https://www.unian.ua/politics/10142699-sbu-vidkrila-kriminalne-provadzhennya-cherez-publikaciyu-rozstrilnogo-spisku-iz-47-zhurnalistiv-i-blogeriv.html
Про «розстрільний список» із «розстрільної теми». Я вже багато років, намагаючись припинити вбивства, публікував «Список знищених» із моєї «розстрільної теми». Не буду торкатись причин, припущень, версій, моїх контактів із журналістикою, - скажу лише, що ці контакти були кимсь ініційовані, на порядок більше, ніж мої особисті прагнення. Цей «кимсь» для мене залишається таємницею. Жорстоко репресували мене в кінці існування СССР, в Москві, де я тоді проживав. Я був позбавлений, штучно, засобів до існування, бан-дити психотронної мафії армії цілеспрямовано знищували мені розум, (променями), перетворювали у раба, теоретично я був готовий в любу мить покинути СССР, щоб позбавитись катувань, - розшукував вихід із ситуації. З моєю підготовкою, особистими якостями, зв’язками… це не складало б особливого труда у звичайному стані, але ж я був репресований психотронними бандитами, які день і ніч грались моїм мозком, керуванням мого мозку, грались функціями мого організму, керуючи мозком таємно, дистанційно, невидимо, променями, (біоробототехнологіями космічної медицини). Я був завжди у стані гірше п’яного, пізніше, президент Росії Б.Єльцін назвав такий стан, під такими променями, - стан «під наркозом». Сам я ніколи, можливо, не додумався б до того, щоб з підготовкою «20.02.15», «20.02.14» йти розшукувати працю в «Останкіно»… Але знайшовся «хтось»! Цей «хтось» водив мене в «Останкіно» променями.
Вважаю, що той «хтось» був, бодай з початку моїх репресій, порядною, серйозною, відповідальною людиною, державного і міждержавного, міжнародного рівня. Можливо то було політичне і дипломатичне керівництво СССР, за участю міжнародної журналісти-ки, яке намагалось врятувати мене від катувань психотронними бандитами державної безпеки медицини, (ймовірно збройних сил), тобто врятувати від тих, від кого самі державні діячі та члени їхніх родин часто-густо потерпали самі, аж до знищення. Я був першою людиною у світі, яку намгались захистити від катувань променями. а тодішнє політичне і дипломатичне керівництво СССР, були першими у світі, тими, хто вперше спробував захистити громадянина від катувань променями… Про серйозність «хтося» і про участь у моїй проблемі журналістики свідчить той факт, що моя зустріч з екс-президентом США Річардом Ніксоном відбулась в одному із журналістських корпусів, - зразу задовольняю допитливих, - мені залишалось лише сісти в автомобіль екс-президента, з охороною я був вже познайомлений своєю присутністю, палив з ними цигарки, це вже була територія США, на тій маленькій території США, на тому автомобілі, можна було в’їхати в другу, дещо більшу, територію США, через задні створи літака в його черево, а на літаку вже можна було долетіти до великої, справжньої території США. Хоча, якщо відверто, я поняття не мав, а чи могли мені тоді допомогти США, чи могли вони мене відключити від психотронних бандитів армії, від їхніх собутильників… , від їхніх жахливих променів катувань.
Ще про участь у моїй «розстрільній темі» журналістики і міжнародної журналістики свідчить той факт, що коли я намагався покинути територію СССР наземним транспортом, коли мандрував поїздом «Москва…», (не пам’ятаю зараз куди прямував той поїзд, в якусь європейську столицю), то вагони того поїзда кишіли міжнародними журналістами, іншими розвідниками, обличчя деяких я знав по екранам московських і СССРних телевізійних каналів, прізвища зараз вже не пам’ятаю. Допитливим зразу пояснюю, що тоді мене не випустили за кордони території СССР, (можливо вже Росії та України), - на ст. Чоп поїзд зупинили, мене променями тримали одного у купе, до купе ніхто не заходив, можливо не допускали променями, час зупинки був вже давно вичерпаний, на пероні щось відбувалось, запам’яталось перенапружене, можливо навіть перелякане, обличчя якогось прапорщика - прикордонника, бігали якісь службовці, щось вирішували, до мене не міг ніхто зайти, можливо зчепились якісь керівники, один вимагав відправити поїзд, другий вимагав вигнати мене з купе, чи перевірити мої документи, провірити того, хто сидить у тому купе, до якого не пускають… Зчинився шум, гам. Я сидів так, як тримали мене променями, як грались моїм мозком, як грались мною… Все це відбувалось досить довго, скільки не знаю, не менше, ніж півгодини… «Бзднул» той, хто керував моїм мозком, - променями мене вивели з того потягу, який зразу ж рушив. Я ж поїхав до Львова, а зі Львова повернувся до Москви…
Про участь журналістики у моїй «розстрільній темі» свідчать ще ті факти, що у мене у мозку сиділи, окрім інших, журналісти, які могли розмовляти зі мною по космічному біологічному радіозв’язку, - я досі не знаю, чи ті журналісти були співпрацівниками державної безпеки, бо мали такі можливості, чи у мене у мозку могли сидіти всі, «кому нє лєнь», уявлялось, що у мене у мозку сиділи всі хто того бажає, від безробітних хутірських безхатченків до президентів… Я, вибачте, шановні читачі, х*єл від цього, я був людиною президентів, а у мене у мозку сиділи ті, хто того хоче, прослуховували мої розмови з президентами, чи президентів зі мною? КГБ, чи зараз ФСБ, СБУ, ну і дисципліна у вас? Міністр оборони, так чим ти займався тоді? Ви що, бандити? Ви ганьбили президентів, про мене вже не говорю? Ви таку демократію на рівні космічного біологічного радіозв’язку з моїм мозком влаштували? На підставі яких законів? Чиїх розпоряджень? Міліціонери, слідчі, тодішні, колишні, які сиділи у мене у мозку, що вчепились у корупцію в Кремлі? Знайшли корупцію в Кремлі? (Корупцію потрібно було розшукувати , можливо, у середовищі психотронних структур армії, спецслужб…). Хотіли довести мені, катуваннями, хто я такий, насправді, (раб після згвалту), а довели, що самі бандити, довели хто ви такі, насправді, - бандити!? Уявляється, що якісь опоненти прем’єрів, президентів, народних депутатів, рівня міністрів оборони, їхніх собутильників, військових прокурорів, спеціально зганяли у приміщення ЦУЛіПів, у ту кімнату на радіо і телебаченні, з якої слідкують за моїм мозком, побільше всілякого народу, щоб показати істинне обличчя державної корупції в Кремлі!? Щоб показати всьому людству людину, яку захищали державні діячі, тобто мене! А показали, що в силових структурах творяться жахливі злочини, причому настільки жахливі, що державне керівництво не може до сих пір розгребти те лайно! СССР, - суспільство тотальної корупції! Це так боролись пацани з корупцією!? Боролись настільки жорстоко, що моя ця тема була перетворена в істинно «розстрільну тему», - знищено було, якщо не тисячі, то багато-багато сотень людей, тільки у цій «розстрільній психотронній темі». Тема настільки жахлива, що до сих пір все людство боїться розмовляти про неї, - можливо розмовляють в зачинених шафах, вночі, після другої пляшки горілки… Мене ж тримають так, що дихати не можу без дозволу, у прямому змісті. Були роки, коли мене, майже щодня, особливо вночі, перед сном, кату-вали задухою, - променями викликали у мозку реакцію, як на нестачу кисню, - я щодня, щовечора, здихав від тієї променевої задухи, - жахливе катування. Кожний читач може спробувати ці відчуття, вони подібні такому стану, як під целофановим мішком, - одягніть собі на голову цілий, без дірок, целофановий мішок, гумою стягніть на шиї, щоб не посту-пав під той мішок кисень з повітря. Відчуйте кайф! Спробуйте!? Мене так катували, був час, майже щоночі, іноді, уявлялось, годинами. Мозок завжди реагував на ті катування однозначно, - бажання самогубства ставало зовсім реально, - я роками, щодня, намагався покінчити з життям самогубством, але мені променями не дозволяли здійснити цю мрію…
Так мене «ламают»,так мене «ставят на колени» до сих пір! Знаєте тепер, шановні читачі, чим займаються засекречені психотронні генерали та офіцери? Особливо армійські?
Ніхто не відповідає за подібні злочини, за багато чисельні таємні знищення громадян променями.
При моїх приходах в «Останкіно», в фойє будинку по вул. Корольова 12, здається, ме-не зустрічав, не один раз, Влад Лістьєв! Він кудись, начебто, запрошував мене йти за ним, мабуть на роботу вів, але мене не допускали за ним променями. Не дозволили з ним кон-тактувати і тоді, коли зустрілись за межами «Останкіно», в ДК інституту сталі і сплавів…
В Києві «хтось» організував зустріч із спортивним журналістом Сергієм Лифарем, нас з ним «склеїли променями», поводили там у центрі Києва, по Прорізній, пам’ятаю зараз лише його погляд у м’ясній крамниці на цінник ковбас… Що Сергій, чи той, хто нас «скле-їв», хотів тим сказати я не знаю…
Більше за всіх, із журналістів, я контактував з Наталкою Кондратюк, звичайно, не беручи до уваги мій цивільний шлюб з іншою публічною журналісткою, ведучою телепрограми, який протримався, здається, півтора роки? Я не можу цього пам’ятати, тому, що завжди закатований променями, завжди «під наркозом». Якщо відбувались якісь події, тоді можу щось згадати. Пам’ятаю, що новий, 1995, рік ми з нею зустрічали, чому запам’ятав? Тому, що мене прем’єр-міністр запрошував на Новий Рік до Клубу Кабінету Міністрів, хотіла людина зустрітись неофіційно, спробувати вирішити цю жахливу проблему! Знаєте, яке рішення я прийняв? Телепень, припутень, - сказала б моя мати. Я не пішов на зустріч з прем’єр-міністром, залишились вдома, - таке рішення прийняв той, хто керує моїм мозком! А моїм мозком керують жахливі істоти, страшні, вбивці, але «бздуни». У нормальному стані я був відповідальною, супер дисциплінованою, людиною, я – колишній високопоставлений офіцер, звичайно прийшов би на зустріч. Але я - біоробот. Моїм мозком керують мої вороги на утримання під катуваннями. Вороги, які репресували мене. Державне керівництво до сих пір безсиле вирвати мене від бандитів, які керують моїм мозком. Мені досі не відомо, хто ж з нас більше комплексує, хто кого більше соромиться: я перед державним керівництвом чи державне керівництво переді мною… Як би там не було, але я вдячний прогресивній, порядній частині державного керівництва СССР, Росії, України, інших багатьох держав, які вперше в таємній історії армії і спецслужб, спробувало мене захистити від психотронних бандитів армії і/чи спецслужб, особливо кривавої Росії, які продемонстрували, що вони можуть знищувати таємно, дистанційно, невидимо, променями, будь-якого громадянина, у будь-якій координаті земного і навколоземного простору, від безробітних хутірських українських безхатченків до президентів, ( Лех Качиньський). Я неодноразово публікував «Список знищених» із моєї «розстрільної психотронної теми», але… весь світ боїться вирішувати цю проблему, - я не до кінця усвідомлюю чому!? Але ж, бодай частково, розумію! Технології засекречені! Керівники «бздят», часто зовсім не тому, що трусливі, а тому, що пробити тему все рівно не можуть, із – за своїх же законів, а втратити життя можуть дуже запросто! Гибель також повинна мати ціль, мету! «Гинути не за нюх табаку»? Ніхто не хоче! Професійні правоохоронці, борці із злочинністю, генерали та офіцери, як ви себе почуваєте? Не соромно? Стільки знищити цивільних людей, від хутірських бідняків аж до нардепів, міністрів, прем’єр-міністрів, президентів, - замість того, щоб знищити тих, хто катує мене променями, тим паче, що вони самі собі винесли вирок: «… Во всем виноваты мужчины! Да, мы мужчины - преступники, заслужившие уничтожения!». Правоохоронні генерали, офіцери, ви вмієте знищувати ворогів? Психотронних бандитів? Чи вчити потрібно!? Страшно? Страшно протистояти таким мразям? А як же нам жити під їхнім психотронним диктатом?
З Наталкою Кондратюк ми контактували, зустрічались на Хрещатик 26, колись я їй приносив, 8-го Березня, проліски, зустрічались у посольстві України в Росії, у корпусі, що за Урядом Москви, (колишній будинок Ради Міністрів УРСР в Москві), у посольстві Франції в СССР, чи вже Росії тоді, не пам’ятаю, - я, до речі, зовсім нічого не пам’ятаю, - мене трима-ють досі під такими променями.
Я колись переплутав Наталку, надавав їй увагу, вважав, що вона рідна Володі Кондра-тюка, к.т.н., полковника, нашого співпрацівника по 8-му ГК НИИ ім. Чкалова. Координато-ра авіаційних і ракетних випробувачів. Він мені якось говорив: «От закінчу службу, демобі-лізуюсь, повернусь до Києва, приїдеш до Києва, знайдеш мене, - я буду сидіти за столиком, на Софіївській площі, буду продавати конверти!». Не знаю, чи здійснилась мрія Володі Кондратюка, я його у Києві на бачив. Його дружину зустрічав у Києві, але підійти до неї не зміг, - психотронні бандити не дозволили променями підійти до неї. Зараз згадую, що Володя, здається, був рідним братом співака Кондратюка, тільки іншого, не «барабан – бан-бана».
Зустрічався з керівним журналістом, з директором чи президентом радіо і телебачен-ня, не пам’ятаю його посаду, з Зіновієм Куликом, в його робочому кабінеті на Хрещатик 26, , у національному палаці культури «Україна» була привітна зустріч…
Всі названі журналісти, мої контактери: Влад Лістьєв, Серж Лифар, Наталка Кондра-тюк, Зиновій Кулик… були знищені. Причини знищення мені не відомі, окрім однієї, можливої, оскільки знищували не всіх моїх контакторів, - психотронні бандити знищували тих, хто прозрівав і відмовлявся підкорятись бандитам! Підказують «голоси», що знищувались ті, хто хотів мені повідомити, щоб я ніколи не робив згвалтів, поскільки мене, після згвалтів, перетворять у раба, будуть катувати до смерті у рабстві… Можливо «голоси» брешуть?! Зараз інші «голоси» підказують, що знищували тих, хто був зв’язаний із порядними лікарями, які намагались допомагати, оскільки, начебто, усно, ВРУ, (замість того, щоб прийняти закони психотронні), просила лікарів захищати тих, кого катують променями. Питання залишається відкритим! Луценко, Матіос, - хто і за що їх знищував? Путін, а що Росія скаже про причини знищення?
Якісь, невідомі мені «голоси» зараз говорять і інше: «Міністр інформатики, для чого ти мене примушуєш здійснити згвалт? Свиня, я – цивільна людина, а ти примушуєш мене здійснити згвалт, щоб виставити мене на посміховисько, щоб я доводив людям, що я війсь-ковий, а довести це я не можу і не зможу, оскільки я цивільний!?»…
Зараз я роблю те, що ще не робив жодного разу. Згадалось, можливо це було ще в СССР, мені повідомляли, що хтось, у цій «розстрільній психотронній справі», був заарештований, після чого мені погрожували арештом, кричали так: «Я тебя арестую, посажу к нему в камеру! Из камеры живым вийдет только один!»… Хто був заарештований я не знаю! В інший час повідомлялось ім’я «Владимир». Чи це пов’язане в одне я не знаю. Мене заарештовували багато разів, деякі психотронні бандити говорять, що більше 100 разів. Вважаю, що брешуть, але точно двозначну кількість разів. В основному у Москві арештовували, - Україна арештовувала також.. У Москві припечатав мене лише один раз мєнт, який конвоював на допит до свого начальника, мабуть йому здалось, що я не дуже швидко переміщувався? Можливо це було у 12, 15 чи 58 відділенні міліції Москви. У Києві, в Україні, мене колошматили в основному чемпіони, спортсмени, офіцери… Вивозили до лісу, там били, скривавленого залишали ночувати у лісі, рани зашивали на хірургічному столі, - навіть у такі часи я відчував присутність журналістів, сиділи у мене у мозку, все знали, мовчали, мовчать до сих пір, була присутність журналістів навіть біля хірургічного столу на якому мене оперували… Ціль і рівень участі журналістів у моїй долі мені не дуже відомий до сих пір… «Народити» мене не зміг ніхто, про що мене попереджали ще в СССР: «Сколько б Вы не жили на территории СССР, Вы никогда не будете иметь ни работу, ни жилье…!». Так мене репресували психотронні бандити.
Якщо чесно, то я завжди і скрізь відчував присутність журналістів, зовсім не розуміючи, для чого така конспірація? Хтось влаштував змагання, - хто ж сильніший? Чиї люди сильні-ші? З якого відомства? Для чого? Безглуздя! Кожний сильніший у «своєму болоті».
Мене використовували бандити, - психотронні бандити із психотронної мафії, у сукупності із бандитами з класичної мафії. Я можу писати лише те, що відчувалось мені під променями.
Що то за «розстрільний список» із 47 осіб? Я не знаю! Можливо то «продовження» отих журналістів, про які я згадав?
«Голоси» зараз кричать: «Лікарі! Що ви натворили? Що таке і так відбувається?» . Я дуже пізно, але взнав, що знищення людей йде по обидві сторони, тобто у різних, проти-лежних, опозиційних мафіях гинуть люди, - вимушено займаю нейтральну позицію, хоті-лось би розібратись!
Ще є пояснення, - я був порядною людиною, мене могли захищати лише порядні лю-ди, які завжди і були істинними ворогами бандитів КГБ. Тому мене катують для того, щоб проявлялись порядні люди, які намагались мені допомагати, а бандити їх знищують. Я скоро повторю «Список знищених», по прізвищам можливо розібратись, що знищувались українці, євреї, демократи… Хтось можливо знає, хто таких знищував, знищує, хоче знищувати? Путін, собутильники, прихильники Путіна в Україні, я вас запитую, хто полюбляє таких знищувати, ви випадково не знаєте? Мразі? Я, коли взнав про знищення, звертався до людей, щоб не допомагали мені, а люде все… лізуть! День і ніч, лізуть! Я звірію! Одні «голоси» кажуть, що їх променями примушують лізти, інші кажуть, що лікарі заражають певних людей хворобами, особливо венеричними, не лікують, примушують до мене добиватись, щоб примусити мене зробити згвалти… Бандити променями зараз не дозволяють здійснювати згвалти… Вбивства тривають! Хто може пояснити правду? Розгул спецслужб? Вербовка під бандитів? Розгул корупції? Розгул бандитів, які утримують інститут "брудних людей", інститут рабства?
Можливо я пізніше розміщу «Список знищених» у «розстрільній психотронній темі»…
"Голоси" підказують, що все так відбувається, особливо отакі публікації, тому, що у мене у мозку здійснюють активну, синхронну присутність і порядні люди, (можливо відносно порядні), і "отъявленные отморозки"...
Немає коментарів:
Дописати коментар