https://www.facebook.com/president.ukraine/photos/a.1377054735639680/3151553174856485/?type=3&theater
24 березня 2020 року перестало битись співоче серце Анатолія Юрійовича Мокренка.
Пронизлива звістка! Сумую і я! Приношу свої щирі співчуття рідним та близьким Анатолія Юрійовича Мокренка, поряд із Президентом України В.Ющенком, також, і мого Великого Співочого Земляка... У даному випадку, у мене дещо інша шкала цінностей, ніж лише оцінка оперної майстерності, його керівної, організаційної і викладацької діяльності... Для мене він, окрім всього цього, - мужня людина і громадянин. Після депортації із Москви Київ зустрів мене немов сина рідного, окрім всього іншого, мені "відкривали двері" чи не всі заклади української, київської культури, включно із театром Національної опери і балету... Я з радістю відвідував Національну оперу, затамувавши подих спотерігав за співочою і балетною майстерністю виконавців цього театру. Інших, чи не всіх київських театрів, також! Люди культури намагались допомогти мені з адаптацією в Україні… Але психотронні бандити кривавої Росії, досить швидко, зробили відвідування театрів беззмістовними. Прокричали мені по космічному біологічному радіозв’язку: «Россия никогда не допустит никакой адаптации в Украине!». Ніяке тепле відношення до мене трупи театру не допомогло позбавитись страждань, викликаних катуваннями променями, - мене відганяли від людей, променями, невидимо, людей відганяли від мене, променями, невидимо… Уявіть собі, триває спектакль, оперний, скажімо, співак виконує свою партію, а психотронні оператори, садисти кривавої Росії, використовуючи шпигунську, розвідувальну електронну апаратуру, різноманітні синтезатори мови, музики, автоматично, синхронно, підлаштовуються під голос співака, викликаючи у мене у мозку голос того співака, музику того співу, але із зовсім іншими словами… Та якими словами!? Наприклад, продовжуючи виконання співак, начебто, співає у мене у мозку: «Х*я!»… При цьому, синхронно, психотронні бандити армії вдовбують моєму мозку, що так дійсно співає виконавець… Психотронні бандити починають, при цьому, вертіти моєю головою, скануючи по обличчям глядачів театру, з‘ясовуючи, як же реагують глядачі, слухачі театру на такий спів. Бачать моїми очима зосереджені, серйозні, духовні, радісні обличчя і примушують мене відноситись до глядачів і слухачів, як до якихсь тупих виродків, які жують оті співи про «х*ї»… Та ще й радіють, аплодують… Насправді ці технології дозволяють чути співи з отими «х*ями» лише у мене у мозку, оскільки психотронні бандити використовують мій мозок, координату джерела звуку бандити суміщають з координатою місця знаходження на сцені того співака, тому мені здається, що то співак, насправді, співає про «х*ї»! Можуть і інших громадян підключати під промені… З часом художня цінність від театральних постанов, її духовна складова, були просто розчавлені отими російсько-генеральськими психотронними «х*ями»… Я перестав відвідувати театри, вірніше театральні постанови, хоча до самих театрів я ще тривалий час приходив, вранці чи вдень, перед виставами… Але розмовляти з керівництвом, виконавцями, мені, як правило, не дозволяли променями… Запам‘яталась лише розмова з, не менш популярним виконавцем Національної Опери, Дмитром Гнатюком. Це було десь у той час, коли він був народним депутатом ВРУ. Я спробував примусити шановного Дмитра Гнатюка підготувати і розглянути на засіданні ВРУ питання про захист громадян України від російських променів, від психотронних бандитів кривавої Росії… Блукали ми з ним десь там біля київських «Золотих Воріт», розмовляли… Дмитро Гнатюк, який співав ще для Сталіна, мені не відмовив, уважно слухав, в той же час дав зрозуміти, що то не його тематика… Хоча я і сам це дуже добре розумів, - просто від відчаю, від безпорадності, від безпомічності, беззахисності, від безправності, від безсилля перемогти промені, я, при нагоді, вчепився і в нього. Деякі народні депутати України, які захищали мене, намагались, також, законодавчо захистити, від променевих бандитів Росії: О.Ємець, В.Чорновіл, В.Гетьман, М.Сирота, І.Плющ, були… знищені! Знищені у різний спосіб, класично, як для КГБ, із засто-суванням променів, то в ДТП, то від штучно викликаної злоякісності, то розстріляні біля ліфтів… Як, до речі, за те ж саме, захищаючи мене в Росії, коли я був москвичем, були знищені народні депутати ГосДуми: Г.Старовойтова, Л.Рохлін, С.Фьодоров, Г.Сєлєзньов… Такі, сумні, спогади, чомусь, викликала сумна звістка про смерть оперного співака А.Мокренка, першого виконавця видатної української пісні «Два кольори»… Російські таємні, засекречені, психотронні генерали, їхні таємні, психотронні бандитиофіцери, - безпосередні виконавці таємних, психотронних злочинів в Україні, «х*ями» знищили мою жадобу до сценічної культурної майстерності, зокрема до співів… Промені не можна перемагати. Навіть теоретично!
Ще раз приношу свої щирі співчуття рідним, близьким, землякам А.Мокренка!
Немає коментарів:
Дописати коментар