https://shostka.info/shostkanews/u-shosttsi-vidznachyly-den-ukrayinskogo-dobrovoltsya-video/?fbclid=IwAR2jKyO3ewyC3jT0cEhdUa2WeV2ID_hRRv12Zppo1n1L2DXfc0ewnBvv530
14 березня 2021 року, в Україні відзначають День Українського Добровольця.
Відомий радянський дисидент, тридцятирічний в'язень радянських таборів, народний депутат ВРУ, лідер Республіканської партії України, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді..., колись присуджений СССРним судом до страти, Левко Лук'яненко, якось говорив, що Україна готова, у разі необхідності, (у разі російського вторгнення), "виставити", щонайменше, 2 млн. добровольців... Вважаю, рух українських добровольців 2014 року, поряд з деякими іншими чинниками, найрішучішим, найважливішим фактором того, що Україна вдалась до збройного відпору російській навалі... Можливо із - за цього, (я зовсім не принижую внесок професійних українських військовослужбовців, української армії, у збройний захист України, у прийнятті рішення на збройний захист...), професійні військові української армії, практично не коливались, - воювати їм чи не воювати... Не трапилось так, як у 1918 році, коли професійні військові України відмовились виступити на збройний захист України від російських бандитів військового угрупування садиста Муравйова, якого зупиняли в бою під Крутами лише добровольці, студенти, гімназисти... Тоді, під Крутами, його лише на деякий час зупинили, після чого Муравйов дістався Києва, у перший же день знищив біля п'яти тисяч киян, українців, за два тижні довів чисельність знищених українців, майже, до 20 тисяч, - незалежність, державність, суверенітет України були втрачені... На цей раз, у 2014 році, українські добровольці і українська армія були... єдиними! Український генерал Р. Хомчак розповідав, коли українські зброярі потрапили у Дебальцевський котел, то російські окупанти, перед початком винищення українців у тому котлі, вийшли на зв'язок із українськими професійними військовими: "Ми вас, (українських професійних військових), выпустим живыми, а этих, (добровольцев), отдайте нам!"... Російські професійні військові, войовничі, криваві, проросійські сепаратисти, лютою смертю ненавидять народ України, українських добровольців, українські добробати, (добровільні батальйони), оскільки дуже добре розуміють їхню роль в Україні! Українські професійні військові не віддали російському ворогу українські добробати, - були єдиним цілим! Виходили із оточення разом, понісши жахливі втрати, будучи живими мішенями у стрілків російських окупантів. Український народ і українська армія повинні бути єдиними, допомагати один одному, захищати один одного, разом захищати Україну... Українці повинні бути "один за всіх, - всі за одного". Україна і Бог понад усе! Слава нації! - Смерть ворогам! Україна чи смерть! Слава Україні! - Героям слава!
P.S.У цій публікації я згадав Левка Лук'яненка. Так склалось, що на День Незалежності України, в Києві, на Майдані Незалежності, у 2006 році, сталась наша з ним зустріч, хтось, здається із професійних фотографів, сфотографував нас вдвох, але фото нам так і не надіслав! На тому, спільному з Левком, фото я був у такому вигляді, як на цьому фото, ці фото були зроблені в один день, можливо допоможе автору фотографії знайти те наше, сумісне, фото і надіслати мені? Ми тільки що повернулись до Києва з Чорного моря, не встиг навіть переодягнутись. Без надії на реалізацію цього бажання. Але я навіть не про це. Я про інше. Я неодноразово бував у штаб-квартирі Республіканської партії України, партії Левка Лук'яненка. Це була смілива партія, - ніколи навіть не роздумував, чому ж вона не досягла відчутних успіхів і популярності. Смілива партія була тому, що не боялась мати зі мною стосунки, на відміну від інших, у мене на руках були всі папери до членства в ній, залишалось лише поставити дату і підписатись. Але я навіть і не про це, я про інше. У тій штаб-квартирі Республіканської партії, на вул. Прорізній, відбувся унікальний випадок, - я там побачив єдину людину, можливо таких було багато на моєму шляху, але тільки та людина була ідентифікована мною, як така, яка, поряд зі мною, потрапила під промені і не тікала від "таких" променів, як більшість людей, а боролась з променями, намагаючись мати контакти зі мною... Тому і запам'яталось! Це був молодий хлопець, схожий на Яніка Ноа, на Ігоря Гур'янова, мого колегу по ад'юнктурі. У нього тремтіли руки, він також не міг зв'язати два слова поміж собою, але не тікав, тремтів, тремтіли руки, але не тікав... Звичайно так ним керували психотронні бандити, висловлюючись язиком Путіна: "Хотіли б вигнати його із штаб-квартири, так вигнали б!". (Путін говорив про Навального: "Хотіли б отруїти, так отруїли б!"). Промені не можна перемагати! Я не міг бути сильішим за того, хто керує моїм мозком, навіть теоретично! Промені не можна перемагати.
Бажаю кожному українському добровольцю міцного здоров'я, щастя, щастя рідним та близьким, у найстисліший термін ставати професіоналом, гідно захищати Україну і українців!
Немає коментарів:
Дописати коментар