1059. Для чого вбивають людей променями?

Шановні читачі, Дональд, (Президент США Д.Трамп), це до твого візиту у Хельсінки, до зустрічі із Путіним. Я, в останніх своїх публікаціях, все обіцяв надати список знищених людей у «моїй», психотронній темі, - надаю. Виконую обіцяне! Цей список пишу по-пам’яті. Звичайно він неповний! У мене є тільки один аргумент, який підтверджує, що всі ці люди були знищені, - всі вони, за винятком деяких, були у контактах зі мною! Від одноразових контактів, як з Галиною Старовойтовою, до підтримання стосунків десятиріччями, як з президентом Єльціним! Колись я жахнувся, коли взнав, що знищуються люди, які були в контактах зі мною! Я подавав до суду на міністрів оборони і державної безпеки, на тих, хто має психотронні технології, хто вбиває людей променями, таємно, дистанційно, невидимо, але не зміг знайти докази, не зміг довести… Суд залишив справу без розгляду. Хоча деякі психотронні оператори, які сидять у мене у мозку визнавали вбивства, я чув від них, наприклад, такі фрази: «Я убіл ужє десять человєк, нам надоєло убівать!»… Після кожного вбивства народного депутата вони хизувались цими вбивствами, запрошували мене до сесійної зали, щоб запитати у народних депутатів, хто із них ще хоче мене захищати?! Причину знищення людей, які були зі мною у контактах, я не знаю, бандити визнавали такі, серйозно чи несерйозно, але говорили мені по космічному біологічному радіозв’язку про такі версії: знищувались ті, хто відмовлявся підкорятись бандитам; знищувались ті, хто вимагав від мене згвалти; знищувались ті, хто отримував житло від роботи чи від є*лі жінок, дівчаток, щоб «замітати сліди»; знищувались ті, хто надавав розпорядження катувати мене променями, як екс-міністри оборони: Грачов; Сєргєєв… ; знищувались ті, хто хотів мене вбити; знищувались для звільнення посади, (для кого не відомо, оскільки мене не випускали на посаду); знищувались для того, щоб довести, що бандити сильніші за порядних людей; щоб довести, що бандити безкарні за злочини; знищувались порядні українці і євреї…: О.Хаймович, - Москва, земляк, син директора моєї школи; В.Нестеренко, - Київ, земляк, син моєї класної керівниці; В.Жирнов, - Київ, земляк, брат мого однокласника з паралельного класу О.Жирнова; О.Жирнов, - Ямпіль, голова райдержадміністрації, однокласних з паралельного класу; Г.Гулінок, - Ямпіль, дружина О.Жирнова, однокласниця з паралельного класу; В.Гома, - Київ, випускник Київського інституту фізкультури, земляк, з одного шкільного випуску; О.Вовк, - Київ, земляк, рідний брат моєї однокласниці М.Вовк; І.Куліш, - Киїів, земляк; В.Бакун, - Київ, працівник КМУ, земляк, сусід по хутору; Т.Федоренко, - Ямпіль, однокласниця з паралельного класу, дружина директора Ямпільського молокозаводу М.Спановського; М.Спановський, - Ямпіль, земляк, директор Ямпільського молокозаводу; Л.Тесленко, - Воздвиженськ, однокласниця; Т.Смичок, - Воздвиженськ, однокласниця; В.Пушко, - Воздвиженськ, однокласник, позивний «Тушканчик»; В.Ахтирко, - Воздвиженськ, з одного шкільного випуску, позивний «Буцик»; В.Веремієнко, - Воздвиженськ, однокласник, позивний «Кажан»; Л.Павловський, - Шостка, Воздвиженськ, однокласник; М.Пушкар, - Суми, (помер у Москві), однокласник; Н.Галушко, - Глухів, однокласниця; В.Куліш, - Шостка, земляк, брат І.Куліша, позивний «Вагога»; М.Куліш, - Говоруново, земляк, брат І.Куліша і В.Куліша; О.Чорторижський, - Шостка, Говоруново, земляк; А.Чорторижський, - Шостка, брат О.Чорторижського; В.Гончаров, - Шостка, чоловік однокласниці В.Рак, позивний «Вайочта»; Н.Постольна, - Шостка, однокласниця паралельного класу; Г.Рак, - Ямпіль, сестра однокласниці В.Рак; Л.Шиш, - Ямпіль, полковник у відставці, земляк, чоловік Г.Рак; Д.Леонтенко, - Ямпіль, земляк, сусід по хутору, випускник Глухівського педагогічного університету; Н.Буюн, - Говорунов, землячка; Микола Буюн, - Йошкар-Ола, земляк, полковник, двоюрідний брат Н.Буюн, позивний «Коська», випускник Київського політеху; Михайло Буюн, - Біла Церква, земляк, майор у відставці, штурман «Ту-95», рідний брат Миколи Буюна, позивний «Криса»; А. Бредун, - Суми, чоловік землячки, сусідки по хутору В.Кистень; Ф.Ярковський, - Говорунов, земляк, позивний «Йоська»; Ф.Супрун, - Чернігів, земляк; В.Донік, - Говорунов, земляк; Ф.Донік, - Тюмень, Говорунов, земляк; О.Проценко, - Олексіно, земляк, випускник Ленінградського хімічного інституту, позивний «Лось»; І.Бабич, - Свіса, земляк; В.Пушко, - Свіса, земляк; Г.Забіла, - Шостка, Говорунов, однокласник, друг у дитинстві; В.Мурастий, - Ахтирка, Куземен, Шостка, Усок, земляк, майор у відставці, молодший брат мого друга у дитинстві; С.Мандрико, - Воздвиженськ, дружина голови сільськогосподарського кооперативу; Г.Старовойтова, - Москва, Санкт-Петербург, народний депутат ГДРФ, лідер Демократичної партії Росії, кандидат у президенти Росії; С.Фьодоров, - Москва, народний депутат ГД РФ, кандидат у президенти Росії; Л.Рохлін, - Москва, народний депутат ГД РФ, генерал-лейтенант; В.Лістьєв, - Москва, телевізійний ведучий; С.Лифар, - Київ, телевізійний ведучий спортивних програм; Н.Кондратюк, - Київ, телевізійна ведуча інформаційних програм; З.Кулик, - Київ, президент, (директор), радіо і телебачення, вул. Хрещатик, 26. О.Ємець, - Київ, народний депутат ВРУ; М.Сирота, - Київ, народний депутат ВРУ; В.Чорновіл, - Київ, народний депутат ВРУ; В.Гетьман, - Київ, народний депутат ВРУ; І.Плющ, - Київ, Голова Верховної Ради України, Секретар Ради Національної Безпеки і Оборони України; Р.Горбачова, - Москва, дружина Президента СССР М.Горбачова; В.Черномирдін, - прем’єр-міністр Росії, надзвичайний і повноважний посол Росії в Україні; В.Черномирдіна, - дружина В.Черномирдіна; О.Сєдов, - Шостка, зять; О.Небилиця, - Шостка, чоловік племінниці; В.Черненко, - Шостка, ситуативна подруга, подруга колишньої цивільної дружини; В.Булатов, - Росія, рідний брат, (по матері); Володимир Коваленко, - Привокзальне Ямпільського р-ну, двоюрідний брат; Валентина Коваленко, - Братськ, Ямпіль, двоюрідна сестра, рідна сестра Володимира Коваленка; А.Кузьмін, - Суми, двоюрідний брат; М.Кузьмін, - Росія, Воздвиженськ, двоюрідний брат; В.Вишемирська, - Харків, двоюрідна сестра; В.Авраменко, - Київ, двоюрідна сестра; М.Авраменко, -Київ, чоловік В.Авраменко, керівник по експлуатації спортивних споруд України; В.Гейгер, - Ачінск, Росія, однокурсник, полковник, заступник начальника військового училища; Б.Баришев, - «8 ГК НИИ им. Чкалова», Росія, однокурсник, підполковник, ведучий інженер – випробувач, добрий товариш; В.Баришева, - Ахтубінск, Росія, дружина Б.Баришева, бібліотекар; С.Баришев, - Нижній Новгород, Росія, син Баришевих; Ю.Рязанцев, - Нижній Новгород, Росія, полковник, льотчик – випробувач, виконував мої завдання; Н.Стогов, - «8 ГК НИИ им. Чкалова», полковник, льотчик-випробувач, заступник командира 1 Науково-Випробувального Управління, Герой Радянського Союзу, «свердлив» мене очима, плакав при зустрічі зі мною у госпіталі, де я тоді знаходився, напередодні гибелі, ; В.Лотков, - «8 ГК НИИ им. Чкалова», полковник, льотчик-випробувач, виконував мої льотні завдання. Були і непрофесійні, не посадові розмови, досить близькі, на делікатні теми; М.Рухлядко, - «8 ГК НИИ им. Чкалова», полковник, льотчик-випробувач, завдання мої не виконував, мав з ним приватні контакти; П.Кутахов, - Главком ВВС, Маршал авіації, допускав зі мною «батьківську» розмову; П.Грачов, - міністр оборони Росії, Герой Радянського Союзу, військовий злочинець, відверто, цинічно, особисто віддавав наказ катувати мене променями, дратував і хизувався тим, що я не зможу його знищити за цей злочин, кличка «Паша-мерседес». Мразь ще та! Президент Єльцін був мені, образно кажучи, «батьком», «другом», «братом», намагався виконувати обов’язки гаранта прав і свобод громадянина, (коли я був москвичем), намагався захистити мене від психотронних бандитів, а ця потвора, Грачов, публічно, у присутності президента клявся, божився йому у вірності, а поза очі катував мене променями, катував, образно кажучи, «сина», «брата», «друга» президента Єльціна, «сина» свого верховного. Військові психотронні бандити кричали так, щоб я чув: «Єльцін пососі х*й!»… Оце так секретні військові підкорялись своєму верховному головнокомандувачу?! В той же час генерал Грачов був істинним військовим, сміливою людиною, не боявся розмовляти зі мною на «делікатні» теми, розповідав мені про жорстокі порядки серед генералів: «Если ты сильный, -ты вставляешь х*й в рот! Если ты слабый, - ты сосешь!»… Якщо говорити про це детальніше, то мене частина СССРного і постСССРного офіцерства і генералітету , (та, яка не визнавала тоді поточне державне цивільне керівництво за державних керівників, яким генерали повинні підкорятись), не визнавала сильною особистістю, (психотронні бандити, які керували моїм мозком, часто застосовували проти мене промені слабкої людини, такі, що я навіть сам собі був противним, тобто мене «вирубали» штучно, щоб я не пройшов напролом, щоб не проліз, як у «вушко голки», бандити так і кричали мені: «Вот так мы и вышибаем!»… Друга частина, від офіцерів до маршалів, яка визнавала державне керівництво, яка визнавала спочатку Президента М.Горбачова, пізніше Президента Єльціна, за своїх верховних головнокомандувачів, визнавали мене за сильну особистість, генерал Лєбєдь, зокрема, але, як тільки мені «давали хід», намагались допомогти з посадою і житлом під посаду, вступали в дію вороги, які зразу ж використовували ту обставину, що я був «шизофреником», тому мені не можна було займати керівну посаду і житло під неї, - мене зробили цивільною людиною лікарі шляхом звільнення із армії через божевільню. Вороги використовували цю обставину, - лікарі, таким чином, думаючи, що після «шизофренії» від мене від*буться всі вороги, я стану цивільною людиною, мені «дадут ход», допоможуть, насправді помилились, підсунули мені «свиню»… Бандити не те, що не від’є*лісь від мене, а навпаки добрались до мене, сиділи і чекали чергової допомоги з посадою і житлом, як тільки мені надавали посаду і житло під неї, зразу ж виступали бандити слідчі, які «точно» знали, що я божевільний, що я шизофренік, що мені не можна надавати посаду, а тим паче житло… Перехоплювали житло під свою мафію. Мразі в погонах «состряпалі» мафію, в яку входили всі категорії бандитів: військові, міліціонери, прокурори, слідчі, цивільні керівники – собутильники, лікарі, адвокати, юристи, охоронці, КГБісти… Скоти, одним словом… Тільки у Москві, мене використовуючи, бандити перехопили 110 квартир, - це інформація ворогів. Перехоплювали, як правило, методом є*лі дєвочєк, кричали: «Вот так мы и перекачиваем квартиры, машины, гаражи, дачи, девочек и денежки из одной мафии в другую!»… «А мы е*ем твоих девочек в твоих квартирах, а мы жрем за твои денежки и ездим на твоих машинах! Побольше бы таких дураков!»… Був час, коли горбачовські, пізніше єльцінські маршали, генерали і офіцери були сильніші за ворогів, могли б мені допомогти, якби не ота видумка, - «шизофренія»… Її завжди використовували! Як тільки мені надавали роботу на державному рівні, так я зразу ж ставав шизофреником, як тільки я не працював, мене зразу ж катували, щоб працював, але після згвалту і щоб рабом у бандита! Рабом, тільки після згвалту, до смерті! Генерали відверто, цинічно брехали цивільному державному керівництву про мене, щоб весь світ переслідував! Лікарі «бздєлі», генерали їх залякали, що якщо лікарі визнають мене здоровим психічно, то генерали заарештують мене, проведуть слідство, посадять за «дезертирство», за розголошення військової таємниці… Забуваючи про те, що їх самих потрібно було саджати за те, що використовують промені для збагачення, що вбивають людей, таємно, дистанційно, невидимо, променями… Але ж у них нема жодного права, - у них хто ж сильніший!? Грачов знав, що він винний у всьому, а не я! Знав, що я його захочу знищити, тому, що він бандит, але непідсудний, тому і хизувався, вважаючи, що я його не зможу знищити! Все ж таки його знищили, не зразу, не тоді коли зарбив, але знищили… Я цим не займаюсь! Дойо*ували ще інші генерали, із інших міністерств і відомств, оті «трипероносці», оті «брудні» міністри внутрішніх справ… Також не дозволяли працювати, все катуваннями примушували «х*й мити»?! Зає*лі мене оті мороко біси. Так ви жити так хочете, певні ублюдки, сопливі члени Уряду, особливо кривавої Росії, та й Україна вийо*ується! ? Ви так жити хочете? Ну мразі!? Тоді хто сильніший! Оце так вирішують питання у держав! Звичайно сильнішими завжди і скрізь будуть не ті, хто правий, а ті, хто володіє променями! Я, на певній стадії розвитку цієї ситуації, озвірів! Особливо коли зрозумів, що в СССР, пізніше в Росії, та й в Україні, нема ніякої правоохоронної системи, - є 100% бандитів, та їм слухняних, які полюбляють збагачуватись на халяву. Я зрозумів, чому президент Єльцін підбирав для роботи у Кремлі, на державному рівні, таких як я, як Борис Нємцов, як Тімур Гайдар… Останніх двох вже нема в живих також? Як би я не вставляв х*й в роти, мене не визнавали сильною особистістю державні бандити, частина генералітету… Мене пі*ділі, били багато разів, арештовували, проводили слідства, навіть суд влаштовували, але не визнавали сильною особистістю… Я звірів від порядків! Криваві примітивні мразі, примушують невидимими дистанційними катуваннями здійснювати злочини, наприклад, згвалт. Після чого тебе можуть посадити на 8-15 років у тюрму, можуть посадити по життєво у божевільню, можуть вбити, можуть вивести у Президенти, як Януковича, якщо ФСБ захоче… За одну і ту ж дію! За згвалт, наприклад! Всі тремтять від страху, всі мовчать, всі підкоряються бандитам! Супердисципліна; І.Сєргєєв, - Москва, екс міністр оборони Росії, Маршал Росії, Герой Росії, доктор наук, військовий злочинець. Вважаю, що його також знищили, із застосуванням променів, також пізніше, ніж він те заробив, йому належить фраза у мою адресу: «Я Вам никогда не позволю читать! Я Вам никогда не позволю чем-либо заниматься вообще! И все –равно уничтожу! Не сразу, но постепенно! Методом трех «не»: не позволю работать; не позволю что-либо иметь; не позволю лечиться!». Всього досягають до сих пір променями; А.Лєбєдь, - Красноярск, командуючий армією, Секретар Совєта Національной Бєзопасності і Оборони Росії, губернатор Красноярского краю; С.Попиталов, - Москва, професор, доктор технічних наук, полковник, викладач кафедри аеродинаміки, спеціаліст в області надзвукової аеродинаміки, начальник кафедри…; Б.Локтєв, - Москва, професор, д.т.н., полковник, викладач кафедри аеродинаміки, спеціаліст в області аеродинаміки гелікоптерів…; М.Нішт, - Москва, професор, д.т.н., генерал, начальник кафедри аеродинаміки, член ССК, ССД, ВАК СССР, спеціаліст в області нелінійної, нестаціонарної аеродинаміки, член – кореспондент, академік декількох академій наук; А.Красовскій, - Москва, професор, д.т.н., генерал, член ССК, ССД, член – кореспондент (якоїсь) академії наук, спеціаліст в області автоматики космічних кораблів, Герой Соціалістичної Праці… В.Морозов, - Москва, д.т.н., професор... В.Лобановський, - Київ, тренер по футболу; Є.Рудаков, - Київ, колишній воротар футбольної команди "Динамо" (К)і збірної СССР; В.Банников, - Київ, колишній воротар футбольної команди "Динамо" (К) і збірної СССР; В.Колотов, - Київ, колишній футболіст "Динамо" (К); А.Пузач, - Київ, колишній футболіст "Динамо" (К); Є.Кучеревський, - Дніпро, тренер футбольної команди "Дніпро"(Дніпро); В.Прокопенко, - Донецьк, Одеса, футболіст і тренер "Шахтаря", "Чорноморця"; А.Баль, - Київ, футболіст і тренер "Динамо" (К), збірної України... З останніми п'ятьма я у особистих контактах не був, але, підсвідомо відчуваю, що їхнє знищення пов'язане з цією жахливою темою. P.S.1.Пахненко В.Л.(дивно,соромно, але зараз вже не пам"ятаю ім"я, по-батькові), - Київ, КВВАІУ, полковник, д.т.н., професор, спеціаліст в області динаміки і аеродинаміки польотів, (докторську дисертацію захищав двічі, перший захист докторської, вже після банкету, "зарубілі" чорні опоненти ВАК, вважають, що із "ВВИА им.Жуковского), була ворожнеча поміж науковими школами КВВАІУ і ВВИА, можливо із - за того, що КВВАІУ відмовилось брати до себе когось із Москви, наприклад, випускника ад"юнктури ВВИА; Гуляєв Валерій Васильович, - Київ, КВВАІУ, генерал, д.т.н., професор, начальник КВВАІУ, докторську дисертацію захищав у Москві, на "нашій", гагарінській кафедрі. Цікаве було моє перше знайомство з ним у 1983 році. Саша Коритько, на той час був п\п-ком, старшим ад"юнктом кафедри аеродинаміки №15, (через декілька років я повторив його ад"юнктський подвиг, тільки не до кінця), привів мене, через голову генерал М.Нішта, начальника кафедри аеродинаміки №15, на наукові оглядини до заступника начальника академії по науці, генерал-лейтенанта С.Білоцерковського у корпус "А" академії, сиділи у приймальні, тихенько розмовляли поміж собою і з секретаркою "Біла", через декілька хвилин з кабінету "Біла" вийшов якийсь середнього зросту, міцний такий чолов"яга, у формі полковника ВВС, у моєму уявленні він був схожий на спортсмена, на борця, на боксера... Пізніше я запитав у Сашка: "Хто той борець, який вийшов із кабінету "Біла"? Саша образився: "То не борець, а доктор технічних наук Гуляєв Валерій Васильович!"...