1427. До 30-річчя обрання першим президентом Росії Б.Н. Єльціна.

Я родом із СССР, мій мозок перетерпів повільну трансформацію... 30 років тому, 12 червня 1991 року, Борис Єльцін отримав перемогу на перших виборах президента в російській історії. Я в ті буремні роки, роки кінця існування СРСР, початку розбудови новітньої Ро-сії, проживав у Москві, (1983 - ~1995). Будучи вже громадянином України я ще багато років приживав у Москві, оскільки не мав житла в Україні. За діяльністю Б. Єльціна, з появою його у Москві, слідкували, коли він був секре-тарем МГК КПСС, (Московского Городского Комитета КПСС), коли очолював будіве-льну індустрію, про нього розмовляли поміж собою жителі Москви, я, наприклад, пер-ше, що почув про нього у Москві, це те, що він їздив тролейбусом, заходив до магазинів з «чорного ходу», полюбляв візити «зненацька»… Пізніше, коле мене психотронні структури армії, спецслужб, їхньої психотронної медицини, таємно, дистанційно, невидимо, променями, (біоробототехнологіями космі-чної медицини, - БРТ КМ), репресували, мені було не до Єльціна, прийшлось терпіти такі жахи, такий психотронний тероризм, що більшості населення Планети Земля і не снились. Інтенсивні репресії відбувались за СССРного президентства М. Горбачова, - він вимушений був захищати мене від психотронних бандитів армії, як гарант прав і свобод громадян. Я був юридично безправний, - московська, найжахливішого виду, корупція в психотронних погонах, рятуючи бандитів, які грабували мене, (можливо з добрими намірами), звільнила мене із ЗС СРСР по шизофренії, яку підтверджували використо-вуючи провокації БРТ КМ, керуючи функціями мого організму, керуючи моїм мозком. Тобто лікарі – психіатри рятували психотронних бандитів Москви, мені ж, здавалось, (бо так керували моїм мозком), що мене так рятують від психотронних бандитів армії, які катували мене на завершальному етапі підготовки дисертації до захисту. М. Горба-чов, знаючи, що я “божевільний”, як і інші керівники Москви, СССР, пізніше Києва, допомагали мені, захищали мене у своїх відомствавх… Щоб я був під «їхнім кри-лом»…. Керівники інших відомств не могли мене захищати, оскільки я був безправний, для них я був божевільним… (Керівники найвищого державного і міжнародного рівня знали про мою долю: «Мы знаем, что «они» Вас держали в психушке!»). М.Горбачов знайшов мені роботу у ЦК КПСС, реалізувати цю допомогу не судилось, - Горбачов був відсторонений від влади, після того ГКЧП. Після чого Горбачов передав мене, мою тему, президенту Єльціну, для допомоги і захисту, як гаранту прав і свобод громадян… З тих пір і до 31.12.1999, коли Єльцін відрікся від влади, ми були у постійних, періоди-чних контактах… Перший контакт з президентом Єльціним був дуже вже неприємний, він був одурачений інформатором, який інформував його про мене, (з великою ймовір-ністю це був лікар), тому звірів від мене, шипів мені: «Одинок!», «Ишак!», «Проща-лыга!»… Це останнє слово я ніколи ні до нього, ні після нього не чув взагалі. Після чого, через досить тривалий час, можливо побувавши під іншим впливом, Єльцін мені за 3 секунди пояснив те, чого я не розумів на той час: «Кто владеет лучами, (біоробото-технологіями космічної медицини), тот владеет всем!». (І душою, і тілом!). І ніколи більше, за всі роки наших контактів, Єльцін жодного разу навіть не підвищив голос на мене. Хоча іноді був розлючений! Пізніше Єльцін «натаскивал» мене на майбутню державну посаду! Інформував «про стан речей» у державі! Наприклад, якось він, майже, кричав мені: «А спорт, спорт! Это же банда кровавых убийц! Мы пересмотрим всю систему финансирования спорта!», це ж були «круті» 90-і роки, а коли його «допекли» московські трипероносці чи борці з ними, він від мене, напружено так, вимагав: «Где бы ты не был, что бы ты ни делал, рядом должна быть женщина!»… Якось у Петровському парку Москви мене просвітили москвичі: «В Москве есть две огромные мафии, они враждуют между собою, они убивают друг друга и горе тому, кто попадает между ними!». Я не потрапляв поміж ними, - мене туди затягнули якісь мафіозі… Я був у залізних лабетах московської мафії, щоб мені допомогти, щоб мене вирвати із лабет московських мафій, президент Єльцін вимушений був вивчати мафіозні закони, неписані правила, інформувати мене про них… Наприклад, коли розбирались як мафія забезпечує мафіозі житлом, Єльцін розповідав: «Работать нужно там, где есть жена! Жена, - это женщина, которая имеет для тебя жилье!»… Я достеменно, до сих, пір не знаю, як все тоді відбувалось у Москві, але знаю, що Єльціним був сформований новітній вектор боротьби за встановлення цивільного контролю над діяльністю людей в погонах. Як, із – за чого мене захищали жінки, москвички, тим паче від військових злочинців, мені не дуже відомо до сих пір! Мабуть у цьому була винна «грязная мафия»… Але якось міністр оборони Росії, Павєл Грачев, з озвірінням кричав мені: «А мы ссым твоим сукам в рот!», а його слуги, психотронні офіцери, які виконували його злочинні замовлення, з радістю доповнювали міністра: «А мы е*ем твоих сук в рот, в ж*пу, в рот, в ж*пу!»… Якось у зв’язці з цим, мабуть, Єльцін ото і вимагав, щоб «…рядом была женщина!». А бандити кричали: «Мы пропустим мимо тебя все население Земного Шара! Мы оженим даже бабушек восьмидесятилетних!»… Репресанти, психотронні бандити, виганяли мене звідусіль, таємно, дистанційно, невидимо, променями… Адаптація виявилась неможливою. Переконавшись, що мені неможливо десь допомогти, Єльцин прийняв рішення: «Работать будешь в Кремле! Спать будешь в рабочем кабинете! До тех пор, пока не найдешь жену!»… Але мене не допускали і до Кремля! Іноді допускали. Демон-стрували мій прохід у Кремль, повз кремлівську охорону, але будь-які мої дії у Кремлі не допускали, зразу ж виганяли назад, променями… Переконавшись, що психотронні бандити не дозволяють мені працювати і у Кремлі, не допускаючи жодної адаптації, щоб не допустити перетворення у бомжа, Єльціни прийняли рішення: «…Жить будешь в семье! И кормить будем до смерти!...». Ситуація була жахлива, із багаточисельним знищенням людей! Так президент Єльцін вимушений був діяти, щоб не допустити га-ньби ні для мене, ні для себе!»… Він же гарант прав і свобод, по-Конституції! Але мене не допустили і до його родини, до його житла… Не допустили променями. Таємно, невидимо, дистанційно! До того ж у його будинку, на ул. Осєннєй, жив і мій ворог, - міністр оборони Росії П. Грачев! Жахливий виродок! Жахливий військовий злочинець! З Єльціним різали ножами руки, змішували кров, клялись один одному у вічній вірнос-ті, «бухали» іноді разом, а мене, тоді «сина» Єльціна, катував променями… Я у нього якось запитав: «Твои бандиты пытают меня лучами! Ты что? Хочешь, чтобы я служил у тебя?». - Нет, служить ты никогда не будешь! Но я никогда не позволю тебе никаких кон-тактов с милицейской мафией!»… А коли я побажав його знищити, він засміявся: «А как ты меня уничтожишь? Ты меня не достанешь! Разве, что с помощью врачей! Но ты уже опоздал! Я своих врачей предупредил, если они осмелятся подумать о моем уничтожении, я их уничтожу превентивно!». Грачев подключил мозги своих врачей под лучи, посадил на мозги им своих полковников, которые следили за мышлением врачей, если бы те начали мыслить об уничтожении министра, он бы их уничтожил первым! (Я переконаний, що пізніше Грачев все ж таки був знищений, із застосуванням променів! Як і маршал Сєргєєв, також колишній міністр оборони Росії! Однією із головних при-чин їхнього знищення, вважаю, був страх певних людей від думки, що Грачева, як пізніше Сєргєєва, підключать під промені і взнають хто їх інформував, і як, та так, що вони приймали рішення про моє повільне знищення катуваннями променями: «Я Вас все – равно уничтожу, не сразу, но постепенно, методом трех "не": не позволю работать; не позволю лечиться; не позволю что - либо иметь. (Жилье, автомобиль, дачу, гараж...…», так говорив міністр оборони маршал Росії І. Сєргєєв… Психотронні бандити, які виступили проти Єльціна, звичайно і проти мене, дуже жорстокі, найжорстокіші на Земній кулі. Кричали: «Мы никогда не допустим второго Ельцина в государстве!»; «Мы убьем сначала Ельцина, а потом тебя!»… Мене тоді, променями, не допустили і до життя у сім’ї Єльціних! Як тільки Єльцін зрозумів, що мене не допустили і до проживання у його родині, він зрозумів і інше, конкретно, що у Москві, в Росії, є сила, вибачте за каламбур, за «тавтологію», є сила, сильніша за його силу… Тобто єльціністи, ті, хто мене захищав, хто виводив на державний рівень роботи, слабкіші, ніж ті, хто перешкоджав цьому… Єльцін відрікся від влади 31.12.1999 року. Мабуть зрозуміло, хто такий Путін!? Хіба міг мене захистити президент Єльцін, якщо він сам себе не міг захистити від тих же бандитів!? Його спочатку дискредитували, хотіли відсторонити від влади, променями примушували зло-вживати горілкою… Його охоронець, генерал Коржаков, говорив, Єльцін зловживав горілкою, начебто, Єльцін, - п’яниця?! Насправді Єльціна променями примушували «бухать», щоб відсторонити від влади, ганьбили його так! Зразу не вдалось, після чого йому почали «рвати» серце променями, викликаючи інфаркти… Більше того, я переконаний, - Єльціна знищили променями, «не сразу, но постепенно!». Хіба міг мене захистити Єльцін, якщо він сам себе не міг захистити від психотронних бандитів, від СССРників! Єльцін розповідав мені, чому він не може мене захистити: «Мне не подчиняются определенные генералы»! Психотронні генерали йому не підкорялись! Єльцін розповідав мені, що певні генерали відмовлялись приймати присягу на вірність Росії? Я приймав президентське рішення: «Надо увольнять таких!». Єльцін відповідав: «Я так и делаю!»… Після того, як мене не допустили до сім’ї Єльціна, він сказав: «Езжай в Киев, я просил Макарыча, пусть он теперь тебя защищает!»… Але це вже інша історія! Так і не змогли мене захистити від психотронних бандитів ні адміністрації президентів, ні парламенти, ні уряди, ні закордонні служби… ДОДАТОК №1.До речі, я був вдячним багатьом тодішнім москвичам, які боролись за мене. До сліз розчулила мене не лише родина президента Єльціна, після того, як переконалась, що мене неможливо захистити від психотронних бандитів армії, які репресували мене таєно, дистанційно, невидимо, променями, (БРТ КМ), вона запропонувала мені проживання безпосередньо у своїй родині, про що я вже розповів! Подібне відношення до мене продемонструвала і родина, на той час вже покійного талановитого актора Андрія Миронова. Мама Андрія Миронова, талановита актриса, Марія Володимірівна Миронова, ідентично запросила мене проживати у її сім'ї, із її промови - запрошення мені на все життя запам'ятались слова: "... Я их не боюсь!", тобто тих, хто мене репресував, психотронних бандитів, які катування здійснюють таємно, дистанційно, невидимо, променями... Це жіноча мужність найвищого рівня! Говорити, що не боїться найстрашніших бандитів сучасності?! Це неймовірна мужність! Нічого подібного від жодної жінки, матері, актриси... я не чув ні до неї, ні після неї! Чому ж було стільки жахів навкруги моєї теми? Мабуть тому, що мене репресували таємно, дистанційно, невидимио, променями, бандити із державних, засекречених структур, а не самі державні структури, тим паче неофіційно, ніхто у світі ніде не знайде жодного запису, про наказ мене репресувати! А репресії такі, що більш жорстоких, із тих, що не у кам'яних тюрмах, по інтегральним критеріям, не буває... Мені ніхто нічого не говорив, просто у мене вихопили із рук перепустку і все, більше я не зміг зайти на службову територію. Як я взнав, що репресований? При прийомі на роботу у МИД СССР мені посадовець говорив: "Пишите заявление! В заявлении пишите святую правду! С момента предыдущего увольнения Вы, - репрессированы! ( Чтобы знал!). Мы берем на работу! Через год предоставляем жилье!". Через роки мені, все ж таки, по космічному біологічному радіозв'язку, розповіли самі психотронні бандити, можливо інші люди, із тих, хто здійснює присутність у мозку, за що ж мене репресували, як... Наді мною, точніше над моїм мозком, в Москві, почались знущання, таємні, дистанційні, невидимі, променями, з виключенням пам'яті, здатності мислити, запам'ятовувати, діяти, з пограбуваннями, з використанням засекреченого адмін ресурсу проти мене, променів... "Хтось" із психотронних бандитів Москви "залетів" перед опозиційною мафією з тим пограбуванням мене... Із - за чого мене заштовхали у службовий автобус, відвезли до ГКВГ ім. Бурденка, (Головного Клінічного Військового Госпіталю), протримали там чотири місяці і звільнили із ЗС СРСР по хворобі, (по шизофренії). Після чого, начебто, психотронних бандитів, які катували мене, вирішили провчити, знайшлись млсклвсбкі лікарі, які заражали хворобами таких військових, не лікували їх, вимагали їх забезпечити мене житлом, (житло у мене було службове, свого не було), а ті, замість того, щоб забезпечити мене житлом, вирішили... репресувати! З використанням біоробототехнологій космічної медицини, тобто, якщо стисло, променів. Як? Розлучили із родиною, зробили самотнім, пограбували "до нуля", забороняли приймати на жодне навчання, на жодну роботу чи службу, (виганяли із усіх місць променями, таємно, дистанційно, невидимо, жодного репресанта поряд не було, бандити діяли завжди дистанційно)... Нікому не дозволяли допомагати мені, тих, хто допомагав, - вбивали! Хто і кого вбив першим, - я не знаю досі! Пішла ворожнеча поміж цивільними і військовими, які катували мене, цивільного, не маючи жодного відношення до мене... Від смерті мене врятували цивільні люди... Військові ж кричали якось: "Ты будешь сдыхать от голода!". Катували голодом так, що маса мого тіла зменшувалась на 50%, (з моїх тодішніх 96-100 кг до 50 кг). Катували день і ніч! Навіть вночі, під час сну чи замість сну! Я не відпочивав, психіка моя не відпочивала, біля 40 років, я не вилазив із стресового стану... До речі підключений під промені я був під час служби у ЗС СССР, просто я не знав нічого про промені, тому багато чого не розумів, наприклад, мене катували навіть під час знаходження у санаторії... Знущання над мозком дуже вже делікатна історія. Пізніше репресії викристалізувались у наступне, - катувати день і ніч, десятиріччями, та так, щоб я мучився і все. Ніхто ні про що не говорить, мене катують так, щоб я мучився... Їм подобається як я мучаюсь! Рішення психотронними бандитами було прийняте таке, - катуваннями примусити здійснити згвалт, після чого підхопити, відвезти до якогось хутора у рабство, все життя катувати під час важкої фізичної праці, а перед смертю пореготати: "Щоб ти знав, хто ти такий насправді, а не військовий пенсіонер!"... А щоб я не мав свого житла у хуторі, щоб став рабом у якогось бандита, злочинці зруйнували батьківську садибу, щоб я не міг нею користуватись! Психотронні бандити дуже добре розуміли, що вони роблять, вони мені говорили: "Мы пытаем ни в чем не виноватого человека!"; "Это месть мужчин, врачам, посредством издевательства над Коваленко, как над ни в чем не виноватым человеком!"... Серед бандитів є наджорстокі вбивці, від них я чув: "Я убил уже десять человек!"; "Нам надоело убивать!"; "Наебу!", "Заебу и наебу!"; "Он будет использовать до тех пор пока выгодно!"... Можливо такі репресії лише для формального пояснення, насправді ж московські психотронні бандити репресували для того, щоб перекачувати житло, мене утримуючи без житла, після депортації мене із Москви, психотронні бандити повідомили, що використовуючи мене одного психотронні бандити, разом із своєю мафією, перехопили 110 квартир у Москві. Тобто мені "пробівалі" роботу, житло, як правило другою людиною, після першого керівника, але як тільки хотіли це реалізовувати, з'ясовувалось раптом, що я... божевільнй, що хтось, щось наплутав... Житло перекачували, перехоплювали: "Вот так мы и перекачиваем жилье, работу, машины, гаражи, дачи, денежки и девочек из одной мафии в другую!"; "А мы ебем твоих девочек, в твоих квартирах, а мы жрем за твои денежки и ездим на твоих машинах! Побольше бы таких дураков!"... Тобто репресували мене жорстокі, криваві свині із засекречених психотронних структур, із їхньої мафії. Така собі таємна, жорстока, психотронна корупція Москви і призвела до того, що мене захищали державні керівники найвищого державного рівня... Психотронні бандити добре розуміють, хто вони такі насправді: "Мы... преступники, заслужившие уничтожения!"... Україна свого часу підкорялась Москві, тому все подібне повторилось в Україні... Українці в Україні, українця, катуваннями, почали перетворювати у раба у бандитів, для реготу бандитів-репресантів Москви... Є і така, феодальна, Україна! З якогось часу ця кривава ворожнеча з використанням бандитами, - психотронними і класичними, переросла у х*йову війну, у війну х*їв! Чий х*й дорожчий! Я не до кінця розуміюсь на війні х*їв, на х*йовій війні, але мене регулярно інформують про неї, наскільки об'єктивно я знати не можу, перепровіряти також не можу, інформування йде з однієї координати... Тому я публікую, іноді, не перевірену інформацію! Якщо комусь інформація не подобається, - шукайте тих, хто мене інформує! Де вони знаходяться я не знаю! Я пишу не лише про щось порядне, мені диктують, іноді і психотронні бандити: "Мы пытками заставим писать, а потом написанное используем против тебя!"... Я, - представник новітнього письмового жанру, - пишу під катуваннями променями! Пишу я правду! З моєї сторони правду! Не виключаючи, при цьому, що хтось поставляє мені неправдиву інформацію! До моїх публікацій потрібно відноситись критично! Можливо тепер стане більш зрозуміло, читачам, із - за чого ж мої страждання!Промені не можна перемагати! Якби можна було перемагати промені, так не існувало б біоробототехнологій, а вони існують! Нема часу на редагування, вибачте! Люди, народ, підкоряються бандитам, які хочуть поневолити мене?!