Степан Анастасович Микоян (12.07.1922-24.03.2017), старший син політичного і державного діяча СССР Анастаса Івановича Микояна, - один із моїх батьків - командирів, він був першим заступником начальника "8-го ГК НИИ им. Чкалова" в якому я працював. Генерал був популярним і авторитетним у середовищі випробувачів, знав англійську мову, СССР його іноді командирував до Франції, (Ле Бурже), чи Великої Британії, (Фарнборо), на міжнародні авіаційні салони... Він був настільки красивим, що навіть чоловіки говорили про його красу. Дівчата, із розрахункового бюро, які обробляли об'єктивні польотні дані, (плівки польотів), дуже вже його любили і шанобливо відносились до нього. Льотчики-випробувачі, іноді, разом із інженерами випробувачами, збирались у розрахунковому бюро, розглядали отримані записи системи бортових вимірювань, пресловуті плівки польотів. Один із провідних інженерів - випробувачів 6 відділу, Толя Шаталов, на чиєсь критичне зауваження в сторону С.Микояна говорив: "Ти критично відносишся до Микояна, от зайди до розрахункового бюро, там це скажи, тобі Дуся Халізова, (дуже красива жінка, дружина полковника, штурмана - випробувача, працівниця того бюро), очі видряпає!". Ото так жінки любили С.Микояна, - "ікона чоловіка" у мозках жінок.
Моїх завдань генерал С.Микоян не виконував. Інститут він покинув у 1978 році. Після інституту він працював заступником головного конструктора фірми "Молния", (Москва), яку очолював один із видатних Українців, Гліб Євгенович Лозіно-Лозинський. Фірма "Молния" займалась розробкою і випробуваннями космічного корабля багаторазового використання "Буран"... У "8-му ГК НИИ им. Чкалова" була створена бригада випробувачів, яка здійснювала військово-науковий супровід розробки того "Бурану". До тієї бригади був зарахований і я. Сиділи в Москві, ходили щодня до тієї "Молнии", лазили по відділам, цехам, нам читали лекції, таке і інше... Тобто і там побували під началом, окрім інших, і С.Микояна. Пізніше покинув і я ГК НИИ, також перебрався до Москви. Здається у січні 1985 року, нас, декількох ад'юнктів "ВВИМ им. Жуковского", делегували на похорони видатного аса (В.Коккінакі), (М.Громова?). Труна з тілом покійного була виставлена біля ЦТСА ("Центрального Театра Советской Армии), там відбулась моя зустіч з С.Микояном. Він також приходив прощатись з видатним льотчиком. Все це я пишу заради одного, - продемонструвати, що ж мене здивувало б, якби я міг дивуватись, (мене здивувати неможливо нічим взагалі, бо я знав і бачив таке, що більшості людей навіть приснитись не може). Здивував би погляд на мене С.Микояна на тому похованні, він настільки довго дивився на мене, що... Не помітити це я не міг. Вже через роки прийшлось згадати той погляд. Вкупі з "мозковими аналітиками" пояснення було таке: Микоян знав, що я підключений під промені, (під біоробототехнології космічної медицини), знав, що за мною слідкують бандити військового КГБ, і тим поглядом акцентував мою увагу до себе, так, свідомо, акцентував, щоб я звернув на нього увагу, щоб шукав з ним контактів, для того, щоб він мені допоміг по життю у тому, у чому я не дуже "шаріл", в радянській, столичній, корупції найвищого державного, політичного, науково-практичного векторів... Я не скористався пізніше зв'язком з ним! Другою версією того погляду була така, що він сам знаходився під променями, і той психотронний оператор, який керував його мозком, влаштував таке шоу, для тієї ж мети. (Відступаючи від теми, я багато-багато років свого життя, не знаю навіть як сказати, якщо використовувати "изящную русскую словесность", х*єл від, спочатку конспіративного, пізніше все більш явного такого відношення до мене: люди високого рівня, високого рівня начальники, керівники, позитивно, прихильно, дружелюбно, конструктивно до мене відносились, а люди рядові, звичайні, чи не весь час намагались знущатись наді мною, явно чи конспіративно, систематично здійснювали "подлянки" у відношенні до мене, пізніше вже один із найпідліших ВВСівських психотронних офіцерів, садист по суті, який після початку репресій проти мене, катував мене променями наджорстоко, якось прокричав: "Это будет первая в истории земной цивилизации, победа мелких, глупых людей, над государственными деятелями всех прогрессивных государств мира!". Все це виходило з того, що мене підключили, кажуть лікарі психотронні підключали, під промені, (під біоробототехнології космічної медицини), про це, "випадково", взнали бандити державної безпеки, (також "кажуть" психотронної медицини, іншої орієнтації), бандити КГБісти, які і влаштували мені катування, знущання, тощо. Як пізніше з'ясувалось, - пожиттєве, таке, яке вони і обіцяли ще тоді, в Москві, в СССР). Генерал Микоян приходив на те поховання таким собі непомітним, у темнокричневому кожусі, ("дубльонкє"). Оце заради того погляду я і затіяв цю публікацію. Без жодного сумніву генерал - лейтенант С.Микоян був солідною, авторитетною, значущою людиною... В той же час, коли мене вже репресували, коли я хапався "за соломинку", (мені так здавалось, що я хапався, насправді психотронні бандити використовували мене так, як їм потрібно було, водили мене по Москві так як їм було потрібно, туди, куди їм було потрібно, всі мої контакти блокували таємно, дистанційно, невидимо, променями), жодного авторитету, жодної моєї знайомої людини, не вистачило, щоб захистити мене від психотронних бандитів, які катували мій мозок. Не вистачило навіть авторитетів президентів СССР і Росії, М.Горбачова, Б.Єльціна, які особисто намагались захистити від бандитів, як гаранти прав і свобод громадян. Більше того, ті виродки, психотронні виродки, які репресували мене, настільки сильні, як бандити, що... знищили таємно, дистанційно, невидимо, променями викликавши злоякісність у Р.М.Горбачової, з якою я зустрічався, знищили самого президента Єльціна, його самого катували променями, він себе не зміг захистити, хіба С.Микоян міг мене захистити? Президента Єльціна, щоб запобігти реформам, катували променями, які викликають тягу до "водяри", примушували його "жрать водяру", так його дискредитували, променями рвали його серце інфарктами, променями примусили відректись від влади 31.12.1999, променями, в кінці кінців його і добили! Настільки сильні репресанти з променями. Всі, хто мене читав, хто читає, вважають, що я пишаюсь своєю колишньою належністю до ВВС, до того ГК НИИ, до ВВИА, до співпраці з промисловістю, з ВПК, (з Військово-Промисловим Комплексом)... Так і було! Багато років так і було! Але ж у тому середовищі, у ВВС, (у військово-повітряних силах), в надрах того ВВС, виховався виродок, садист, офіцер, найлютіша потвора, яка закатовувала мене десятиріччями, до напівсмерті, до втрати свідомості, який про себе і своїх собутильників говорив, що вони у всьому винні, що вони "... прєступникі, заслужівшіє унічтожєнія". Тому, як би я колись не відносився до ВВС позитивно, я вимушено підозрюю любого і кожного генерала, офіцера ВВс, до зв'язків із виродками, які катують мене... Більше того, підсвідомо навіть, на закаті такого свого, трагічного, жахливого, життя, мені соромно за таємний, секретний генералітет і офіцерство, взагалі, особливо за генералітет і офіцерство ВВС, які, після початку жорстоких репресій проти мене, немов пацюки, (криси), з тонучого корабля, розбіглись, поховались, жодних ознак того, що ми, бодай колись, були знайомі! В той же час, я, бодай частково зараз розібравшись, хоча б у чомусь тому таємному, і не наполягаю на тому, щоб вони мене визнавали... Боротьба за мене,за демократизацію всіх суспільних стосунків, свого часу, досягла жахливого рівня, такого, що не вбивати вже не можна було! Пішли багаточисельні вбивства. Я був ізольований від будь-яких, майже, соціальних контактів, по суті я сидів у камері катувань псхотронної тюрми, невидимої, рухомої, терор проти мене здійснювався щосекунди вдень і вночі, таємно, дистанційно, невидимо, променями... Я багато років, спочатку, був інформований, що військові вбивають цивільних, (президент Єльцін свого часу сформував боротьбу за встановлення цивільного контролю за діяльністю людей в погонах)... Пізно, можливо вже у третьому тисячолітті, я взнав, що у темі вбивають і генералів і офіцерів, тому я не наполягаю на тому, щоб бодай хтось, бодай десь, бодай якийсь генерал чи офіцери, вилазив із якоюсь любов'ю до мене, - бережіть шкури, генерали і офіцери, бережіть шкури, е.в.м. Що аргументів не було? Що вбивали цивільних? Не важко було вбиваати цивільних, беззахисних, безпомічних, безправних катувати, вбивати таємно, дистанійно, невидимо, променями... Криваві свині в психотронних лампасах, ну ви і гниди?! Я х*єю, від вас е.в.м.!На ваших руках кров тисяч сучасних безневинних жертв, особливо українців. В той же час я звертаюсь до цивільних державних керівників, був час, коли ви, за збагаченням, втратили все людське, своєю поведінкою, бодай частково, ви провокували насилля до себе зі сторони людей в погонах! Давайте залишимо тему у минулому! Цивільні і військові, - будьте, е.в.м., взаємно ввічливі! Бодай зараз! У такий то час? Ви людьми можете бути? Виродки ї*ані! Стада вас, стада двоногих баранів, і цивільних, і військових, не можете припинити навіть цю, російсько-українську війну 2014-2020 р.р.! Путін, раз'ї*ай ФСБешний! Що тобі потрібно від України? Що ти хочеш від України! Що заї*лись вже твої с*ані аналітики обгрунтовувати позицію Росії, - як зробити так, щоб Україна була винною у тому, що ти поліз в Україну з війною? Ну не ї*анат же ти, виродок ФСБешний? Хіба ви можете припинити цю тему? В якій ви вбивали так, таких людей, і стільки... Не припинете вбивства, не припинете таке, репресивне, відношення до мене, я знищу всіх, хто займається злочинами безкарно! Я, особисто, не вбиваю, я висловлюю лише рішення тих, хто бореться із такими страшними психотронними і іншими виродками! Щоб знали, як знущатись за допомогою лікарів! Вічна пам'ять свого часу радянській, пізніше російській легенді, - носію видатного прізвища вірменської нації, одному із колишніх моїх командирів, начальників, генерал-лейтенант С.Микояну. Був я знайомий і з його молодшим братом, одним із конструкторів "Миг-29", шикарного винищувача інтегральної схеми, - Вано Микояном. Був у нього у кабінеті, чомусь той кабінет був не дуже вже солідним, можливо у нього ще був інший кабінет? Хоча ні! Згадав своє знайомство з іншим конструктором "МиГ-29", з М.Вальденбергом, у нього кабінет був також не дуже вже солідний! У Толі Бєлосвєта, (конструктора однієї із модифікацій "МиГ-23", набагато солідніший, - приймальня, дівчина - секретар. Чомусь згадалось, здається Марина звали секретаршу?). Вано Микоян чомусь був худенький, занадто вже. Багато працював! Одним із засновників фірми "МиГ" був дядя цих Микоянів, Артем Іванович Микоян. "МиГ-29", - винищувач завоювання панування у повітрі. Це останній літак, з яким я був, бодай якось, зв'язаний у тому житті! А він і зараз, навіть в Україні, - сучасний, перспективний? Звичайно, я вже багато - багато років відірваний від того життя, ще в СССР, але я згадую розмови у середовищі випробувачів, а ми тоді, поряд із ВПК, були тими, хто озброював Радянську Армію, хто працював у найважливішій компоненті державної безпеки, в обороноздатності і боєготовності ЗС СССР, так от, ті розмови свідчили про те, що літаки НАТО були надійніші, більш функціональні, з вищою тягоозброєністю, з набагато більшою кількістю годин нальоту на одну відмову у роботі техніки... Зеленський, Данилов, Шмигаль, Таран, озброюйтесь разом, синхронно із НАТО, по їхнім стандартам... З російською військовою технікою ніколи більше не зв'язуйтесь, вона не настільки х*йова, але ж вони будуть поставлитя не останні модифікації, а застарілі, щоб надійніше лупцювати Україну. Вибачте. Виключаюсь, чомусь подіяло, можливо колись підредагую... Гріють голову променями так, що я не знаю, що ж я писав.
Немає коментарів:
Дописати коментар