із – за цього. Люди чи не всього світу перетворені у рабів у бандитів, членів їхніх сімей, та їхньої каральної медицини… Хто, що, де, як і чого наробили якісь люди я не знаю,але все це супроводжується знищенням людей! Я намагався припинити знищення людей, не розуміючи що відбувається насправді, листувався із усіма силовими міністерствами, прокуратурою, всіма гілками влади… Подавав у суди! Але не зміг довести знищення людей! Тобто я знаю, що людей знищують, а довести це я не можу! Я не слідчий, тим паче я не борець із психотронною злочинністю… Всі, скрізь і всюди, відносяться як до божевільного! Хоч головою об стінку бийся! Всі мої дії, вся моя боротьба, - я горохом об стінку… Вийшло так, що я не зміг себе захистити, не те, що людей! Хоча я робив все, що міг, і навіть більше! Одні поняття не мають про психотронні технології, - інші бояться як вогню навіть одного слова «промені»… Тепер повертаюсь до теми публікації… За що ж мені присвоїв міністр оборони СССР Ле-онід Соколов, 22 лютого 1985 року, звання «підполковник»! Все, про що я писав оці 5 сторі-нок, то не торкається цього, так мене примусили ті, хто керує мозком, вони мене завжди «розмазують», вони бояться моїх активних дій, тому тримають жахливо на прив΄язі… Хочуть, щоб я день і ніч працював, невіть безплідно, але щоб працював. Звання мені міністр присвоїв, мабуть, за те, що я, відповідав тому наказу, про який я вже згадував, за вклад в науку і практику літакобудування. Я, в той час, приймав участь, окрім іншого, у 4 НИР, причому всі вони були спільними із МАП СССР, із впровадженням їхніх результатів в науку і практику діяльності літакобудівних ОКБ. Якщо не забуду, то я у цій публікації, в кінці, додам їх, (назви отих 4 НИИ). Я приймав участь у розвитку контактів військових із авіаційною промисловістю. Напри-клад, я був особисто знайомий із Головним Конструктором «МиГ-29», Михайлом Романовичем Вальденбергом, завдяки порядній частині цивільних чекістів фірми я зміг познайомити з ним ад’юнкта Владіміра Жукова, який робив дисертаційний експеримент з моделлю «МиГ-29». Якщо чесно, то я ніколи не знав, що відбувається навкруги мене, але відчував, що щось відбувається, іноді жахливе! Ну, наприклад, кому потрібно було, за що, чи для чого, ад΄юнкта, замовником дисертаційної роботи якого були ВВС, - вид Збройних Сил СССР, підключати під промені і катувати, знищувати розум, утримувати інтелект у такому стані, що я міг не знати як мене звуть, у якому місті я знаходжусь, який день тижня, яке число, місяць, який рік, скільки буде 1+1… Мене раптом, променями, примусили палити (курити), - я курив по три пачки цигарок в день, - Нішт це бачив, хитав головою… Я тоді не знав, що зі мною таке роблять променями, тому був здивований своєму стану, якось у розмові з Ніштом я сказав йому, що зі мною щось твориться, зовсім відмовляє пам΄ять, - Михайло Іванович сказав, що і він цим страждає, показав як він із цим бореться, дістав із кишені штанів з лампасами носову хусточку, на якій він зав΄язував вузлики, - ліз до кишені, відчував вузлики, згадував що йому потрібно робити… У минулій публікації я говорив, що я відчував, що генерал Нішт відносився до мене доброзичливо тому, що у мені він згадував себе, коли його катували променями… Звичайно я розумію тепер, що то все були гримаси жахливої радянської корупції, із вбивствами великої кількості людей… Я зараз звертаюсь до сучасних українських борців із корупцією, до Ситника, до Холодковського… Я хотів би, щоб вони почитали ці публікації, можливо щось в них буде корисним для них, - там де корупція, там не тільки і не стільки хабарі, як жахливі злочини, із вбивствами взагалі, із вбивствами членів родин, зокерма, з «невиліковними» хворобами, розлученнями родин, з сексуальними злочинами… Корупцію не можна перемогти, якщо не перемогти психотронну злочинність армії і спецслужб, якщо не боротись із психотронними злочинцями… Але найжахливіша небезпека для борців із корупцією у тому, що там де корупція, там промені, там біоробототехнології космічної медицини, там вбивства і інші злочини такі, які не можна розслідувати тому, що знищать та й все… Тому, до сих пір, як правило, боротьба із корупцією , - чиста фікція! Умовна боротьба, віртуальна! Можливо поряд зі мною і Нішта підключали під промені і керували так його мозком… Але Нішт допускав мене до себе близько. Тоді інтернету не було, тому із розмов із ним я знав, що він із Гомельщини, білорус, що у нього там є друг, - голова колгоспу, якщо мені за-раз не мерещиться щось, то прізвище голови колгоспу було Орлов. Нішт розповідав мені, що московські генерали, вчені, любили влаштовувати наукові конференції в Криму, влітку. Там їм щодня, після закінчення засідання, надавали катер із дівчатками для відпочинку, з якими вони ходили у море… Люди, як люди! Ніщо людське їм не противне… Полковник в ВВИА тоді коштував 3 тисячі?! Взагалі я з повагою відносився до академічних вчених, до фірмових вчених, до вчених і інших працівників ЛИИ МАП им. Громова, інших інституцій МАП СССР… Мене все життя су-проводжували якісь дивні фрази, промовлені язиками будь-яких людей, які були поряд, наприклад, один раз при розмові з Ніштом на якусь службову тему, хтось бовкнув його язи-ком: «Генералам, гроші не потрібні!»… Я тоді звірів, бо не знав, що певні жевжики можуть розмовляти язиками будь-яких людей від їхнього імені… Я зараз відчув, що оцю згадку мені нагадали і примусили написати ті, хто керує моїм мозком, тому мені стає не цікаво, против-но, я звірію від диктантів, і я спробую зараз будь-якою ціною припинити писання… Мабуть мені потрібно було розуміти Нішта, якщо це він розмовляв, а не його язиком хтось інший… Та тільки моїм мозком керували мої вороги і я нічого не зміг би, у будь-якому випадку, будь-що зробити. Важко читати це писання, важко писати, але на порядки важче приживати таке життя, - психотронне існування, в зубах у психотронних бандитів, непідсудних за злочин. Жахлива психотронна епоха. Нагадую про частину тих праць, науково – дослідних робіт: 1.Расчет на ЭВМ аэродинамических поправок приемников воздушного давления, - 1V Всесоюзная научно-практическая конференция по безопасности полетов. Тезисы доклада, Ленинград, ОЛАГА, 1985. В соавторстве с Корытько А.И.; 2.Разработка программы расчета аэродинамических характеристик боевых самолетов на дозвуковых скоростях. Приложение к рабочему проекту САПР АБК, том 1. Отчет №5339244-84. ВВИА, предприятие п/я В-2942, Москва, 1984, секретно. В соавторстве с Га-ниевым Ф.И., Низамовым В.Ж., Ништ М.И., и др.; 3.Программа расчета линейных аэродинамических характеристик летательных аппаратов при дозвуковых скоростях полета. Технический отчет по разделу темы №28003-11, ВВИА, предприятие п/я М-5050, Москва, 1985.; 4.Исследование аэродинамических характеристик рулевых поверхностей самолетов «МиГ-29», «МиГ-31» при стационароном и нестационарном обтекании летательного аппа-рата. Раздел НИР - «Радист-МО». ВВИА им. проф.Н.Е.Жуковского, предприятие п/я В-2616, Москва, 1986, секретно. Соавторы: Ашневиц А.Я., Бушуев В.И., Ганиев Ф.И., Жуков В.Д., Добролюбова И.Л. А взагалі життя ад’юнктів було, для багатьох, важке, напружене. Але цікаве. Кафедра була потужна. Це та знаменита, легендарна кафедра, на якій захищав свій академічний диплом Ю.Гагарін (1934-1968), - перший у світі радянський космонавт. Життя ад’юнктів було зовсім вільне, було 2 обов΄язкові події на тиждень, в понеділок о 9:00, і в четвер, після 15:00, весь останній час вільний, як хочеш так і працюй, але дисертацію щоб захистив. Але така свобода призводила до того, що більшість сиділа по 12-15 годин щодня, без вихідних. Зви-чайно були періодично виключення: предзахист дисертацій, захист дисертацій, «обмиван-ня» дисертацій, дні народження, всесоюзний семінар на вул. Радіо, походи у книжкові ма-газини, підготовка до «зовнішніх» візитів, відвідування ОКБ МАП СССР, відвідування ГП НТБ (науково-технічнох бібліотеки)… Одні ад’юнкти були успішні, захищались до закінчення трирічного терміну, інші «пахалі в потє ліца), - міг бути недосконалий алгоритм, на йшло відпрацювання програми, отримувались некондиційні результати, тому поряд із чайником на столі у нашій кімнаті стояли пляшечки із «Валер΄янкою», «Пустырником», Сергій Б. хотів вішатись, (можливо не дуже серйозно), у нього не йшла задача тривалий час. Багато хлопців були плодовиті, видавали такі програми, об’ємом настільки великі, що наші гості, наприклад, аспіранти з ОКБ ім.Антонова (Київ), дивувались: «Неужели ето можєт сдєлать одін чєловєк?». Були постійні контакти із військовими і цивільними навчальними закладами по профі-лю, із ОКБ МАП СССР, з ракетниками «ПівденМашу», (Дніпропетровськ, Україна), зустрічі на всесоюзному семінарі… Кафедра створила потужну базу для розрахунків характеристик решітчатих крил для потужних ракет. На кафедрі працювало 11 докторів технічних наук, професорів… Я творив дисертацію по двум спеціальностям, 20.02.15 і 20.02.14, - «Гидроаэродинами-ка, динамика движения и маневрирования боевых средств», «Военная техника ВВС»… Кандидатські іспити з цих дисциплін я здав на «добре», філософію і німецьку мову на «від-мінно»… У моїх шефів були і цивільні аспіранти, іноземці. Вибачте, хотілось краще, а вийшло як завжди. Шановні читачі, я вважаю вас розумними людьми, - ви не можете не розуміти, що у своїх публікаціях я «роздягаюсь» догола, - як на допитах під катуваннями? Як не дивно, але це так і є! Ті, хто керує моїм мозком, мої вороги, вони так мене ганьблять! Перед любим і кожним читачем. Мене примушують променями писати. Колись вони промовляли таку фразу: «Мы пытками заставим Вас писать, а потом написанное используэм против тебя! Я Вас буду сажать, Я, а не Вы меня!». Вони мене ганьблять такою писаниною, а я зараз укушу підлих потвор із правоохоронної системи, особливо слідчих, особливо слідчих по особливо важливим справам, прокурорів, особливо військових прокурорів. Особливо бандитів із психотронних мафій армії і спецслужб. Психотронні технології , (коротко «промені»): засоби контролю мозкового мислення; біоробототехнології космічної медицини; космічний біологічний радіозв’язок… дозволяють розслідувати будь-який злочин, в будь-якій координаті земної кулі, але розслідується часто менше 50% злочиніів… Про що це говорить? Одна із відповідей на це запитання така, - тому, що злочини здійснюють ті, хто повинен боротись із злочинами, ті, хто володіють променями… Самі себе вони не розслідують! Ще одне зауваження, - я сказав, що і я зараз укушу, але це не я сказав, - це сказали ті, хто керує моїм мозком. Я, - біоробот! Я можу робити лише те, що примушують робити променями. Іноді вони дозволяють і щось своє зробити! Такі ці промені!