Публікація цієї статті «трогатєльно» співпала із сьогоднішньою мозковою фразою, яку кинули на мій мозок рано – вранці, в ніч, з 4 на 5 вересня 2017 року: «Ти чесний! Вот і жіві чесно!»… Я озвірів! Тобто психотронні бандити визнали, що мене чи не все життя, особли-во останні 30 років, катували за те, що я… чесний?! Шановні читачі всього світу, особливо земляки, однокласники, однокурсники, вчені, співслужбовці… тепер ви знаєте, що ви були у дурнях, і допомагали бандитам катувати ніколи ні в чому не винну людину, яку використовували психотронні бандити… Я ж себе характеризую по – іншому, більш об’єктивно: «Я, - біоробот! Причому більше біоробот, ніж чесний!», - як керують моїм мозком, таким я і є, характеристику ви даєте тим, хто керує моїм мозком, а не мені, - мене нема, мого мозку нема, - є мій мозок, але ним керують мої вороги… Не до чесності вже! Але це визнання характеризує певну силу! Буду вбивати всіх, хто наді мною знущався! Я не прощу! Я буду мстити! Я виріжу всіх, хто наніс мені будь-який рівень будь-якого виду ущербу! Ну й не є*іться!
1. Ніна Миколаївна Галушко, - однокласниця, Глухів;
2. Володимир Ілліч Богославський, - здається вчитель, син вчителя фізкультури Іллі Павловича Богославського, Воздвиженське;
3. Володимир Веремієнко, (псевдо «Кажан»), - однокласник, Воздвиженське;
4. Надія Буюн, (псевдо «Маха»), - землячка, Говорунове;
5. Мийхайло Іванович Буюн, (псевдо «Криса»), - двоюрідний брат Надії Буюн, майор у відставціі, другий пілот стратегічного ракетоносця «Ту – 95», Біла Церква. Виконував урядові завдання, «болталісь» у нейтральних водах, огинали СССР по периметру, показував фотографії американського винищувача, який супроводжував радянський «Ту-95», винищувач пілотував чорний хлопець, негр: веселий, життєрадісний, який посміхався;
6. Микола Іванович Буюн, (псевдо «Коська»), - рідний брат Михайла Івановича Бую-на, полковник у відставці, Росія. Закінчував Київський політех, останній раз зустрі-чались з ним у Києві, 8 березня 1971 року, на вул. Польовій, (студенти її тоді нази-вали вул. «Полова», після застілля Микола проводжав мене до аеропорту «Бориспіль», я в той день вилітав на Далекий Схід Росії. Запізнювались на рейс. Взялись за руки, перегородили Брест-Литовський, зупиняли таксі, всі були зайняті, але один водій сказав, що він довезе, якщо ми заплатимо у два кінці, і якщо його пасажир дозволить… Ми пасажира викинули із автівки, (якийсь молодий хлопець поспішав на зустріч із дівчиною…). На рейс я потрапив, один біг по льотному полю, - добре, що було недалеко. Ця пригода була останньою нашою зустріччю;
7. Мурастий Василь Іванович, (псевдо «Мурашка»), (29.06.1955…23.10.2016), - зем-ляк, майор у відставці, рідний, менший, брат мого друга по дитинству Анатолія Івановича Марущенка, Шостка;
8. Олександр Юхимович Проценко, (псевдо «Лось»), - земляк, Росія;
9. Софія Мандрико, - дружина директора сільськогосподарського кооперативу, Воздвиженське. Приємна, симпатична, струнка жінка, зі здоровою матовою шкірою. Сприяла працевлаштуванню у хуторі. Її чоловік надавав мені роботу, але мене звідти вигнали променями психотронні бандити, які репресували. У пам’яті залишилось лише те, що у мене вистачило сил повернутись, коли біг з робочого місця, - директор стояв здивований, розвів руки, вся його статура говорила: «Ну і людина? Просив роботу, я йому надав роботу, а він тікає з неї?». Точнісінько так мене виганяли з приміщення Воздвиженської школи, працевлаштувати туди мене намагався народний депутат ВРУ, генерал-лейтенант, (прізвище його я забув, щось схоже на Луценка), - земляк мого батька, родом із Уска. Ми з ним з півгодини розмовляли біля школи, психотронні бандити дозволили розмовляти, але як тільки зайшли у школу, як тільки до нас підійшли вчителі, психотронні оператори зразу ж вигнали мене із шкільного корпусу променями;
10. Василь Ісаєнко, - земляк, працював м’ясником у Шостці, останні роки жив у хуторі. Якось у розмові зі мною бісився: «Ти уявляєш? Мене звільнили з роботи? Я озвірів, накинувся на керівника, кричав йому: «Я х*й сосал? Сосал! На основании чего увольняешь меня с работи?!». Мене люди навчали життю, інформували, деякі довіряли;
11. Ярковський Федір Іларіонович, (псевдо «Йоська»), - земляк, Говорунове. Цитую одну із його фраз при зустрічі: «Я відслужив, установлений законом термін! Я не потрапив у «гарячу точку». Але якби я туди потрапив, то першу кулю, яку б я випустив із свого автомату, - я б випустив у затилок свого командира?!»;
12. Володимир Іванович Лоза, (псевдо «Німий»), - земляк, Свіса;
13. Іван Іванович Бабич, (псевдо «Капка»), - земляк, Свіса;
14. Василь Миколайович Бакун, - земляк, сусід по-хутору, працівник Кабінету Міністрів України, Київ. Останній раз зустрічались з ним у хуторі, коли він приїздив до батьківської садиби;
15. Михайло Тимофійович Куліш, - земляк, Говорунове;
16. Петро Тимофійович Куліш, - земляк, Говорунове;
17. Володимир Тимофійович Куліш, (псевдо «Здохнеш ти»), - земляк, Шостка;
18. Іван Тимофійович Куліш, (псевдо «Куля»), - земляк, Київ;
19. О.Вовк, (псевдо «Кум»), - земляк, Київ;
20. Л.Павловский, - однокласник, Шостка;
21. Олександр Вікторович Чорторижський, - земляк, Шостка;
22. Андрій Вікторович Чорторижський, - земляк, Шостка. Останній раз зустрічались з ним перед моїм вильотом в Іспанію у Києві. Андрій, здається, був чоловіком донь-ки моєї однокласниці Люсі Тесленко;
23. Л.Максименко, - старша сестра однокласниці Валентини Максименко, Шостка;
24. Т.Смичок, - однокласниця, Воздвиженське;
25. Л.Тесленко, - однокласниця, Воздвиженське;
26. В.Пушко, (псевдо «Тушканчик»), - однокласник, Воздвиженське;
27. В.Ахтирко, (псевдо «Буцик»), - з одного випуску школи, Воздвиженське;
28. Т.Федоренко, - однокласниця, з паралельного класу, дружина М.Спановського, - директора Ямпільського молокозавода, здається Михайла також вже давно нема в живих, Ямпіль;
29. Г.Гулінок, - однокласниця, з паралельного класу, Ямпіль;
30. О.Жирнов, - однокласник, з паралельного класу, голова райдержадміністрації, чо-ловік Г.Гулінок;
31. В.Жирнов, - рідний брат О.Жирнова, кандидат, здається, економічних наук, Київ;
32. Д.Леонтенко, - сусід по-хутору, вчитель, Ямпіль;
33. П.Леонтенко, - сусід в хуторі, батько Д.Леонтенка, Черкаси;
34. Віктор Нестеренко, - син моєї класної керівниці Параски Денисівни Мельник, випускник сільськогосподарської академії, Київ;
35. О.Хаймович, (по – матері Сініцін), - син мого директора школи Хаймовича Дмитра Петровича, (який закінчував «МГУ им. Ломоносова», Москва), випускник Москов-ського вищого технічного училища, - МВТУ ім. Баумана, (зараз, здається Московсь-кий Технічний Університет), Москва. (Є підозра, що і сам директор школи, Д.П.Хаймович, та його середній син Валентин, також були знищені у темі);
36. Микола Пушкар, - однокласник, знищений у Москві, Суми;
37. Федір Іванович Донік, -земляк, Тюмень, Говорунове;
38. Григорій Павлович Забіла, (псевдо «Віл Стютлі»), - земляк, друг дитинства, Шостка, Говорунове;
39. Федір Кузьмич Супрун, - земляк, Чернігів;
40. Василь Якович Супрун, - земляк, двоюрідний брат Ф.Супруна, Воздвиженське;
41. Анатолій Бредун, - чоловік сусідки, Валентини Вікторівни Кистень, Суми;
42. Микола Грищенко, - земляк, Говорунове. Мабуть його підключали під промені, примушували забезпечувати мене, бодай чимсь. Якось чую по космічному біологічному радіозв’язку: «Забирай!», виходжу на вулицю, бачу Микола жене по вулиці корову…
43. Віктор Маркович Кистень, - земляк, сусід по-хутору, коваль, лісник. «Вчив» рубати дрова, якось кричав по космічному біологічному радіозв’язку: «Час!»…;
44. Славка Тимощенко, - земляк, Говорунове. Якось, вже під час репресій, допомагав мені різати кабанчика. Я ніколи не різав свиней на той час, але у дитинстві бачив, як ріжуть свиней чоловіки. А тоді я зарізав кабанчика, - з чого зробив припущення, отримав переконання, що будь-яку людину можна навчити і примусити променями, (біоробототехнологіями космічної медицини), різати іншу людину, скажімо;
45. Іван Якименко, (псевдо «Устічкін»), -
46. Ілля Сергійович Бардаков, -
47. Микола Гаврилович Ковтун, - земляк, сусід по хутору, жив і працював у Сумах, останні роки жив і працював у хуторі, Воздвиженське;
48. Олександр Васильович Сєдов, - чоловік сестри, Шостка;
49. Олексій Небилиця, - чоловік племінниці, Шостка;
50. Валентина Борисівна Черненко, - подруга моєї колишньої цивільної дружини, Шостка;
51. Максим Сергійович Однолєток, - підприємець, Шостка;
52. Наталія Постольна (по чоловіку Андрєєва), - однокласниця із паралельного класу. Я на неї вийшов через соціальну мережу «Одноклассники», спілкувались з нею, я її декілька разів попереджав, що нам не можна реально зустрічатись, тільки віртуально, що знищуються люди, хоча не всі, з якими я був у різного роду контактах, що причина знищення людей мені не відома, але я боюсь за її життя… Вона декілька разів мені відповідала, що: «Меня не убьют!», «Я не боюсь!»… Заспокоїла мене, але… знищили і її, здається у 2015 році, в Шостці. Реально ми з нею зустрічались тільки декілька разів;
53. Борис Сергійович Баришев, - однокурсник, підполковник, провідний інженер «8 ГК НИИ им.Чкалова», Ахтубінск, Росія;
54. Валентина Баришева, - бібліотекар, дружина Б.Баришева, Ахтубінск;
55. Сергій Борисович Баришев, - син Б.Баришева і В.Баришевої, Нижній Новгород, Ро-сія;
56. Юрій Рязанцев, - льотчик – випробувач, виконував досить багато моїх польотних завдань, Нижній Новгород;
57. Владімір Лотков, - льотчик – випробувач, полковник, виконував досить багато моїх польотних завдань, загинув у авіаційній катастрофі у Підмосков’ї, на авіабазі «Кубінка»;
58. Микола Васильович Рухлядко, - льотчик – випробувач, полковник, моїх завдань не виконував, якось у спеку, на його кухні, випили з ним пару пляшок «Шампанського», були пов’язані отриманням квартири, він любив своїми руками ремонтувати свою нову квартиру. Загинув у авіаційній катастрофі на «Су-24», (у тому польоті другим пілотом з ним був В.Лотков, який тоді катапультувався, босим, - залишився живим). Я не пов’язую гибель Лоткова і Рухлядка із своєю темою, із знищенням, але ті, хто «сидять» у мене у мозку, мозкові «фраєра», примушують, до того ж смерть Ніколая Ілліча Стогова, також у авіаційній катастрофі, я вимушений, параноїдально, інтуїтивно визнати як знищенням у моїй темі, у «психотронній проблемі Коваленка», про що далі;
59. Ніколай Ілліч Стогов, - полковник, заступник начальника «1-го научно - испыта-тельного управления 8 ГК НИИ им. Чкалова», Герой Советского Союза, Ахтубінск. (Напередодні того трагічного випробувального польоту, в якому загинув Стогов, я шкандибав із госпітального спортзалу до своєї палати, в коридорі зустрів Стогова, він був у військовій формі, стояв з якимсь, незнайомим мені, чоловіком у цивільному одязі, тривалий час, довго так, «їв» мене очима, що вразило, Стогов, Герой Советского Союза… плакав. Наступного дня він загинув! Випробувальний політ був на визначення ЛТХ, досить простий, перед загибеллю Стогов «щось» говорив по-радіо, після катастрофи носій його голосу був знищений, - те, що він говорив, уявляється, так і залишилось таємницею. Начальник управління, генерал О.Бежевець, говорив, що обійде всі засекречені НИИ Москви, але відновить голос Стогова на поламаному носії того голосу… Можливо то було самогубство з невідомої мені причини. «Голоси» по космічному біологічному радіозв’язку, а це наджорстокі істоти, садисти, глузували, - х*й, кажуть, Стогову повісили таємно, дистанційно, невидимо, променями, дружина у нього була красива, - він так прореагував на невидиме насилля променями. Ще говорили, що він був відповідальним за вербовку мене в організовану злочинність, яка називалась КГБ СССР, яка збагачувалась із використанням засекречених технологій, променів, (біоробототехнологій космічної медицини)… Ще говорили, що його примусили променями здійснити таке самогубство із – за його рішення розповісти військовим, що до мене «таке» відношення із – за того, що я підключений під промені, але не знаю того… Ще говорили, що його совість замучила за те, що то не я травмувався, розчавивши між хребцевий диск свого хребта, а що мене так скрутили променями, коли побачив мене скаліченого, тому і «їв» поглядом… Ще глузували, що Стогов, начебто, щось таке говорив про таємні порядки в СССР, які часто визначали долю ніколи ні в чому не винних гро-мадян… Для мене причини тієї катастрофи так і залишились таємницею. Зовні ви-глядало все «просто», - Стогов «зірвався» з висоти 5000 метрів, загинув від удару при зіткненні із Землею ;
60. Владімір Бєлогуров, - однокурсник, провідний інженер «8 ГК НИИ им. Чкалова», Ахтубінск;
61. Віктор Вольдемарович Гейгер, - німець, однокурсник, заступник начальника Ачинського авіаційного училища, полковник;
62. Роман Годованець, - однокурсник, Івано-Франківськ;
63. Боріс Єфімович .Локтєв, (1931…1996), - єврей, д.т.н., (доктор технічних наук), про-фесор, секретар партійної організації, викладач кафедри аеродинаміки №15 «ВВИА им. проф. Жуковского», полковник, Москва;
64. Сєргєй Алєксандровіч Попиталов, (1932…1997), - єврей, д.т.н., професор, викладач кафедри аеродинаміки №15 «ВВИА им. проф. Жуковского», спеціаліст в області надзвукової аеродинаміки, (є інформація, що пізніше він ще був начальником ка-федри безпеки польоту), полковник, Моква;
65. М.Нішт, (1.01.1935…24.06.2005), - білорус з Гомельщини, мій шеф, д.т.н., професор, член-кореспондент («якоїсь») академії наук Росії, член ВАК СССР, начальник ка-федри аеродинаміки №15 «ВВИА им. проф. Жуковского», Москва. Помер раптово на своїй дачі у Підмосков’ї у 2005 році. Вважаю, що його знищили променями, ви-кликавши інфаркт чи інсульт. Допускав мене, іноді, близько, до своїх поглядів, не тільки наукових, які висловлювались, частіш за все, «сам на сам» і не в кабінеті. Тобто такі погляди чули тільки він, я, (і всі психотронні бандити, які сиділи у мене, можливо і у нього, у мозку, для мене так і залишилось таємницею, - знав про це Нішт під час наших з ним контактів чи ні, - я тоді ще не знав, що мій мозок контро-люють психотронні бандити щосекунди. Через роки мені повідомили, що однією із причин, хоча, можливо, не головною, по якій мені не дозволили захищати дисертацію, була якраз та обставина, що мій мозок прослуховували «все, кому не лень», «від безробітного хутірського бомжа до Брєжнєва», а дисертація була секретною). Я ж вважаю, що головною причиною всього, буквально, була та обставина, що мене репресували психотронні бандити таємно, дистанційно, невидимо, променями, (біоробототехнологіями космічної медицини). Психотронні бандити, які катують мене променями, хизувались наді мною, розповідали, що вони, свого часу, катували і М.Нішта, «пока он нє посєдєл»… Можливо Михайло Іванович знав, чи просто інтуїтивно відчував, що ми з ним колеги по психотронному нещастю, нас катували одні і ті ж психотронні садисти, тільки його «вони» випустили із своїх обіймів, мене ж поклялись катувати до смерті. Нішт призначав мене своїм старшим ад’юнктом, у нас з ним була одна спільна наукова праця, моїми науковими керівниками були інші науковці;
66. Алєксандр Аркадьевич Красовский, - д.т.н., професор, член-кореспондент академії наук, Герой Соціалістичної Праці, генерал;
67. Володимир Миргород, - ад’юнкт, науковим керівником у нього був Б.Локтєв, чо-мусь помер, як і Нішт, у 2005 році, тільки у Харкові;
68. П.Кутахов, - главком ВВС;
69. П.Грачов, -
70. І.Сєргєєв, -
71. Л.Рохлін, -
72. С.Фьодоров, -
73. Г.Старовойтова, -
74. Д.Воронєнков, -
75. Г.Сєлєзньов, -
76. В.Тарасюк,-
77. В.Чорновіл, -
78. В.Гетьман,-
79. О.Ємець, -
80. М.Сирота, -
81. І.Плющ, -
82. В.Лобановський, -
83. Є.Рудаков, -
84. В.Колотов, -
85. В.Лістьєв, - телевізійний ведучий програми «Взгляд», зустрічав мене коли я приходив в «Останкіно», зустрічались і в ДК інституту сталі і сплавів;
86. Раїса Максимівна Горбачова, - українка з Алтаю, дружина першого і останнього Президента СССР М.Горбачова, мати якого була чернігівчанка, - українка. Зустрічався з Р.М. у Москві;
87. С.Лифар, - телевізійний ведучий спортивної програми УТ-1;
88. Н.Кондратюк, - телевізійна ведуча інформаційної програми;
89. З.Кулик, - директор телевізійних програм;
90. Володимир Дмитрович Булатов, - рідний, по матері, брат, Росія;
91. Володимир Єгорович Коваленко, - двоюрідний брат, Привокзальне;
92. Валентина Дмитрівна Вишемирська (Кузьміна), - двоюрідна сестра, Харків;
93. Анатолій Дмитрович Кузьмін, - двоюрідний брат, Суми;
94. Валентина Федорівна Авраменко (Мурачова), - двоюрідна сестра, майстер спорту по стрибкам в воду з вишки, Київ;
95. Валентина Єгорівна Коваленко, - двоюрідна сестра, Ямпіль;
96. Віктор Іванович Морозов, ВВИА им. Жуковского, - викладач;
97. Дудка Микола Григорович, - чоловік сестри моєї цивільної дружини;
98. Позняк Анатолій, - мій вчитель музики і співів, Воздвиженське, син Олени Михайлівни Жуховської, вчительки, колеги моєї матері…
«Голоси» говорять, що людей знищували таємно, дистанційно, невидимо, військові лікарі застосовуючи психотронну зброю, промені, (біоробототехнології космічної медицини). Я не можу таке знати, - хоча дуже добре знаю, що знищення здійснюються тими, хто володіє променями, (біоробототехнологіями космічної медицини). А це армія, державна безпека, їхня медицини, психотронна медицина…
Причини знищення громадян мені не відомі, хоча мені відомо, що це ті люди, з якими я бодай якось контактував. У зв’язку із цим я, будучи по своїй природі комунікабельною лю-диною, вимушено, намагаюсь нікого не чіпати, «не навантажувати», щоб людей не знищували! Але «хтось» все рівно добивається до мене день і ніч, використовуючи людей… Із – за чого я звірію, моя душа часто кричить: «Люди, ви хто? Ви всі 100% бандити та їм слухняні?! Поки не почнете боротись із бандитами, вони вас завжди будуть використовувати...».
«Голоси» говорять, можливо видумують, брешуть, що людей знищували за те:
що вони не хотіли підкорятись бандитам!;
що вони не хотіли наді мною знущатись, як того вимагали бандити – генерали та їхня кри-мінальна офіцерня!;
що знищуються ті, хто добиваєтья до мене за допомогою згвалтів;
що вони хотіли повідомити мені, що ті, хто вимагає від мене згвалти, хочуть перетворити мене у раба до смерті, щоб перед смертю сказати: «А тепер іди і лікуй гонорею в хронічній формі і тебе покинуть ті, із – за кого тебе катують променями!», - причому зовсім не важливо, хворий я на ту гонорею чи ні. Я звірів від цього, вимагав від Генерального прокурора примусити лікарів провести дослідження на хворобу, - на жаль прокурори, слідчі, довели, що вони причетні до злочинів взагалі, до сексуальних злочинів зокрема, не говорячи про жахливі психотронні злочини, за які несуть відповідальність військові прокурори, оскільки для здійснення психотронних злочинів використовуються засекречені психотронні технології, зокрема біоробототехнології космічної медицини. Із – за цієї хвороби, її наслідків, у державі вже кожна п’ята жінка, 20%, не здатна народжувати дітей, а мафія все біснується… Гебісти все, по-радянськи, по-путінськи, утримують народ в покорі, хворобами, особливо венеричними хворобами, - мільйони громадян сидять «брудними», (на рус. «грязнимі»), як сказала б моя мати: «Тішє води, ніжє трави», тобто венерично хворими… Читачам я повідомляю, я не був замішаний у жодному сексуальному злочині, - бактеріальний склад мого організму мені достеменно не відомий, але проти мене застосовують біоробототехнології космічної медицини, коротко «промені», тому, якщо у когось і є до мене будь-які претензії, то йдіть до міністрів оборони, державної безпеки, їхньої медицини, особливо психотронної, до їхніх психотронних операторів-садистів, які керують моїм мозком! До мене не добивайтесь, - я вам нічим не зможу допомогти, особливо, якщо ви боїтесь, щоб певні люди, часто це бандити, взнали про вас все, буквально, прослуховуючи ваші мозки. Психотронні слідчі грішать цим, - всезнайством про вас, вони зчитують ваше мислення, про вас знають навіть більше, ніж ви про себе знаєте, ця інформованість може бути використана як для захисту, так і для притягнення до відповідальності за минулі злочини… «Вони» що хочуть те і роблять, - часто використовують закони для насадження беззаконня.
Під підозрою до теми
Президенти держав, - гаранти прав і свобод громадян. Захищали мене. Я зустрічався у різ-ного роду контактах з 11-ю президентами держав, але і їхнього авторитету було замало, щоб захиститись від психотронних бандитів:
1. Михайло Сергійович Горбачв, - ;
2. Борис Ніколаєвич Єльцін, -
3. Л.М.Кравчук, -
4. Л.Д.Кучма, -
5. В.А.Ющенко, -
6. Віктор Федорович Янукович, -
7. Річард Ніксон, -
8. Біл Клінтон,-
9. Альгірдас Бразаускас, -
10. Гейдар Алієв, -
11. Лех Валенса, -
Вибачете, щановні читачі, - можливо у майбутньому я доопрацюю цю статтю…
Немає коментарів:
Дописати коментар