936. Не про таку Україну мріяли українці. Список знищених променями.

936. Не про таку Україну мріяли українці. Список знищених променями. Мені багато-багато місяців не дозволяли, променями, закінчити, відредагувати і опу-блікувати цю статтю, - не дозволяють і зараз закінчити і відредагувати її, але дозволяють опублікувати «сирою», не доопрацьованою?! Мабуть у цьому є якийсь сенс для них, для психотронних операторів, для їхніх паханів, якого я не можу відчути навіть, тому я публікую «сиру» статтю, яку з часом, можливо, спробую довести до більш змістовної. https://censor.net.ua/photo_news/369237/chereda_zagadochnyh_smerteyi_rossiyiskih_generalov_posle_kajdoyi_znachimoyi_operatsii_kreml_provodit - це електронна адреса статті про знищених генералів, більшість із яких були контактерами моєї теми, - «проблеми Коваленка». Вважаю, що всі люди, про яких піде далі мова, були знищені, - таємно, дистанційно, невидимо, променями, (біоробототехнологіями космічної медицини), по суті, психотрон-ною зброєю! Психотронними технологіями у державі володіють армія і спецслужби, - раніше, в часи існування СССР, ці структури називали «державами в державі», (на рус. «государство в государстве»), які робили в державі все що завгодно: катували громадян; вбивали без слідства і суду; утримували в божевільнях і тюрмах; грабували «до нуля»; переселяли громадян однієї національності на території інших національностей, особливо українців і кримських татар, переселяли цілі народи, але так, щоб території, скажімо, Криму, України звільняти від татарів і українців, а на їхнє місце «завазілі» русскіх, як правило із російської глибинки, штучно формували більшість русскіх, яких потім використовували для анексії, як Криму у 2014 році, для окупації, як Донбасу у 2014 році…; розв’язували війни, як радянсько-афганську війну 1979…1989 р.р., яку приймали рішення розпочати чотири особи: Л.Брєжнєв, - генеральний секретар правлячої Комуністичної партії в СССР; міністр оборони СССР Д.Устінов, прєдсєдатєль КГБ СССР Ю.Андропов; міністр іноземних справ СССР А.Громико. Результатом тієї війни стало: ганебне виведення радянських військ із Афганістану; знищення більше, ніж 13,5 тисяч радянських воїнів, за 10 років війни, - це набагато менше, ніж вбили путінські русскіє українців у російсько-українській війні 2014…2017 р.р., якщо врахувати загиблих українців, знищених таємно, дистанційно, невидимо, променя-ми, окрім 10 тисяч знищених українців, у війні 2014…2017 р.р., визнаних офіційно. Метою цієї статті є оприлюднення широкому загалу прізвищ громадян, знищених таємно, дистанційно, невидимо, променями , в період після 1991 року, тільки у моїй темі, у «проблемі Коваленка», хоча більшість із цих знищень безпосереднього відношення до війни 2014…2017 р.р. не має, але має безпосереднє відношення до багатовікової таємної війни русскіх з українцями. Список подібних знищень доповнюється списком знищених корупцією і загиблих у боротьбі за встановлення цивільного контролю над діяльністю людей в погонах; поранення більше, ніж 50 тисяч радянських воїнів; знищення біля 2 млн. афганців, це із 16 млн. всього тоді проживаючих в Афганістані, винищувалось по суті, армією СССР, більшістю цивільне населення Афганістану. Зараз Путін став «мудрим», - добився дозволу на війну з Україною від ГосДуми. Я подавав до суду на винуватців знищення цих людей, - на міністрів оборони і держа-вної безпеки… На верховних головнокомандувачів, тобто на Президентів держав, а також на прем’єр-міністрів, на народних депутатів, на правоохоронну систему я не подавав до суду по різним причинам, наприклад, я не міг собі навіть уявити рівень засекреченої , по суті державної, злочинності, тобто злочинності, якою займаються офіційні державні струк-тури, злочинності, якою займається жахлива корупція. Держава і державні діячі взагалі ви-глядають трагікомічно, - держава фінансує засекречену, таємну, психотронну злочинність, яка знищує навіть… державних діячів. Тобто держава сама з собою воює, одні квазідержа-вні діячі знищують інших державних діячів. Президенти, як гаранти прав і свобод громадян, були моїми друзями, намагались ви-конувати свої функціональні обов’язки, деякі спілкувались зі мною, розмовляли, доповіда-ли, що їм не підкоряються генерали, які володіють променями… Тому я намагався боро-тись із генералами та офіцерами, які повинні були захищати людей, але не з цивільним державним керівництвом, знаючи, що частина його і є генеральські вектори існування; На правоохоронну систему не подавав до суду тому, що: у державі не існує інституцій, які б боролись із злочинністю у правоохоронній системі, при умові, що вона вся складається, на всі 100%, із злочинців, та їм слухняних; подавати бандитам заяву на те, що вони злочинці також не бажано, беззмістовно, самі себе, свою діяльність, вони не розслідують; вважаю, що вся правоохоронна система, на всі 100%, як і все суспільство, складається із бандитів та їм слухняних; вважаю, що вся правоохоронна система залякана психотронною мафією, психотрон-ною злочинністю настільки, що… ніколи проти неї не виступить… Зразу повідомляю, - я не зміг довести суду те, що всі ці люди були знищені і, тим не менш, я переконаний у тому, що всі ці люди були знищені! Ознаками планованого знищення людей в державі є: всі ці люди були зі мною у контактах, у будь-яких контактах, всі були, чомусь, зни-щені, це ж підозріло, те, що знищувались ті люди, які були зі мною у контактах. Психот-ронні бандити клялись знищити мене як людину, яка нікому не потрібна, тому, можли-во, винищували всіх, хто мене знав, хто займав якусь, невідому мені, позицію; психотронні бандити, які «сидять» у мене у мозку, хизувались тим, що знищують людей, наприклад, так: «Я убіл уже десять чєловєк! Нам надоєло убівать!», після кожного знищення народного депутата ВРУ мені говорили офіцери психотронні: «Подході к ВРУ, ми возьмьом тєбя за руку, завєдьом в сєссіонний зал, спросімо, ну что, кто єщьо хочєт защіщать етого чєловєка!»… Тобто генерали визнавали, що вони знищують народних депутатів за те, що ті мене захищають, виконуючи свої функціональні обов’язки. Хоча знищували вони і за інше, наприклад, за те, що нардепи намагались розробити законодавство, на підставі якого генералів можна було притягати до відповідальності, за здійснення ними злочинів, особливо психотронних; самі міністри оборони, у розмовах зі мною, визнавали, що вони катують і знищують людей, (у мирний час, - це все було ще до цієї поточної, явної, російсько-української вій-ни), наприклад: міністр оборони Росії маршал Росії І.Сєргєєв говорив: «Я Вам нікогда нє позволю чі-тать! Я Вам нікогда нє позволю чєм – лібо заніматься вообще! І всьо – равно унічтожу, нє сразу, но постєпєнно, методом трьох «нє»: не позволю работать; нє позволю лєчіться; нє позволю что-лібо імєть»; міністр оборони РФ Грачов, на моє питання про те, що він від мене хоче, що, щоб я служив, що його психотронні бандити катують мене променями, відповів: «Нєт! Служіть ти нікогда нє будєшь, но я нікогда не позволю нікакіх контактов с міліцейской мафієй!»; міністр оборони України Радецький: «А єслі тєбє осмєлітся помочь кто-лібо із граж-данскіх руководітєлєй, ми лучамі тєбя сдєлаєм сумасшєдшім, прівєдьом к нєму і спросім, ну кто он, какой он, кому ви помагалі?», підкреслюючи, що я божевільний, що в державі нема цивільного контролю над діяльністю людей в погонах він кричав: «Я в рот є*ал твоєго прєзідєнта», тобто людину, яка, виконуючи свої обов’язки гаранта прав і свобод громадянина, вимушена була захищати мене від психотронних бандитів армії і/чи спецслужб. Тому, Путін, сси захищати мене, ти дивись, якщо ти насмілишся захищати мене від своїх психотронних і класичних бандитів, то тебе якийсь міністр оборони, Шойгу, наприклад, в рот виє*е. Порошенко, і ти, гарант прав і свобод, сси захищати мене від своїх гнид, психотронних і класичних, а то і тебе, якийсь міністр оборони, наприклад, Полторак, в рот виє*е! Щоб знали, як «бздєть» боротись із психотронною злочинністю армії і спецслужб… Я вам розкриваю істинне обличчя ваших психотронних структур, їхніх психотронних генералів і офіцерів, - вони настільки пі*до противні, навіть як уголовнікі, що навіть вбивати їх потрібно у рукавичках, настільки противно, а після знищення рукавички спалювати. Вони розуміють тільки силу, їх потрібно тільки вбивати, - іншої мови вони не розуміють! Нема таких злочинів, якими б вони не займались, навіть найжахливішими… Гра людськими життями, гра функціями організмів людей, садизм і нарцисизм, вбивства ніколи ні в чому не винних людей навіть, для них звичайна справа, - щоденна робота. міністр, назвемо його «Х», я зараз не називаю його прізвище, оскільки це був чи не єдиний міністр, у якого була бодай краплина совісті, оскільки він попросив у мене про-щення: «Ізлюблєнний прийом заставлять х*й сосать у офіцера, а нє будєшь сосать, так ми лучамі сдєлаєм тєбя сумасшєдшім!». Далі наші контакти були заборонені, спілкуватись ми більше не могли, я його не простив, оскільки не знаю його участі у інших злочинах проти мене, чи інших громадян, але до відома прийняв, тому не називаю його прізвище, хоча впевнений, що гнид потрібно знати поіменно всьому людству, щоб творити гідне відношення до таких залізобетонних, крутих «тряпок», які бояться бандитів, зате полюбляють вовтузити беззахисних, безпомічних, безправних, (біороботів), інтелігентів, аж до організації примусових місць проживання, примусової праці і знищення; президент Єльцін також визнавав існування знищення людей у державі, якось він мені із ненавистю кричав: «А спорт! Спорт! Ето жє банда кровавих убійц! Ми пєрєсмотрім всю сістєму фінансірованія спорта!». («Тітушки» гарні із спортсменів виходять?! Їх полюбляють використовувати бандити – гебісти, особливо прорусскіє, проФСБешні, пропутінські, про терористичні, про сепаратистські, окупаційні»). Я колись любив спорт, спортсменів, сам займався на достатньо серйозному, але аматорському рівні, був чемпіоном школи по футболу, чемпіоном КВВАІУ по гандболу, подобалось грати у хокей з шайбою, волейбол, плавати, стрибав, хоча більше хотів стрибати з парашутом, ніж стрибав, але і така практика була, тощо. Я не настільки був категоричний, як Єльцін, у відношенні до спорту, був одурачений, але з часом мені дійшло і інше, - знищення були взаємні, тільки хто кого почав вбивати першим, і коли, я до сих пір не знаю. Мене побив хокеїст ЦСКА, Андрєй …, бив, коли мене тримали променями «непорушним», щоб не відповідав, чи щоб не тікав, тобто це було просто ганебне побиття, бив на проспекті Миру, поблизу «Олімпійського», у Москві, зроблено було так, що я, при цьому, був ще і, начебто, винним, тому я ніколи, по суті, не ображався ні на його, ні на його дружину Валентину, - на його місці, я, можливо, поступив би аналогічно, але тільки у одному випадку, якби я не знав, що то була провокація, створена біоробототехнологіями космічної медицини, (променями), тобто психотронні бандити створили ту провокацію… Моя кров текла мені за комір сорочки, а у мозку, по космічному біологічному радіозв’язку, стояв шалений, навіть оскаженілий, регіт працівників «Останкіно», які підсмикували мене: «Тєпєрь ти настоящій масквічь!»… У відповідь був знищений президент федерації хокею СССР, В.І.Сич! Я ще раз наголошую, мені не відомо досі, хто і коли почав перший бити, вбивати, катувати… у цій, моїй, темі. Московські вулиці мене іноді просвітлювали, - якось у Петровському парку я почув: «В Москвє, (а значіть і в СССР), єсть двє огромниє мафії, оні враждуют мєжду собой, оні убівают друг друга і горє тому, кто попадаєтся мєжду німі!». Так, ніколи, ніде, ні в чому не будучи винним, я став… «без віни віноватим!», якого, чомусь, хотіло розірвати на шматки чи не все людство. Я не потрапляв «мєжду німі», я не займався злочинами, - мене підключили під промені і почали катувати, симулюючи «рождєніє», (щоб отримав паспорт, прописку, квартиру, дачу, роботу…); московські бомжі підтверджували знищення людей…. Я якось запитав у московсь-кого бомжа на прізвисько «Вітас», чого це вони ходять з жінками, парами, тримаються за руки, як у дитячому садку, при цьому мають переляканий вираз обличчя, - відповідь мене ошелешила: «Главноє нікогда нє оставаться одінокім! Как только остаєшься одіно-кім, - «оні» убівают нас!»; офіцери, які катують мене променями, визнавали той факт, що вони знищують са-мотніх людей, що вони граються життями людей : «Ми убйом тєбя как чєловєка, которий нікому нє нужєн!», вони знищують , по – плану , людей, яких вони ж роблять, штучно, самотніми: розлучають з родинами, виганяють променями з житла, звільняють з роботи, не дозволяють вчитись, працювати, служити, тобто доводять до жебрацтва і хвороб, променями «вішають х*й», тобто тримають мозок під променями імпотенції, роблять непотрібним жінкам, утримують у такому стані доти, поки того хочуть, потім підходять і запитують: «Тєбя кто-нібудь знаєт во всьом мірє?», і на кого б людина не вказала, та людина відмовляється від того, що вона знає його. Далі офіцери говорять: «Ну вот відішь, тєбя нікто нє знаєт, ти нікому нє нуж єн, тєпєрь ти наша собствєнность!». Взагалі то багато людей страждають на самотність, багато людей іноді чують: «Нужєн!» . Як правило для рабства! В Росії біля 2 млн. рабів! Офіцери постачають рабів підприємцям, чи продають за гроші, чи за м'ясо, редиску, автомобілі, за житло… Нікому не потрібну людину забирають, роблять з нею, що завгодно, можуть перетворити у раба, безкоштовного працівника, який харчується об’їдками , спить на нарах чи у якійсь, як вони кажуть, собачій будці, доти, поки не здохне, можуть знищити зразу, можуть продавати внутрішні органи для трансплантації, (пересадки)… Мені погрожували у Москві видаленням нирки, на продаж, гроші за яку планували забрати собі, мені жодної копійки… Роблять з людьми все, що завгодно, - готові їх знищувати у будь-яку мить! Поміж офіцерами - бандитами , непідсудними за злочини, часто точаться жахливі суперечки, аж до знищення один одного… Зовні це часто виглядає як ворожнеча поміж офіцерами різних міністерств і відомств, наприклад, офіцери міліції ворогують з офіцерами армії, державної безпеки, - і навпаки… Всі пам’ятають, що у Москві, на станції метро «Ждановская», два міліціонери вбили майора КГБ, що і призвело до заміни міністра внутрішніх справ СССР Щьолокова на «свірєпого гебіста Федорчука»… Ворожнеча поміж силовими відомствами буває настільки жахливою, що починаєть-ся таємна, чи навіть явна, війна поміж цілими підрозділами . Якось мене інформував генерал Саша Лєбєдь, коли був, здається, Секретарем СНБіО РФ, (після того, як він поки-нув Молдову), з подачі президента Єльціна він до мене тривалий час відносився, як до державного діяча, можливо потенційного, я не знаю, що йому говорив про мене Єльцін: С.Л.: «Ти знаєш, что оні дєлают в Чєчнє?» ; Я: «Кто?!»; С.Л.: «Воєнниє і міліція!»; Я: «Что?»; С.Л. «Воюют друг с другом! Бросают чєчєнцев і воюют друг с другом!». Цю ж інформацію підтверджував і генерал Л.Рохлін, - безпосередній учасник русско - чеченської війни. Пізніше генерали Лєбєдь і Рохлін були знищені, - перший у авіаційній катастрофі, другого застрелила дружина Тамара, скоріш за все мозком Тамари керували психотронні оператори, тобто то було вбивство руками Тамари… Я, як замучений катуваннями до параної, впевнений, з ймовірністю 0,99, що генерала Рохліна знищила квартирна мафія, якісь квартирні оборудки з використанням мене, хтось комусь щось брехав, хтось когось використовував, хтось комусь щось не те говорив, щоб не стала відома якась таємниця Рохліна знищили, - він мені обіцяв квартиру у Москві, наша розмова прослуховувалась… Вважаю, що по тій же причині був знищений спікер ДержДуми Росії Геннадій Сєлєзнєв; мені особисто, по космічному біологічному радіозв’язку, психотронні бандити кри-чали, (у мене у житті були роки, коли я занадто позитивно, навіть, майже, із - захоплен-ням відносився до розвідників, гебістів, русскіх…): «Ви нас любітє, а ми вас, (мабуть українців), унічтожаєм! Ви нас (гебістів, розвідників, русскіх…), любітє, а ми вас, (українців), унічтожаєм!». Як раз так і було сказано, двічі повторено; гебіст українського телебачення, спортивний коментатор, Сергій Савелій, погрожу-вав: «А єслі нашіх уб’ют, - ми тєбя унічтожім!»!? Я тоді жахливо прореагував на це пот-ворство, по суті, я вперше від нього почув про знищення людей, - мені так і не стало ві-домим, чому він мені про це повідомляв, а не народу? Не правоохоронній системі? Не владі! Я не міг повірити у те, що, я нічого не знаю, а якісь сили пов’язують моє ім’я із знищенням людей?! Я ніколи, ніде, ні перед ким не був винним ні в чому! Хоча я не ди-вувався, мене здивувати неможливо, оскільки я бачив і знав таке, що більшості людей і не снилось. Звичайно слідчим я б не наголошував, що говорив таке якраз Савелій, психо-тронні оператори можуть моделювати голоси за допомогою синтезатора мови, зі мною колись розмовляли голосом Владіміра Висоцького, вже тоді, коли він помер! Джигурда, а ти ніколи зі мною не розмовляв? Зараз у світі жахливий хаос, створений Путіним, ФСБ, психотронною мафією армії і ФСБ РФ, променями… Звичайно зразу ж знайшлись сили, які захотіли мене знищити руками мафії, до якої належить Савелій, - знищили спортив-ного журналіста з їхньої ж редакції, Сергія Лифаря, з яким ми зустрічались, здавалось хтось, для чогось, нас з’єднував, - поблукали ми з ним по крамницям на Прорізній. Мож-ливо хтось так викликав їхню мафію на поєдинок закритого типу… Я любив спорт, спорт-сменів, але як спортсменів, на як бандитів, наш зять Михайло був, здається, начальни-ком всіх спортивних споруд України, я ходив на, тоді, Республіканський стадіон у Києві безкоштовно, доводилось сидіти у VIP-ложі, там я зустрічався, з деякими здоровався за руки, з Віктором Банниковим, Олегом Блохіним, Олександром Морозом, (спікером ВРУ), іншими… Звичайно у мене у мозку просинались відчуття молодості, - я «балдєл» від рукостискань з ідолом радянського футболу, колишнім моїм кумиром. Але повернути свою колишню повагу до спорту я так і не зміг. Ще на початку моїх репресій, у Москві, психотронні офіцери приймали рішення для того, щоб мене від когось і від чогось вирвати потрібно їм було знищувати мені інтелект, (робили вони це десятиріччями, променями, катуваннями), пам’ятаю деякі фрази тих років: «А єслі вдруг чого, ми єго язиком, (моїм), скажєм: «В обход по залу шагом марш!», тобто змоделюють мене чи вчителем фізкультури чи тренером… Можливо офіцери були ворогами спорту, так грали, щоб ті не розуміли, чи щоб я не розумів, хто ж вони такі насправді, можливо вони були з однієї мафії… Я цього не знав і не знаю досі, але йшла ціла полоса знищень футбольних тренерів і футболістів, від чого я звірів, я любив спорт, взагалі, футбол також, особливо київське «Динамо», вболівальником якого я є з 1961 року, коли «Динамо» вперше стало чемпіоном СССР, - Путін, ФСБ, можливо військові, винищували український спорт, особливо футбол, щоб знищити Україну, русскіє знищували літаки фірми «Ан», знищували суднобудівну галузь, ракетно-космічну, автомобілебудування, сільське господарство, - багато українців хапало все, що можна, збагачувались, а я звірів під катуваннями, частково розуміючи, що ФСБ винищує в Україні все, що можна, щоб ліквідувати Україну… Коли українське державне керівництво виявило можливість допомогти мені з працею на своєму рівні, - психотронні офіцери озвіріли, з небаченою жорстокістю накинулись на мій мозок, знищуючи розум променями, кричали: «Ми нікогда нє допустім ні одного умного чєловєка в украінском государствєнном руководствє!» . (Тоді вони мене вважали розумною людиною, оскільки я володів сучасним методом мислення, і сучасним методом прийняття рішення, заснованим на мотодах математичного моделювання різних процесів). Путін взагалі то типовий радянський гебіст, який був вихований на тому, що в іноземних державах, особливо суміжних, потрібно підбирати керівників таких, які були б дурніші за радянського керівника, щоб той, при особистих зустрічах, міг легко обставити такого іно-земного лідера якоїсь держави. Тобто Путін, у всіх державах, у яких він може орудовать за допомогою своєї ФСБ, підбирає керівників дурніших за себе… Це одна із причин, із – за якої в Україні президентом став Янукович, «в доску прєданний руському гебізму». Я ніколи не був замішаний у будь-яких оборудках, і, тим не менш, спорт щось чи відчував, чи від нього хтось щось вимагав, спорт, по – Єльціну, - це розсадник бандитизму, зло-чинності, «тітушкості»… Мене били багато разів, часто це були спортсмени: чемпіон СССР по хокею, офіцер міліції, - майстер спорту з карате, чемпіон світу з боротьби… Я любив спорт, спортсменів, як спортсменів, але не як бандитів. Частково ці побиття пояснювались тим, що мафія, злочинний світ, у якому безліч спортсменів, особливо радянських, контролювали ринок праці, ринок житла… Наприклад, як говорив футбольний тренер Лобановський, «негласним мєром Києва» був борець, один із Савлохових… Тоді його українці прижучили у Києві, здається міністр міліції Ю.Кравченко, - Савлохова засадили, у тюрмі він не працював, займався спортом, пізніше, його відправили здихати, здається в аул, на Квказі, у якому він народився, чи він помер, але поховали його на його Батьківщині… Кравченко ж покінчив з життям самогубством? Двома пострілами в голову!? Жахливе життя там, де є русская мафія! Путін, убирайся, скотина, із Криму, із Донбасу, із усієї України, - жодного бандита ФСБешного в Україні не залишу в живих, якщо не виїдете на ПМЖ в РФ. (З променями не можна справлятись). Я став розчарований в моральних якостях спортсменів… Завжди згадую Єльціна, його слова відносно спорту… Путін не Єльцін, - Єльцін намагався боротись із бандитами, від спорту також, Путін сам бандит, дружить з бандитами, особливо від спорту, - народ Росії Путіну «до фєні», -середня тривалість життя російських мужиків 62 роки, на 20 років менша, ніж в ЄС, а народ все терпить бандитів, особливо якщо вони такі авторитетні, і спортсмен той Путін, і офіцер, і юрист, і президент, і розвідник, і мову іноземну знає, - супермен! А мужики дохнуть на 20 років раніше! Мене, окрім іншого, використовують психотронні бандити для знищення українців, євреїв, (не гебістів путінських), демократів, спробую показати це. Було багато років, коли я хотів принести себе в жертву, хотів покінчити з життям самогубством, не витримуючи катувань, боявся, що моя психіка не витримає, я зійду «з катушєк», збожеволію, буду доживати у божевільні, (при зустрічі в Москві, на Волгоградському проспекті, у редакції «Совєтской Росси», з відомим радянським дисидентом, Володею Буковським, я взнав, що, якщо людину катують променями, то потрібно відчути той стан, коли ще трішки і ти «сойдьошь с катушєк», після чого потрібно покінчити з життям самогубством, щоб не доживати свій вік у божевільні, оскільки з певного часу стає все байдужим)… Щоб запобігти знищенню людей, але мені заборонили самогубство променями, - я не можу покінчити з життям самогубством тому, що забороняють променями… І тим не менш, я весь час мрію про самогубство, (чи ті, хто крутить моїм мозком), щоб запобігти доживання у божевільні. Читачі повинні знати, що я можу покінчити з життям самогубством, але не тому, що я шизофренік, а тому, щоб не стати ним, щоб не збожеволіти від катувань, - моя психіка вже не залізна, та й вік вже солідний…). Промені не можна перемогти, якби можна було перемогти промені, то не існувало б біоробототехнологій космічної медицини, а вони існують… І із – за цього я прийшов до висновку, що, навіть у моїй темі, у «проблемі Коваленка», ще з часів СССР, йде жахлива війна: таємна, дистанційна, невидима, з використанням променів, (біоробототехнологій космічної медицини)… Мене використовують психотронні оператори, інші, - не мене, так когось іншого, все рівно, будуть використовувати, цю таємну війну зупинити не можна, вона буде йти до перемоги однієї таємної сили над іншою… Мені не повезло, - я є учасни-ком цієї таємної, дистанційної, невидимої війни ще з часів СССР. Жахлива війна. Мене позбавили , буквально, всіх прав людини і громадянина: таємно, невидимо, дистанційно, катуючи променями щосекунди… Надаю широкому загалу список загиблих у цій війні, тільки у моїй темі, у «проблемі Коваленка», тільки тих, хто став відомим мені особисто, - займатись повномасштабними дослідженнями на цю тему у мене не було можливості, а прокурори, слідчі, профільна влада… «бздят» боротись із психотронною злочинністю, оскільки ця злочинність знищує таємно, дистанційно, невидимо, променями… Ця, психотронна, злочинність і є корупція, основа корупції, тому у державі всі, буквально, «бздят» боротись із корупцією. Можливо психотронна мафія Росії є, була, чи не найсильнішою у світі, тому, навіть США, «панькають-ся» із русскімі психотронними гнидами… З Путіним… Як не дивно, але я, як особистість, зовсім не маю ніякого відношення до цієї «моєї те-ми», до проблеми імені мого прізвища, до «проблеми Коваленка». Я, - репресований психотронними бандитами! Мене утримують променями у заручниках! Я, - жертва жахливих, психотронних, злочинів! Так склалося! Я декілька десятиріч присвятив тому, щоб захистити людей від знищення з використанням психотронних злочинів… Що з цього вийшло?! І тим не менш, я надаю список загиблих у цій таємній, психотропній війні. Я, - це не Я! Я, - це прибульці, які прибули у мій мозок і керують ним! Психотронні бандити кричали: «Ми питкамі заставім пісать, а потом напісанноє іспользуєм протів тєбя!»… Я прошу читачів поставити себе на моє місце, віднестись із розумінням до мого стану, не «махати шаблею». У мене зараз нема можливості розповісти про свої контакти із усіма названими своїми контактерами , - можливо у майбутньому я буду періодично доопрацьовувати цю статтю, доповнювати, тощо… А зараз розміщую те, що є, - існує можливість втрати і такої, «сирої» статті, як і мого життя. Хоча?! Путін, щоб ти мене знищив, потрібно, щоб у тебе х*й стояв! Про інше не говорю… Всім, хто махає шаблею проти мене, раджу познайомитись із цією статтею, подумати, поставити себе на моє місце, задатись питанням: «А що б я робив на місці В.Коваленка!?»… Не можете допомогти тим, кого катують променями, не можете мене захистити, чи облегшити існування, - убирайтесь від мене! Всі до жодного! Добива-тись до мене небезпечно! Я попередив вкотре! Вважається, що краще підкорятись, ніж продовжувати «ставити мене на коліна», - це небезпечно! Я попередив! Піклуюсь навіть про життя тих, кого б сам, якби міг, знищив би. Публікація цієї статті «трогатєльно» співпала із сьогоднішньою мозковою фразою, яку кинули на мій мозок рано – вранці, в ніч, з 4 на 5 вересня 2017 року: «Ти чесний! Вот і жіві чесно!»… Я озвірів! Тобто психотронні бандити визнали, що мене чи не все життя, особли-во останні 30 років, катували за те, що я… чесний?! Шановні читачі всього світу, особливо земляки, однокласники, однокурсники, вчені, співслужбовці… тепер ви знаєте, що ви були у дурнях, і допомагали бандитам катувати ніколи ні в чому не винну людину, яку використовували психотронні бандити… Я ж себе характеризую по – іншому, більш об’єктивно: «Я, - біоробот! Причому більше біоробот, ніж чесний!», - як керують моїм мозком, таким я і є, характеристику ви даєте тим, хто керує моїм мозком, а не мені, - мене нема, мого мозку нема, - є мій мозок, але ним керують мої вороги… Не до чесності вже! Але це визнання характеризує певну силу! Буду вбивати всіх, хто наді мною знущався! Я не прощу! Я буду мстити! Я виріжу всіх, хто наніс мені будь-який рівень будь-якого виду ущербу! Ну й не є*іться! 1. Ніна Миколаївна Галушко, - однокласниця, Глухів; 2. Володимир Ілліч Богославський, - здається вчитель, син вчителя фізкультури Іллі Павловича Богославського, Воздвиженське; 3. Володимир Веремієнко, (псевдо «Кажан»), - однокласник, Воздвиженське; 4. Надія Буюн, (псевдо «Маха»), - землячка, Говорунове; 5. Мийхайло Іванович Буюн, (псевдо «Криса»), - двоюрідний брат Надії Буюн, майор у відставціі, другий пілот стратегічного ракетоносця «Ту – 95», Біла Церква. Виконував урядові завдання, «болталісь» у нейтральних водах, огинали СССР по периметру, показував фотографії американського винищувача, який супроводжував радянський «Ту-95», винищувач пілотував чорний хлопець, негр: веселий, життєрадісний, який посміхався; 6. Микола Іванович Буюн, (псевдо «Коська»), - рідний брат Михайла Івановича Бую-на, полковник у відставці, Росія. Закінчував Київський політех, останній раз зустрі-чались з ним у Києві, 8 березня 1971 року, на вул. Польовій, (студенти її тоді нази-вали вул. «Полова», після застілля Микола проводжав мене до аеропорту «Бориспіль», я в той день вилітав на Далекий Схід Росії. Запізнювались на рейс. Взялись за руки, перегородили Брест-Литовський, зупиняли таксі, всі були зайняті, але один водій сказав, що він довезе, якщо ми заплатимо у два кінці, і якщо його пасажир дозволить… Ми пасажира викинули із автівки, (якийсь молодий хлопець поспішав на зустріч із дівчиною…). На рейс я потрапив, один біг по льотному полю, - добре, що було недалеко. Ця пригода була останньою нашою зустріччю; 7. Мурастий Василь Іванович, (псевдо «Мурашка»), (29.06.1955…23.10.2016), - зем-ляк, майор у відставці, рідний, менший, брат мого друга по дитинству Анатолія Івановича Марущенка, Шостка; 8. Олександр Юхимович Проценко, (псевдо «Лось»), - земляк, Росія; 9. Софія Мандрико, - дружина директора сільськогосподарського кооперативу, Воздвиженське. Приємна, симпатична, струнка жінка, зі здоровою матовою шкірою. Сприяла працевлаштуванню у хуторі. Її чоловік надавав мені роботу, але мене звідти вигнали променями психотронні бандити, які репресували. У пам’яті залишилось лише те, що у мене вистачило сил повернутись, коли біг з робочого місця, - директор стояв здивований, розвів руки, вся його статура говорила: «Ну і людина? Просив роботу, я йому надав роботу, а він тікає з неї?». Точнісінько так мене виганяли з приміщення Воздвиженської школи, працевлаштувати туди мене намагався народний депутат ВРУ, генерал-лейтенант, (прізвище його я забув, щось схоже на Луценка), - земляк мого батька, родом із Уска. Ми з ним з півгодини розмовляли біля школи, психотронні бандити дозволили розмовляти, але як тільки зайшли у школу, як тільки до нас підійшли вчителі, психотронні оператори зразу ж вигнали мене із шкільного корпусу променями; 10. Василь Ісаєнко, - земляк, працював м’ясником у Шостці, останні роки жив у хуторі. Якось у розмові зі мною бісився: «Ти уявляєш? Мене звільнили з роботи? Я озвірів, накинувся на керівника, кричав йому: «Я х*й сосал? Сосал! На основании чего увольняешь меня с работи?!». Мене люди навчали життю, інформували, деякі довіряли; 11. Ярковський Федір Іларіонович, (псевдо «Йоська»), - земляк, Говорунове. Цитую одну із його фраз при зустрічі: «Я відслужив, установлений законом термін! Я не потрапив у «гарячу точку». Але якби я туди потрапив, то першу кулю, яку б я випустив із свого автомату, - я б випустив у затилок свого командира?!»; 12. Володимир Іванович Лоза, (псевдо «Німий»), - земляк, Свіса; 13. Іван Іванович Бабич, (псевдо «Капка»), - земляк, Свіса; 14. Василь Миколайович Бакун, - земляк, сусід по-хутору, працівник Кабінету Міністрів України, Київ. Останній раз зустрічались з ним у хуторі, коли він приїздив до батьківської садиби; 15. Михайло Тимофійович Куліш, - земляк, Говорунове; 16. Петро Тимофійович Куліш, - земляк, Говорунове; 17. Володимир Тимофійович Куліш, (псевдо «Здохнеш ти»), - земляк, Шостка; 18. Іван Тимофійович Куліш, (псевдо «Куля»), - земляк, Київ; 19. О.Вовк, (псевдо «Кум»), - земляк, Київ; 20. Л.Павловский, - однокласник, Шостка; 21. Олександр Вікторович Чорторижський, - земляк, Шостка; 22. Андрій Вікторович Чорторижський, - земляк, Шостка. Останній раз зустрічались з ним перед моїм вильотом в Іспанію у Києві. Андрій, здається, був чоловіком донь-ки моєї однокласниці Люсі Тесленко; 23. Л.Максименко, - старша сестра однокласниці Валентини Максименко, Шостка; 24. Т.Смичок, - однокласниця, Воздвиженське; 25. Л.Тесленко, - однокласниця, Воздвиженське; 26. В.Пушко, (псевдо «Тушканчик»), - однокласник, Воздвиженське; 27. В.Ахтирко, (псевдо «Буцик»), - з одного випуску школи, Воздвиженське; 28. Т.Федоренко, - однокласниця, з паралельного класу, дружина М.Спановського, - директора Ямпільського молокозавода, здається Михайла також вже давно нема в живих, Ямпіль; 29. Г.Гулінок, - однокласниця, з паралельного класу, Ямпіль; 30. О.Жирнов, - однокласник, з паралельного класу, голова райдержадміністрації, чо-ловік Г.Гулінок; 31. В.Жирнов, - рідний брат О.Жирнова, кандидат, здається, економічних наук, Київ; 32. Д.Леонтенко, - сусід по-хутору, вчитель, Ямпіль; 33. П.Леонтенко, - сусід в хуторі, батько Д.Леонтенка, Черкаси; 34. Віктор Нестеренко, - син моєї класної керівниці Параски Денисівни Мельник, випускник сільськогосподарської академії, Київ; 35. О.Хаймович, (по – матері Сініцін), - син мого директора школи Хаймовича Дмитра Петровича, (який закінчував «МГУ им. Ломоносова», Москва), випускник Москов-ського вищого технічного училища, - МВТУ ім. Баумана, (зараз, здається Московсь-кий Технічний Університет), Москва. (Є підозра, що і сам директор школи, Д.П.Хаймович, та його середній син Валентин, також були знищені у темі); 36. Микола Пушкар, - однокласник, знищений у Москві, Суми; 37. Федір Іванович Донік, -земляк, Тюмень, Говорунове; 38. Григорій Павлович Забіла, (псевдо «Віл Стютлі»), - земляк, друг дитинства, Шостка, Говорунове; 39. Федір Кузьмич Супрун, - земляк, Чернігів; 40. Василь Якович Супрун, - земляк, двоюрідний брат Ф.Супруна, Воздвиженське; 41. Анатолій Бредун, - чоловік сусідки, Валентини Вікторівни Кистень, Суми; 42. Микола Грищенко, - земляк, Говорунове. Мабуть його підключали під промені, примушували забезпечувати мене, бодай чимсь. Якось чую по космічному біологічному радіозв’язку: «Забирай!», виходжу на вулицю, бачу Микола жене по вулиці корову… 43. Віктор Маркович Кистень, - земляк, сусід по-хутору, коваль, лісник. «Вчив» рубати дрова, якось кричав по космічному біологічному радіозв’язку: «Час!»…; 44. Славка Тимощенко, - земляк, Говорунове. Якось, вже під час репресій, допомагав мені різати кабанчика. Я ніколи не різав свиней на той час, але у дитинстві бачив, як ріжуть свиней чоловіки. А тоді я зарізав кабанчика, - з чого зробив припущення, отримав переконання, що будь-яку людину можна навчити і примусити променями, (біоробототехнологіями космічної медицини), різати іншу людину, скажімо; 45. Іван Якименко, (псевдо «Устічкін»), - 46. Ілля Сергійович Бардаков, - 47. Микола Гаврилович Ковтун, - земляк, сусід по хутору, жив і працював у Сумах, останні роки жив і працював у хуторі, Воздвиженське; 48. Олександр Васильович Сєдов, - чоловік сестри, Шостка; 49. Олексій Небилиця, - чоловік племінниці, Шостка; 50. Валентина Борисівна Черненко, - подруга моєї колишньої цивільної дружини, Шостка; 51. Максим Сергійович Однолєток, - підприємець, Шостка; 52. Наталія Постольна (по чоловіку Андрєєва), - однокласниця із паралельного класу. Я на неї вийшов через соціальну мережу «Одноклассники», спілкувались з нею, я її декілька разів попереджав, що нам не можна реально зустрічатись, тільки віртуально, що знищуються люди, хоча не всі, з якими я був у різного роду контактах, що причина знищення людей мені не відома, але я боюсь за її життя… Вона декілька разів мені відповідала, що: «Меня не убьют!», «Я не боюсь!»… Заспокоїла мене, але… знищили і її, здається у 2015 році, в Шостці. Реально ми з нею зустрічались тільки декілька разів; 53. Борис Сергійович Баришев, - однокурсник, підполковник, провідний інженер «8 ГК НИИ им.Чкалова», Ахтубінск, Росія; 54. Валентина Баришева, - бібліотекар, дружина Б.Баришева, Ахтубінск; 55. Сергій Борисович Баришев, - син Б.Баришева і В.Баришевої, Нижній Новгород, Ро-сія; 56. Юрій Рязанцев, - льотчик – випробувач, виконував досить багато моїх польотних завдань, Нижній Новгород; 57. Владімір Лотков, - льотчик – випробувач, полковник, виконував досить багато моїх польотних завдань, загинув у авіаційній катастрофі у Підмосков’ї, на авіабазі «Кубінка»; 58. Микола Васильович Рухлядко, - льотчик – випробувач, полковник, моїх завдань не виконував, якось у спеку, на його кухні, випили з ним пару пляшок «Шампанського», були пов’язані отриманням квартири, він любив своїми руками ремонтувати свою нову квартиру. Загинув у авіаційній катастрофі на «Су-24», (у тому польоті другим пілотом з ним був В.Лотков, який тоді катапультувався, босим, - залишився живим). Я не пов’язую гибель Лоткова і Рухлядка із своєю темою, із знищенням, але ті, хто «сидять» у мене у мозку, мозкові «фраєра», примушують, до того ж смерть Ніколая Ілліча Стогова, також у авіаційній катастрофі, я вимушений, параноїдально, інтуїтивно визнати як знищенням у моїй темі, у «психотронній проблемі Коваленка», про що далі; 59. Ніколай Ілліч Стогов, - полковник, заступник начальника «1-го научно - испыта-тельного управления 8 ГК НИИ им. Чкалова», Герой Советского Союза, Ахтубінск. (Напередодні того трагічного випробувального польоту, в якому загинув Стогов, я шкандибав із госпітального спортзалу до своєї палати, в коридорі зустрів Стогова, він був у військовій формі, стояв з якимсь, незнайомим мені, чоловіком у цивільному одязі, тривалий час, довго так, «їв» мене очима, що вразило, Стогов, Герой Советского Союза… плакав. Наступного дня він загинув! Випробувальний політ був на визначення ЛТХ, досить простий, перед загибеллю Стогов «щось» говорив по-радіо, після катастрофи носій його голосу був знищений, - те, що він говорив, уявляється, так і залишилось таємницею. Начальник управління, генерал О.Бежевець, говорив, що обійде всі засекречені НИИ Москви, але відновить голос Стогова на поламаному носії того голосу… Можливо то було самогубство з невідомої мені причини. «Голоси» по космічному біологічному радіозв’язку, а це наджорстокі істоти, садисти, глузували, - х*й, кажуть, Стогову повісили таємно, дистанційно, невидимо, променями, дружина у нього була красива, - він так прореагував на невидиме насилля променями. Ще говорили, що він був відповідальним за вербовку мене в організовану злочинність, яка називалась КГБ СССР, яка збагачувалась із використанням засекречених технологій, променів, (біоробототехнологій космічної медицини)… Ще говорили, що його примусили променями здійснити таке самогубство із – за його рішення розповісти військовим, що до мене «таке» відношення із – за того, що я підключений під промені, але не знаю того… Ще говорили, що його совість замучила за те, що то не я травмувався, розчавивши між хребцевий диск свого хребта, а що мене так скрутили променями, коли побачив мене скаліченого, тому і «їв» поглядом… Ще глузували, що Стогов, начебто, щось таке говорив про таємні порядки в СССР, які часто визначали долю ніколи ні в чому не винних гро-мадян… Для мене причини тієї катастрофи так і залишились таємницею. Зовні ви-глядало все «просто», - Стогов «зірвався» з висоти 5000 метрів, загинув від удару при зіткненні із Землею ; 60. Владімір Бєлогуров, - однокурсник, провідний інженер «8 ГК НИИ им. Чкалова», Ахтубінск; 61. Віктор Вольдемарович Гейгер, - німець, однокурсник, заступник начальника Ачинського авіаційного училища, полковник; 62. Роман Годованець, - однокурсник, Івано-Франківськ; 63. Боріс Єфімович .Локтєв, (1931…1996), - єврей, д.т.н., (доктор технічних наук), про-фесор, секретар партійної організації, викладач кафедри аеродинаміки №15 «ВВИА им. проф. Жуковского», полковник, Москва; 64. Сєргєй Алєксандровіч Попиталов, (1932…1997), - єврей, д.т.н., професор, викладач кафедри аеродинаміки №15 «ВВИА им. проф. Жуковского», спеціаліст в області надзвукової аеродинаміки, (є інформація, що пізніше він ще був начальником ка-федри безпеки польоту), полковник, Моква; 65. М.Нішт, (1.01.1935…24.06.2005), - білорус з Гомельщини, мій шеф, д.т.н., професор, член-кореспондент («якоїсь») академії наук Росії, член ВАК СССР, начальник ка-федри аеродинаміки №15 «ВВИА им. проф. Жуковского», Москва. Помер раптово на своїй дачі у Підмосков’ї у 2005 році. Вважаю, що його знищили променями, ви-кликавши інфаркт чи інсульт. Допускав мене, іноді, близько, до своїх поглядів, не тільки наукових, які висловлювались, частіш за все, «сам на сам» і не в кабінеті. Тобто такі погляди чули тільки він, я, (і всі психотронні бандити, які сиділи у мене, можливо і у нього, у мозку, для мене так і залишилось таємницею, - знав про це Нішт під час наших з ним контактів чи ні, - я тоді ще не знав, що мій мозок контро-люють психотронні бандити щосекунди. Через роки мені повідомили, що однією із причин, хоча, можливо, не головною, по якій мені не дозволили захищати дисертацію, була якраз та обставина, що мій мозок прослуховували «все, кому не лень», «від безробітного хутірського бомжа до Брєжнєва», а дисертація була секретною). Я ж вважаю, що головною причиною всього, буквально, була та обставина, що мене репресували психотронні бандити таємно, дистанційно, невидимо, променями, (біоробототехнологіями космічної медицини). Психотронні бандити, які катують мене променями, хизувались наді мною, розповідали, що вони, свого часу, катували і М.Нішта, «пока он нє посєдєл»… Можливо Михайло Іванович знав, чи просто інтуїтивно відчував, що ми з ним колеги по психотронному нещастю, нас катували одні і ті ж психотронні садисти, тільки його «вони» випустили із своїх обіймів, мене ж поклялись катувати до смерті. Нішт призначав мене своїм старшим ад’юнктом, у нас з ним була одна спільна наукова праця, моїми науковими керівниками були інші науковці; 66. Алєксандр Аркадьевич Красовский, - д.т.н., професор, член-кореспондент академії наук, Герой Соціалістичної Праці, генерал; 67. Володимир Миргород, - ад’юнкт, науковим керівником у нього був Б.Локтєв, чо-мусь помер, як і Нішт, у 2005 році, тільки у Харкові; 68. П.Кутахов, - главком ВВС; 69. П.Грачов, - 70. І.Сєргєєв, - 71. Л.Рохлін, - 72. С.Фьодоров, - 73. Г.Старовойтова, - 74. Д.Воронєнков, - 75. Г.Сєлєзньов, - 76. В.Тарасюк,- 77. В.Чорновіл, - 78. В.Гетьман,- 79. О.Ємець, - 80. М.Сирота, - 81. І.Плющ, - 82. В.Лобановський, - 83. Є.Рудаков, - 84. В.Колотов, - 85. В.Лістьєв, - телевізійний ведучий програми «Взгляд», зустрічав мене коли я приходив в «Останкіно», зустрічались і в ДК інституту сталі і сплавів; 86. Раїса Максимівна Горбачова, - українка з Алтаю, дружина першого і останнього Президента СССР М.Горбачова, мати якого була чернігівчанка, - українка. Зустрічався з Р.М. на вулиці Москви; 87. С.Лифар, - телевізійний ведучий спортивної програми УТ-1; 88. Н.Кондратюк, - телевізійна ведуча інформаційної програми; 89. З.Кулик, - директор телевізійних програм; 90. Володимир Дмитрович Булатов, - рідний, по матері, брат, Росія; 91. Володимир Єгорович Коваленко, - двоюрідний брат, Привокзальне; 92. Валентина Дмитрівна Вишемирська (Кузьміна), - двоюрідна сестра, Харків; 93. Анатолій Дмитрович Кузьмін, - двоюрідний брат, Суми; 94. Валентина Федорівна Авраменко (Мурачова), - двоюрідна сестра, майстер спорту по стрибкам в воду з вишки, Київ; 95. Валентина Єгорівна Коваленко, - двоюрідна сестра, Ямпіль; 96. Віктор Іванович Морозов, ВВИА им. Жуковского, - викладач; 97. Дудка Микола Григорович, - чоловік сестри моєї цивільної дружини; 98. Позняк Анатолій, - мій вчитель музики і співів, Воздвиженське, син Олени Михайлівни Жуховської, вчительки, колеги моєї матері… «Голоси» говорять, що людей знищували таємно, дистанційно, невидимо, військові лікарі застосовуючи психотронну зброю, промені, (біоробототехнології космічної медицини). Я не можу таке знати, - хоча дуже добре знаю, що знищення здійснюються тими, хто володіє променями, (біоробототехнологіями космічної медицини). А це армія, державна безпека, їхня медицини, психотронна медицина… Причини знищення громадян мені не відомі, хоча мені відомо, що це ті люди, з якими я бодай якось контактував. У зв’язку із цим я, будучи по своїй природі комунікабельною лю-диною, вимушено, намагаюсь нікого не чіпати, «не навантажувати», щоб людей не знищували! Але «хтось» все рівно добивається до мене день і ніч, використовуючи людей… Із – за чого я звірію, моя душа часто кричить: «Люди, ви хто? Ви всі 100% бандити та їм слухняні?! Поки не почнете боротись із бандитами, вони вас завжди будуть використовувати...». «Голоси» говорять, можливо видумують, брешуть, що людей знищували за те: що вони не хотіли підкорятись бандитам!; що вони не хотіли наді мною знущатись, як того вимагали бандити – генерали та їхня кри-мінальна офіцерня!; що знищуються ті, хто добиваєтья до мене за допомогою згвалтів; що вони хотіли повідомити мені, що ті, хто вимагає від мене згвалти, хочуть перетворити мене у раба до смерті, щоб перед смертю сказати: «А тепер іди і лікуй гонорею в хронічній формі і тебе покинуть ті, із – за кого тебе катують променями!», - причому зовсім не важливо, хворий я на ту гонорею чи ні. Я звірів від цього, вимагав від Генерального прокурора примусити лікарів провести дослідження на хворобу, - на жаль прокурори, слідчі, довели, що вони причетні до злочинів взагалі, до сексуальних злочинів зокрема, не говорячи про жахливі психотронні злочини, за які несуть відповідальність військові прокурори, оскільки для здійснення психотронних злочинів використовуються засекречені психотронні технології, зокрема біоробототехнології космічної медицини. Із – за цієї хвороби, її наслідків, у державі вже кожна п’ята жінка, 20%, не здатна народжувати дітей, а мафія все біснується… Гебісти все, по-радянськи, по-путінськи, утримують народ в покорі, хворобами, особливо венеричними хворобами, - мільйони громадян сидять «брудними», (на рус. «грязнимі»), як сказала б моя мати: «Тішє води, ніжє трави», тобто венерично хворими… Читачам я повідомляю, я не був замішаний у жодному сексуальному злочині, - бактеріальний склад мого організму мені достеменно не відомий, але проти мене застосовують біоробототехнології космічної медицини, коротко «промені», тому, якщо у когось і є до мене будь-які претензії, то йдіть до міністрів оборони, державної безпеки, їхньої медицини, особливо психотронної, до їхніх психотронних операторів-садистів, які керують моїм мозком! До мене не добивайтесь, - я вам нічим не зможу допомогти, особливо, якщо ви боїтесь, щоб певні люди, часто це бандити, взнали про вас все, буквально, прослуховуючи ваші мозки. Психотронні слідчі грішать цим, - всезнайством про вас, вони зчитують ваше мислення, про вас знають навіть більше, ніж ви про себе знаєте, ця інформованість може бути використана як для захисту, так і для притягнення до відповідальності за минулі злочини… «Вони» що хочуть те і роблять, - часто використовують закони для насадження беззаконня. Під підозрою до теми Президенти держав, - гаранти прав і свобод громадян. Захищали мене. Я зустрічався у різ-ного роду контактах з 11-ю президентами держав, але і їхнього авторитету було замало, щоб захиститись від психотронних бандитів: 1. Михайло Сергійович Горбачв, - ; 2. Борис Ніколаєвич Єльцін, - 3. Л.М.Кравчук, - 4. Л.Д.Кучма, - 5. В.А.Ющенко, - 6. Віктор Федорович Янукович, - 7. Річард Ніксон, - 8. Біл Клінтон,- 9. Альгірдас Бразаускас, - 10. Гейдар Алієв, - 11. Лех Валенса, - Вибачете, щановні читачі, - можливо у майбутньому я доопрацюю цю статтю…