1235. До 91 - ї річниці з дня народження О.С.Бежевця.

"Заслуженный летчик - испытатель СССР", Лауреат государственной премии, Герой Советского Союза, генерал - майор авиации, начальник 1-го Научно - испытательного управления 8-го ГК НИИ им. Чкалова, участник арабо-израильской войны 1971-1972 г.г." О.С.Бежевець, - мій командир! Один із моїх командирів. Українець. Колись журналісти радянської газети "Красная звезда", які писали про генерала Бежевця, називали його "босоногий хлопчик з Житомирщини".

Олександр Савич, - найвидатніший радянський військовий льотчик-випробувач, - Українець. Генерал Бежевець підписував мій рапорт на допуск до складання іспитів  на вступ до ад'юнктури кафедри аеродинаміки №15  "ВВИА им. проф. Жуковского" у 1983 році. А документи мої до ад'юнктури підписував вже наступник генерала Бежевця, полковник В.В.Мігунов, також українець з Харкова, на відміну від усіх "таких" наших, які чи не всі "осідали" в Москві, В.Мігунов повернувся в Україну і проживає у Києві. Пізніше, вже у Москві, відбулась моя зустріч з генералом Бежевцем, він виступав на зустрічі з певним московським  генералітетом і офіцерством. Був присутнім на тій зустрічі і я. Розповідав генерал Бежевець, окрім іншого, про арабо-ізраїльську війну, в якій він приймав участь як командир секретного загону... Розповідав, як колишня київська вчителька, прем'єр-міністр Ізраїля Голда Меїр, піднімала у повітря всю винищувальну авіацію Ізраїля, біля 90 "Фантомів", "Міражів". Не змогли його знищити. Говорив, що  знижувався над Кнессетом, здалось, що у вікні помітив скажене обличчя Голди Меїр. Після тієї зустрічі з генералітетом і офіцерством, у Москві, ми з ним зустрілись, він пізнав мене, підійшов до мене,  порозмовляли, окрім іншого і про таке:

- Ну как в адъюнктуре?

- Нормально!

- Нравиться?

- Да!

- Ну давай, защищайся, приезжай ко мне, заберу в свое управление!

- Спасибо!

Пожали руки друг другу! Расстались...

 У нашому колективі Олександра Савича називали "прямой, как вектор"... 

Звичайно було б цікаво знати його думки стосовно російсько-української війни 2014-2020 р.р. Але це утримується у таємниці. Помер генерал Бежевець 22.07.1915 року, у "7 ЦНИАГУ", (Центральный Научно-Исследовательский Авиационный Госпиталь"), в Москві, у Сокольниках. В якому я знаходився у квітні 1986 року, під час вибуху 4 реактора ЧАЕС. Опромінених радіацією льотчиків вертольотів привозили якраз до ЦНИАГУ, але говорили про це пошепки... Це інтерв'ю від 07.06.2013. До генерала Бежевця тепло відносились і військові, і працівники промисловості із ВПК. Дуже вже авторитетний був генерал. В той же час, коли мене репресували, безпосередньо у Москві, і почали жорстоко переслідувати, авторитету Олександра Савича виявилось замало, щоб захистити мене від психотронних бандитів, садистів - офіцерів, які мене репрусували. Більше того, один із бандитів - офіцерів, які катують мене, походженням із ВВС, (Військово-Повітряних Сил), тобто, на жаль, у генерала не вистачило можливостей розібратись навіть із "своїми" бандитами... Президенти, гаранти прав і свобод громадян, М.Горбачов, Б.Єльцін, інші, включно із українськими, після депортації мене із Москви до Києва, також не змогли захистити мене від найжахливіших психотронних бандитів сучасності! Вірогідно, генерал Бежевець, все ж таки, був керівником, а не військовим КГБешним бандитом?!