Летчик испытатель Мигунов об Ан-70, 148, 225 Test pilot Migunov telling ...

В.В.Мигунов, - це мій командир по "1-му Научно - испытательному управлению 8-го ГК НИИ ВВС им. Чкалова". Понад 6 років ми працювали в одному управлінні. Він виконував мої завдання, рідше, частіше він давав дозвіл на виконання моїх завдань своїм підлеглим льотчикам - випробувачам. Приємна, комунікабельна людина, суперас! Всі мої завдання "прівозіл" заліковими. Звичайні робочі зустрічі з ним були радісними, приємними! Якось, у 1983 році, мені довелось доповідати про певні результати льотних випробувань певній комісії, за участю командування ВВС ВС СССР, Маршала авіації, Главкома ВВС П.С.Кутахова, МАП СССР, Головних конструкторів, когось із ЦК КПСС, Валера не залишав мене "у біді" самотнього, сидів поряд, підтримував. "Валера", (саме так говорили про нього у нашому середовищі),  підписував мої документи,-  відправляв до ад"юнктури кафедри аеродинаміки "ВВИА им. проф. Жуковского". На жаль і в наші стосунки втручались психотронні бандити, за що мені навіть зараз неприємно. При випадковій зустрічі з ним, у Сімферополі, психотронні бандити, променями, не дозволили мені навіть підійти до нього, порозмовляти, таке інше.  9 лютого у Валери був день народження, - поздоровити також не дозволили! Бажаю В.В.Мигунову весь свій, колосальний, досвід випробувальної роботи передати молодим українським випробувачам, ОКБ ім.Антонова. Обнімаю, тисну руку. З великою шаною я відношусь і до ОКБ ім. Антонова. Навіть у жахливі часи, коли мене у Києві жахливо вовтузили променями, коли вороги і недруги примушували всіх і всюди відноситись до мене, як до божевільного, ОКБ ім. Антонова мало свою думку, навіть письмово запрошувало мене до роботи в ОКБ. Психотронні бандити не дозволили і цього, - променями не допустили до контактів з працівниками ОКБ. Бажаю ОКБ ім.Антонова плідної роботи, нових творчих звершень, розробки нових моделей літаків "Ан", конкурентоздатних на світовому ринку.  З приємністю згадую інші контакти з киїівськими авіаторами, з працівниками ОКБ, КІІЦА... З Олегом Константиновичем Антоновим я не був особисто знайомим, а з Анною Олеговною, його донькою, довелось познайомитиь на 4-й Всесоюзній Конференції по безпеці польотів у Санкт - Петербурзі, де ми були доповідачами. Я тоді був шибко москвичем, а вони приїхали із Києва.  З нею у мене навіть курйоз трапився, - захопились ми з нею творчими розмовами, блукали по коридорам, не помітили, як потрапили у жіночий туалет, - до чого довела наукова дискусія?! У Москві, одним із моїх наукових і адміністративних шефів, був генерал авіації, професор, доктор технічних наук, член ВАК СССР М.І.Нішт, молоді київські вчені це знали, просили мене, щоб я похлопотав про проходження їхніх дисертацій.  Доповідаю зараз, - я виконав ваше прохання.  Пам"ятаю, Нішт негативно віднісся до мого прохання, але вислухав уважно! Нічого не відповів, - порадив мені йти працювати, не відволікати його від праці. Хотілось би взнати, чи "нє зарубілі чорниє оппонєнти" ті  київські дисертації. На жаль окрім Анни Олеговни Антонової і Мовчана я нікого вже не пам"ятаю по прізвищам. Всій тодішній групі київських вчених ВАК затвердив дисертації?! Обнімаю всіх, тисну руки. Тримайтесь! Валера, а тобі радощів, спокою, насолоди життям навіть у старечому віці,  до останнього подиху! Шастя рідним та близьким.