1347.До 90-річчя першого і останнього Президента СССР М. Горбачова.

2 березня 2021 року виповнилось 90 років з дня народження першого і останнього Прези-дента СРСР Михайла Горбачова, (нар.2.03.1931). Звичайно це легендарна особистість! Що торкається його суспільної діяльності, то її кож-ний громадянин оцінює по-різному. Одні пишаються результатами його діяльності, інші засу-джують, - «развалил страну», разом із президентом Росії Б. Єльціним. У цій публікації я не буду торкатись його суспільної діяльності, мені особисто не відомо йо-го рішення на виборах президента Росії 2018 року, чи голосував він за Путіна? Знаючи, на той час, що Путін вже знищив в Україні більше 13 тисяч українців, тільки у цій явній, поточній, росій-сько-українській війні 2014-2021 р. р.! Вибирати у президенти Росії військового злочинця, ФС-Бешника Путіна, який винищує десятки тисяч українців, розпочавши свідомо, окупаційну, зага-рбницьку, окрім інших, явну, збройну війну з Україною? Мабуть не дуже вже він, від цього, у такому випадку, залишався б легендарною особистістю!? В той же час його досягнення у ро-сійській, європейській та світовій демократії залишаться йому, з ним, на вікі вічні. Я торкнусь лише особистого, пов’язаного з ним! Я, - українець. Народився в Україні. Юри-дично повернувся в Україну, вже репресованим, у 1989 році, отримав українські документи, (якісь неповноцінні, просто якісь папери з печатками, - Україна до мене віднеслась з недові-рою), хоча багато років ще, інерційно, проживав у Москві, в Україні мені не було де жити, до того ж дуже вже сильними були таємні, дистанційні, невидимі, репресивні катування мене променями, (біоробототехнологіями космічної медицини), які здійснювали психотронні стру-ктури армії, спецслужб, психотронної медицини, спочатку СССР, Москви, пізніше Росії, ще піз-ніше України, а потім сумісно Росії і України… Відношення до мене у Москві, після 1989 року, не змінилось, - продовжувались попередні мої, столичні, стосунки… Пізніше мене, мої права і свободи, як гаранти прав і свобод громадян, захищали від психо-тронних бандитів армії, спецслужб, психотронної медицини, президенти багатьох держав, особливо ті, хто визнавав Б.Єльціна президентом, однак захист мій розпочав, все ж таки, пре-зидент СРСР М.Горбачов. При ньому зароджувалось жахливе протистояння цивільних людей і військових, пізніше, вже президент Росії Б.Єльцін оформив ці протистояння, як боротьбу за встановлення цивільного контролю над діяльністю людей в погонах, особливо в секретних, психотронних погонах. Мене кримінально звільнили із ЗС СРСР по шизофренії. Я просто йшов по вулиці, лікар, з переляканим обличчям, захищаючи таємних, засекречених, ретельно законспірованих пси-хотронних бандитів, заштовхнув мене в автобус, - різко штовхнув у плече, я втратив рівновагу і упав безпосередньо у автобус, який стояв поряд. Відвіз у психіатричне відділення ГКВГ, (Голо-вного Клінічного Військового Госпіталя ім. Бурденка. Ймовірно лікар був під променями, - ду-же вже був переляканим, можливо і контактно якісь бандити полякали. Потримали мене чо-тири місяці, виписали, забрали перепустку і… все! Отаке звільнення зі ЗС СРСР відбулось. Че-рез декілька днів потому, на вулиці, я «випадково» зустрів того ж таки лікаря, В.Соколова. те-пер вже радісного, із сяючими очима: «Ну всё, теперь иди куда хочешь, делай что хочешь, ра-зговаривай с любым руководителем, с любым начальником, все они тебя будут внимательно слушать, будут соглашаться, будут кивать головами, но никто, никогда, ни при каких обстоя-тельствах, не сможет ничем тебе помогать! Хи-хи-хи!». По суті так і було! Всього такого і поді-бного психотронні бандити досягали таємно, дистанційно, невидимо, променями! Пізніше, там же у Москві, мені довелось наслухатись багато інших, подібних погроз: «Сколько бы Вы ни жили на территории СССР, Вы никогда не будете иметь ни жилье, ни работу!», порядні висо-копосадові особи Москви, працівники закордонних служб, намагаючись врятувати мене від СССРного, репресивного, таємного насилля, намагались вивезти мене за межі СССР: «Изучай языки, приеду осенью, заберу, покинем СССР!»… Мені було дуже образливо уже в Україні, міністр оборони України, повторив чи не повністю фразу Соколова: «А если тебе осмелится помочь любой гражданский руководитель, мы, лучами, сделаем тебя сумасшедшим, возьмем за руку, приведем к нему и спросим, смотрите на него, видите какой он, ну что, кому вы по-могали?»… А перед цією фразою міністр жорстоко так вигукнув: «Я в рот е*ал твоего Прези-дента!»… Президенти, як гаранти прав і свобод, захищали мене, намагались захищати від пси-хотронних операторів-репресантів! У генералів є промені, у президентів, якщо вони не «од-нокарманники» генералів, променів нема, тому генерали завжди будуть сильнішими за циві-льних, якщо тих не захистять, якісь, скажімо, прибульці, які також мають промені, але то вже буде психотронна війна!? Президент Єльцін якось за три секунди пояснив мені, що ж таке промені: «Кто владеет лучами, тот владеет всем!». (Душою і тілом! Таємно, дистанційно, не-видимо!). Допитливий читач, можливо, вже здогадався, що для військових я став, а потім був і за-лишаюсь психічно важко хворою людиною, і завжди буду такою, оскільки я знаю, хто вони такі насправді, оті засекречені, таємні, психотронні генерали та офіцери, оті психотронні розвідни-ки - герої, оті бандити із державної безпеки медицини армії, я для них завжди, тоді у Москві, став, був, є і буду божевільним, щоб люди, громадяни, ніколи до мене не відносились серйоз-но, щоб люди не вірили мені, якщо я їм буду, все ж таки, розповідати, чим же насправді, окрім військових задач, займаються засекречені армійські, гебістські, психотронно медичні структу-ри… Почали ганьбити мене, скрізь і всюди, щоб люди завжди, скрізь і всюди, відносились як до божевільного! Особливо полюбляють розмовляти моїм язиком від мого імені скрізь, на вули-цях і майданах, щоб люди бачили, що ходить по вулицям божевільний… Тобто засекречені психотронні генерали і офіцери зраділи, що зробили мене безправним: «Что написано пером, - не вырубишь топором!», «Так, по какой болезни его уволили? По шизофрении? От будем сидеть и пытать, (лучами), добиваться тяжелых психических болезней!»… Генерали не до-зволяли працювати навіть прибиральником громадських туалетів Москви! Пізніше маршал Росії І.Сєргєєв, пояснив суть моїх репресій у виконанні психотронних бандитів: «Я Вам никогда не позволю читать! Я Вам никогда не позволю чем либо заниматься вообще! И, все – равно, уничтожу, не сразу, но постепенно, методом трех «не»: не позволю работать; не позволю лечиться; не позволю что – либо иметь!»… Всього цього генерали досягали таємно, дистан-ційно, невидимо, променями… Тодішні президенти, як гаранти прав і свобод громадян, навпаки, намагались допомагати, знаходити порядні високоповажні роботи, місця проживання… Щоб зберегти мене як людину розумну, яка володіла сучасною моделлю мислення, сучасною моделлю прийняття рішень, заснованою на застосуванні методів математичного моделювання різних процесів: соціаль-них, фізичних, торгових, економічних, яких хочете, - підхід один. Михайло Горбачов, як і ака-деміки Р. Сагдєєв, пізніше Б. Патон, М. Амосов, деякі інші президенти, займали позиції мужніх цивільних людей… Якось М. Горбачов знайшов мені поважну роботу у ЦК КПРС: «Позвони в ЦК, 206-…-…». Чомусь запам’ятались до сих пір перші три цифри робочого телефону, оті «206…». Москвичі можуть згадати чи правильно я пам’ятаю, такі перші три цифри були у тому корпусі ЦК? Але генерали боролись зі мною дуже просто, - не дозволяли мені дій, та ще й та-ких, просто променями відганяли від усіх координат вирішення проблеми! Справедливості заради, були і деякі генерали, маршали, міністри порядними, відносно порядними, напри-клад, міністр оборони, останній маршал Советского Союза Д.Язов: «Приди в Министерство, я к тебе подойду с дамой… Обижусь на тебя, сильно ударю тебя в плечо! А сам пойду и подпишу приказ о назначении тебя генералом!»… Маршал, мабуть, давав житло, (через даму), і якесь Управління МО під моє керування, з присвоєнням військового звання «генерал»… Маршал Язов хотів змити генебну, темну пляму, з лиця міністерства оборони. Хотів відновити на війсь-ковій службі! Не зміг! Я приходив, (скоріше мене приганяли променями одні, а відганяли інші). Пізніше мені, все ж таки, дійшло, коли я частково розібрався, що ж відбувається. Військові, - бандити! Вони ж до мене не мали жодного юридичного відношення після звільнення, я жод-ного військового не бачив десятиріччями, біля себе, а вони ні на секунду не втрачали контроль над моїм мозком, сидячи у мене у мозку. Не тільки прослуховували мозок, але і активно ке-рували моїм мозком, функціями мого організму. Але, уявляється, військові, все ж таки, були розколоті, одні займали позиції цивільного державного керівництва, а інші, яструби, все підко-ряли під себе цивільних керівників… Коли почались вбивства, тим паче, я не повинен був зра-джувати цивільних людей, я ж був також цивільною людиною, повинен був бути до кінця із цивільними, вони захищали, їх військові вбивали, а вони все рівно захищали, а військові займали жахливу, генебну позицію, як «собака на сіні», «Сам не ам і другому не дам!»… Якось я чув розмову цивільних і військових по цій моїй темі! Цивільні: «Для чего вы его прессингуе-те? Он же гражданский? Отстаньте от него? Кем бы он у вас был?...». Військові: «Как минимум полковником, кандидатом технических наук, доцентом! Как максимум, генералом, доктором технических наук, профессором… И на пенсию мого уйти в 40-45 лет!». Цивільні посміялись, сказали: «А у нас он будет обыкновенным чиновником, государственным деятелем, и зарпла-та у него будет большей, чем у ваших полковников и генералов, и пенсия большей, и льготы существеннее, правда на пенсию он может пойти после 60 лет!»… Реакція генералів була жа-хливою, - знищити, (променями), інтелект, зробити дурнем, який би був непотрібний ніякій жодній людині, жодній структурі державного рівня… Мене катували такими променями, що я не знав як мене звуть, який сьогодні день тижня, яке число, який місяць, який рік… Якось я хо-див півдня по столиці і не знав у якому місті я знаходжусь… Як важко було мені, як важко було державним керівникам захищати мене. Деякі державні керівники, не розуміючи, що мене променями від усього ганяють, що та причина, із – за якої мені не можуть допомогти, сидить у мене у мозку, «ламались», замість допомоги починали ненавидіти мене… У таких умовах пре-зидент Горбачов намагався допомагати, намагався захистити від психотронних бандитів… А тоді, не усвідомлюючи, що я зраджую цивільним людям, я приходив до МО! Підходив до під’їзду, бачив, як офіцери відкривали двері, а самі ховались всередину корпусу, я йшов до тих дверей, але, як тільки підходив, наприклад, метрів за 30 до того під’їзду, до тих дверей, начебто наштовхувався на прозору стіну, яку не міг проткнути, не міг через неї перейти… Так я і не підійшов до тих клятих дверей… Так психотронні оператори і ганяли мене десятиріччями, іноді кудись допускали, частіш за все не допускали, реготали зранку, перед виходом із кварти-ри: «Ну что, на сколько метров сегодня будем устанавливать радиус «непроткновения»? Хи-хи-хи!». Допомагати намагались не лише президенти, але і члени їхніх родин, їхні підлеглі, таке інше… Якось ми зустрілись із дружиною М.Горбачова, Раїсою Максимівною, чарівна така, стру-нка, істинна перша леді, українка Титаренко-Горбачова… Хто організовував зустрічі? Я не знаю! Все випадково! Таємні, психотронні генерали не дозволили контактів, поступили, май-же, як завжди, - розігнали променями, Раїса Максимівна побігла в одну сторону, я в іншу сто-рону. Через роки, здається у 1999 році, Раїса Максимівно Горбачова була знищена! За що? Я не знаю! Причиною знищення могло бути прозріння, людина переставала підкорятись якомусь психотронному бандиту, іншим… «Голоси», які сидять у мозку, кажуть, що причиною знищен-ня могло бути її бажання розповісти мені, у чому ж проблема для мене, чому таке відношення до мене організоване… Начебто Р.М. рвалась до мене, щоб розповісти… За що конкретно була знищена Раїса Максимівна? Не знаю! Чому я переконаний, що її знищили? Пояснюю. Слідчі, які до сих пір сидять у мене у мозку, можуть свої думки висловити! У той час, у ті роки, я якось контактував із певними жінками, (про чоловіків поки що не говорю): Р. Горбачова; Г. Старо-войтова, - нардеп, лідер партії; Н. Кондратюк, - журналістка, ведуча УТН; С. Мандрико, - дру-жина голови с/г кооперативу; Т. Смичок, Л. Тесленко, Т. Федоренко, Н. Галушко… (мої однок-ласниці, всі чотири), Н. Буюн, Л. Максименко... Всі вони були знищені, офіційно всі померли, всі, якщо вірити повідомленням, від злоякісності, (яку можна викликати штучно). За винятком Г. Старовойтової, яку розстріляли біля ліфту у під’їзді її будинку у Санкт – Петербурзі… Слідчі можуть сказати, що параноя? Я не можу довести! Можливо! Але якщо додати сюди ще загад-кові, багаточисельні смерті певних чоловіків? Якщо згадати, що психотронні оператори, які сидять у мозку, можуть кричати: «Я убил уже десять человек! Нам надоело убивать!», «… мы преступники, заслужившие уничтожения!»… Заодно задаю питання слідчим, які сидять у мозку: «Хто у державі займається боротьбою із психотронною злочинністю?». Путін, від тебе, більше за всіх у світі, йде «психотронная вонь», зараз настав час боротьби із психотронною злочинністю, яка вийшла зовсім з під контролю, Путін, Лукашенко…, замість того, щоб боротись із психотронною злочинністю сидять на її багнетах, тому так безстрашно б’ють народ палками, кулями, променями… Тому нічого не бояться, оскільки чи не всі свої злочини здійснюють таємно, дистанційно, невидимо, променями… «Голоси», поки писав, по космічному біологічному радіозв’язку, додали ще одну версію, - Раїсу Максимівну Горбачову вбили для того, щоб військові були сильніші за цивільних?! Ізоля-ція мого мозку від будь-якої інформації призвела до того, що я знав ще з часів кінця існування СССР, що військові вбивають цивільних, включно із жінками, а от що вбивають і військових я взнав, навіть не пам’ятаю, здається в районі 2000 року. Хоча, мабуть, все ж таки, я просто не усвідомлював, оскільки завжди, майже, ходив з «нагрітою головою», Єльцін називав стан під «такими» променями, - «под наркозом!»… Я, майже, завжди, знаходився «под наркозом», тому розумів, можливо, все лише так, як мені дозволяли розуміти ті, хто крутив моїм мозком. Я, - біоробот! Людина , проти якої застосовують промені. Єльцін знав про вбивства, він інфор-мував мене, наприклад, про таке: «А спорт! Спорт! Это же банда кровавых убийц! Мы пере-смотрим всю систему финансирования спорта!»… Не вдалось! Путін променями примусив Єльціна відректись від влади 31.12.1999 року. Я не міг слідкувати за костоломами спорту, од-нак, вважаю, Єльцін говорив правду, як мінімум три рази мене били спортсмени, чемпіони світу, з боротьби, хокею… Вбивали і спортсменів, - таємно, дистанційно, невидимо, променя-ми… Я не можу багато чого усвідомлювати, навіть зараз, тому я намагаюсь не займати будь-чию позицію, намагаюсь об’єктивно відноситись! Але виходить так, як крутять моїм мозком психотронні оператори, яких я не знаю! Читачі моїх публікацій повинні критично відноситись до моїх публікацій! Без сумніву, М.Горбачов, - визначна постать! Зараз ми вороги, представники ворожих держав, які воюють! Тому той Віктор Коваленко поздоровляє того Михайла Горбачова, з дев’яносторіччям, бажаю радощів, спокою, світлого розуму, здоров’я, доброзичливого ото-чення… Всього, чого можна побажати заслуженій людині у такому віці! Дякую за боротьбу за мене, в ті роки, як за людину розумну, за боротьбу з психотронною злочинністю армії, спецс-лужб, психотронної медицини… Обнімаю, тисну руку. Звичайно я не визнаю Горбачова, якщо він голосував за Путіна, за ворога і вбивцю десятків тисяч українців! Тоді ми вороги! Але я не міг думати про такі відношення! У нас було таке життя. Ми родом із СССР, із UdSSR… Горбачов бо-ровся із психотронною злочинністю, а Путін сидить на її багнетах! У цьому різниця поміж пре-зидентами СССР і Росії! Вибачте, шановні читачі, нема сил навіть на редагування! Не можу вже! Чому я пишу про таке? Особисте? Дурень настільки? Примушують?! Тому, що всі, хто сидить у мене у мозку, КГБісти, слідчі, військові, радіо і телебачення, багато інших, хто пройшов через мій мозок, все це знають краще за мене! А люди, громадяни, звичайні люди, нічого не знають, дивуються, що я так живу… Я х*єю! Окрім примусу, начебто, хочеться пояснити людям, які все дивуються від мого життя! Дуже вже велика, надвелика, прірва, поміж отими таємними, засе-креченими, ретельно законспірованими психотронними «патриціями», та звичайними людьми, отими простолюдинами, профанами, плебеями, лохами… Моє життя було жахли-вим, ганебним, мене психотронні бандити зробили “monumentum odiozum”… Можливо моє письмо, бодай комусь, хоча б комусь принесе користь! Щоб не пропав такий досвід! Дякую, - хто може дочитати таке письмо до кінця, - істинні герої! Бажаю щастя! Наголошую, звичайні громадяни повинні засвоїти, що займатись злочинами не можна, не розкритих злочинів зараз нема, оскільки прослуховуються мозки, будь-якої людини. Через добу, максимум, можна встановити контроль над психікою і інтелектом, тобто через добу, максимум, можна вже зна-ти, здійснював підозрюваний злочин чи ні?! Взнати можна все! Якщо злочинців не знаходять, то це означає, що психотронним операторам, (можливо, бандитам психотронним), не можна розкривати цей злочин! Наприклад, для збагачення?! Кожний потенційний злочинець пови-нен знати, що його злочин буде завжди розкритий, але справа у тому, що в державах є підсуд-ні громадяни, а є непідсудні… Наприклад, СБУшний раз’ї*ай, проросійське, проФСБешне, про-путінське бидло, генерал Шайтанов, нахабне рило, займався проросійськими злочинами в Ук-раїні, навіть на фронті, без боязні, тобто таких посадових осіб, в Україні, вже не можуть про-слуховувати психотронні оператори. Шибконачальник, е.в.м.! Тому в Україні сидять на секре-тних посадах в армії, спецслужбах, психотронній медицині, вороги України, і не «бздят» виро-дки, того, що їхні мозки може прослухати проукраїнська контррозвідувальна психотронна спецслужба?! Вони там збагачуються, ї*анати КГБешні! Один одному допомагають збагачува-тись! Тому не прослуховують один одного, тому і не знають, хто займається антиукраїнськими злочинами… Ото така спецслужба в Україні, е.в.м.! Путін, забери всіх своїх ї*анатів на ПМЖ в Росію, інакше всіх до жодного винищу так, як ти винищуєш своїх опонентів в Росії, таємно, дис-танційно, невидимо, променями! Психотронна злочинність повинна бути підпорядкована! Можливо Раїсу Максимівну вбили прорусскіє психотронні гебісти за те, що вона була… українкою, у глибині душі симпатизувала Україні, українцям… Як це було у мене… Президент Єльцін пропонував роботу у Кремлі: «Работать будешь в Кремле! Спать будешь в рабочем кабинете, до тех пор пока не найдешь жену!...». Для того, щоб мені допомогти, президент Єльцін піднімав всіх своїх аналітиків мафіозних, розповідав мені, що в мафії називається «же-ной», - «жена, это женщина, которая для вас имеет жилье, работу…!»… Психотронні бандити так і не дозволили мати таку «жєну»?! Жена була, - реалізації не було! Зате психотронні і пев-ні класичні бандити Москви діяли сумісно, вміли використовувати мене, використовуючи ме-не, вони перехопили 110 квартир, це тільки у Москві. І все використовуючи мене і «жен»: «А мы е*ем твоих девочек в твоих квартирах, жрем за твои денежки, и ездим на твоих машинах! Побольше бы таких дураков!»… «Вот так мы и перекачиваем машины, гаражи, дачи, кварти-ры, девочек и денежки, из одной мафии в другую!»… Уявляєте якою силою володіє мафія, яка використовує мій мозок!? Це їхня інформація, яку вони мені поставляють по космічному біо-логічному радіозв’язку. Уявіть собі, президент Єльцін пропонує мені роботу в Кремлі, у цей час у мене у мозку сидить величезна кількість КГБІстів, (МГБістів, ФСБешників), в тому числі війсь-кових, слідкують за моїм мозком… Знають, як я реагував на викрадення у Кременчуці, в Украї-ні, пожежних автомобілів, які русскіє крадії пригнали в Росію, їх там зустрічали, як національ-них героїв, а я реагував, як українець, якому бандити не подобаються! Шість українських війсь-кових пілотів русского походження, під час планових польотів, на «Су-24», раптово переліта-ють на територію Бєларусі, і, через Бєларусь, перелітають до Росії, - Москва цих міжнародних терористів, бандитів, крадії, зустрічає як національних героїв! Я, ні з ким не розмовляючи про це, у мозку засуджую повітряних бандитів! (Лукашенко, так чим ти займаєшся, разом із Путі-ним?). Офіцер-ракетник, із військової частини ЗС України, що під історичним Глуховом, (Украї-на), викрадає ракету із глухівського лісу і, разом із ракетою, тікає на територію Росії, - Москва зустрічає ракетника, зрадника, міжнародного терориста, (героя Росії), як національного ге-роя!... Я, ні з ким не розмовляючи, у себе у мозку засуджую зрадника українських ЗС, зрадника України... Хіба КГБісти могли дозволити Єльціну такого працівника у Кремлі? Там потрібні були такі, як Сурков, який планує окупацію України, спецоперації проти України, а не захищає чи симпатизує Україні… Єльцін провів мене в Україну, вивіз мене із Москви під пістолетами, з двома охоронцями… Так я став чужим серед чужих! Чужим серед своїх! Можливо Раїса Горбачова в душі симпатизувала Україні і українцям? Це версія слухачів мозку, «голосів»… Комусь уявляється, що всі ці смерті зв’язані з психотронними бандитами із державної безпеки медицини армії, які дурачили лікарів КГБістів на місцях, які людей ганяли… Хтось кричить, що вбивали людей за те, що вони, немов барани, допомагали військовим КГБіс-там перетворювати певних українців в Україні у рабів, після згвалту, у проФСБешних бандитів… Однозначну правду, мабуть, особливо і не взнають! Це може бути поза здоровим глуздом. Ще версія, вбивали для того, щоб міліція була сильнішою за армію?! Мені ж вважається, що найімовірнішою причиною вбивств є реалізація погроз психотронних бандитів Росії, особисто мені, по космічному біологічному радіозв’язку: «Мы унчтожим в каждой украинской семье не менее одного члена семьи, для того, чтобы украинцы не радовались обретенной независимости от России!»…