996. Британським слідчим по Скрипалю.

http://expres.ua/news/2018/03/11/287303-brytanski-medyky-rozpovily-stan-zdorovya-otruyenyh-eks-shpyguna-skrypalya Мене багато разів примушували вмирати, (променями). Я знаю наскільки це жахливо: бути побитим, вмираючим, безпомічним, хворим, бідним, безахисним, тупим, самотнім, скаліченим, безправним. Я хочу припинити вбивства. Дію просто, проямолінійно. З надією на допомогу людству. Люди повинні бути щасливими, а не іграшками для заробляючих ордени бандитів - путінців. Надаю слідчим Великої Британії інформацію, яка може, бодай якось, допомогти у розслідуванні справи про отруєння Скрипаля та Юлії! Мене, ще з часів СССР, психот-ронні оператори психотронних структур армії і/чи спецслужб Росії..., утримують, у тер-мінології президента Росії Б.Єльціна", "под наркозом", тобто під біоробототехнологіями космічної медицини, (коротко "під променями"). По космічному біологічному ра-діозв’язку я отримую іноді якісь прізвища, без жодних пояснень. "Хтось говорить", "хтось навіює", що, можливо, це може означати, що в той же час, в той же день, я пови-нен здійснювати згвалт, і до мене психотронні оператори дозволять підійти людині з таким прізвищем, чи ім"ям... Експериментами установити подібне не уявилось можли-вим. В той же час я наголошую, що через певний час, тривалість якого мною не встановлена, гинула людина з таким прізвищем, ім"ям, які я почув у своєму мозку по космічному біологічному радіозв’язку. Колись я таке вже описував. Зараз згадую лише декілька прізвищ, один з носіїв яких гинув через невстановлений проміжок часу після повідомлення: Колотов, - після повідомлення я вважав, що мова йшла про викладача нарисової геометрії КВВАІУ, - загинув колишній футболіст київського "Динамо" В.Колотов; Рудаков, - після повідомлення я вважав, що мова йде про мого знайомого архітектора К.Рудакова, - загинув колишній воротар київського "Динамо" Є.Рудаков, останній раз я його бачив 8 травня 1995 року на стадіоні "Динамо" в Києві, в день міжнародного футбольного матчу ветеранів "Динамо", (Київ), - "Космос" (Звёздный городок, Подмосковье), у барі, за стійкою, випивали, закусували, розповідали анекдоти; Денис, - після повідомлення я вважав, що мова йде про мого онука по лінії сестри, - вбитий був Денис Воронєнков, колишній народний депутат ГосДуми Росії, чоловік оперної диви Марії Максакової; Тарасюк, - я вважав, що мова йшла про колишьного міністра закордонних справ України Б.Тарасюка, - загинув в Ізраїлі В.Тарасюк, депутат ГосДуми Росії; Фетісов, - я вважав, що мова йде про колишнього хокеїста московського ЦСКА і збірної СССР, міністра спорту Росії В.Фетісова, - загинув відповідальний працівник аеропорту "Бориспіль" Фетісов; Литвиненко, - я вважав, що мова йшла про мого однокурсника чи про колишнього чоловіка сусідки, банкіра, чи про статевого партнера іншої моєї сусідки, - загинув колишній підполковник ФСБ А.Літвінєнко, якого знищив Путін в Великій Британії... Декілька років тому, коли конкретно зовсім не пам"ятаю, у мозку називалось слово "Скрипаль", - я вважав, що мова йшла про якогось музиканта, який грає на скрипці, - у березні 2018 року був отруєний у Солсбері колишній військовослужбовець із ГРУ ГШ ЗС РФ С.Скрипаль та його донька Юлія! Цей список зовсім не повний! Під час цього писання мені гріли голову променями так, що я ледь-ледь написав те, що написав. У цьому списку фігурують: народні депутати, спортсмени, авіатори, дипломати, розвідники... Народні депутати захищали мене від катувань, намагались допомогти із працев-лаштуванням і притулком, - їх чомусь вбивали? Із згаданими народними депутатами я у стосунках, будь-яких, не був. Були знищені і інші народні депутати, з якими я був у сто-сунках: Г.Старовойтова, Л.Рохлін, Г.Сєлєзньов, С.Фьодоров із ГосДуми Росії, В.Чорновіл, М.Сирота, В.Гетьман, О.Ємець, І.Плющ із ВРУ. Спортсмени? Я любив спорт, спортсменів. Але відношення до спортсменів мені нав"язав колишній президент Росії Б.Єльцін: "А спорт! Спорт! Ето же банда кровавих убійц! Ми пєрєсмотрім всю сістєму фінансірованія спорта!". Мене чомусь били спорт-смени, навіть рівня чемпіонів світу, - причина такого відношення до мене мені досте-менно не відома. А здогадки такі, що мене били не зовсім спортсмени, мене били певні державні діячі, мафіозні пахани, тільки руками своїх холуїв, сильних пацанів, своїх ла-кеїв, спортсменів. Путін це гарно вміє робити, та й в Україні розвинене мордо биття і вбивства за участю спортсменів. Били мене багато разів спортсмени такі: борці, хокеїс-ти, міліцейські... Футболісти, здається, не били, тому я дивуюсь, для чого їх вбивали? У світі, здається, вбивали багато людей із використанням променів, невідомих мені лю-дей! Останнім часом мені пояснили, що "хтось" "когось" так виховує. До мене добива-ються якісь люди, за допомогою згвалтів для чогось, не пояснюючи зовсім для чого, але здійснювати згвалти мені не дозволяють зараз ті, хто володіє променями, промені не можна перемагати, якби можна було перемагати промені, то не існувало б біоробо-тотехнологій космічної медицини, а вони існують. Певні люди не припиняють добива-тись до мене ні на секунду, особливо вночі, все примушують здійснити згвалти, а це неможливо навіть теоретично, бо не можна перемагати промені, а ті, хто променями забороняє здійснювати згвалти іноді звіріють від нахабства певних людей, чи від без-виході тих людей, які добиваються, - можливо вони так доводять тим, хто не вірить у те, що промені не можна перемагати, - променями примушують певних людей то вистри-бувати із вікон висотних будинків, то кидатись під поїзди метрополітену, то стрілятись, (зовсім недавно, на днях, застрелився охоронець, в Козині, десь там поблизу будинку президента Порошенка), то штучно здійснюють смертельні ДТП, то примушують одних людей застрелити інших людей... Мабуть це все пішло ще з тих пір, з СССРних часів, зразу після 1991 року, коли президент Єльцін започаткував у державі боротьбу за вста-новлення цивільного контролю над діяльністю людей в погонах. Тобто, починаючи з кінця існування СССР, виникла таємна війна поміж цивільними людьми і людьми в по-гонах! Було знищено багато генералів, особливо у Москві, особливо майже зразу після звільнення із військової служби чи не зразу після звільнення, багато прізвищ генералів називались у мене у мозку... Якщо вважати, що до мене добиваються за допомогою згвалтів і державні діячі, наприклад, Путін, примушуючи мене, таким чином, робити те, що він сам не може зро-бити, - перетинати промені, щоб здійснити згвалти… То від цього звіріють прибульці, ті, хто променями мені не дозволяє здійснювати згвалт, не дозволяє бандитам ФСБ заве-рбувати мене у бандити ФСБешні, Начебто говорячи Путіну: «Так ти, скотина, приму-шуєш його робити згвалт, щоб завербувати у свою ФСБ? Так ти, потвора, примушуєш його робити те, що не може ніхто зробити навіть теоретично, перемагати промені? Ну тоді сам собі постав х*й, який тобі повісили прибульці променями?! Сам, мразь ФСБе-шна, спробуй перетинати промені… Іншими словами, якби можна було перемагати промені, то у Путіна б х*й стояв, а він у нього не стоїть! (Із повідомлення по космічному біологічному радіозв’язку). Якісь сили продовжують не вірити у те, що не можна пере-тинати промені і все примушують мене робити згвалти, - доводячи такою безвихіддю до божевілля, до самогубства… Я звірію… Авіатори фігурують. Я був авіатором, пов’язаним із військово-промисловим ком-плексом. Дипломати фігурують. Я не знаю хто верховодив в МИД СССР, потім в МИД Росії… Справжні дипломати? Цивільні? Чи військові, після військово-дипломатичної академії… Але в закордонній службі СССР, навіть США, був період, із – за ускладнення вирішення задач дипломатії, коли на дипломатичну службу брали певну кількість працівників із інших відомств, щоб стало можливим охоплювати вирішення всіх задач, які повстали перед дипломатією в нових умовах… Брали і мене на дипломатичну службу, спочатку в МИД СССР… Як цивільну людину, так уявлялось! Але мене тримали під такими променями, що реалізація дипломатичної роботи була завжди під загрозою… Із – за постійних катувань променями. До того ж я постійно проявляв «дипломатичну» активність, я був божевільним для більшості радянських і пострадянських установ, тому весь час претендував на працевлаштування в іноземні посольства… Я вдячний багатьом іноземним посольствам за бажання допомогти мені… За їхню мужність і витримку… Важко мені було бути дипломатом, коли мене катували так, що я не міг знати скільки мені років, як мене звуть, яке сьогодні число, якого місяця, який день неділі, у якому населеному місці, у якому місті я знаходжусь, я не міг розмовляти взагалі, я не міг сприймати мову тих, хто зі мною розмовляє взагалі, - психотронні перешкоди не вимикались… Мати стосунки з такою людиною? Це, на мій погляд, героїзм! Мужність! Витримка фантастична! Боротьба жахлива! Я вдячний лідерам іноземних держав, які були проінформовані, можливо, послами, про такі події в СССР, потім в Росії, в Україні… Вдячний і їм за бажання допомогти вирішити проблему захисту від катувань, забезпечення притулком та працею… Я зустрічався з деякими послами, працівниками посольств, з багатьма лідерами держав, - але контактів психотронні бандити майже не дозволяли. Розривали нас променями, розганяли один від одного! Я ціную навіть бажання допомогти мені, - тому вдячний вам усім, унікальний досвід. Обнімаю кожного, тисну руки… Всьому приходить кінець! На жаль! Розвідники фігурують. Звідки вони взялись? Я не знаю! Був час, коли я мріяв про розвідку! Я належав до категорії, від якої з якоюсь періодичністю забирали наших спів-працівників до якихось їхніх структур… Колишнього нашого начальника відділу, Клягіна Анатолія Сергійовича, забрали у генерал-лейтенанти, начальники Військово-Промислової Комісії, яка ставила задачу розвідці, що потрібно красти на Заході, чи ку-пувати! Забирали і рівня капітанів, майорів… Мене ж не могли забрати навіть теорети-чно, - я був під променями, у мене у мозку могли бути чи не всі розвідки всього світу, всі бандити високоповажні могли прослуховувати все, що робилось у мене у мозку. Щоб хтось чогось не взнав, моїм мозком почали крутити психотронні офіцери так, що ніхто нічого не міг зрозуміти окрім того, що я тупий, підлий, любитель зає*єніть рюмашечку, станцювати гопака, такий собі дурнуватий хохол, який не проти «приволокнутся» за жінками начальників, спеціаліст про розглядуваною жіночих сідниць, який ходить по вулицям, крутить головою, розглядає жіночі ж*пи, такий, який не розуміє навіть хто ж він такий насправді, променями включали контактерам зі мною зловонні запахи, жінки відвертались від мене, плювали мені вслід, чоловіки кидались на мене з кулаками… Як не дивно, психотронним офіцерам – садистам багато чого вдавлось із – за того, що навіть на державному рівні багато чиновників не розуміли, що ж таке промені. Наприклад, від одного, Ігора…, я почув: «Дурак думками багатіє!»… Тобто людина навіть не розуміла, що моїм мозком крутять офіцери, – психотронні бандити. Я уявляю, що міг думати про мене президент Кучма, якби він сидів у мене у мозку тоді, коли я бачив Людмилу Миколаївну, його дружину… Мені часто було дуже ніяково… Я звірів. Але зробити нічого не міг. Президенти, як гаранти прав і свобод, вимушені були захищати мене, їм не завжди було можливим цим займатись, іноді допомогою у працевлаштуванні чи пошуку притулку займались члени їхніх родин. Я знав Людмилу Миколаївну Кучму, але ж і бандити бачили все те, що я бачив, А у Людмили Миколаївни була така попа, з якої очей не зводили садисти, психотронні бандити, офіцери, оператори, які керували моїм мозком, вони весь час примушували мене крутити головою, дивились моїми очима на її попу, спостерігати за попою Людмили Миколаївни моїми очима. Уявляєте, що б подумав про мене Президент Кучма, якби він в той час сидів у мене у мозку? Хтось із бандитів, із психотронних офіцерів, після чергового вигнання мене із Києва до хуторів, реготав, то, говорив, тебе Кучма вигнав із Києва, щоб не розглядав попу Людмили Миколаївни. Хтось із бандитів реготав і говорив, що Павло Лазаренко її любив… Уявіть мені мій стан, я був високоморальною людиною, для мене не існувало жінок, які мали чоловіків, я, можливо навіть зайве, поважно відносився до заміжніх жінок, до тих дівчат, які моли хлопців… Мені ніколи не було цікавим хто і кого трахав, у яку дірочку, з якою метою… Деморалізація променями, - це жахливі катування, жахливі страждання. Я серйозно ві-дносився до людей, які займались серйозними справами, до людей рівня президентів держав тим паче, але ж мене катували променями, - ніхто не міг мене врятувати від страждань викликаних катуваннями променями, - хіба мені було до любові? Я, - біоро-бот! Я був таким, яким мене тримали психотронні оператори. Президент Кучма був ви-сокоосвіченою людиною, виходець із ВПК, допущений до таємниць, - мабуть він, все ж таки, знав, що таке промені, тому претензій до мене мати не міг… Хіба що, якщо його інформували якісь «нечистоплотні» ублюдки… яким він міг довіряти. Я чистий перед Президентом Кучмою, як і перед всіма іншими. Критично відноситись до біороботів, тим паче їх бити, - це ознака інтелектуальної недостатності, психічної неповноцінності. У психотронну епоху? Це баззахисні, безпомічні, часто безправні люди, навіть якщо вони під два метри зросту, під 150 кг маси тіла! Мозком керують бандити, так, як хочуть… Хоча їх можуть використовувати у якості бандитів, інших злочинців. Але я про себе. Звичайно, якщо слідчі Великої Британії, які займаються справою Скрипаля, психот-ронно освічені, при цьому, порядні люди, то вони зрозуміють, як мені важко писати під катуваннями променів, звідки таке багатослів’я… Я хочу припинити знищення людей, тим паче ніколи ні в чому не винних… Тому дію прямовекторно! Мені нема чого боя-тись, - я ніколи ні в чому не був винним, я ніколи не приймав участі у «їхніх» розборах. Мужики, разйо*уйтесь самі! Є*іть своїх жінок самі! Не можу нічим вам допомогти! Мене вже ґрунтовно закатували, - я потребую допомоги, давно вже. А замість неї підсилення катувань… Убирайтесь від мене, шакали! Я вимушений припинити писати, - закатували, я стомився! Вибачте! Жахливий у мене літературний жанр, - писати під катуваннями. Мені нема чого боятись, але це у правовій державі, - Україна, із – за Росії, не являється такою, оскільки психотронні бандити із підмосковних лісів «бігають» своїми злочинними променями по всій території України!